Постанова

від 03.04.2023 по справі 914/1706/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2023 р. Справа №914/1706/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.,

Суддів:Кордюк Г.Т.,

Кравчук Н.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Спецавтономбуд, м. Львів №30/12/22-1 від 30.12.2022 (вх. № 01-05/24/23 від 02.01.2023)

на рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2022 (повний текст рішення виготовлено 12.12.2022, суддя Матвіїв Р.І.)

у справі №914/1706/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Олдан-Сервіс, Львівська область, Жовківський район, село Нова Кам`янка,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Спецавтономбуд, м. Львів,

про: стягнення 98 799,02 грн.

В порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю Олдан-Сервіс звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Спецавтономбуд про стягнення 98 799,02 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви позивач зазначає, що відповідач порушив договірні зобов`язання стосовно сплати орендної плати, у зв`язку з чим станом на 31.03.2022 існує заборгованість за січень березень в розмірі 87 907,41 грн. Крім суми боргу по орендній платі, відповідачу нараховано також 1 090,28 грн пені та 9 0801,33 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.12.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Спецавтономбуд (ідентифікаційний код юридичної особи 40520152, 79066, Львівська обл., місто Львів, вулиця Кавалерідзе, будинок 16, кімната 66) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Олдан-Сервіс (ідентифікаційний код юридичної особи 30985226, 80330, Львівська обл., Жовківський р-н, село Нова Кам`янка, вулиця Криве, будинок 21) 87 907,41 грн основного боргу, 1 090,28 грн пені, 9 295,27 грн інфляційних втрат, 2 468,35 грн в рахунок відшкодування судового збору, 9 949,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 506,06 грн інфляційних втрат.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до підписаного сторонами акту надання послуг № 18 від 31.03.2022 вартість послуг по оренді за січень, лютий, березень 2022 становить 87 907,41 грн.

Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що лише 11.04.2022 сторонами підписано акт про повернення майна з оренди.

Щодо твердження відповідача про те, що такий акт підписаний помилково, суд першої інстанції зазначив, що таке твердження є суб`єктивною думкою сторони та не підтверджене жодними доказами, тому не спростовує обставини підписання акта та визнання вказаної суми, як вартості послуг за три місяці.

А тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявлена до стягнення сума 87 907,41 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок суми пені та інфляційних втрат, прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 090,28 грн пені та 9 295,27 грн інфляційних втрат.

Також, суд першої інстанції частково задоволив заяву позивача та стягнув з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 9 949,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Спецавтономбуд звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що з оскаржуваного рішення не вбачається, що суд першої інстанції досліджував всі докази, що були у справі. На переконання апелянта, суд першої інстанції встановив обставини справи лише згідно поданих документів позивачем, та не враховуючи при цьому позицію відповідача та додані ним докази.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції, зазначаючи про пропуск відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву, не врахував обставин, викладених в клопотанні про відкладення розгляду справи від 03.10.2022, зокрема, запровадження військового стану на території України, що суттєво вплинуло на відповідача та дотримання останнім процесуальних строків, визначених ГПК України.

Апелянт звертає увагу суду на те, що останній документально зафіксований період оренди між позивачем та відповідачем був жовтень 2021 року, тобто, як стверджує апелянт, фактичні орендні відносини між сторонами згідно Договору оренди тривали до кінця жовтня 2021 року, після чого відповідач, на підставі усної домовленості з позивачем, припинив користування орендованим приміщенням.

На переконання апелянта, підтвердженням припинення користування орендованим приміщенням була відсутність реєстрації податкових накладних із сторони ТОВ «Олдан-Сервіс» в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з листопада 2021 року по березень 2022 року, що чітко відображено в базі даних Електронного кабінету ТОВ «С.А.Б.» та додано до відзиву.

Також апелянт зазначає, що підтвердженням прийняття позивачем послуг від відповідача, згідно зазначеного у рішенні суду акту наданих послуг №18 від 31.03.2022, повинно було б бути також включення відповідачем суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту, згідно відповідних податкових накладних, які, відповідно до вимог чинного законодавства, позивач повинен був зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, чого не було здійснено, як в період з січня по березень 2022 року, так і в період з листопада по грудень 2021 року.

Вказані обставини, на думку апелянта, слугують беззаперечним доказом припинення орендних відносин між сторонами ще в жовтні 2021 року, чого, як стверджує апелянт, суд першої інстанції не врахував та не дослідив.

Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення суду, взяв до уваги акт приймання-передачі приміщення з оренди від 11.04.2022, який не було надіслано відповідачу та про існування якого відповідач дізнався в день отримання копії оскаржуваного рішення суду.

З огляду на вищенаведене, апелянт стверджує, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, є такими, що не відповідають обставинам справи, а рішення є таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з чим, апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позову має бути відмовлено в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач з апеляційною скаргою не погоджується та зазначає, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема, акт наданих послуг №18 від 31.02.2022 та акт приймання-передачі з оренди приміщення від 11.04.2022, які підписані двома сторонами, гарантійний лист відповідача №06/04 від 06.04.2022, яким останній гарантував погашення заборгованості протягом 30 робочих днів з дати видачі листа.

Відтак, позивач вважає, що рішення суду є законним, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами. Судове засідання не проводилось. Учасники провадження не викликались.

Відводів суддям в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України на адресу суду не надходило.

Фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю Олдан-Сервіс (орендодавець) і Товариство з обмеженою відповідальністю Спецавтономбуд (орендар) уклали договір оренди нежитлового приміщення № 7 від 01.12.2017, площею 152,8 кв. м. (офісне приміщення 3-го поверху будівлі адміністративного корпусу (літера Б-3) у м. Львові на вул. Зеленій, 273.

Відповідно до п. 3.1, п. 3.2, п. 3.3 договору розмір орендної плати за місяць визначається двома складовими: постійною складовою - 150,00 грн за 1 (один) м. кв. площі орендованого приміщення, в тому числі ПДВ 25,00 грн. Повна вартість за постійною складовою становитиме 22 920,00 грн; змінною складовою - еквівалентною вартості використаної орендарем електроенергії, згідно встановленого приладу обліку електроенергії в орендованому приміщенні, по тарифах ПАТ Львівобленерго. Загальна вартість оренди приміщення за місяць дорівнюватиме сумі постійної та змінної складових орендної плати, яка включатиме в себе суму ПДВ. Сплата орендної плати здійснюється щомісяця шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 5-го числа поточного місяця на підставі рахунків орендодавця.

Відповідно до п. 8.1 договору такий вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.2018 включно. Відповідно до п. 8.3 договору строк дії договору приміщення може бути пролонгованим за згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди.

Сторонами договору підписано акт приймання-передачі приміщення від 01.12.2017.

Сторонами підписано додаткову угоду від 02.04.2018 стосовно розміру орендної плати, зокрема, в частині розміру постійної складової визначено 180,00 грн за 1 кв. м. площі орендованого приміщення та в частині повної вартості за постійною складовою 27 504,00 грн. А 28.12.2018 сторонами підписано додаткову угоду № 2 стосовно продовження дії договору оренди до 31.12.2019, а 28.12.2019 - додаткову угоду № 3 стосовно продовження дії договору оренди до 31.12.2020.

Згідно з актом надання послуг № 18 від 31.03.2022, підписаним обома сторонами, загальна вартість послуг по орендні за січень, лютий, березень 2022 становить 87 907,41 грн, а саме за січень 29 560,20 грн, за лютий 29 268,00 грн, за березень 29 079,21 грн.

Акт приймання-передачі приміщення з оренди підписано сторонами 11.04.2022.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Загальними положеннями про найм (оренду) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (стаття 759 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За правилами статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню в разі, якщо його укладено строком на три і більше років.

Відповідно до статті 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).

Фактом початку та, відповідно, припинення правовідносин є підписання акту приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.

Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц).

Пунктом 2.3 Договору оренди сторони погодили, що повернення орендарем приміщення орендодавцю здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту закінчення строку дії цього Договору або його дострокового розірвання (припинення строку дії) шляхом підписання Сторонами Акту приймання-передачі приміщення.

Відповідно до Додаткової угоди №3 від 28.12.2019 до Договору оренди нежитлових приміщень №7 від 01.12.2017 строк дії договору оренди було продовжено до 31.12.2020.

Позивач стверджує, що після закінчення строку дії договору орендар продовжував користуватись орендованим майном, а орендодавець не висловлював стосовно цього претензій.

Позивач заявляє до стягнення заборгованість за період січня березня 2022 року, тобто, після закінчення строку дії договору, оскільки орендар продовжував користуватись орендованим майном.

Як вбачається з матеріалів справи, акт про повернення об`єкта оренди сторонами було підписано лише 11.04.2022.

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Тому на підставі вказаної норми закону, яка не передбачає можливості інших наслідків, передбачених договором, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що договір оренди продовжувався до 31.12.2021 і до 31.12.2022.

А тому твердження відповідача про те, що правовідносини між сторонами припинилися в жовтні 2021 року, є безпідставним і не підтвердженим жодними доказами.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Крім того, слід наголосити, що в матеріалах справи наявний підписаний сторонами акт надання послуг № 18 від 31.03.2022, вартість послуг по оренді за січень, лютий, березень 2022 становить 87 907,41 грн. Як вже зазначалося вище, лише 11.04.2022 сторонами підписано акт про повернення майна з оренди.

Щодо тверджень відповідача про те, що такий акт підписаний помилково, то такі не підтверджені жодними доказами, тому не спростовують обставини підписання акту та визнання вказаної суми як вартості послуг за три місяці.

Також, апелянт стверджує, що підтвердженням припинення користування орендованим приміщенням була відсутність реєстрації податкових накладних із сторони ТОВ «Олдан-Сервіс» в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з листопада 2021 року по березень 2022 року.

Однак, колегія суддів з таким твердженням апелянта не погоджується, оскільки, відсутність податкових накладних не є доказом відсутності факту користування відповідачем приміщенням згідно Договору оренди нежитлового приміщення №7 від 01.12.2017. Фактом припинення орендних правовідносин є підписання акту приймання-передачі нерухомого майна від орендаря до орендодавця.

Як передбачено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.09.2020 року у справі № 910/16505/19, тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені вище докази, надані позивачем, відповідають критеріям належності та вірогідності, тому вважаються такими, що підтверджують наведені позивачем обставини щодо існування орендних відносин і користування відповідачем об`єктом оренди у період січень березень 2022 року.

З огляду на встановлені обставини справи, заявлена до стягнення сума 87 907,41 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.3 Договору сторони погодили, що у випадку прострочення орендарем сплати орендних платежів орендодавцеві, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від належної до сплати суми за кожен день прострочення, включно по день сплати.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає, що такі пораховано правильно, та вважає обґрунтованим та правомірним нарахування відповідачу 1 090,28 грн пені та 9 295,27 грн інфляційних втрат.

Щодо посилання апелянта на те, що суд першої інстанції, зазначаючи про пропуск відповідачем строку на подання відзиву на позовну заяву, не врахував обставин, викладених в клопотанні про відкладення розгляду справи від 03.10.2022, зокрема, запровадження військового стану на території України, що суттєво вплинуло на відповідача та дотримання останнім процесуальних строків визначених ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, в ухвалі про прийняття позовної заяви та відкриття провадження зазначається строк для подання відповідачем відзиву на позов.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.08.2022 відкрито провадження у справі та встановлено строк на подання відзиву на позовну заяву.

Зазначену ухвалу суду відповідач отримав 06.09.2022, що підтверджується відстеженням поштового відправлення за трек-кодом 7901414603206. Відповідно строк на подання відзиву закінчився 21.09.2022.

Відзив на позовну заяву від відповідача надійшов 18.10.2022 без клопотання про поновлення пропущеного строку на його подання.

Натомість, як стверджує апелянт, 03.10.2022 ним було подано клопотання про відкладення розгляду справи, в якому, з поміж іншого, він повідомив суд про обов`язкове подання відзиву на позовну заяву, проте у зв`язку з запровадженням на території України воєнного стану, таке було неможливим на момент подання відповідного клопотання.

Однак, слід зазначити, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22, де відзначено, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.

Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Колегія суддів наголошує, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку. Суд має вживати заходи щодо дотримання розумних строків. У свою чергу, саме по собі посилання на воєнний час без зазначення, які саме обставини унеможливили виконання учасником справи процесуальних дій протягом установленого законом строку, не є підставою для безумовного відкладення розгляду справи, поновлення/продовження процесуальних строків судом тощо.

Відтак, колегія суддів вважає, що позивачем не було наданого обґрунтованого клопотання про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Слід зазначити, що в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2022 у справі №914/1706/22 апелянт не зазначає про незгоду з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення 9 949,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та не наводить підстав для скасування рішення суду в цій частині.

А тому колегією суддів здійснено перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд ухвалив оскаржуване рішення з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 8, 126, 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спецавтономбуд, м. Львів №30/12/22-1 від 30.12.2022 (вх. № 01-05/24/23 від 02.01.2023) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 07.12.2022 у справі №914/1706/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий-суддяПлотніцький Б.Д.

СуддіКордюк Г.Т.

Кравчук Н.М.