Рішення

від 06.04.2023 по справі 320/6164/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2023 року № 320/6164/23

Cуддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М.,

за участю секретаря : Верич Л.А.,

представника позивача Колоса Ю.В.

представника відповідача Колесник А.С.

розглянувши в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії старшого виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Григорян Олени Грайровни щодо пред`явлення до виконання постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №52086132 від 13.09.2016.

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиці України Григорян Олени Грайровна у виконавчому провадженні №52086132 від 13.09.2016 про відкриття виконавчого провадження.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В обґрунтування позову зазначено про відсутність у державного виконавця підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначено в оскаржувані постанові, оскільки ним не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві, матеріали ВП №52086132 до суду надав.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив у задоволенні позову відмовити.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою суду від 21.03.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 28.03.2023 о 14:30.

28.03.2023 у судове засідання з`явились сторони, матеріали ВП №52086132 відповідач суду надав. Суд віклав судове засідання для надання додаткових доказів на 30.03.2023.

30.03.2023 у судове засіданя з`явились сторони. Суддя відклав судове засідання на 06.04.2023 о 15:30.

06.04.2023 у судове засіданя з`явились сторони.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

23.03.2015 Постійнодіючий Третейський суд при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України» ухвалив рішення у справі №15/15 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості у сумі 1 669 368,40 доларів США, що згідно з курсом НБУ (станом на день прийняття рішення) еквівалентно 50 098 079,55 грн., та третейського збору у сумі 25 500,00 грн.

Підставою для прийняття зазначеного рішення стало невиконання боржником своїх кредитних зобов?язань у розмірі 1 669 368,40 доларів США перед ПАТ «Укрсоцбанк» згідно з договорами про іпотечний кредит №MRTG-000000001885 від 30.03.2007 та №MRTG-000000002323 від 16.04.2007.

На підставі ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 28.04.2015 у справі №752/6208/15-ц за заявою ПАТ «Укрсоцбанк» видано виконавчі листи на примусове виконання рішення Третейського суду від 23.03.2015.

02.09.2016 головний державний виконавець ВПВР ДВС МЮУ Біловол В.О. виніс постанову про відкриття провадження №52086132 про примусове виконання виконавчого листа №752/151/51-ц від 05.05.2015, виданого Голосівським районним судом міста Києва.

13.09.2016 головний державний виконавець ВПВР ДДВС МЮУ Біловол В.О. виніс постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №52086132 у розмірі 5 009 807,95 грн.

Згідно із ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва у справі №752/6208/15-від 08.11.2022 та постановою про заміну сторони виконавчого провадження у виконавчому провадженні №52086132 від 22.12.2022 відбулась заміна сторони, а саме стягувача АТ «Альфа Банк» замінено на ТОВ «ФК «Інком Груп».

17.11.2022 ТОВ «ФК «Інком Груп» звернулось до державного виконавця ВПРВ ДДВС МЮУ із заявою про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №52086132.

Постановою державного виконавця ВПІВР ДДВС МЮУ Григорян Олени Грайровни від 22.12.2022 у виконавчому провадженні №52086132 стягувачу повернуто виконавчий лист №752/151/15-ц, виданий Голосіївським районним судом міста Києва 05.05.2015, що зумовило закінчення виконавчого провадження (згідно ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача).

22.12.2022 ВПВР ДДВС МЮУ пред`явив до виконання постанову про стягнення виконавчого збору від 13.09.2016, прийняту у виконавчому провадженні №52086132, що стало підставою для відкриття виконавчого провадження №70604263 згідно із постановою про відкриття провадження від 22.12.2022.

Оскільки жодних реальних стягнень за виконавчим документом не відбулось, виконавчий збір у такому виконавчому провадженні №52086132 за таких умов, на думку позивача, не підлягає стягненню.

Не погоджуючись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (набув чинності 05 жовтня 2016 року, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин) (надалі - Закон України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (надалі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Приписами абзацу 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», частини 4 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з приписами пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до пунктів 1-10 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; 4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; 7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

Частиною 2 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

VI. Оцінка суду

Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа передбачені у статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Зокрема, згідно з частиною 1-3 вказаної статті у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з позовної заяви, на думку позивача, спірна постанова є такою, що прийнята з порушенням приписів чинного законодавства та є протиправною, у зв`язку з тим, що виконавчий збір підлягає стягненню лише у разі вчинення уповноваженою особою виконавчого органу певних дій щодо стягнення та в свою чергу, стягнення частково або повністю суми заборгованості.

13.09.2016 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою арештовано все майно в межах суми заборгованості з урахуванням виконавчого збору (Номер запису про обтяження: 16389593 (спеціальний розділ).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, інформація про належність боржнику нерухомого майна відсутня. В тому числі квартира АДРЕСА_1 (адреса боржника, згідно виконавчого документа) не належить боржнику.

Згідно наданої 25.04.2019 у відповідності до Порядку взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ та Міністерства юстиції України від 30.01.2018 за №64/261/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2018 за №140/31592, інформації на електронний запит державного виконавця, за боржником транспортні засоби не реєструвались.

Згідно повідомлення Пенсійного фонду України боржник отримує пенсію в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві (Шевченківський район), розмір пенсії: 1497,00 грн.

Згідно повідомлення Державної служби Інтелектуальної власності України інформація відповідна відсутня.

Згідно повідомлень Головних управлінь Держпраці в областях України великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби за боржником не реєструвались.

Згідно повідомлення Головного управління Держгеокадастру в м.Києві земельні ділянки боржником не реєструвались.

Згідно повідомлення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку боржник серед власників цінних паперів відсутній.

Згідно інформації, що розміщена на офіційному сайті Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, зареєстровані за боржником акції відсутні.

Згідно повідомлення Головного управління Держпродспоживслужби сільськогосподарська техніка за боржником не реєструвалась.

Згідно даних державного реєстру цивільних повітряних суден України боржник не є власником будь-якого відповідного майна.

На підставі постанови Київського апеляційного суду від 25.02.2019 по справі №22-ц/824/4137/2019 (752/6208/15-ц) боржника тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України.

Згідно повідомлення Державної прикордонної служби України за період з 25.02.2019 по 24.06.2020 боржник державний кордон не перетинав.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.04.2017 по справі №752/18892/16-ц в задоволенні заяви боржника про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню відмовлено. Постановою Верховного суду від 30.05.2018, ухвалу Голосіївського районного суду м.Києва від 10.04.2017 по справі №752/18892/16-ц залишено в силі.

Згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, боржник є засновником:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТОЛИЧНА БУДІВЕЛЬНО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ", ідентифікаційний код юридичної особи: 33098891, Місцезнаходження юридичної особи: 03022, м.Київ, вул. Кайсарова, 7/9, розмір внеску до статутного фонду - 10665.00 грн.;

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЦЕНТРОБУД-2005", ТОВ "ЦЕНТРОБУД-2005" ідентифікаційний код юридичної особи: 33736817, Місцезнаходження юридичної особи: 01004, М.КИЇВ, ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОН, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКА, БУДИНОК 26, КВАРТИРА 41, розмір внеску до статутного фонду - 10850.00 грн.;

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МАГУС", ідентифікаційний код юридичної особи: 30383563, Місцезнаходження юридичної особи: 03127, М.КИЇВ, ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОН, ПРОСПЕКТ 40-РІЧЧЯ ЖОВТНЯ, БУДИНОК 120, КОРПУС 1, розмір внеску до статутного фонду - 21672049.56 грн.;

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРІН ХАУЗ ГРУП", Ідентифікаційний код юридичної особи: 35838687, Місцезнаходження юридичної особи: 01004, М.КИЇВ, ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОН, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, БУДИНОК 26, КІМНАТА 41, розмір внеску до статутного фонду- 150000.00 грн.(100%);

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІМПЕКС ЛТД", ідентифікаційний код юридичної особи: 32107653, Місцезнаходження юридичної особи: 04205, М.КИЇВ, ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОН, ПРОСПЕКТ ОБОЛОНСЬКИЙ, БУДИНОК 23-А, розмір внеску до статутного фонду - 877180.00 грн.;

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ГРЕЙС ХАУЗ", Ідентифікаційний код юридичної особи: 35509928, Місцезнаходження юридичної особи: 03127, М.КИЇВ, ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОН, ПРОСПЕКТ 40-РІЧЧЯ ЖОВТНЯ, БУДИНОК 126, КОРПУС 1, розмір внеску до статутного фонду - 23000.00 грн.;

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СЕПТАДА", ідентифікаційний код юридичної особи: 33442584, Місцезнаходження юридичної особи: 03022, М.КИЇВ, ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОН, ВУЛИЦЯ КАЙСАРОВА, БУДИНОК 7/9, розмір внеску до статутного фонду - 14500.00 грн.;

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПОДІЛБУД", ідентифікаційний код юридичної особи: 33736691, Місцезнаходження юридичної особи: 01004, М.КИЇВ, ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОН, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОАРМІЙСЬКА, БУДИНОК 26, КВАРТИРА 41, розмір внеску до статутного фонду - 31000.00 грн.(100%);

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ХАРБО", ідентифікаційний код юридичної особи: 31058470, Місцезнаходження юридичної особи: 03057, М.КИЇВ, СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОН, ВУЛИЦЯ МЕТАЛІСТІВ, БУДИНОК 17, КІМНАТА 401, розмір внеску до статутного фонду - 26593753.63 грн.;

МАЛЕ ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ОРІЯНА-К", ідентифікаційний код юридичної особи: 16287156, Місцезнаходження юридичної особи: 03039, М.КИЇВ, ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОН, ВУЛИЦЯ КІРОВОГРАДСЬКА, БУДИНОК 4, КІМНАТА 15, розмір внеску до статутного фонду - 8028124.00 грн. (100%);

ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД "ФІТ-1"", ідентифікаційний код юридичної особи: 36134083, Місцезнаходження юридичної особи: 03127, М.КИЇВ, ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОН, ПРОСПЕКТ 40-РІЧЧЯ ЖОВТНЯ , БУДИНОК 120, КОРПУС 1, розмір внеску до статутного фонду - 660000.00 грн.(100%). ОСОБА_2 керівник;

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КИЇВСЬКІ ПАРТНЕРИ", Ідентифікаційний код юридичної особи: 25661145, Місцезнаходження юридичної особи: 03039, М.КИЇВ, ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОН, ВУЛИЦЯ ФРОМЕТІВСЬКА, БУДИНОК 2, розмір внеску до статутного фонду - 28130.00 грн.(100%) (адвокатська діяльність);

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БУДСЕРВІС ІНВЕСТ", ідентифікаційний код юридичної особи: 35077852, Місцезнаходження юридичної особи: 03127, М.КИЇВ, ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОН, ПРОСПЕКТ 40-РІЧЧЯ ЖОВТНЯ, БУДИНОК 100/2, розмір внеску до статутного фонду - 46000.00 грн. (100%);

ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ТОПІНВЕСТ", ідентифікаційний код юридичної особи: 35791644, Місцезнаходження юридичної особи:

03127, М.КИЇВ, ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОН, ПРОСПЕКТ 40-РІЧЧЯ ЖОВТНЯ, БУДИНОК 120, КОРПУС 1, розмір внеску до статутного фонду - 162500.00 грн.

На підставі вищевикладеного, 25.06.2020 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, а саме: корпоративних прав у вищезазначених юридичних особах.

На час виконання рішення суду, вживались заходи направлені на отримання необхідного пакету документів для проведення оцінки корпоративних прав боржника.

З метою виявлення відкритих боржником рахунків державним виконавцем направлено вимогу в порядку передбаченому ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до 70 банківських установ України направлено запит щодо розкриття банківської таємниці.

27.08.2020 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунку, відкритого боржником в АТ «Укрексімбанк» та АТ «ТАСКОМБАНК».

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.06.2020 у справі №752/6208/15-ц, залишеною без змін Постановою Київського апеляційного суду від 09.09.2020, у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відмовлено.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 08.11.2022 у справі № 752/6208/15-ц, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Інком Груп» про заміну сторони у виконавчому провадженні правонаступником у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Замінено стягувача у виконавчому провадженні № 52086132 з примусового виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва № 752/151/15-ц від 05.05.2015, яке здійснюється Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції, Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 2344714, вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150 ) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Інком Груп» (код ЄДРПОУ 39837527, вул. Гарматна, буд. 18, м. Київ, 03067).

22.12.2022 державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження.

На адресу відділу надійшла заява представника ТОВ "Факторингова компанія "Інком Груп" адвоката Адвокатського об`єднання "ЮФ "Василь Кісіль і Партнери" Рудь Ганни Ігорівни, що діє на підставі довіреності від 03.10.2022 (копія довіреності в матеріалах виконавчого провадження) від 17.11.2022, про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі вимог пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", а відтак державний виконавець в подальшому виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Аналізуючи наведене, суд погоджується з тим, що державним виконавцем здійснені всі виконавчі дії, як того вимагає ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» .

Водночас, суд не погоджується з аргументами та доводами представника позивача про необґрунтованість та протиправність прийнятої державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частиною 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до частини 5 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

З вказаних правових норм слідує, що виконавчий збір є обов`язковим до сплати за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби, та його розмір становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, а не з фактично стягнутої суми, як вважає позивач.

Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як визначено частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

З вищевикладеного можна дійти до висновку, що оскаржувана в межах цієї справи постанова винесена на підставі та в межах приписів вимог статей 27, 40, 42 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з позовної заяви, позивач також просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

Однак, позивач не обґрунтовує протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження, а фактично наводить доводи щодо незгоди із постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Відсутність порушення відповідачем порядку прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, виключає можливість для її скасування.

Крім того, суд звертає увагу, що у правових позиціях, викладених у постанові Верховного Суду у справі №360/4369/19 від 26 серпня 2020 року та постанові Великої палати Верховного Суду у справі №0340/1792/18 від 20 травня 2020 року Верховний Суд прийняв наступний висновок: «…постанови про відкриття виконавчих проваджень є самостійними рішеннями суб`єкта владних повноважень, підстави і порядок прийняття яких врегульовані Законом України «Про виконавче провадження». Однак, позивач оскаржуючи постанови про відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчих документів щодо стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження належним чином не обґрунтовує протиправність постанов про відкриття виконавчого провадження, а фактично наводить доводи щодо незгоди із постановами державного виконавця ВДВС про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, які у цій справі не оскаржує.».

Вказана правова позиція була підтримана Верховним Судом у постанові від 27 травня 2021 року у справі №640/18626/20.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд приходить до висновку, що фактичними мотивами, які спонукали позивача звернутись з цим позовом до суду, стала незгода зі стягненням з нього виконавчого збору, проте, в цьому випадку слід врахувати, що за змістом пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами, що дає підстави для висновку про те, що постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню, а постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, має наслідком стягнення з боржника вже визначеної суми.

Оскільки предметом позову є постанова про відкриття виконавчого провадження, доводи позивача про неправомірність постанови про стягнення виконавчого збору є помилковими, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог адміністративного позову позивача.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Згідно з частини 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, матеріали виконавчого провадження ВП №52086132 та доказів, які містяться в матеріалах справи та досліджених в судовому засідані, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Враховуючи викладене, суд вважає що позовні вимоги є необгрунтованими.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку з відмовою у позові судові витрати відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 06.04.2023