Постанова

від 29.03.2023 по справі 907/893/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2023 р. Справа №907/893/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.

Суддів:Кордюк Г.Т.

Скрипчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради вих..№ 32.01-17/21 від 08.11.2022 (вх. № 01-05/2729/22 від 08.11.2022)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2022 (повний текст рішення складено та підписано 23.09.2022, суддя Ушак І.Г.)

у справі №907/893/21

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тракслер Девелопмент", м. Ужгород (раніше - товариство з обмеженою відповідальністю Данте, м. Ужгород, з урахуванням зміни найменування)

про стягнення заборгованості за договором оренди землі на суму 717372,86 грн.

за участю представників сторін:

від позивача (в режимі відеоконференції): Данканич А.Е (в порядку самопредставництва);

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тракслер Девелопмент" про стягнення заборгованості за договором оренди землі на суму 717372,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невиконання відповідачем договірних зобов`язань по сплаті орендних платежів за користування земельною ділянкою, наданою для реконструкції власних будівель та перебудови в житловий площею 9000 кв.м по вул. Рилеєва, 4 у м. Ужгороді за період з вересня 2018 по вересень 2021, внаслідок чого виникла його заборгованість перед позивачем за вказаний період на суму 717372,86 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2022 в задоволенні позову Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Тракслер Девелопмент про стягнення заборгованості за договором оренди землі на суму 717372,86 грн відмовлено.

При постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що дії позивача, який не прийняв земельну ділянку після припинення договору оренди, з нарахування орендної плати за період після припинення договору, не ґрунтуються на законі та є безпідставними, відтак, у позові про стягнення з відповідача заявленої суми орендної плати належить відмовити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради оскаржив таке в апеляційному порядку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення надано невірну правову кваліфікацію тому факту, що після завершення терміну дії договору між сторонами не складено та не підписано акту приймання-передачі спірної земельної ділянки.

Апелянт стверджує, що орендовану земельну ділянку за договором оренди землі повернуто з користування не було, відповідного акту приймання-передачі землі від орендаря до орендодавця між сторонами підписано не було, у зв`язку з чим слід дійти висновку про неповернення об`єкту оренди за укладеним між ними договором.

Апелянт зазначає, що відповідачем направлено на адресу позивача листа від 02.07.2018р., за змістом якого ТОВ «Данте» - орендар - пропонував Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради - орендодавцю - прийняти земельну ділянку площею 9000 кв.м у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки в новій редакції від 18.05.2017, надіславши в додатку акт приймання-передачі земельної ділянки. Позивач на зазначене звернення відповідача повідомив про неможливість прийняти земельну ділянку з огляду на те, що стан її є відмінним від стану під час передачі в оренду, та рекомендував відповідачу звернутися з наведеного приводу безпосередньо до Ужгородської міської ради як власника землі.

Однак, ТОВ "Данте", отримавши вищевказаного листа від Департаменту, не звернувся в установленому законом порядку до власника земельної ділянки - Ужгородської міської ради.

Апелянт стверджує, що Департамент згідно затвердженого Положення виступає уповноваженим органом щодо укладення договорів оренди землі на підставі відповідних сесійних рішень Ужгородської міської ради. Отже, Департамент міського господарства в особі директора департаменту є тільки уповноваженою особою на укладення/продовження цих договорів за наявності позитивного сесійного рішення.

3 урахуванням наведеного, Департамент міської інфраструктури переконаний, що ТОВ "Тракслер Девелопмент", не виконавши обов`язку щодо повернення орендованої земельної ділянки, після завершення дії договору оренди землі - зобов`язане сплатити плату за її фактичне використання на умовах, що визначені договором оренди землі.

Відтак, апелянт просить суд скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2022 у справі №907/893/21 та прийняти постанову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що доводи апеляційної скарги позивача зводяться до прагнення переоцінити обставини відхилення позивачем направленого йому відповідачем акту повернення земельної ділянки.

Відповідач зазначає, що він після закінчення договору оренди землі звернувся з листом до позивача на предмет повернення земельної ділянки в комунальну власність, однак, позивач недобросовісно проігнорував вказану обставину.

Відтак, відповідач вважає, що ТОВ «Данте» реально припинило користування земельною ділянкою після 18.05.2018.

Відповідач наголошує, що він не допустив неправомірного користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, оскільки позивач відмовився у її прийнятті без належного на те мотивування.

Відповідач вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

В судовому засіданні 29.03.2023 представник позивача, який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, надав пояснення, в яких підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, натомість, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача.

Під час розгляду справи відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст. 35, 36, 37 ГПК України від учасників судового процесу не надходило.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису, згідно зі ст. 222 ГПК України та відбувалось в режимі відеоконференції у відповідності до ст.197 ГПК України.

Причини відкладення розгляду справи та процесуальні питання, пов`язані з розглядом справи, викладено в ухвалах суду.

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

27.08.2010 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради, правонаступником якого є позивач у даній справі, - та Товариством з обмеженою відповідальністю "Данте" - станом на час вирішення спору у зв`язку зі зміною найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тракслер Девелопмент"- відповідач у справі укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого відповідачу надано в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 9000 кв.м по вул. Рилєєва, 4 у м. Ужгороді для реконструкції власних будівель та перебудови у житловий комплекс строком на 6 років (п.п. 1, 2, 8).

Після закінчення строку договору рішенням Ужгородської міської ради від 18.05.2017 № 640 "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок" відповідачу поновлено договір оренди зазначеної земельної ділянки площею 9000 кв.м для реконструкції власних будівель та перебудови у житловий комплекс по вул. Рилєєва, 4 у м. Ужгороді,, строком на 1 рік до 18.05.2018.

18.05.2017 сторонами була укладена Додаткова угода до договору оренди землі від 27.08.2010, згідно якої договір оренди землі викладено у новій редакції (далі договір оренди).

Згідно предмету договору оренди (п. 1) орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування зазначену земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:51:001:0605 - для реконструкції власних будівель та перебудови у житловий комплекс, що, згідно п. 17 договору, є цільовим призначенням земельної ділянки.

Умовами договору оренди в новій редакції передбачено його істотні умови, зокрема, строк дії договору - до 18.05.2018, орендну плату в розмірі 242376,30 грн. на рік, виходячи із нормативної грошової оцінки земельної ділянки 8079210,00 грн., строки оплати орендної плати щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 20198,03 грн., порядок перегляду орендної плати, відповідальність сторін тощо.

Пунктом 33 договору оренди в новій редакції сторони узгодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а в разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір вирішується у судовому порядку.

Пунктом 35 договору оренди передбачено, що дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який було укладено договір.

Згідно п. 22 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Абзацом 9 пункту 30 орендар зобов`язаний у разі неповернення земельної ділянки у визначений термін здійснити плату за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за землю у цьому випадку вноситься у розмірах, визначених цим договором.

Передача земельної ділянки в оренду відповідачу у справі відбулася 18.05.2017, про що сторонами складено відповідний акт, що міститься у матеріалах справи.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи та визнаються всіма учасниками процесу.

Спірні відносини сторін стосуються підстав нарахування та стягнення орендної плати за договором у період після закінчення дії такого - з вересня 2018 по вересень 2021 з огляду на відсутність акту про повернення земельної ділянки з орендного користування відповідача.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно із статтею 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення орендної плати за договором у період після закінчення дії такого - з вересня 2018 по вересень 2021 з огляду на відсутність акту про повернення земельної ділянки з орендного користування відповідача.

Відповідно до ст. 19 Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років; дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення; право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права. Після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об`єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

Договір оренди землі згідно приписів ст. 31 Закону припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що відповідачем направлено на адресу позивача листа від 02.07.2018, за змістом якого ТОВ Данте - орендар - пропонував Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради - орендодавцю - прийняти земельну ділянку площею 9000 кв.м у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки в новій редакції від 18.05.2017, надіславши в додатку акт приймання-передачі земельної ділянки.

Позивач на зазначене звернення відповідача повідомив про неможливість прийняти земельну ділянку з огляду на те, що стан її є відмінним від стану під час передачі в оренду, та рекомендував відповідачу звернутися з наведеного приводу безпосередньо до Ужгородської міської ради як власника землі. Посилався при цьому на результати виїзного обстеження земельної ділянки уповноваженими представниками позивача 25.07.2018 року, оформлені актом обстеження умов використання земельної ділянки.

Так, згідно зазначеного акту встановлено, що на земельній ділянці розміщено комплекс житлових будинків, спортивну площадку та площадки для паркування транспортних засобів; при вході на територію ділянки розміщено дерев`яний паркан з надписом Житловий комплекс Едельвейс. Рилєєва 4. TRAKSLER; вхід на територію обмежено конструкцією типу шлагбаум. Ділянка з усіх боків обмежена будинками по периметру, з урахуванням чого рекомендовано ТОВ "Данте" ініціювати клопотання до Ужгородської міської ради для визначення правових наслідків припинення права користування землею, в т.ч. її повернення за актом приймання-передачі у порядку та спосіб, встановлений законодавством.

Апелянт стверджує, що відповідач не звернувся до міської ради згідно рекомендації позивача, а тому орендні відносини за договором не закінчилися і у позивача наявні підстави для стягнення орендної плати за спірний період після закінчення дії договору.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача заявленої суми орендної плати з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19, 31 Закону та за умов договору оренди, укладеного сторонами спірних відносин, такий припинено із закінченням встановленого строку його дії - 18.05.2018, оскільки договір не був продовжений сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, орендар вчинив встановлені приписами ст. 34 Закону та п. 20 договору дії, що є наслідком припинення договору оренди землі, надіславши акт повернення орендованої земельної ділянки орендодавцю для підписання, тим самим повідомивши орендодавця про відсутність наміру продовжувати користуватися орендованою земельною ділянкою після припинення дії договору.

Щодо тверджень апелянта про те, що Департамент запропонував ініціювати відповідне звернення до власника земельної ділянки - Ужгородської міської ради, оскільки Департамент, згідно затвердженого Положення, виступає уповноваженим органом щодо укладення договорів оренди землі на підставі відповідних сесійних рішень Ужгородської міської ради, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи документів, на виконання умов Договору оренди землі в новій редакції від 18.05.2017, саме між ТОВ «Данте» та Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради було підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки від 18.05.2017, відповідно до якого орендарю передано в оренду земельну ділянку площею 9000 кв.м по вул. Рилєєва, 4 у м. Ужгороді.

Також слід зазначити, що відповідно до п.3 рішення XVIII сесії Ужгородської міської ради VІІ скликання від 14.12.2017 № 912 затверджено Положення про департамент міського господарства у новій редакції (далі Положення).

Так, відповідно до п. 3.2. Положення Департамент, відповідно до покладених на нього цим Положенням завдань, самостійно здійснює поточне оперативне управління майном об`єктів комунальної власності територіальної громади міста, зокрема, відповідно до п.3.2.24 здійснює, на підставі укладених договорів/угод, приймання передачу земельних ділянок, складає і підписує відповідні акти.

Відтак, колегія суддів вважає необґрунтованою відмову Департаменту від підписання надісланого відповідачем акту приймання-передачі земельної ділянки та пропозицію звернутися з наведеного приводу безпосередньо до Ужгородської міської ради як власника землі, оскільки Департамент відповідно до Положення наділений повноваженнями на підписання відповідних актів приймання-передачі земельних ділянок.

Крім того, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що непідписання орендодавцем акту та неприйняття з орендного користування земельної ділянки з посиланням на те, що стан земельної ділянки відмінний від стану, в якому вона передавалася в оренду, не може вважатися правомірним, оскільки умовами договору передбачено такі дії орендодавця у разі, якщо стан земельної ділянки гірший, а не відмінний від стану, в якому вона передавалася.

Також, не ґрунтується на законі переадресування позивачем відповідача для вирішення питання повернення земельної ділянки до міської ради як власника землі, оскільки відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, яким у даному випадку є міська рада, однак у спірних відносинах така діє через позивача, про що зазначено в преамбулі договору оренди, та до якого звертався відповідач з питанням повернення орендованої комунальної землі.

З урахуванням наведеного, дії позивача, який не прийняв земельну ділянку після припинення договору оренди, з нарахуванням орендної плати за період після припинення договору, не ґрунтуються на законі та є безпідставними, відтак, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову про стягнення з відповідача заявленої суми орендної плати.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак, апелянтом, всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, зміни чи скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2022 у справі №907/893/21. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі, судовою колегією не встановлено.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради вих..№ 32.01-17/21 від 08.11.2022 (вх. № 01-05/2729/22 від 08.11.2022) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 19.09.2022 у справі №907/893/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.04.2023.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддяКордюк Г.Т.

СуддяСкрипчук О.С.