Постанова

від 28.03.2023 по справі 440/7205/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 р.Справа № 440/7205/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т.,

прокурора - Клейн Л.В.,

представника відповідача - Дзюбла О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавської міської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2022, (головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, повний текст складено 04.02.22 року) по справі № 440/7205/21

за позовом керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області

до Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради , Полтавської міської ради третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівбест"

про визнання протиправними та скасування пунктів рішення, Паспорту, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати протиправним та скасувати пункти 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 19 березня 2021 року "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава" в частині продовження розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, продовження дії особистого строкового земельного сервітуту та паспорту прив`язки на наступну тимчасову споруду згідно з додатком 1 до рішення ТОВ "Лівбест" стаціонарної тимчасової споруди під номером 51 (згідно додатку до рішення) - торговельного павільйону на земельній ділянці площею 112,0 кв.м з кадастровим номером 5310136400:13:003:0276 по АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати паспорт прив`язки №01-02-17/723-788.

В обґрунтування позову зазначив, що Полтавська міська рада спірним рішенням надала дозвіл ТОВ "Лівбест" на продовження розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, продовження дії особистого строкового земельного сервітуту та паспорту прив`язки на тимчасову споруду під номером 51 - торговельний павільйон на земельній ділянці площею 112,0 кв.м. без врахування, що у підприємства відсутній документ, про право користування спірною земельною ділянкою площею 112, кв.м. з кадастровим номером: 5310136400:13:003:0276.

Також, прокурор зазначав, що спірним рішенням Полтавською міською радою продовжено право користування стаціонарною тимчасовою спорудою - площею 76,00 кв.м, що перевищує визначений законом гранично допустимий розмір - 30 кв.м. Тимчасова споруда розміщена без погодження із уповноваженим підрозділом Національної поліції, дорожньо-експлуатаційними та іншими заінтересованими організаціями, що є порушенням ДСТУ № 3587-97 "Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди".

За твердженням прокурора, порушення порядку та протиправне надання землі у користування з порушенням закону завдає шкоду власності територіальної громади міста Полтави та суперечить інтересам держави в цілому у сфері земельних правовідносин, які нерозривно пов`язані із правильним застосуванням та дотриманням усіма суб`єктами законодавства в сферах життєдіяльності суспільства, що контролюється і охороняється державою.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано пункти 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 19 березня 2021 року "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава" в частині продовження розміщення ТОВ "Лівбест" стаціонарної тимчасової споруди: під номером 51 (згідно додатку до рішення) - торговельного павільйону на земельній ділянці площею 112,0 кв.м з кадастровим номером 5310136400:13:003:0276 по вул. Курчатова, 11, у м. Полтаві, продовження дії особистого строкового земельного сервітуту ТОВ "Лівбест" та продовження терміну дії паспорту прив`язки на вказану тимчасову споруду.

Скасовано паспорт прив`язки № НОМЕР_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Полтавська міська рада (далі - відповідач 1), не погоджуючись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків обставинам справи, просила його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом порушені норми процесуального права, оскільки розглянуто справу, що не належить до компетенції судів адміністративної юрисдикції та за відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у вказаних правовідносинах; прокурором не надано доказів звернення до відповідних компетентних органів влади, уповноважених на здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, зокрема, органів, до повноважень яких належить вжиття заходів щодо забезпечення безпеки на дорогах щодо здійснення перевірки правомірності розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності ТОВ «Лівбест».

Судом не враховано, що для продовження розміщення раніше встановленої стаціонарної тимчасової споруди, згідно "Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава", затвердженого рішенням двадцять другої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 18.05.2012, надається лише заява підприємства, а вимагати від замовника додаткові документи і отримання ним погоджень заборонено законодавством.

Також, зауважує, що жодною нормою Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 не передбачено обов`язку щодо приведення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності розміщених у порядку та спосіб які існували до набрання чинності вказаного Закону та Порядку.

Звертає увагу, що у ТОВ «Лівбест» відсутній обов`язок погодження уз органами Національної поліції розміщення тимчасової споруди по АДРЕСА_1 , оскільки така розташована за межами червоних ліній вулиць.

Крім того, скасовуючи паспорт прив`язки судом першої інстанції не взято до уваги, що на момент прийняття судового рішення, паспорт прив`язки був анульований, підприємству виданий новий паспорт прив`язки, при цьому, законодавством України взагалі не передбачено його скасування.

Полтавська окружна прокуратура Полтавської області подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, мотивуючи доводами, аналогічними із тими, що викладені у позові, а також надав додаткові письмові пояснення.

Управління з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради (далі - відповідач 2), ТОВ «Лівбест» (далі третя особа) правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

В судовому засіданні представник відповідача 1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Представники відповідача 2, третьої особи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у березні 2006 р. введено в експлуатацію торгівельний павільйон, належний на праві власності ФОП ОСОБА_1 загальною площею 63,0 кв.м. розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується актом технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми в експлуатацію від 09.03.2006 (т. 1 а.с. 123-124).

У зв`язку з встановленням стаціонарної тимчасової споруди, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Полтавської міської ради для надання дозволу на її розміщення для здійснення підприємницької діяльності та оформлення паспорту прив`язки.

23.08.2007 рішенням Полтавської міської ради № 214 продовжено ФОП ОСОБА_1 чинність дозволу на подальше розміщення тимчасової споруди торгівельного павільйону продовольчих товарів по АДРЕСА_1 для здійснення підприємницької діяльності (т. 3 а.с. 239).

Також відповідачем оформлено ФОП ОСОБА_1 паспорт прив`язки № 01-02-17/723-788 терміном дії до 16.12.2012, який продовжений до 22.07.2019 (т. 1 а.с. 11).

В подальшому, попередньому власнику погоджувалось подальше розміщення торгівельного павільйону продовольчих товарів по АДРЕСА_1 рішеннями Полтавської міської ради від 17.09.2008 № 312, від 14.10.2009 № 305 від 20.10.2010 № 389, від 16.12.2011 № 348, на підставі його заяв (т. 3 а.с. 232-238).

Рішенням Полтавської міської ради від 22.07.2014 дозволено, зокрема ФОП ОСОБА_1 строком на 5 років розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава (стаціонарна тимчасова споруда торгівельний павільйон, розташований за адресою АДРЕСА_1 , орієнтовна площа земельної ділянки 112,00 кв.м.) (т. 3 а.с. 231).

15.06.2017 ТОВ «Лівбест» придбало у ОСОБА_1 торговельний павільйон площею 72 кв.м., розташований по АДРЕСА_1 на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0112 га з кадастровим номером 5310136400:13:003:0276, згідного договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченому (т. 3 а.с. 230).

19.01.2021 ТОВ «Лівбест» подало до міської ради заяву з проханням розглянути на комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава питання щодо можливості подальшого розміщення стаціонарної тимчасової споруди торговельного павільйону площею 76 кв. м. розташованого по АДРЕСА_1 на земельній ділянці комунальної власності площею 112,0 кв.м.

04.03.2021 комісією з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава погоджено зазначене клопотання ТОВ «Лівбест», за умови дотримання державних, санітарно-гігієнічних та будівельних норм і правил, інших вимог чинного законодавства, про що складено відповідний протокол (т. 1 а.с. 142).

16.03.2021 ТОВ "Лівбест" звернулось до Полтавської міської ради із заявою, в якій просило на підставі позитивного висновку комісії з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава оформити договори особистого строкового земельного сервітуту на земельну ділянку: загальною площею 112,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 143).

19.03.2021 рішенням третьої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава» ТОВ «Лівбест» продовжено подальше розміщення стаціонарної тимчасової споруди - торговельного павільйону площею 72 кв. м. розташованого по АДРЕСА_1 на земельній ділянці комунальної власності площею 112 кв.м. з кадастровим номером 5310136400:13:003:0276

Продовжено дію особистого строкового земельного сервітуту на раніше сформовані земельні ділянки з оформленням відповідних договорів у встановленому законом порядку (п.2 Рішення).

Згідно п. 4 спірного рішення замовникам, зазначеним у додатку 1 до цього рішення, в Управлінні з питань містобудування та архітектури продовжено термін дії оформлених паспортів прив`язки. (т. 1 а.с. 8).

На виконання вимог вищезазначеного рішення, 19.03.2021 між Полтавською міською радою та ТОВ «Лівбест» укладено договір особистого строкового земельного сервітуту за умовами якого, власник на підставі рішення третьої сесії Полтавської міської ради восьмого скликання від 19 березня 2021 року «Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності» встановлює сервітутне землекористування (обмежене платне користування) на земельну ділянку для подальшого розміщення стаціонарної тимчасової споруди - торговельний павільйон, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (землі житлової та громадської забудови) , зареєстрований в книзі реєстрації записів договорів особистого земельного сервітуту 23.07.2021 № 266-ЗС (т. 1 а.с. 118-119).

Управлінням з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради продовжено дію паспорту прив`язки №01-02-17/723-788.

11.10.2021 ТОВ «Лівбест» видано паспорт прив`язки № 01-02-01-16/3478-2047 стаціонарної тимчасової споруди - торговельного павільйону по АДРЕСА_1 терміном дії до 19.03.2026 року (т. 2 а.с. 109).

Не погодившись з пунктами 1, 2, 4 рішення Полтавської міської ради від 19.03.2021 щодо продовження розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, продовження дії особистого строкового земельного сервітуту та паспорту прив`язки на наступні тимчасові споруди, зокрема, ТОВ «Лівбест», керівник Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Полтави звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірна споруда через перевищення її площі не відповідає ознакам тимчасової споруди у розумінні ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та при прийнятті рішення про продовження розміщення ТС, дії паспорту прив`язки відповідач повинен був дотримуватися норм щодо розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, закріплених в Єдиних правилах ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони. Оскільки на час прийняття рішення міської ради були відсутні документи, що посвідчують право користування відповідною земельною ділянкою, суд дійшов висновку, що у Полтавської міської ради були відсутні підстави для продовження строку розміщення тимчасової споруди, терміну дії паспорту прив`язки і продовження дії особистого строкового земельного сервітуту.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, лише в межах повноважень, визначених законом.

За приписами ст.1 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі Закон № 280/97-ВР) територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Частиною 1 ст. 6 Закону № 280/97-ВР встановлено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону № 280/97-ВР передбачено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

За приписами ст. 25 Закону № 280/97-ВР міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях , зокрема міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України встановлено, що міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, передачі земельних ділянок в оренду визначений статтями 123, 124 Земельного кодексу України. Зокрема, такий порядок передбачає розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування; передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Повноваження сільських, селищних, міських рад визначені ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", зокрема, згідно із пунктом 34 якої до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються на пленарному засіданні ради - сесії.

Відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів" територія - це сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об`єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об`єктів, об`єктів промисловості, комунально-складських та інших об`єктів у межах населеного пункту.

Згідно ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" малі архітектурні форми є елементами (частинами) об`єктів благоустрою. Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі Закон № 3038-VI, в редакції, чинній станом на прийняття спірного рішення) суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Відповідно до частин 2-4 ст. 28 Закону № 3038-VI тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

На виконання ч. 4 ст. 28 Закону № 3038-VI наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі Порядок № 244, в редакції, чинній станом на прийняття спірного рішення).

Відповідно до п. 1.3 Порядку № 244 тимчасова споруда торговельного для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Відповідно до п. 1.4 Порядку № 244 паспорт прив`язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території. Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС (п. 2.2 Порядку № 244).

Пунктом 2.1 Порядку № 244 визначено, що підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1).

Згідно п. 2.18 Порядку № 244 продовження строку дії паспорта прив`язки ТС здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки ТС органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що підставою для продовження розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди, який оформлюється відповідним органом за зверненням особи, яка бажає розмістити тимчасову споруду, до якої додаються відповідні документи. При цьому, строк дії паспорта прив`язки продовжується відповідним органом за заявою замовника. Тобто, дія паспорта прив`язки обмежується строком на який його видано.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Закон України "Про благоустрій населених пунктів" визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Згідно з пунктом 20 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 (далі - Постанова КМУ № 198), у межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг і червоних ліній міських вулиць і доріг забороняється: розташовувати будь-які споруди або об`єкти без погодження з власниками автомобільних доріг та уповноваженим підрозділом Національної поліції.

Відповідно до пункту 27 Постанови КМУ № 198 у населених пунктах малі архітектурні форми (крім кіосків для продажу проїзних квитків на зупинках громадського транспорту) розміщуються за межею тротуару, пішохідних доріжок, алей на відстані не менше ніж 1 метр, але не ближче ніж 5 метрів до проїзної частини доріг і вулиць.

Мала архітектурна форма для провадження підприємницької діяльності - це невелика (площею до 30 кв. метрів) споруда торговельно-побутового призначення, яка виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без спорудження фундаменту (пункт 4 Постанови КМУ № 198).

Вказане визначення "малої архітектурної форми" повністю відповідає визначенню "тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності", закріпленому в частині другій статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів" малі архітектурні форми є елементами (частинами) об`єктів благоустрою та їх розміщення здійснюється відповідно до цього Закону з дотриманням вимог законодавства, норм і правил.

Отже, тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності є елементом благоустрою, розміщення якої має відповідати Єдиним правилам ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, та здійснюватися на підставі дозвільного документу - паспорта прив`язки, який видає (продовжує строк дії) відповідний орган з дотриманням вимог вищевказаної постанови.

Як встановлено під час апеляційного розгляду справи, ТОВ " Лівбест" з 2017 є власником стаціонарної тимчасової споруди, загальною площею 72 кв.м., жодних доказів перебування в користуванні ТОВ " Лівбест" земельної ділянки, на якій вона розмішена матеріали справи не містять та судом не встановлено.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відомості щодо права користування (сервітут) земельною ділянкою за кадастровим номером: 5310136400:13:003:0276 відсутнє.

Наданий відповідачем до суду договір особистого сервітуту земельної ділянки від 19.03.2021 укладений з ТОВ " Лівбест", не свідчить про перебування цієї земельної ділянки у користуванні вказаного підприємства на час прийняття спірного рішення.

Згідно паспорту прив`язки №01-02-17/723-788, виданого Управлінням з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, площа торговельного павільйону (подальше розміщення якого передбачено пунктом №51 оскаржуваного рішення), складає 76,00 кв.м., що майже вдвічі перевищує максимальну площу, встановлену законодавством (т. 1 а.с. 11, 13 зворот). Строк дії вказаного паспорту прив`язки №01-02-17/723-788 закінчився 22.07.2019.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 28 Закону № 3038-VI тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Згідно із п. 1 Порядку № 244 стаціонарна ТС - споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру площу до 30 кв.м.

Відповідно ДБН В.2.2-23:2009 малі архітектурні форми - павільйони, кіоски, торговельні намети, рундуки тощо переважно збірно-розбірної конструкції, які застосовуються поряд із засобами благоустрою, включаючи невеликі споруди для відпочинку людей/покупців (лави, можливо тіньові навіси або перголи), урни для сміття, а також різноманітні елементи декоративно-прикладного мистецтва (наприклад, скульптури, декоративні басейни, фонтани тощо).

Павільйон - торговельний об`єкт у роздрібній торгівлі, призначений для організації продажу товарів кінцевим споживачам, розміщений в окремій споруді полегшеної конструкції та має торговельну залу для покупців (ДБН В.2.2-23:2009).

Враховуючи, що паспорт прив`язки, з урахуванням якого прийнято оскаржуване рішення, не відповідає вимогам, як статті 28 Закону № 3038-VI так і Порядку № 244, оскільки загальна площа торгівельного павільйону більше ніж вдвічі перевищує максимальну площу, встановлену зазначеними нормативно-правовими актами, відсутність доказів перебування в користуванні у ТОВ "Лівбест" земельної ділянки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність рішення міської ради від 19.03.2021.

Доводи апелянта що на час встановлення торгівельного павільйону (2006 р.) законодавством не встановлювались вимоги щодо площі такого приміщення, тому для продовження її розміщення положення ст. 28 Закону № 3038-VI так і Порядку № 244 не підлягають застосовуванню, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Так, дійсно на час введення в експлуатацію торгівельного павільйону, законодавством не визначались вимоги щодо такої споруди.

Разом з тим, у 2011 році прийнято Закон № 3038-VI та на його виконання Порядок № 244, якими чітко встановлено, що тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності за площею повинна бути не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру.

Статтею 58 Конституції України визначено дію нормативно-правового акта в часі, яку треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, з набранням чинності Закону № 3038-VI та Порядку № 244, площа тимчасової споруди не повинна перевищувати 30 квадратних метрів, при цьому власники таких приміщень мають привести їх у відповідність до вимог зазначених нормативно-правових актів.

Крім того, колегія суддів враховує, що комісією з розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава погоджено клопотання ТОВ «Лівбест» на подальше розміщення стаціонарної тимчасової споруди - торговельного павільйону по вул. Курчатова за умови дотримання державних, санітарно-гігієнічних та будівельних норм і правил, інших вимог чинного законодавства.

Проте, як вже зазначалось, площа спірної тимчасової споруди, зазначеної у паспорті прив`язки не відповідає вимогам як Закону № 3038-VI так і Порядку № 244.

Також, колегія суддів звертає увагу, що термін дії як дозволу на розміщення торгівельного павільйону так і паспорту прив`язки закінчився у 2019 році, ТОВ " Лівбест" розпочало дії щодо отримання дозволу на продовження розміщення ТС, продовження паспорту прив`язки та оформлення договору особистого сервітуту лише в 2021 р.

Відповідно до п. 2.29 Порядку № 244 у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки ТС, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.

Проте, Полтавська міська рада за відсутності документів на право користування земельної ділянки, закінчення строку дії паспорту прив`язки, відсутності договору особистого земельного сервітуту рішенням від 19.03.2021 року продовжила розміщення тимчасової споруди: торговельного павільйону на земельній ділянці площею 112,0 кв.м. з кадастровим номером 5310136400:13:003:0276 по АДРЕСА_1 та продовжила дію паспорту та особистого земельного сервітуту.

Щодо доводів апелянта про відсутність обов`язку вимагати від замовника, зацікавленого у подальшому розміщенні стаціонарної ТС будь-яких документів, крім заяви, згідно Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.18 Порядку № 244 продовження строку дії паспорта прив`язки ТС здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки ТС органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.

Також процедура розгляду звернень щодо продовження дії паспорту прив`язки стаціонарної ТС врегульована розділом 5 Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава, затвердженого рішенням Полтавської міської ради (двадцять другої сесії шостого скликання) від 18 травня 2012 року "Про затвердження Положення про розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Полтава" (далі Положення)

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.8 якого замовник, зацікавлений у подальшому розміщенні стаціонарної ТС звертається до виконкому Полтавської міської ради з відповідною заявою.

До заяви додаються наступні документи:

копія свідоцтва про реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності або копія виписки з єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців;

паспорт прив`язки ТС.

Відповідно до пункту 5.9 Положення після рішення міської ради та документу про право користування земельною ділянкою, управління з питань містобудування та архітектури продовжує строк дії паспорту прив`язки ТС шляхом зазначення нової дати, підпису уповноваженої посадовою особи управління з питань містобудування та архітектури та печатки. Термін дії паспорту прив`язки відповідає терміну дії документу про право користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 8.2 Положення, строк функціонування ТС може бути продовжено на підставі документа, що посвідчує продовження права користування відповідною земельною ділянкою, або продовження договору сервітуту без переоформлення паспорту прив`язки.

Зі змісту цієї норми вбачається, що для вирішення питання про продовження розміщення ТС, паспорту прив`язки, договору сервітуту суб`єкт владних повноважень вже має в наявності документи про користування земельної ділянки або договір сервітуту, а тому їх додаткове надання до заяви замовника не потрібно.

Однак, як встановив суд першої інстанції, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості про реєстрацію права користування (сервітуту) земельною ділянкою з кадастровим номером 5310136400:13:003:0276 відсутні.

Доказів на спростування вказаних обставин відповідачами не надано.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, у Полтавської міської ради були відсутні підстави для продовження строку функціонування ТС, оскільки на час прийняття оскаржуваного рішення був відсутній документ, що посвідчує продовження права користування відповідною земельною ділянкою, як і відсутні підстави для продовження строку дії паспорту прив`язки ТС шляхом зазначення нової дати, договору особистого сервітуту з огляду на відсутність повного пакету документів у відповідності до пункту 5.9 Положення від 18.05.2012.

Також, колегія суддів вважає помилковими доводи апелянта, що Полтавська міська рада вчиняла дії, які не заборонені законом, оскільки ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом чи у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та рішень, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що пункти 1,2 та 4 рішення Полтавської міської ради від 19 березня 2021 року "Про розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава" в частині продовження розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, продовження дії особистого строкового земельного сервітуту та паспорту прив`язки на наступну тимчасову споруду згідно з додатком 1 до рішення ТОВ "Лівбест" стаціонарної тимчасової споруди під номером 51 (згідно додатку до рішення) - торговельного павільйону на земельній ділянці площею 112,0 кв.м. з кадастровим номером 5310136400:13:003:0276 по АДРЕСА_1 прийняте Полтавською міською радою з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Земельного кодексу України, статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку № 244, отже є протиправним та правомірно скасовано судом.

Враховуючи, що паспорт прив`язки № НОМЕР_1 , з урахуванням якого прийнято оскаржуване рішення, не відповідає вимогам, як статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" так і Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності № 244, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для його скасування.

Доводи апелянта про те, що на час розгляду справи, третя особа оформила новий паспорт прив`язки не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо безпідставного продовження відповідачем строку дії попереднього паспорту.

Щодо доводів апелянта про те, що вказана справа не належить до компетенції судів адміністративної юрисдикції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Аналізуючи норми ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку із здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, предметом позову у цій справі є рішення Полтавської міської ради щодо продовження розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території м. Полтава, продовження дії особистих строкових земельних сервітутів та паспортів прив`язки і скасування паспортів прив`язки, виданих Управлінням з питань містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради, тобто вчинених як суб`єктами владних повноважень під час реалізації покладених на них управлінських функцій.

Таким чином дослідженню підлягають виключно владні управлінські дії та рішення органу місцевого самоврядування і його виконавчого органу, що впливають на права та законні інтереси територіальної громади м. Полтава, відтак цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 127/16433/17, від 15.05.2019 у справі № 127/19267/17.

За таких обставин колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, яким розглянуто цю справу за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір виник внаслідок виконання відповідачем владних управлінських функцій, тому спір має публічно-правовий характер, що також корелюється з висновком Верховного Суду, сформованим у постанові від 01.09.2022 з аналогічної справи № 440/7210/21.

Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави у вказаних правовідносинах, з огляду на таке.

Статтею 131-1 Конституції України унормовано, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

За висновками Конституційного Суду України, наведеними в рішеннях від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 та від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 слідує, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 01.09.2019 у справі № 815/724/15, від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 4 ч. 2ст. 129 Конституції України).

Тотожний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 806/602/18, від 13.03.2019 у справі № 815/1139/18, від 15.10.2019 у справі № 810/3894/17, від 17.10.2019 у справі № 569/4123/16-а, від 05.11.2019 у справі № 804/4585/18, від 03.12.2019 у справі № 810/3164/18 та від 01.06.2022 у справі № 260/1815/21.

Системне тлумачення наведених приписів дозволяє дійти висновку, що ст. 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

У справі, що розглядається, прокурор в адміністративному позові зазначив, що захисту підлягають інтереси держави у сфері ефективного і раціонального використання земельних ресурсів, належного забезпечення благоустрою населених пунктів відповідно до вимог законодавства, державних норм та стандартів, забезпечення безпеки дорожнього руху та пішоходів у м. Полтаві, що прокурор діє на захист інтересів держави в цілому, які нерозривно пов`язані із правильним застосуванням та дотриманням усіма суб`єктами законодавства в сферах життєдіяльності суспільства, що контролюються та охороняються державою.

Колегія суддів уважає, що таке обґрунтування є сумісним з поняттям «інтереси держави», ураховуючи висновки, викладені у постанові від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16 Великої Палати Верховного Суду та у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 29.11.2022 у справі № 240/401/19.

Зважаючи на встановлені обставини справи та виходячи з характеру спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором дотримано визначений ст. 53 КАС України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» порядок звернення до суду з таким позовом.

Щодо права на звернення до суду з позовом до органу місцевого самоврядування, колегія суддів приймає до уваги висновки Верховного Суду щодо застосування ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», сформовані у постанові від 01.09.2022 у справі № 440/7210/21, яка є подібною до цієї справи, за якими стосовно права на звернення до суду з позовом до органу місцевого самоврядування, колегія суддів ураховує, що особливістю органів місцевого самоврядування як суб`єктів владних повноважень є те, що кожен із таких суб`єктів, з урахуванням положень Конституції України, є самостійним, автономним і не перебуває у підпорядкуванні жодного органу. Отже позови прокурора до органу місцевого самоврядування, за загальним правилом, подаються з такої підстави, як відсутність суб`єкта, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. У такій категорії справ орган прокуратури повинен лише довести, що оскаржуваним рішенням, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень завдано шкоду інтересам держави. При цьому інтереси держави, у тому числі, охоплюють інтереси мешканців територіальної громади, зокрема, у таких сферах, як благоустрій населених пунктів, розпорядження землями державної та комунальної власності (п.п. 97-99).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів уважає, що прокурор є належним позивачем у цій справі.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01.12.2022 у справі № 340/5914/21.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що прокурором в адміністративному позові вказано, які саме інтереси держави, на його думку, порушено оскаржуваними положеннями спірного рішення, та враховуючи, що відсутній орган, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю органів місцевого самоврядування, прокурором доведено підстави для звернення до суду.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду . Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Полтавської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 по справі № 440/7205/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 07.04.2023 року