Постанова

від 10.04.2023 по справі 923/1241/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 рокум. ОдесаСправа № 923/1241/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Великолепетиська лікарня» Великолепетиської селищної ради

на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.12.2021 (суддя В.П. Ярошенко, м. Херсон, повний текст складено 10.12.2021)

у справі №923/1241/21

за позовом Державної екологічної інспекції Південного округу (Запорізька та Херсонська області)

до Комунального підприємства «Великолепетиська центральна районна лікарня» Великоолександрівської районної ради Херсонської області

про відшкодування збитків в сумі 82021, 01 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Державна екологічна інспекція Південного округу (Запорізька та Херсонська області) звернулась до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Комунального підприємства «Великолепетиська центральна районна лікарня» Великоолександрівської районної ради Херсонської області (найменування якого було змінено на Комунальне некомерційне підприємство «Великолепетиська лікарня» Великолепетиської селищної ради) про відшкодування збитків у розмірі 82021,01 грн.

Позов мотивований тим, що в порушення вимог статей 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра установою здійснювався забір підземної води без спеціального дозволу на користування надрами, внаслідок чого державі заподіяно шкоду в розмірі стягуваної суми.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.12.2021 у справі №923/1241/21 позов задоволено; стягнуто з Комунального підприємства «Великолепетиська центральна районна лікарня» Великоолександрівської районної ради Херсонської області 82021,01 грн. збитків, заподіяних державі, та 2270,00 грн. судового збору.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд виходив з того, що чинним законодавством України передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Врахувавши викладене та встановивши, що у діях відповідача наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, а також перевіривши правильність виконаних розрахунків розміру шкоди, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне некомерційне підприємство «Великолепетиська лікарня» Великолепетиської селищної ради звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Херсонської області від 10.12.2021 у даній справі скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що застосування інспекцією під час розрахунку шкоди Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства з охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 № 389, є протиправною, оскільки підставою для її застосування є перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, які відповідачем перевищені не були. Крім того, з огляду на те, що Комунальне некомерційне підприємство «Великолепетиська лікарня» використовує добуту з підземних джерел воду виключно для власних питних та санітарно-гігієнічних потреб, останнє в силу приписів пункту 255.2. та пункту 255.4. статті 255 Податкового кодексу України не є платником рентної плати, а тому при розрахунку збитків у формулі має бути використано показник Тар = 0, відповідно 3сам теж = 0.

Також скаржник зауважив, що об`єми забраних вод не покладають обов`язку на відповідача отримати дозвіл на спеціальне користування надрами.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 (головуючий суддя: Л.В. Поліщук, судді: Л.О. Будішевська, С.В. Таран) відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Великолепетиська лікарня» Великолепетиської селищної ради на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.12.2021 у справі №923/1241/21 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Херсонської області надіслати матеріали справи №923/1241/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

20.01.2022 матеріали справи №923/1241/21 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою суду від 25.01.2022 (головуючий суддя: Л.В. Поліщук, судді: Л.О. Будішевська, С.В. Таран) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Великолепетиська лікарня» Великолепетиської селищної ради на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.12.2021 у справі №923/1241/21; розгляд вказаної апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено позивачу строк до 08.02.2022 для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Суддя зі складу колегії суддів Л.О. Будішевська була звільнена з посади судді Південно-західного апеляційного господарського суду відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 17.02.2022 №136/0/15-22 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Південно-західного апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» та наказу в.о. голови суду С.І. Колоколова від 18.02.2022 №44-к «Про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_1 ».

У зв`язку із звільненням судді зі складу колегії суддів Л.О. Будішевської з посади судді Південно-західного апеляційного господарського суду, 18.03.2022 за розпорядженням керівника апарату суду №341 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/1241/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2022 для розгляду справи №923/1241/21 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 справу №923/1241/21 прийнято до провадження у новому складі колегії суддів: головуючий суддя Л.В. Поліщук, судді: К.В. Богатир, С.В. Таран.

Стосовно повідомлення судом апеляційної інстанції Комунального некомерційного підприємства «Великолепетиська лікарня» Великолепетиської селищної ради про розгляд цієї справи Південно-західним апеляційним господарським судом колегія суддів зазначає, що адресою місцезнаходження вказаного учасника справи є наступна: 74501, Херсонська область, Каховський район, смт Велика Лепетиха, вул. Островського, 11.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що додається.

Згідно із вказаним Переліком, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309, Великолепетиську селищну територіальну громаду Каховського району Херсонської області (код UA65060030000075716) віднесено до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України з 24.02.2022.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У частині першій та третій статті 12-1 вказаного Закону передбачено, що якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Передбачений цією статтею порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення може застосовуватися стосовно інших учасників судового процесу, адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо від цього залежить реалізація ними своїх процесуальних прав і обов`язків.

Враховуючи викладене, відповідна інформація про розгляд апеляційної скарги Комунального некомерційного підприємства «Великолепетиська лікарня» Великолепетиської селищної ради на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.12.2021 у даній справі розміщувалась Південно-західним апеляційним господарським судом на офіційному веб-сайті судової влади України, з огляду на що скаржник вважається повідомленим про здійснення апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду.

Позивач не скористався своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу, що згідно із частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

З метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, розгляд апеляційної скарги здійснювався у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав, з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

У січні 2020 року посадовими особами Державної екологічної інспекції у Херсонській області здійснено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Комунальним підприємством «Великолепетиська центральна районна лікарня» Великолепетиської районної ради Херсонської області, за результатами якої складено акт №01-51/13/2020 від 23 28.01.2020.

Як вбачається із акту №01-51/13/2020 від 23 28.01.2020, в ході перевірки, серед іншого, встановлено наступне.

КП «Великолепетиська центральна районна лікарня» здійснює забір підземної води із артезіанської свердловини №4-1 на підставі дозволу на спеціальне водокористування №599/ХС/49д-19, виданим Державним агентством водних ресурсів України від 01.07.2019 терміном дії до 01.07.2024. Метою водокористування згідно діючого дозволу є питні, санітарно-гігієнічні та виробничі потреби.

Ліміт забору води з підземних джерел становить 43,962 тис куб.м/рік.

Ліміт використання води з підземних джерел - 43,962 тис куб.м/рік, з них:

на питні та санітарно-гігієнічні потреби 36,51 тис куб.м/рік;

на виробничі потреби 7,452 тис куб.м/рік.

Звітність за формою №2ТП-водгосп (річна) складається та подається вчасно. Відповідно до звітів за формою №2ТП (водгосп):

за 2017 рік забрано підземної води 29,7 тис куб.м/рік;

за 2018 рік забрано підземної води 29,3 тис куб.м/рік.

Встановлений ліміт забору підземної води не перевищено.

Лікарня здійснює забір підземеної води менше ніж 300 тис. куб.м на добу.

Також перевіркою встановлено, що з урахуванням особливостей, передбачених статтею 23 Кодексу України про надра, КП «Великолепетиська центральна районна лікарня» у період з 01.01.2017 по 28.01.2020 здійснює забір підземної води без спеціального дозволу на користування надрами (видобування підземних вод).

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, права постійного користування та права оренди на земельну ділянку, в тому числі під артезіанською свердловиною №4-1 не проведена.

Таким чином, виявлено, зокрема, такі порушення вимог законодавства:

-державна реєстрація права власності на земельну ділянку, права постійного користування та права оренди на земельну ділянку, в тому числі під артезіанською свердловиною №4-1 не проведена, що є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України;

-відсутній спеціальний дозвіл на користування надрами (підземна вода), що є порушенням вимог статей 16, 19, 21 ,23 Кодексу України про надра.

З метою усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, виявлених під час планової перевірки КП «Великолепетиська центральна районна лікарня» Великолепетиської районної ради Херсонської області, проведеної у період з 23 по 28 січня 2020 року, інспекцією складено припис №01-51/13/20 від 29.01.2020, яким відповідачу було, зокрема, приписано:

-у термін до 29.05.2020 оформити спеціальний дозвіл на надра;

-у термін до 29.07.2020 провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, права постійного користування та права оренди на земельну ділянку, в тому числі під артезіанською свердловиною №4-1.

В подальшому, 14.07.2020 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів Комунальним підприємством «Великолепетиська центральна районна лікарня» Великолепетиської районної ради Херсонської області в частині виконання припису Державної екологічної інспекції у Херсонській області №01-51/13/20 від 29.01.2020.

Державною екологічною інспекцією у Херсонській області за результатами вказаної перевірки складено акт позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 07-14/223/20 від 14.07.2020.

За результатами перевірки було встановлено, що припис Державної екологічної інспекції у Херсонській області №01-51/13/20 від 29.01.2020 в частині оформлення спеціального дозволу на надра та проведення державної реєстрації права на земельну ділянку (у тому числі під артсвердловиною №4-1), не виконано.

З метою усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, виявлених під час позапланової перевірки КП «Великолепетиська центральна районна лікарня» Великолепетиської районної ради Херсонської області в частині виконання припису Державної екологічної інспекції у Херсонській області №01-51/13/20 від 29.01.2020, інспекцією складено припис №07-14/223/20 від 20.07.2020, яким відповідачу було, зокрема, приписано:

-у термін до 29.12.2020 отримати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами);

-у термін до 29.12.2020 оформити право землекористування земельною ділянкою під артезіанською свердловиною №4-1.

Відповідно до копій звітів про використання води за встановленою формою № 2ТП водгосп (річна) за 2017, 2018 та 2019 роки, наданих Басейновим управлінням водних ресурсів нижнього Дніпра листом від 17.07.2020 № 14-05/3-573 (вх. № 719-01-44 від 20.07.2020), кількість забраної підземної води за період з 01.11.2017 по 31.12.2017 становить 4400 куб.м, за 2018 рік - 29300 куб.м. та за 2019 рік - 29000 куб.м.

Згідно із довідкою відповідача №647/01-09 від 03.08.2020 (вх.№771-01-44 від 03.08.2020) кількість забраної підземної води за період з 01.01.2020 по 14.07.2020 становить 1914 куб.м.

За результатами планової та позапланової перевірок державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища 07.08.2020 складено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (спеціального дозволу на користування надрами (підземна вода)) Комунальним підприємством «Великолепетиська центральна районна лікарня» Великолепетиської районної ради Херсонської області.

Згідно із вказаним розрахунком сума заподіяних державі збитків внаслідок забору підземної води без спеціального дозволу на користування надрами за період з 01.11.2017 по 14.07.2020 становить 82021,01 грн.

В матеріалах справи міститься претензія від 15.12.2020 № 3432/10-07/08-35 з вимогою добровільно відшкодувати збитки, заподіяні державі внаслідок виявлених порушень вимог природоохоронного законодавства. Доказів направлення претензії матеріали справи не містять.

Отже, з урахуванням того, що відповідачем в добровільному порядку суму збитків у розмірі 82021,01 грн не відшкодовано, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Позиція суду апеляційної інстанції

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (стаття 50 Конституції України) і зобов`язаний не заподіювати шкоду природі та відшкодовувати завдані ним збитки (стаття 66 Конституції України.

Статтею 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

За вимогами статті 34 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів (частина перша статті 149 Господарського кодексу України).

Приписами статті 151 Господарського кодексу України унормовано, що суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Положення аналогічного змісту містяться також у статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», яка передбачає, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Статтею 2 Водного кодексу України визначено, що водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства.

Усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд (частина перша статті 3 Водного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Водного кодексу України водокористуванням є використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів).

Відповідно до положень статей 46, 48 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне або спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється фізичними та юридичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Статтею 44 Водного кодексу України визначено обов`язки землекористувачів, серед яких передбачено обов`язок здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (частина перша статті 49 Водного кодексу України).

Поряд з цим, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння (стаття 1 Кодексу України про надра).

Відповідно до частини першої статті 16 Кодексу України про надра (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів АР Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території АР Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою та третьою статті 19 Кодексу України про надра (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) унормовано, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 21 Кодексу України про надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів АР Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

Відповідно до Водного кодексу України підземні води та джерела належать до водного фонду України (пункт 2 частини другої статті 3), а згідно з Кодексом України про надра вони є частиною надр (стаття 1).

Корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення дійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища (стаття 6 Кодексу України про надра).

З викладеного вбачається, що підземні води згідно з приписами статей 1, 6 Кодексу України про надра є частиною надр та є корисними копалинами загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 №827.

Отже, підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, у зв`язку з чим, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра, а тому чинним законодавством передбачено обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Таким чином, дозвіл на спеціальне водокористування, отримання якого є необхідним для забору води з природного або створеного штучно елементу довкілля, в якому зосереджуються води (статті 1, 48, 49 Водного кодексу України) та дозвіл на видобування підземних вод (стаття 21 Кодексу України про надра) визначаються законодавством самостійними необхідними дозвільними документами при здійсненні діяльності по використанню природного ресурсу.

Разом із тим, Кодексом України про надра визначено випадки, за яких господарюючі суб`єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).

Статтею 23 цього Кодексу передбачено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

З викладеного вбачається, що видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, мають право суб`єкти господарювання, які є землевласниками або землекористувачами.

Встановивши відсутність в матеріалах справи доказів того, що земельна ділянка, яка знаходиться під артезіанською свердловиною №4-1, перебуває у власності або у користуванні у комунального підприємства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 23 Кодексу України про надра, оскільки відповідач не є землевласником або землекористувачем земельної ділянки, на якій розташована свердловина.

Беручи до уваги обов`язок отримання господарюючими суб`єктами спеціальних дозволів на водокористування та користування надрами та враховуючи, що однією з підстав звільнення суб`єкта господарювання від необхідності отримання дозволу на користування надрами є наявність права володіння чи користування земельною ділянкою, на якій здійснюється водозабір, суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи скаржника стосовно того, що об`єми забраних вод не покладають обов`язку на відповідача отримати дозвіл на спеціальне користування надрами.

Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до приписів частини першої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (стаття 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Статтею 65 Кодексу України про надра встановлено, що порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні в самовільному користуванні надрами.

Згідно із статтею 67 Кодексу України про надра підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення. При цьому для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає. Аналогічна правова позиція стосовно складу цивільного правопорушення викладена у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №904/4933/17, від 25.02.2020 у справі № 908/581/19.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Зібраними у справі доказами: актами №01-51/13/2020 від 23 28.01.2020 та № 07-14/223/20 від 14.07.2020, складеними за результатами планового та позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, приписами №01-51/13/20 від 29.01.2020 та № 07-14/223/20 від 20.07.2020 в повній мірі підтверджується факт скоєння відповідачем правопорушення.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 № 389 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009 за № 767/16783 зі змінами та доповненнями (далі - Методика).

Згідно з пунктом 9.1. Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за відповідною формулою:

Зсам .= 5 x W x Тар (грн),

де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, куб. м;

Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 куб. м, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 куб. м, води, яка входить до складу напоїв, - грн/куб. м).

Розміри ставок рентної плати за спеціальне використання води встановлені пунктом 255.5 статті 255 Податкового кодексу України.

Рентна плата за спеціальне використання води в Херсонській області у 2020 році становить 87,21 грн за 100 куб.м підземної води.

Відповідно до пункту 255.7 статті 255 Податкового кодексу України житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3.

Як зазначалося вище, відповідач здійснював забір підземної води без спеціального дозволу на користування надрами, а саме: у період з 01.11.2017 по 31.12.2017 - 4400 куб.м, за 2018 рік - 29300 куб.м та за 2019 рік - 29000 куб.м.

Таким чином, Зсам .= 5 x 62700 x 0,8721 х 0,3 = 82021,01 грн.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, встановила, що він є вірним та корегуванню не потребує.

Доводи скаржника стосовно того, що в силу приписів пункту 255.2. та пункту 255.4. статті 255 Податкового кодексу України він не є платником рентної плати, а тому при розрахунку збитків у формулі має бути використано показник Тар = 0, відповідно 3сам теж = 0, колегією суддів відхиляються, оскільки показник Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, у зв`язку з чим не має значення, чи є у даному випадку особа, яка здійснює самовільне використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), платником рентної плати.

З урахуванням викладеного, у діях відповідача наявні всі підстави для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду:

-протиправна поведінка, яка полягає у самовільному користуванні надрами;

-шкода, яка розрахована відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 липня 2009 року № 389 (із змінами);

-причинний зв`язок, що виражений у заподіяні вказаної шкоди саме протиправною поведінкою (бездіяльністю) відповідача;

-вина, яка полягає у самовільному користуванні надрами. При цьому апеляційний суд виходить з презумції вини правопорушника та приймає до уваги, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у здійсненні забору підземної води без спеціального дозволу на користування надрами.

Зважаючи на викладене, у діях відповідача наявний склад всіх чотирьох елементів, необхідних для відшкодування спричиненої державі шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

За таких обставин, апеляційний суд підтримує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, у зв`язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Висновок суду апеляційної інстанції

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, суд апеляційної керується висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Херсонської області про задоволення позовних вимог, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Великолепетиська лікарня» Великолепетиської селищної ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 10.12.2021 у справі №923/1241/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран