Рішення

від 04.04.2023 по справі 945/156/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/156/20

Провадження № 2/945/64/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023р. Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Войнарівського М.М., за участю секретаря Фути О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Вербового Олександра Анатолійовича про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до Фермерського господарства Вербового Олександра Анатолійовича про відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обгрунтувала тим, що рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07.12.2015р. у справі № 480/2685/13-ц, визнано недійсними укладений 20.10.2008 р. між позивачем та ФГ Вербового О.А.(далі - Відповідач) договір оренди належної позивачці земельної ділянки та акт прийому-передачі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,62 га, яка знаходиться на території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, кадастровий номер 4824280200:02:000:0003, зареєстрований 10.02.2009 року у Миколаївському районному реєстраційному окрузі за реєстровим №040901800184, та зобов`язано Відповідача повернути їй зазначену земельну ділянку. Це рішення суду в частині повернення зазначеної земельної ділянки виконано 10.02.2016 р. Вказаним рішенням суду встановлено, що Відповідач незаконно всупереч волі позивачки використовував зазначену земельну ділянку протягом 2013-2015 років. Окрім того, у зазначеній справі було заявлено позовні вимоги про витребування від Відповідача ще однієї належної позивачу земельної ділянки площею 2,543 га, яка також незаконно використовувалася ним протягом 2013-2014 років, але у зв`язку з тим що її добровільно повернуто ним наприкінці 2014 року ухвалою суду від 04.12.2015 р. за заявою позивача провадження у справі в цієї частині закрито.Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що Відповідач протягом 2013-2014 років незаконно використовував належні позивачу земельні ділянки загальною площею 10,163 га, а у 2015 - земельну ділянку площею 7,62 га. Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07.06.2018 р. у справі № 480/1005/17, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 29.10.2018р., задоволено позов та стягнуто з того ж Відповідача на користь позивача згідно зі ст.1166 ЦК України та Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. № 284(далі - Порядок),62 839,22 грн. збитків, спричинених незаконним використанням вищевказаних належних позивачу земельних ділянок та 640,00 грн. судового збору.Вищевказаними протиправними діями Відповідача на думку позивача спричинена їй моральна шкода, яка полягає у наступному,а саме: для відстоювання законних прав, повернення належних земельних ділянок та стягнення матеріальної шкоди у тому розмірі, який передбачають вищевказаний Порядок та Методика визначення розміру шкоди, позивач вимушена була судитися з Відповідачем у порядку цивільного судочинства з листопада 2013 року до жовтня 2018 року, витрачаючи на це свої час, нерви, здоров`я та кошти, оскільки Відповідач не бажав добровільно поновлювати порушені права позивача;окрім того, з листопада 2012 року по травень 2019 року вимушена була вести листування з поліцією, прокуратурою, судами, іншими державними установами щодо кримінального провадження № 12012160260000037, внесеного до ЄРДР за її заявою за ознаками ч.І ст.358, ч.І ст.197-1 КК України щодо вищевказаних протиправних дій відповідача, також витрачаючи на це свої час, нерви, здоров`я та кошти, оскільки слідчі СВ Миколаївського РВП Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області допускали тяганину у цьому провадженні та неодноразово незаконно закривали його. При визначені розміру завданої Відповідачем моральної шкоди позивач виходить з того, що за документально підтвердженими розрахунками зазначеними його протиправними діями спричинено матеріальні збитки на загальну суму 220 698,43 грн.Але рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 13.12.2016 р. у справі № 480/1258/16-ц у задоволенні позову про стягнення цієї суми збитків відмовлено із посиланням на вищевказаний Порядок, оскільки позивач не є суб`єктом господарювання та повинна керуватися тільки ним при визначенні розміру матеріальної шкоди, а не наданими доказами,тому вимушена була у відповідності з цим Порядком звертатися до Миколаївської районної державної адміністрації, комісія якої згідно з вищевказаною Методикою встановила розмір матеріальної шкоди у сумі 62 839,22 грн., яка і була потім стягнута судом з Відповідача на її користь. Таким чином, фактичний розмір не відшкодованих позивачу Відповідачем матеріальних збитків становить 157 859,21 грн., внаслідок чого вона зазнала моральні страждання, оскільки не може отримати ці кошти та витратити їх на потреби свої та своєї сім`ї. Саме тому розмір моральної шкоди, спричиненої незаконним використанням Відповідачем належних позивачу земельних ділянок та тривалим ухиленням від відшкодування матеріальних збитків, які виникли внаслідок цього, оцінює у 157 859,21 грн.,які просить стягнути з відповідача разом із судовими витратами.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено головуючому судді ОСОБА_2.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07.02.2020 у вказаній цивільній справі відкрито провадження.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Миколаївського районного суду Миколаївської області, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2021 вказана цивільна справа розподілена головуючому судді Войнарівському М.М.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 11.06.2021року цивільну справу прийнято головуючим суддею Войнарівським М.М. до свого провадження.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Кірюхін О.М. у останнє судове засідання не з`явилися,при цьому представником подано заяву про розгляд без їх участі на задоволенні позовних вимог наполягав в повному обсязі.

Представник відповідача Фермерського господарства Вербового Олександра Анатолійовича - адвокат Васеньов Д.О. в останнє судове засідання не з`явився при цьому подав заяву в якій просив розглядати справу без його участі,також проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі зазначивши,що в позовній заяві позивачка посилається на те, що витрачала свої час, нерви, здоров`я та кошти для поновлення її порушених прав при цьому позивачка не зазначає у чому саме проявилася моральна шкода і відповідних доказів на підтвердження цього не надає. Наданий суду запис лікаря невролога з медичної карти амбулаторного хворого не доводить наявність моральної шкоди у позивачки. Натомість, лікар зазначає діагноз гіпертонічний криз на фоні астено-депресивного синдрому та токсичної енцефалопатії. З діями відповідача це аж ніяк не може бути пов`язане. Крім того, усі скарги на стан здоров`я є лише суб`єктивним твердженням позивачки і немає жодних об`єктивних даних, що підтверджували б заподіяну моральну шкоду. Посилання позивачки на те, що вона вимушена була вести листування з державними органами з 2012 по 2019 рік і в цьому також полягає моральна шкода взагалі є незрозумілими. Адже відповідач не має ніякого відношення до державних органів і не відповідає за їх дії або бездіяльність. Таким чином, відсутній причинний зв`язок між діями відповідача та моральною шкодою, яку начебто було заподіяно позивачці. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначений позивачкою є явно завищеним і не відповідає критеріям розумності і справедливості. Також посилався на те, що позивачкою пропущено строк позовної давності. Так, про порушення свого права вона дізналася у 2013 році, а звернулася до суду з відповідним позовом у 2020 році. Позивачка отримала від відповідача компенсацію у сумі 62 839 грн. відповідно до рішення суду за незаконне використання земельних ділянок. Отже, порушені права позивачки вже було поновлено судом. А Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19 квітня 1993 року не передбачає ще й стягнення моральної шкоди. Вважає,що компенсація, що була виплачена відповідачем на підставі рішення суду є достатньою справедливою сатисфакцією і немає потреби стягувати з відповідача ще й моральну шкоду, наявність якої не доведено. За таких обставин, пред`явлений позов про відшкодування моральної шкоди вважає безпідставним та необгрунтованим, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, дослідивши докази у справі, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07.12.2015 року позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства Вербового Олександра Анатолійовича, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Управління Держземагенства у Миколаївському районі Миколаївської області про визнання договору оренди земельної ділянки та акту приймання-передачі земельної ділянки недійсними, витребування земельної ділянки у відповідача, відшкодування доходів та стягнення судових витрат - задоволено частково.Визнано недійсними, укладений 20 жовтня 2008 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Вербового Олександра Анатолійовича, договір оренди земельної ділянки та акт приймання передачі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,62 га, яка знаходиться на території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, кадастровий номер 4824280200:02:000:0003, зареєстрований 10.02.2009 року у Миколаївському районному реєстраційному окрузі за реєстровим № 040901800184. Зобов`язано Фермерське господарство Вербового Олександра Анатолійовича повернути земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,62 га, кадастровий номер 4824280200:02:000:0003, яка знаходиться на території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області ОСОБА_1 . Стягнуто з Фермерського господарства Вербового Олександра Анатолійовича на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі - судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп., витрати за проведення почеркознавчої експертизи в розмірі 1771 грн. 85 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 200 грн., а всього 2201 грн. 25 коп.

Даним рішенням встановлено, що на підставі державного акту серії ІІ МК №017653, виданого 18 вересня 2000 року, позивач є власником земельної ділянки площею 7,62 га, кадастровий номер 4824280200:02:000:0003, та 1/3 частини іншої земельної ділянки площею 2,54 га, яку вона отримала в порядку спадкування за законом після смерті батька. Зазначені земельні ділянки знаходяться на території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Спочатку за договором оренди, а потім за усною домовленістю, ці ділянки перебували в оренді у відповідача, які він обробляв протягом всього часу до 2012 року та платив орендну плату. У 2012 році на вимогу позивача повернути земельні ділянки, ФГ Вербового О.А. відмовило та повідомило, що існує договір оренди, укладений 20 жовтня 2008 року ніби то з нею та її батьком, строк якого ще не сплив.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07.06.2018 року позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства Вербового Олександра Анатолійовича про стягнення збитків, задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства Вербового Олександра Анатолійовича на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 62839, 22 гривень збитків спричинених незаконним використанням земельних ділянок, 640 гривень судового збору, а всього 63479грн. 22 коп.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 29.10.2018 року апеляційну скаргу Фермерського господарства Вербового Олександра Анатолійовича залишено без задоволення, а рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07 червня 2018 року без змін.

Даними рішеннями встановлено, що у 2008 році договір оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ Вербового О.А. не укладався, проте останній продовжував користуватися землею до 2016 року і, при цьому, орендну плату не сплачував. Іншого сторона відповідача належними та допустимими доказами не довела, хоча за процесуальним законом, то є її обов`язком. Таким чином протягом 2013-2015 роках відповідач без законних правових підстав використовував земельні ділянки позивача на власну потребу, чим позбавив ту можливості отримувати дохід від землі. Відповідно актів про результати роботи комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам від 07 квітня 2017 року, нараховані збитки за 2013 рік та за 2014 рік за протиправне використання земельній ділянці 7,62 га становлять по 16 044 гривні 67 копійок, у 2015 році зазначені збитки становили 20 040 гривень 80 копійок. Збитки за використання земельної ділянки площею 2,54 га у 2013-2014 роки склали 10 708 гривень.Названі підрахунки та порядок їх проведення відповідач не спростував належними та допустимими доказами, а тому їх є вірними та обґрунтованим, а визначену грошову суму - доведеною та належною до стягнення, свідченням чого є добровільне виконання відповідачем оскарженого рішення.

Таким чином, під час розгляду дійсної справи данні обставини є встановленими і доведенню не підлягають.

Позивачка вважає, що своїми діями відповідач завдав їй значної моральної шкоди, яка полягає у душевних переживаннях та підвищеному психоемоційному стані.

Частиною 1 ст.4ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пунктами 4, 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17.

Відповідно до ч.4 ст. 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права,викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення відповідачем, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування завданої моральної шкоди,позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що її моральні страждання стали наслідком незаконними діями відповідача. Завдана моральна шкода полягає у стражданні та приниженні, яких вона зазнала внаслідок протиправних дій.

Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення її прав з боку відповідача викликало в неї негативні емоції, внаслідок чого погане самопочуття, пригнічений настрій, важкість виконання повсякденних обов`язків, тимчасову відірваність від активного суспільно-політичного життя громади міста, знижений нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, побоювання про майбутній стан здоров`я.

Як зазначила позивач, їй була спричинена моральна шкода, яка полягає у стражданнях, яких вона зазнала здійснюючи захист свого порушеного права, тим самим витрачаючи значні зусилля та свій час для його відновлення.

При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку особи,що їх завдає завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Суд вважає, що позивачем доведено факт заподіяння їй протиправною поведінкою відповідача моральної шкоди у виді моральних страждань, які полягають у відсутності належного та своєчасного реагування відповідачем на її вимоги, необхідності неодноразово звертатись до суду із заявами, внаслідок чого змінено план життя позивача, яка змушена значну частину часу витрачати на захист своїх інтересів як перед відповідачем так і перед судом, протиправні дії відповідача, викликали у неї психічне напруження.

Тож суд доходить висновку про заподіяння позивачу моральної шкоди.

Що стосується розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, то суд зазначає наступне.

Як передбачено ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правовідношення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При вирішенні даної справи і визначенні моральної шкоди судом враховуються положення п. 3, 5, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (п. 64, заява N 40450/04, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту.

Так, позивач при визначенні розміру моральної шкоди просила стягнути сумарний розмір 157859,21грн.

Разом з тим, з огляду на встановлені обставини справи, приймаючи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд не погоджується з визначеним позивачем розміром моральної шкоди.

Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Встановивши факт заподіяння позивачці моральної шкоди, суд приходить до висновку, що розмір моральної шкоди, який вказаний позивачем у розмірі 157859,21, є дещо завищеним.

Визначаючи розмір моральної шкоди суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням вказаних позивачем і встановлених судом обставин справи та характеру спірних правовідносин, тривалості моральних страждань позивача у зв`язку з необхідністю докладення додаткових зусиль для доведення своїх вимог щодо розгляду її справ у суді, глибини та ступеню моральних страждань, яких зазнала позивач внаслідок ухиляння відповідача від відшкодування матеріальних збитків та незаконним використанням належних позивачу земельних ділянок, враховуючи ступінь вини відповідача, суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого розміру моральної шкоди до 10000 гривень, що є достатнім та співмірним із тривалістю порушень прав позивача та характером завданої йому з боку відповідача немайнової шкоди та буде відповідною, достатньою та справедливою грошовою компенсацією за завдану відповідачем позивачу моральну шкоду.

Стягнення у такому розмірі не є надто мізерним та надто надмірним, враховує інтереси держави, не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільного інтересу.

При цьому суд вважає розрахунок розміру моральної шкоди, зроблений позивачем, є не прийнятним, значно завищеним і таким, що не узгоджується з нормами цивільного законодавства.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною позивача доведені обґрунтування позову, а відповідачем ці твердження не спростовані належними доказами, суд вважає позовні вимоги є доведеними та законними, а відтак підлягають частковому задоволенню.

Згідно з положеннями ч. 1, п. 1) ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать: витрати на професійну правничу допомогу.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат по справі, суд вважає, що дана вимога підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

В матеріалах справи міститься копія договору про надання правничої допомоги від 24.01.2020року, з якого слідує, що адвокат Кірюхін О.М. з однієї сторони та ОСОБА_1 , з другої сторони, уклали цей договір. Загальна сума коштів за надання послуг, згідно з копією квитанції № 32335894-1 складає 10000 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10, 12, 19, 43, 49, 81-83, 130, 141, 223, 258-259, 263- 265, 352, 354-355, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства Вербового Олександра Анатолійовича про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства Вербового Олександра Анатолійовича (ЄДРПОУ 23042627; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) 10000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та судовий збір у розмірі 2367,90грн

Стягнути з Фермерського господарства Вербового Олександра Анатолійовича (ЄДРПОУ 23042627; АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00грн.

В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Миколаївського апеляційного суду.

Суддя М.М.Войнарівський