Ухвала

від 20.02.2023 по справі 504/491/23

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 504/491/23

Провадження № 2-о/504/113/23

У ХВ АЛ А

"20" лютого 2023 р. смт. Доброслав

Суддя Комінтернівськогорайонного суду Одеськоїобласті БарвенкоВ.К., розглянувши позовну заяву Людмили Прокопечко Доброславського селищного голови Одеського району Одеської області код ЄДРПОУ 04378652, за участі заінтересованої особи відділ організації надання адміністративних послуг Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, Лиманська державна нотаріальна контора Одеської області, код ЄДРПОУ 02899708, про визнання відумерлою спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Заявниця звернулась до суду із заявою про визнання відумерлою спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За приписами частини першої статті 1277 ЦК України, кредитор спадкодавця наділений правом подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою і така заява подається до суду за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно- за його місцезнаходженням.

При цьому, згідно із частиною третьою статті 1277 ЦК України, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майноза його місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 293 ЦПК України, справи про визнання спадщини відумерлою суд розглядає в порядку окремого провадження.

За приписами статті 338 ЦПК України, суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

Аналіз наведених норм матеріального та процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що внаслідок ухвалення рішення про визнання спадщини відумерлою, суд ухвалює рішення і про передачу відумерлої спадщини територіальній громад.

Вимоги до змісту заяви про визнання спадщини відумерлою визначені ст. 335 ЦПК України.

Зокрема, у заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Заявниця у супереч даної норми процесуального закону не вказує у заяві відомостей про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Натомість, задля уникнення виконання цього процесуального правила заявниця просить витребувати докази у порядку ст. 84 ЦПК України.

Відповідно до правила ст. 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути вказано про вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Як у позові, так і у клопотанні не вказано про виконання вказаних вимог процесуального закону.

Отже ці недоліки позову слід заявниці усунути.

Окрім того, заява не сплачена судовим збором.

За наявності документів, які дійсно підтвердять важкий матеріальний стан позивача та його сім`ї суд може відстрочити сплату судового збору.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що платники судового збору громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до місцевого суду заяву у порядку окремого провадження юридичною особою, ставка судового збору складає … 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто ставка судового збору становить 1342 грн.

Суддя зазначає, що у разі звернення до суду неприбуткової організації така організація є в розумінні Закону України «Про судовий збір» платником судового збору, тобто наявність чи відсутність підстав для сплати судового збору пов`язана не зі статусом неприбуткової організації а безпосередньо з цією особою - позивачем.

Водночас, відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Також, суд зазначає, що ст. 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі», «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі і фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Зазначена правова позиція також збігається з висновками Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01) та Верховного Суду України, викладеними в його ухвалі від 28 вересня 2015 року у справі № 21-5496а15.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення позивачу сплати судового збору, суд з урахуванням правових позицій, викладених у Постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 23.01.2015 року № 2 Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ Про судовий збір, а також у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року № 2 виходить із того, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. При цьому, якщо бюджетні установи діють як суб`єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для звільнення від сплати судового збору.

Окрім того, невмотивоване звільнення від оплати повністю або частково, відстрочення або розстрочення сплати судових витрат утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення за судовим захистом.

З урахуванням викладеного, суд не бере до уваги посилання позивача на ухвалу Верховного Суду України від 25.02.2016 року по справі № 826/16796/14, бо викладені в зазначеній ухвалі мотиви відстрочення сплати судового збору стосуються конкретного випадку.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації № В (81) 7 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, ухваленій 14 травня 1981 року: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Таким чином суддя не знаходить підстав ані для відстрочення сплати судового збору ані для звільнення від його сплати.

За правилами частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 6 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закону № 3674-VI) за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях

Отримувач коштівГУК в Од.обл./смт Доброслав/22030101Код отримувача (код за ЄДРПОУ)37607526Банк отримувачаКазначейство України (ел. адм. подат.)Код банку отримувача (МФО)899998Рахунок отримувачаUA458999980313191206000015684Код класифікації доходів бюджету22030101

Найменування податку, збору, платежу -Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)

Позивач не надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи (п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК). Зважаючи на це суд звертає увагу позивача, що за положеннями статей 133, 134 ЦПК України, судові витрати складаються не тільки з судового збору, а й з витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Отже позивачу пропонується врахувати можливі наслідки невиконання вимог, встановлених п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду (справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини» ).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з моменту отримання позивачем ухвали.

На підставі наведеного, керуючись п.5 ч.3 ст.175, ч.ч.1,2 ст.185, 353 ЦПК України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Людмили Прокопечко Доброславського селищного голови Одеського району Одеської області код ЄДРПОУ 04378652, за участі заінтересованої особи відділ організації надання адміністративних послуг Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, Лиманська державна нотаріальна контора Одеської області, код ЄДРПОУ 02899708, про визнання відумерлою спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без руху і надати заявнику строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з моменту отримання заявником ухвали.

Копію ухвали направити заявнику та роз`яснити, що в установлений судом строк необхідно усунути виявлені суддею недоліки.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.К. Барвенко