Ухвала

від 02.03.2023 по справі 761/16461/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/16461/21Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1 Провадження №11-кп/824/2035/2023 У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

потерпілої ОСОБА_9 ,

представника потерпілої ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100100007816, по обвинуваченню:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за апеляційними скаргами прокурора у кримінального провадження ОСОБА_11 та представника цивільного відповідача ОСОБА_12 в інтересах ТОВ «ПРОСТО-Страхування» на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 28 листопада 2022 року, -

В С Т А Н О В И В:

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 28 листопада 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права керування транспортним засобом на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задоволено частково. Ухвалено рішення стягнути з ТОВ «ПРОСТО-Страхування» на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 570 грн. 10 коп. та моральну шкоду в розмірі 80 000 грн.

По справі вирішено питання про речові докази та судові витрати.

За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він 30.12.2020 о 12 год. 27 хв., керуючи автомобілем марки «Peugeot Partner» д.н.з. НОМЕР_1 повертаючи ліворуч з вулиці Тургенівської на вулицю Павлівську в напрямку вул.Гоголівської в місті Києві, допустив порушення п.п.2.3б, 10.1, 16.2 ПДР України та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , яка переходила проїзну частину по регульованому пішохідному переході на дозволяючий зелений сигнал світлофору.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми лівої гомілки, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

В поданій апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження та правову кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати через неправильне застосуванням кримінального закону, який не підлягав застосуванню.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_7 є пенсіонером за віком, а тому відповідно до положень статті 61 КК України покарання у виді обмеження волі до нього не застосовується. За наведених обставин вважає, що суд невірно призначив обвинуваченому покарання.

За результатами апеляційного розгляду просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч.1 ст.286 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки. В решті вирок суду просить залишити без змін.

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ОСОБА_12 в інтересах ТОВ «ПРОСТО-Страхування» просить змінити вирок суду в частині вирішення цивільного позову.

Вважає, що цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 до ТОВ «ПРОСТО-Страхування» підлягає частковому задоволенню. Зокрема, на підставі наданих потерпілою документів на підтвердження заподіяної матеріальної шкоди було частково визнано заявлені вимоги і проведено виплату страхового відшкодування в розмірі 6588 грн. 50 коп. З урахуванням положень статті 26-1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності», цивільний відповідач визнає моральну шкоду у розмірі 5 відсотків від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, а саме на суму 329 грн. 40 коп.

З урахуванням викладеного просить стягнути з ТОВ «ПРОСТО-Страхування» на користь позивача ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 329 грн. 40 коп. Також, просить стягнути з ОСОБА_9 судові витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги представника цивільного відповідача, потерпілої ОСОБА_9 та її представника ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та заперечували проти задоволення апеляційної скарги представника цивільного відповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора і представника цивільного відповідача та вважали вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника цивільного відповідача - частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Суд першої інстанції, допитавши обвинуваченого ОСОБА_7 , за згодою учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорювались, та розглянув кримінальне провадження в порядку, визначеному ч.3 ст.349 КПК України.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального правопорушення та правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст.286 КК України учасниками судового провадження не оскаржуються та не оспорюються, а тому, у відповідності до положень ст.404 КПК України, апеляційною інстанцією не перевіряються.

За оскаржуваним вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки з позбавленням права керування транспортним засобом на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Згідно положень частини 3 статті 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою, яка досягла пенсійного віку, а тому до нього не може бути застосовано покарання у виді обмеження волі відповідно до положень ч.3 ст.61 КК України.

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що судом першої інстанції застосовано закон, який не підлягав застосуванню, та неправильно призначено обвинуваченому покарання у виді обмеження волі за ч.1 ст.286 КК України.

Статтею 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно положень статті 65 КК України суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст.53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.286 КК України, колегія суддів, діючи у відповідності до положень ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який у відповідності до вимог ст.12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, вчинених з необережності, дані про особу винного, а саме те, що він свою провину у вчиненому визнав в повному обсязі та щиро розкаявся, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, а також його вік та стан здоров`я (а.с.9-10, 11-12, 13-14, 15-16, 17-18 т.2).

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд обґрунтовано визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Врахувавши дані обставини, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 за ч.1 ст.286 КК України покарання в межах санкції даної норми у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки, що буде достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових злочинів.

У відповідності до ст.413 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню, є підставою для зміни вироку в цій частині.

З цих підстав апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 у даному кримінальному провадженні допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства, які полягають у наступному.

Згідно положень статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в цивільному позові зі змінами потерпіла ОСОБА_9 просила стягнути з ОСОБА_7 та ТОВ «ОЛЛІ ТРАНС» на її користь моральну шкоду в сумі 150 000 грн. (а.с.84-88 т.2).

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог потерпілої ОСОБА_9 та стягнення з ТОВ «ПРОСТО-Страхування» на її користь моральної шкоди, суд першої інстанції вийшов за межі цивільного позову, чим допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства, а тому вирок суду підлягає зміни в частині вирішення вимог цивільного позову потерпілої щодо стягнення суми моральної шкоди.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

За приписами частини першої та другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Системне тлумачення статей 11 та 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.

Відповідно до положень статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року у справі №133/1238/17 суд зазначив, що шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі №6-108цс13, постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №373/1773/18, від 20.11.2019 у справі №501/2298/16-ц, від 05.09.2018 у справі №534/872/16-ц.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 25.05.2001 та 27.02.2009), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

На переконання колегії суддів, суд ґрунтовано оцінив ступінь фізичних та моральних страждань потерпілої, якій внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, у зв`язку з чим їй завдано моральної шкоди у визначеному судом розмірі 80 000 гривень, яка підлягає стягненню на її користь з обвинуваченого ОСОБА_7 та ТОВ «ОЛЛІ ТРАНС», як власника джерела підвищеної небезпеки. Таке рішення буде відповідати принципам законності та справедливості.

При цьому, з огляду на межі апеляційного перегляду, визначені статтею 404 КПК України, питання стягнення з ТОВ «ПРОСТО-Страхування» на користь ОСОБА_9 матеріальної шкоди в розмірі 570 грн. 10 коп. під час апеляційного розгляду не переглядається.

У відповідності до ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

У відповідності до ст.409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для зміни вироку суду.

З наведених підстав апеляційна скарга представника цивільного відповідача ТОВ «ПРОСТО-Страхування» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 409, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінального провадження ОСОБА_11 задовольнити.

Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ОСОБА_12 в інтересах ТОВ «ПРОСТО-Страхування» задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 28 листопада 2022 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , змінити в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову потерпілої.

Пом`якшити призначене ОСОБА_7 за ч.1 ст.286 КК України покарання, визначивши його у виді штрафу в розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «ПРОСТО-Страхування» на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в розмірі 570 грн. 10 коп.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

Стягнути з ТОВ «ОЛЛІ ТРАНС» на користь потерпілої ОСОБА_9 моральну шкоду в розмірі 60 000 грн.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4