Рішення

від 20.03.2023 по справі 932/7453/22

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/7453/22

Провадження № 2/932/2420/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 березня 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Кондрашова І.А.,

за участі секретаря судового засідання Мотуз Я.А.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРОТЕЛЬ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРОТЕЛЬ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, в останній редакції якої позивач просив суд: визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «УКРОТЕЛЬ» на підставі ст.38 КЗпП України; стягнути з ТОВ «УКРОТЕЛЬ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі станом на 05.11.2022 у розмірі 74 177,09 грн., компенсацію за 36 календарних днів не використаної відпустки за період з 08.06.2021 по 07.06.2022 та з 08.06.2022 по 07.06.2022 у розмірі 14 753,45 грн., компенсацію за час затримки розрахунку станом на день звернення до суду у розмірі 89 750,18 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з 08.08.2021 був призначений на посаду директора ТОВ «УКРОТЕЛЬ» з посадовим окладом у розмірі 11 200,00 грн.

Оскільки, за час роботи, перед позивачем виникла заборгованість із заробітної плати, останній, 05.11.2022, подав відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням та виплату компенсації за не використану відпустку (заяву аналогічного змісту позивач направив поштою на адресу товариства).

З огляду на те, що відповідачем, станом на день звернення до суду з даним позовом, не проведено розрахунку, а також з огляду на ігнорування вимоги щодо надання наказу про звільнення і повернення трудової книжки, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Кондрашова І.А. від 20.12.2022 відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Також вказана ухвала містить вимогу щодо надання ТОВ «УКРОТЕЛЬ» довідку про суму заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 та трудової книжки з записом про звільнення.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначено про підтримання заявлених позовних вимог та відсутності заперечень щодо ухвалення заочного рішення.

Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, доказів про поважність неявки до суду не надано, позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи, а тому у відповідності з вимогами ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, постановивши по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до таких висновків.

Згідно з копією письмового рішення єдиного учасника ТОВ «УКРОТЕЛЬ» ОСОБА_2 посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Сусловим М.Є. за реєстровим №1404, обрано директором ТОВ «УКРОТЕЛЬ» ОСОБА_1 з 06.05.2021.

Відповідно до копії наказу №5-к від 08.06.2021, ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «УКРОТЕЛЬ» з 08.06.2021 з посадовим окладом згідно штатного розпису.

Згідно з копією виписки з особового рахунку ОСОБА_1 наданого АТ «АКБ «КОНКОРД» ДНВ №10, ТОВ «УРОТЕЛЬ» було перераховано на рахунок ОСОБА_1 07.02.2022 - 9 016, 00 грн. (призначення - зарахування заробітної плати згідно відомості від 07.02.2022), 18.03.2022 - 9 016,00 грн. (призначення - сплата заробітної плати за січень 2022 без ПДВ).

Відповідно до копії заяви ОСОБА_3 від 05.11.2022 адресованої єдиному учаснику ТОВ «УКРОТЕЛЬ» ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_2), останній висловив бажання щодо звільнення з посади директора ТОВ «УКРОТЕЛЬ» з 05.11.2022 за власним бажанням з виплатою компенсації за невикористану відпустку за період з 08.06.2021 по 05.11.2022. На підтвердження направлення вказаної заяви адресату надано копії: опису, квитанції та накладної.

Також позивачем надано копію скарги на дії відповідача адресованих ГУ Держпраці у Дніпропетровській області.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ст.22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно до ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Відповідно до висновку до якого дійшла колегія суддів ВС/КЦС у постанові від 24.12.2019 прийнятій за результатами розгляду справи №758/1861/18, згідно з трудовим законодавством України, керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом з тим особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту свої прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Виходячи з того, що станом на день розгляду справи, відповідачем не прийнято рішення щодо звільнення позивача, на підставі поданої/направленої ним заяви від 05.11.2022, що порушує право останнього на вільний вибір праці та встановлює для нього додаткові обов`язки, заявлена вимога про визнання припиненими трудових відносин підлягає задоволенню.

Також судом враховано, що позивачем вчинено всіх можливих дій спрямованих на припинення трудових відносин, які слід вважати припиненими з 07.11.2022 (05.11.2022 - вихідний день) оскільки передумовою її подання стали дії відповідача щодо не виплати заробітної плати.

За приписами ст.1 ЗУ «Про оплату праці», ч.1 ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

Стаття 115 КЗпП України та ст.24 ЗУ «Про оплату праці» передбачають, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Згідно з публічних даних наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ТОВ «УКРОТЕЛЬ» не знаходиться в стані припинення.

Системний аналіз статей 21, 94, 233 Кодексу законів про працю України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1-3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, виходячи з вищезазначених приписів Закону, що регулюють трудові правовідносини, тягар доказування/спростування лежить саме на відповідачеві/роботодавцеві, в якого акумульовано весь обсяг документації, в тому числі фінансового, бухгалтерського характеру щодо фіксації праці позивача і оплати виконаної ним роботи.

З огляду на те, що відповідач проігнорував вимогу суду щодо надання інформації про розмір заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 , а також не надав жодного доказу на спростування доводів позивача щодо розміру окладу та наявності заборгованості за період з березня по листопад 2022 року, вимога про стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 74 177,09 грн. підлягає задоволенню (без відрахування обов`язкових платежів та внесків з нарахованої заробітної плати).

Також суд зазначає, що для встановлення розміру заборгованості із заробітної плати судом взято вихідні дані з наданої позивачем виписки з особового рахунку останнього, де зазначено, що розмір заробітної плати ОСОБА_1 становить 9 016, 00 грн. без ПДВ.

Частина 1 статті 83 КЗпП України зазначає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно зі ст.4 ЗУ «Про відпустки» установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що відповідно до вимог статті 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається, виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Пункт 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. №100 (надалі - Порядок) передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Відповідно до вимог ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно з вимогами ст.117 вищезазначеного Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Методика нарахування середнього заробітку детально описана в постанові КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими розд. 2 абз. 3 постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995р № 100, а також згідно п.32 Постанови пленуму ВСУ за №9 від 06.11.1992 - обчислення середньої заробітної плати для виплати середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати проводиться, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто, що передують дню звільнення.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Таким чином, слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.

У зв`язку з тим, що на момент подання даної заяви, відповідачем не виплачено позивачу грошової компенсації за невикористані 36 дні відпустки, з відповідача слід стягнути 14 753,45 грн. в рахунок компенсації за невикористану відпустку та 13 544,18 грн. у рахунок компенсації за час затримки розрахунку при звільненні за період 07.11.2022 - 09.12.2022 (26 днів) (розрахунок середньоденного заробітку для обрахунку компенсації за час затримки належних виплат 22 400,00 (заробітна плата за два останні місяці, що передують місяцю звільнення без виключення сум відрахування на податки): 43 (кількість робочих днів вересень-жовтень 2022 року = 520,93 грн.)

Суд вважає за необхідне зазначити, що для визначення часу затримки розрахунку при звільненні взято період з 07.11.2022 по 09.12.2022, що відповідає позовним вимогам позивача про стягнення компенсації за час затримки розрахунку станом саме на день звернення до суду.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 261, 263-265, 268, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРОТЕЛЬ» (ЄДРПОУ 34641460, м. Дніпро, вул. Дегтярьова, 24) про стягнення заборгованості по заробітній платі, задовольнити частково.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРОТЕЛЬ» (ЄДРПОУ 34641460, м. Дніпро, вул. Дегтярьова, 24) на підставі ст.38 КЗпП України з 07.11.2022.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРОТЕЛЬ» (ЄДРПОУ 34641460, м. Дніпро, вул. Дегтярьова, 24) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) заробітну плату за період березень - листопад 2022 року у розмірі 74 177 (сімдесят чотири тисячі сто сімдесят сім) гривень, 09 коп. (без відрахування обов`язкових платежів та внесків з нарахованої заробітної плати).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРОТЕЛЬ» (ЄДРПОУ 34641460, м. Дніпро, вул. Дегтярьова, 24) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) 14 753 (чотирнадцять тисяч сімсот п`ятдесят три) гривні, 45 коп. (без відрахування обов`язкових платежів та внесків) в рахунок компенсації за невикористану відпустку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРОТЕЛЬ» (ЄДРПОУ 34641460, м. Дніпро, вул. Дегтярьова, 24) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) 13 544 (тринадцять тисяч п`ятсот сорок чотири) гривні, 18 коп. в рахунок компенсації за час затримки розрахунку при звільненні.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині сплати суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 9 016 (дев`ять тисяч шістнадцять) гривень, 00 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ігор КОНДРАШОВ