Постанова

від 12.07.2023 по справі 945/156/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

12.07.23

22-ц/812/588/23

Справа номер 945/156/20 Головуючий суду першої інстанції Войнарівський М. М.

Провадження номер 22-ц/812/588/23 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2023 року м.Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Самчишиної Н. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання Андрієнко Л. Д.,

за участі представника відповідача Васеньова Д. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства Вербового Олександра Анатолійовича на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2023 року, ухвалене о 13 год 20 хв під головуванням судді Войнарівського М. М. у приміщенні суду в м. Миколаєві, за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Вербового Олександра Анатолійовича про стягнення моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала до суду вищезазначений позов, який обґрунтовувала наступним.

Позивач вказувала, що рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2015 року визнано недійсним договір оренди належної їй земельної ділянки від 20 жовтня 2008 року. ФГ ОСОБА_2 зобов`язано повернути позивачу земельну ділянку площею 7,62 га з кадастровим номером 4824280200:02:000:0003.

Зазначеним рішенням було встановлено, що ФГ ОСОБА_2 безпідставно користувалося належною їй земельною ділянкою площею 7,62 га у період з 2013 по 2015 роки.

ОСОБА_1 зазначала, що судове рішення було виконано відповідачем лише 10 лютого 2016 року.

Окрім цієї земельної ділянки у незаконному користуванні ФГ ОСОБА_2 перебувала ділянка площею 2,543 га у період з 2013 по 2014 роки, однак під кінець 2014 року відповідач добровільно повернув її.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07 червня 2018 року з ФГ ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто спричинені їй збитки в сумі 62839,22 грн.

Позивач наголошувала на тому, що відповідач спричинив їй моральну шкоду, яка полягає у тому, що він незаконно використовував її земельні ділянки. Д ля захисту свого права власності на них вона була вимушена звертатися з позовами до суду та подавати звернення до правоохоронних органів, втрачаючи на це свій час, нерви, здоров`я та кошти, оскільки відповідач не бажав добровільно поновити її права.

Моральну шкоду позивач оцінила у суму 157859,21 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила стягнути з ФГ ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду в сумі 157859,21 грн, судовий збір в сумі 2367,89 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Позиція відповідача у суді першої інстанції

ФГ ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечувало, вказуючи на те, що позивачем не було доведено спричинення їй моральної шкоди саме відповідачем.

Також відповідачем наголошено на тому, що розмір шкоди є завищеним та не відповідає критеріям розумності. Відповідач відшкодував позивачу збитки. Їх сума є достатньою справедливою сатисфакцією.

Крім того відповідачем вказано на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності. Про порушення свого права вона дізналася у 2013 році, а з позовом про відшкодування моральної шкоди звернулася у 2020 році.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

З ФГ ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто моральну шкоду в сумі 10000 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн та судовий збір в сумі 2367,90 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, позивачем було доведено факт заподіяння їй протиправною поведінкою відповідача моральної шкоди у виді моральних страждань, які полягають у відсутності належного та своєчасного реагування відповідачем на її вимоги, необхідності неодноразово звертатися до суду із заявами, внаслідок чого змінився звичний ритм життя позивача, яка змушена значну частину часу витрачати на захист своїх інтересів як перед відповідачем, так і перед судом, протиправні дії відповідача викликали у неї психічне напруження.

Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 10000 грн, суд першої інстанції виходив із того, що така сума є достатньою та співмірною із тривалістю порушень прав ОСОБА_1 та характером завданої їй шкоди з боку відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції вважав їх доведеними та обґрунтованими у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ФГ Вербового О. А. через свого представника подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ФГ Вербового О. А. вказувало на те, що обставини заподіяння моральної шкоди, зазначені ОСОБА_1 у позові, відрізняються від тих, про які зазначено судом у рішенні.

Також відповідач вказував, що позивачем не було доведено спричинення моральної шкоди. Моральна шкода заподіюється стражданнями або приниженням. Однак не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду.

Крім того відповідач зазначав про пропуск позивачем строку позовної давності, яку суд не застосував та неправильний розподіл судом судових витрат, оскільки суд не врахував, що позовні вимоги були ним задоволені частково.

Узагальнені доводи та заперечення осіб, які подали відзиви на апеляційну скаргу

Позивачем через представника подано відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07 грудня 2015 року, яке набрало чинності 18 грудня 2015 року, визнано недійсними договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ФГ Вербового О. А. від 20 жовтня 2008 року та акт приймання-передачі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. ФГ ОСОБА_2 зобов`язано повернути позивачу земельну ділянку площею 7,62 га з кадастровим номером 4824280200:02:000:0003. Судом було встановлено, що вказаний договір та акт приймання-передачі ОСОБА_1 не підписувалися.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07 червня 2018 року, яке залишено без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року, з ФГ ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 62839,22 грн. збитків, спричинених незаконним використанням земельних ділянок у період з 2013-2015 років.

Починаючи з 2012 року позивач намагалася у позасудовий спосіб, а з 2013 року і у судовий спосіб поновити свої права на земельну ділянку, якою безпідставно користувався відповідач, про що свідчать її численні звернення до правоохоронних органів.

Відповідно до запису медичної карти ОСОБА_1 у 2013 році перенесла гіпертонічний криз.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо розгляду справи по суті позовних вимог

Частиною 1 статті 11ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п.3 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до норм статті 23ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом ч. 3 ст. 386ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

В силу ч. 1 ст. 1167ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов`язок відшкодувати ці збитки.

В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

При цьому на потерпілого покладається обов`язок довести факти неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає у особи, у тому числі внаслідок порушення її майнових прав, якщо це призвело до фізичних і душевних страждань потерпілого.

У разі вирішення спору судом розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються моральні втрати особи, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Також враховуються обставини, що призвели до погіршення або позбавлення можливості реалізації особою своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Зібрані докази достовірно вказують на те, що відповідач досить тривалий час безпідставно користувався належними на праві власності позивачу земельними ділянками, відмовлявся повернути їх позивачу, у зв`язку з чим вона тривалий час не могла користуватися своїм майном.

Встановивши вказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність обставин завдання шкоди позивачу з вини відповідача.

Саме внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_1 зазнала душевних страждань і має право на відшкодування моральної шкоди відповідно до статті 386 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, оскільки він врахував характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, зміну її способу життя та докладання нею додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права, вимоги розумності та справедливості.

Щодо позовної давності

Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У частині першійстатті 260 ЦК Українипередбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленимистаттями 253-255 цього Кодексу.

Позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першоюстатті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За частиною четвертоюстатті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У частині першійстатті 268 ЦК Українивизначено, щопозовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 270 ЦК України до видів особистих немайнових прав, серед іншого, відносить право на життя, право на охорону здоров`я.

Відповідно достатті 275 ЦК Українифізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленимиглавою 3 цього Кодексу.

Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Якщо фізичній особі внаслідок порушення їїособистого немайнового правазавдано майнової та (або)моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню (статті 280 ЦК України).

У пункті 16постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»судам роз`яснено, що до вимог про відшкодування моральної шкоди, заподіяної поширенням відомостей, що не відповідають дійсності і порочать честь, гідність чи ділову репутацію фізичної або юридичної особи, застосовується строк позовної давності в один рік. До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством,- тримісячний строк. До інших вимог про відшкодування моральної шкоди, як вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності не застосовуються.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №751/306/17.

Таким чином, оскільки на вимоги про відшкодування моральної шкоди позовна давність не поширюється, то відсутні підстави для її застосування.

Щодо розподілу судових витрат судом першої інстанції

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивач при поданні позову у 2020 році мала сплатити 1578,60 грн судового збору, а сплатила 2367,90 грн.

Отже, переплачена нею частина судового збору у сумі 789,30 грн мала бути їй повернена судом.

Суд задовольнив позовні вимоги позивача на 6,3%, тому вона має право на відшкодування їй з відповідача судових витрат у розмірі 6,3%, а саме судового збору на суму 99,45 грн та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 630 грн.

Таким чином рішення суду першої інстанції у частині розподілу судових витрат не відповідає вимогам законодавства.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу ФГ Вербового О. А. слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в частині розподілу судових витрат.

Щодо судових витрат за подання апеляційної скарги

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Відповідач оскаржував рішення про стягнення моральної шкоди у сумі 10000 грн. Отже, при поданні апеляційної скарги мав сплатити 1261,20 грн, а сплатив 3551,85 грн. Отже, переплачена ним сума має бути повернена йому казначейською службою у сумі 2290,65 грн.

Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фермерського господарства Вербового Олександра Анатолійовича задовольнити частково.

Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2023 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_1 до Фермерського господарства Вербового Олександра Анатолійовича про стягнення моральної шкоди залишити без змін.

Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04 квітня 2023 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з Фермерського господарства Вербового Олександра Анатолійовича на користь ОСОБА_1 99,45 грн судового збору та 630 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Головному управлінню Державної казначейської служби України у Миколаївській області повернути ОСОБА_1 переплачений судовий збір у сумі 789,30 грн, а Фермерському господарству ОСОБА_2 у сумі 2290,65 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Н. В. Самчишина

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 12 липня 2023 року.