Постанова

від 07.04.2023 по справі 140/6782/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/6782/22 пров. № А/857/618/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Іщук Л.П.

суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року, ухвалене головуючим суддею Ковальчуком В.Д. у м. Луцьку, у справі № 140/6782/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроплантеко» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроплантеко» звернулося в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.01.2022 №0001510701, №0001500701,№0001520701, №0001490701.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що висновки податкового органу про заниження товариством податкових зобов`язань з податку на прибуток на загальну суму 228 093 грн., з податку на додану вартість (ПДВ) на суму 135 714 грн, завищення від`ємного значення, що підлягає включенню до податкового кредиту наступного звітного періоду на 26 390 грн. та нереєстрацію податкових накладних з податку на додану вартість за липень 2019 року, січень 2020 року на загальну суму ПДВ 162 104 грн є безпідставними та такими, що здійснені без врахування наданих платником податків пояснень щодо виправлених помилок в обліковій системі підприємства та коригування ціни товарів, які підтверджуються первинними документами. Зазначає, що правильність відображення обліку та нарахування податків по операціях з коригування ціни товарів з контрагентами ТОВ «Агріклаб» та ТОВ «АГРІТЕХ Україна» вже були предметом судового розгляду у справі №140/1566/21.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також не досліджено обставин, що мають значення для справи.

Апеляційні вимоги обгрунтовує тим, що в ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено факти безоплатного отримання та реалізації позивачем товарів без відображення в бухгалтерському та податковому обліку таких операцій. Частина товарів списана підприємством без нарахування доходів та податкових зобов`язань з ПДВ. Зазначає, що позивач не надав будь-яких первинних документів щодо придбання товарів, які зазначені в акті перевірки, а також документів щодо повернення таких товарів постачальникам, або їх списання та утилізацію. Звертає увагу на те, що дані залишків товарів на складі станом на 31 грудня 2019 року по рахунку 281, що були встановлені на підставі наказу підприємства №184 про інвентаризацію залишків (ТМЦ, палива, запчастини, МШП) від 31.12.2019, які надані платником податків суду, відрізняються від тих даних, які були надані контролюючому органу під час проведення перевірки. Крім того, перевіркою встановлено, що при продажу товарів без відображення їх в обліку 01.07.2019 та у січні 2020 року підприємством також не визначалися витрати в частині собівартості таких реалізованих товарів.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив щодо її доводів та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі направлень від 15.11.2021 №№3462, 3463, 3464. 3465, наказу на перевірку від 29.10.2021 №3107 ГУ ДПС у Волинській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Агроплантеко з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2019 по 31.12.2020, та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2019 по 31.12.2020, за результатами якої складено акт перевірки від 13.12.2021 №10620/07-01/38009502.

В акті перевірки встановлено наступні порушення:

1) 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п.5, п.7. п.21 П(С)БО 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153; п. 12 НП(С)БО "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.10.99 №246, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за №751/4044, п. 4 НП(С)БО 19 "Об`єднання підприємств", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 07.07.1999 №163, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 липня 1999 року за №499/3792, п.5, п.6, п.7, 10 НП(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 228 093 грн, в тому числі за III квартал 2019 року на 191 963 грн та IV квартал 2019 року на 36130 грн;

2) п. 187.1. ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 135 714 грн за жовтень 2019 року та завищення від`ємного значення, що підлягає включенню до податкового кредиту наступного звітного періоду на 26 390 грн станом на кінець періоду, що перевіряється.

3) п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму ПДВ 162 104 грн. в т.ч. за: липень 2019 року на 135714 грн; січень 2020 року на 26 390 грн.

4) пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб на дату виплаченого доходу на загальну суму 6073,10, в т.ч. за 2020 рік - 6073,10 грн.

На підставі акта перевірки від 13.12.2021 №10620/07-01/38009502 ГУ ДПС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення від 17.01.2022 №0001510701, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 26 390,00 грн за грудень 2020 року, від 17.01.2022 №0001500701, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 135 714,00 грн та 13 571,40 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, від 17.01.2022 №0001520701, яким застосовано штраф у сумі 81 052,00 грн за нереєстрацію податкових накладних з податку на додану вартість за липень 2019 року, січень 2020 року, від 17.01.2022 №000149070, яким збільшено грошові зобов`язання з податку на прибуток на суму основного платежу 228 093,00 грн, в тому числі за 3 квартал 2019 року на 191 963 грн та за 4 квартал 2019 року на суму 36 130 грн, а також нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 22 809,30 грн.

Не погоджуючись із нарахованими податковим органом грошовими зобов`язаннями та оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що податковим органом не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень рішень, а також, що ним безпідставно зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 26 390,00 грн за грудень 2020 року та нараховано штраф в сумі 81 052 грн за нереєстрацію податкових накладних з податку на додану вартість за липень 2019 року, січень 2020 року, оскільки відсутні господарські операції, за результатами яких необхідно складати та подавати на реєстрацію такі податкові накладні.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового.

Статтею 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані: вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 ПК); забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 ПК).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХIV).

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

В розумінні статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

В розумінні п.2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із положеннями ч.ч. 1, 2, 3 ст.9 Закону №996-ХIV бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити встановлені обов`язкові реквізити.

Пунктами 3, 8 ст. 9 Закону №996-XIV встановлено, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пунктів 5, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (далі - Положення № 290) дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте, ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Пунктом 21 Положення № 290 визначено, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню.

З системного аналізу вищенаведених правових норм можна дійти висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та доходу для цілей оподаткування податком на прибуток настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які відображають зміст та обсяг наданих послуг чи виконаних робіт. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування доходів та витрат для цілей визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач у період, що підлягав перевірці, мав господарські взаємовідносини із ТОВ Агріклаб та ТОВ АГРІТЕХ Україна.

Досліджуючи господарські операції позивача із ТОВ Агріклаб та ТОВ АГРІТЕХ Україна, апеляційний суд зазначає наступне.

ТОВ Агроплантеко підписало додаткові договори з ТОВ Агріклаб та ТОВ АГРІТЕХ Україна 24 грудня 2019 року, які передбачали зменшення ціни товару, поставка якого відбулась у 2019 році.

На виконання п. 1 ст. 192 ПК України, ТОВ АГРІКЛАБ та ТОВ АГРІТЕХ Україна склали розрахунки коригування до відповідних податкових накладних, а ТОВ Агроплантеко провело їх реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних. Сума зменшення податкового кредиту в розмірі 17319,38 грн. відображена ТОВ Агроплантеко по рядку 14 Податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 року.

В бухгалтерському обліку товариства на підставі складених бухгалтерських довідок №17 від 24.12.2019 та №23 від 24.12.2019 зроблено проведення: Дт 281 Товари Кт 631 Розрахунки з постачальниками - 86596,08 грн; Дт 6442 Податковий кредит Кт 631 Кт 631 Розрахунки з постачальниками - 17319,38 грн.

Проте, при відображенні зазначених господарських операцій в бухгалтерській обліковій системі підприємства, бухгалтером було помилково задіяно кількісний облік товару, у зв`язку з чим в обліку товарів, по яких відбулась зміна ціни, відобразились некоректні дані, що підтверджується наявними в матеріалах справи оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 Товари, картками обліку товарів, фінансовою звітністю підприємства.

Аналогічно проведено помилкове відображення кількості товару по всіх товарних позиціях, по яких відбулася зміна ціни згідно додаткових угод з ТОВ АГРІКЛАБ та ТОВ АГРІТЕХ Україна.

Однак, в лютому 2020 року дану помилку було виявлено підприємством самостійно, про що складено бухгалтерські довідки №4 від 01.02.2020 та №5 від 01.02.2020. В обліковій системі підприємства помилково нарощені кількісні показники залишків товарів відсортовано.

Зазначена помилка не вплинула на показники фінансової звітності підприємства за 2019 рік, оскільки не мала впливу на показники сумового обліку, а стосувалася лише кількісного обліку товарів. Фактична кількість товару на складі підтверджується інвентаризацією залишків товарно-матеріальних цінностей, яка була проведена товариством станом на 31 грудня 2019 року.

Колегія суду вважає вірним твердження суду першої інстанції про те, що жодного руху товару у зв`язку з цією операцією не відбувалося, в даному випадку, мало місце лише виправлення кількості товару, помилково занесеної в облікову систему у грудні 2019 року.

Крім того, правильність відображення обліку та нарахування податків по операціях з коригування ціни з ТОВ АГРІКЛАБ та ТОВ АГРІТЕХ Україна в грудні 2019 року вже були предметом судового розгляду у справі №140/1566/21.

Так, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у вказаній справі визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області №0040260701 від 16.12.2020 в частині зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 1 429 304 грн.; податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області №0040230701 від 17.12.2020 в частині зменшення розміру від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 154 015 грн. та застосування штрафних санкцій 38503,75 грн.

Зазначеним рішенням суду, яке набрало законної сили 03.09.2021, встановлено, що при проведенні перевірки, помилкове збільшення кількості товару в обліку у грудні 2019 року працівниками ДПС не взято до уваги, натомість по операції виправлення помилки в лютому 2020 року прораховано собівартість товару та на цю суму нараховані податкові зобов`язання з ПДВ в розмірі 125 934 грн, що на думку суду є помилковим та безпідставним.

Відтак, згідно положень ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апелянта про те, що не слід брати до уваги висновки, викладені у рішенні суду у справі №140/1566/21, оскільки вони не переглядалось апеляційним судом і погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачу протиправно донараховано грошові зобов`язання з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість за цими господарськими операціями, оскільки не відбулося збільшення бази оподаткування, а також не доведено безоплатного отримання платником податків товарів.

Під час проведення перевірки на виконання вимоги ГУ ДПС у Волинській області від 08.10.2019 №4002/10/03-20-058-01-11 на підставі наказу директора ТОВ Агроплантеко №178 проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей та основних засобів станом на 11.10.2019. Фактична кількість товару на складі підтверджується інвентаризацією залишків товарно-матеріальних цінностей по рах. 281 станом на 11.10.2019.

Також із виробничою необхідністю ТОВ Агроплантеко на підставі наказу від 31.12.2019 №184 про інвентаризацію залишків (ТМЦ, палива, запчастин, МШП) здійснено інвентаризацію залишків товарів на складі станом на 31.12.2019 по рахунку 281, а також проведено інвентаризацію залишків товарів на складі станом на 31.12.2020 по рахунку 281 на підставі наказу від 04.01.2021 №217 про інвентаризацію залишків (ТМЦ, палива, запчастин, МШП).

Облікована кількість ТМЦ в картках рахунках 281 по визначених товарних позиціях за період з 01.07.2019 по 11.10.2019 відповідає даним інвентаризації.

Залишок товарів станом на 30.06.2019, зазначений податковим органом в акті перевірки, не підтверджується первинними документами, обліковими регістрами, результатами інвентаризацій, натомість, придбання товарно-матеріальних цінностей підтверджується видатковими накладними, наданими платником податків.

Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав, що визначення податковим органом в акті перевірки бази оподаткування для нарахування податку на додану вартість на підставі різниці між фактичними залишками товариства станом на 01.07.2019 та залишками, які визначені контролюючим органом станом на 30.06.2019, без врахування реальних господарський операцій, які підтверджені первинними документами, а також результатів проведеної інвентаризації, не може свідчити про факти безоплатного отримання та реалізацію товариством товарів, а відтак і про факти заниження позивачем податкових зобов`язань. Наявність помилок у кількісних показниках бухгалтерського обліку, які виправлені підприємством самостійно, та які не мали впливу на показники сумового обліку (бази оподаткування), не свідчить про наявність додаткового придбання, списання, утилізацію, чи про повернення таких товарів постачальникам.

Щодо твердження апелянта про те, що товариство не надало первинних документів для перевірки, то таке податковим органом жодним чином не доведено та судом апеляційної інстанції не встановлено.

З урахуванням вищенаведеного суд першої інстанції, на переконання суду апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що податковим органом безпідставно нарахована ТОВ Агроплантеко додаткова база оподаткування, на підставі якої визначені грошові зобов`язання зі сплати податку на прибуток на суму 228 093 грн, в тому числі за 3 квартал 2019 року на 191 963 грн та за 4 квартал 2019 року на суму 36 130 грн, а також штрафні санкції на суму 22 809,30 грн.; податку на додану вартість за липень 2019 року на суму 149 285,40 грн., в т.ч. основного платежу - 135 714 грн, штрафної санкції - 13 571,40 грн. Також відповідачем безпідставно зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість в сумі 26 390,00 грн за грудень 2020 року та нараховано штраф в сумі 81 052 грн за нереєстрацію податкових накладних з податку на додану вартість за липень 2019 року, січень 2020 року, оскільки відсутні господарські операції, за результатами яких необхідно складати та подавати на реєстрацію такі податкові накладні.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, колегія суддів приходить до висновку, що такі вказаним вище критеріям не відповідають, тому податкові повідомлення-рішення від 17.01.2022 №0001510701, №0001500701, №0001520701, №0001490701, винесені Головним управлінням ДПС у Волинській області є протиправними та підлягають скасуванню.

При обґрунтуванні постанови і спростуванні доводів апелянта колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також враховується позиція Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформована, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58), згідно якої принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Підстави для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2022 рокуу справі № 140/6782/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар