Постанова

від 04.04.2023 по справі 910/9507/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2023 р. Справа№ 910/9507/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РУКАРГО"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022

(повний текст рішення складено та підписано 28.11.2022)

у справі № 910/9507/22 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Приватного підприємства "АЛМА ТРАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУКАРГО"

про стягнення 11 460,36 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "АЛМА ТРАНС" (далі - позивач, ПП "АЛМА ТРАНС") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РУКАРГО" (далі - відповідач, ТОВ "РУКАРГО") про стягнення 11 460,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення укладеного з позивачем договору № 911 від 07.02.2022 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом не здійснив оплату за надані послуги, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 11 460,36 грн з яких: 9 800,00 грн - основна заборгованість, 1 489,60 грн - інфляційне збільшення, 170,76 грн - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/9507/22 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "РУКАРГО" на користь Приватного підприємства "АЛМА ТРАНС" 11 452,31 грн, з яких: 9 800,00 грн сума основаного боргу, 3% річних у розмірі 162,71 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 489,60 грн та судовий збір у розмірі 2 479,26 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що відповідачем не надано належних доказів в розумінні ст. 79 ГПК України, які б спростували вимоги позивача, а відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що сума заборгованості у розмірі 9 800,00 грн, є доведеною позивачем та підлягає задоволенню.

Водночас, перевіривши надані представником позивача розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованими до стягнення є суми 3% річних у розмірі 162,71 грн та інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі, що становить 1 489,60 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "РУКАРГО" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження та відкрити апеляційне провадження; апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі; рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/9507/22 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення про відмову у позові у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що чинне законодавство, зокрема, Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 - звільняє позивача від надання податкової накладної у паперовій формі суперечить обставинам справи та нормі ч. 4 ст. 179 ГК України.

Також апелянт зазначає, що укладений сторонами договір у формі заявки № 80001008 містив умову про надання податкової накладної у паперовій формі у той час, коли чинним законодавством вже більше 12 років було визначено, що податкова накладна - це електронний документ, т.т. сторони свідомо погодили цю умову і вона повинна виконуватися сторонами незалежно від змісту чинного законодавства.

Також апелянт вказує, що суд першої інстанції неповно встановивши обставини щодо виконання позивачем умов договору в частині передачі позивачем відповідачу документів відповідно до визначеного ними переліку, порушуючи норми матеріального права щодо обов`язковості договору, та норми процесуального права щодо відсутності обов`язку доведення, прийшов до невірного висновку про належне виконання позивачем обов`язку з передачі документів відповідачу та відповідно початок перебігу строку виконання відповідачем грошового зобов`язання, наявність у відповідача заборгованості перед позивачем та підстав для застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9507/22; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РУКАРГО" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/9507/22 до надходження даної справи з суду першої інстанції.

09.01.2023 супровідним листом № 910/9507/22/73/2023 від 05.01.2023 матеріали справи № 910/9507/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РУКАРГО" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/9507/22. Справу № 910/9507/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РУКАРГО" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 вирішено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

03.02.2023 через відділ документального забезпечення суду від Приватного підприємства "АЛМА ТРАНС" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач наводить доводи на її спростування; просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, оскаржуване рішення залишити без змін.

Узагальнені доводи відзиву зводяться до того, що відповідач визнає, що зобов`язання позивача за заявкою виконані останнім належним чином та в повному обсязі. Фактично заперечення відповідача зводяться виключно до оспорювання факту отримання документів, які були направлені йому позивачем згідно умов заявки.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, між позивачем та відповідачем у спрощений спосіб було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом, шляхом оформлення заявки № 8001008 від 07.02.2022.

За змістом вищевказаної заявки Товариство з обмеженою відповідальністю "РУКАРГО" (експедитор) доручило Приватному підприємству "АЛМА ТРАНС" (перевізник) здійснити перевезення автомобільним транспортом, номерні знаки НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , за маршрутом Дніпро - Суми, сума перевезення складає 9 800,00 грн із терміном оплати 7 банківських днів. У вказаній заявці сторони зазначили дату завантаження - 07.02.2022 та дату розвантаження 08.02.2022.

Окрім того за змістом вищевказаної заявки сторони передбачили:

"Розрахунки здійснюються після отримання від Перевізника Договору з мокрою печаткою, копії реєстраційних документів, рахунку, товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу (обов`язково 2 примірника), акту виконаних робіт надання послуг, даної заявки завіреного печаткою та підписом Перевізника, податкової накладної оформлених належним чином.

Норма часу завантаження-розвантаження 24 години.

В разі відмови від завантаження після підтвердження заявки Виконавець сплачує штраф у розмірі 200,00 грн.

Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за вантаж з моменту прийняття і до повного розвантаження автомобіля, а також повинен обов`язково звірити фактичну кількість і якість вантажу з записом супроводжуючих документах (ТТН).

Документи повинні бути отримані не пізніше 10 днів від дня закінчення перевезення, при запізненні оплата буде здійснена через 20 банківських днів. В разі отримання документів пізніше 20 днів оплата поступить протягом 30 банківських днів.

Факсимільна копія даної заявки має силу оригіналу до моменту обміну оригіналами."

Позивачем у підтвердження здійснення перевезення за маршрутом Дніпро - Суми долучено товарно-транспортну накладну № 21905248 від 08.02.2022, перевезення здійснювалось за допомогою автомобіля номерні знаки НОМЕР_1 та товарно-транспортну накладну № 21842562 від 08.02.2022, перевезення здійснювалось за допомогою автомобіля номерні знаки НОМЕР_1 .

Як вбачається з вищевказаних товарно-транспортних накладних, перевізником значиться Товариство з обмеженою відповідальністю "РУКАРГО", а замовником Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-СМЦ".

Позивачем у позовній заяві було звернуто увагу, що у Товарно-транспортній накладній № 21925248 від 08.02.2022 та у Товарно-транспортну накладній № 21842562 від 08.02.2022 у графі "Автомобільний перевізник", на прохання Відповідача, було зазначено ТОВ "РУКАРГО", оскільки останнє виконувало роль посередника у відносинах перевезення вантажу між Позивачем та безпосереднім отримувачем транспортних послуг - ТОВ "МЕТІНВЕСТ-СМЦ".

У підтвердження останнього, позивачем долучено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки DAF, моделі XF 150,460, ДНЗ: НОМЕР_1 та загального напівпричепу марки Schmitz моделі SCS 24L, ДНЗ: НОМЕР_2 , власником яких є позивач та якими здійснено перевезення вантажу згідно з заявкою.

Окрім того позивач зазначив, що водій ОСОБА_1 , який здійснив перевезення вантажу за заявкою, Товарно-транспортною накладною № 21925248 від 08.02.2022 та у Товарно-транспортною накладною № 21842562 від 08.02.2022 є працівником позивача, що підтверджується завіреною копією Наказу Директора Позивача про прийняття цього водія на роботу до підприємства.

Вищевказане не заперечувалось відповідачем у відзиві, поданому до суду першої інстанції

Так за фактом здійснених перевезень за маршрутом Дніпро - Суми, позивач направив на адресу відповідача договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, копію реєстраційних документів, рахунок на оплату № 130 від 09.02.2022, товарно-транспортну накладну № 21905248 від 08.02.2022, товарно-транспортну накладну № 21842562 від 08.02.2022, акт надання послуг № 127 від 09.02.2022.

Відповідне відправлення відповідачем було отримано 15.02.2022, на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи роздруківку з веб-сайту ТОВ "Нова пошта" за № 20450518100959, відповідно до якого отримувачем документів є ТОВ "РУКАРГО" та отримав відправлення представник організації Клочанок Ольга Анатоліївна.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначає, що ним не отримані документи саме у тому складі та кількості, які зазначені позивачем. При отриманні відправлення у відділенні № 3 у м. Старокостянтинів по проспекту Миру, 28/2 його вміст не оглядався.

Окрім того відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів того, що відправлення повинно було направлятися саме у м. Старокостянтинів у відділення № 3 у м. Старокостянтинів по проспекту Миру, 28/2. У той же час адреса відповідача - м. Київ, вул. Флоренції, 9, кв. 106.

У зв`язку з необхідністю обробки документів у м. Києві вони без огляду передавалися з м. Старокостянтинів до м. Київ саме напередодні початку вторгнення російської федерації на територію України та оголошення воєнного стану. Саме це стало причиною того, що відповідач не заявив претензій щодо складу поданих позивачем документів. Однак враховуючи невідповідність складу документів умовам, зазначеним у заявці № 8001008 від 07.02.2022, ним не був підписаний акт надання послуг.

Представник відповідача звернув увагу суду на те, що навіть сам позивач вказує на направлення неповного пакету документів, зокрема, вказаний ним пакет документів не містив заявки завіреної печаткою та підписом Перевізника, податкової накладної.

При огляді поданих позивачем до справи копій рахунку, товарно-транспортних накладних виявлено, що вони не в повній мірі відповідають умовам щодо належного оформлення: зокрема не містять ідентифікаційних даних отримувача вантажу (підпису та посади), підпису та ідентифікаційних даних особи, яка виставила рахунок.

У зв`язку з цим представник відповідача вважає, що підстава для здійснення оплати не настала, оскільки перебіг строку на здійснення оплати починається від дня отримання повного пакету документів.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РУКАРГО", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Апеляційний господарський суд відзначає, що у поданій апеляційний скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "РУКАРГО" оскаржує рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог.

Згідно до ч. 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приписами ч. 3 ст. 277 ГПК України встановлено виключний перелік підстав норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Так, під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення в частині задоволених позовних вимог.

Стосовно позовних вимог про стягнення 11 452,31 грн, з яких: 9 800,00 грн сума основаного боргу, 3% річних у розмірі 162,71 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 489,60 грн, що є предметом апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Як зазначалось колегією суддів вище, між сторонами у спрощений спосіб було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом, шляхом оформлення заявки № 8001008 від 07.02.2022.

Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

Умовами заявки передбачено, що сума перевезення складає 9 800,00 грн із терміном оплати 7 банківських днів.

Розрахунки здійснюються після отримання від Перевізника Договору з мокрою печаткою, копії реєстраційних документів, рахунку, товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу (обов`язково 2 примірника), акту виконаних робіт надання послуг, даної заявки завіреного печаткою та підписом Перевізника, податкової накладної оформлених належним чином.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, позивачем 14.02.2022 було направлено відповідачеві ряд документів: договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, копію реєстраційних документів, рахунок на оплату № 130 від 09.02.2022, товарно-транспортну накладну № 21905248 від 08.02.2022, товарно-транспортну накладну № 21842562 від 08.02.2022, акт надання послуг № 127 від 09.02.2022.

В свою чергу, вищевказане відправлення було отримано 15.02.2022, на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи роздруківку з веб-сайту ТОВ "Нова пошта" за № 20450518100959, відповідно до якого отримувачем документів є ТОВ "РУКАРГО" та отримав відправлення представник організації Клочанок Ольга Анатоліївна.

Як вбачається з долучених позивачем до відповіді на відзив документів, останні містять лист від відповідача відправлений з електронної пошти: rumb.ltd@gmail.com про направлення документів за адресою: НП-Старокостянтинів, 3 відділення, 0672387887, Рукагро.

Водночас, як вбачається з відзиву поданого до суду першої інстанції та з апеляційної скарги, у реквізитах відповідача (апелянта) вказано відповідачем (апелянтом) адресу електронної пошти: rumb.ltd@gmail.com.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що лист від відповідача був направлений з електронної пошти, яка належить відповідачеві.

За змістом статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео - та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі.

Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу.

Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Статтею 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Постанова КГС ВС від 27.11.2018 у справі № 914/12505/17.

В свою чергу, апелянт у своїй апеляційній скарзі не заперечує, що лист, який був надісланий за допомогою електронної пошти не відноситься до його приналежності, як юридичній особі, електронної адреси.

Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо.

Водночас, колегією суддів встановлено, що відповідачем було надіслано лист на електронну пошту позивача, що підтверджуються скріншотом електронного листування.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів констатує, що позивач направив на вірну адресу відповідача ряд документів.

Окрім того, останнє підтверджується і тим, що одержані документи були отримані представником відповідача Клочанок Ольгою Анатоліївною на наступний день після їх відправлення.

Стосовно твердження апелянта про відсутність ряду документів, колегія суддів звертає увагу апелянта, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Законодавством покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Відхиляючи вищевказані твердження апелянта, колегія суддів зазначає, що останнім не надано жодного акту про відсутність документів, як і не направлено жодних вимог позивачеві про невідповідність їх змісту, останній зазначає у апеляційній скарзі лише про їх невідповідність посилаючись на сам перелік вказаний позивачем, що в останньому відсутні заявка завіреної печаткою та підписом перевізника та податкової накладної.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявна копія заявки № 8001008 від 07.02.2022, яка містить печатки та підписи Експедитора та перевізника.

Водночас колегія суддів зазначає, що як вбачається із матеріалів справи, апелянт погодив перелік документів, які йому мав направити позивач.

В контексті вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи.

Зміст добросовісності (bona fides) виражається через поняття "розумність і справедливість". При цьому згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов`язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за певних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.

Водночас, принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм.

Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Крім того, колегія суддів вважає, що встановлені обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Стосовно відсутності податкової накладної, колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно з пунктом другим Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (надалі також - "Реєстр"), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації;

Тобто, законодавством визначено існування податкових накладних виключно в електронній форм, що зумовлює неможливість направлення Позивачем поштою на адресу Відповідача оригіналу податкової накладної, зареєстрованої на підставі Заявки.

У свою чергу, на підставі Заявки позивачем 09.02.2022 була складена податкова накладна № 23, яка надалі була зареєстрована 23.02.2022 за реєстраційним номером № 9039186578.

Відповідно до вищевказаного Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних передбачено отримання покупцем товарів та послуг через автоматизовану систему відповідного реєстру зареєстрованих щодо нього податкових накладних, а також отримання квитанції про реєстрацію таких накладних (п. 14 Порядку) та можливість покупця товарів/послуг звіряти дані отриманої з Реєстру податкової накладної зі зазначеною у Реєстрі загальною сумою податку на додану вартість, з якої може бути нараховано податковий кредит (п.7 Порядку).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відтак, колегія суддів відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності податкової накладної в переліку документів направлених йому позивачем, зазначає, що апелянт отримав таку податкову накладну автоматично з системи Реєстру, одночасно набувши право на формування податкового кредиту у відповідній сумі.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів констатує, що відповідач факт виконання позивачем перевезення, його вартість не заперечив та не спростував.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що останнім днем строку оплати зобов`язання за заявкою № 8001008 від 07.02.2022 у відповідача настав 24.02.2022, у зв`язку із чим, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого та правомірного висновку, що відповідачем не надано належних доказів в розумінні ст. 79 ГПК України, які б спростували вимоги позивача, а відтак сума заборгованості у розмірі 9 800,00 грн, є доведеною позивачем та підлягає задоволенню.

Також, як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення 1 489,60 грн - інфляційне збільшення, 170,76 грн - 3% річних, нарахованих за період з 15.02.2022 по 14.09.2022.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що останні здійснено невірно з огляду на наступне.

Так умовами заявки передбачено, що сума перевезення складає 9 800,00 грн із терміном оплати 7 банківських днів.

Розрахунки здійснюються після отримання від Перевізника Договору з мокрою печаткою, копії реєстраційних документів, рахунку, товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу (обов`язково 2 примірника), акту виконаних робіт надання послуг, даної заявки завіреного печаткою та підписом Перевізника, податкової накладної оформлених належним чином.

Оскільки, як встановлено колегією суддів вище, у відповідача настав строк оплати зобов`язання за заявкою № 8001008 - 24.02.2022, позивач повинен був брати початкову дату для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат з 25.02.2022.

Перевіривши надані представником позивача розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що обґрунтованими до стягнення є суми 3% річних у розмірі 162,71 грн та інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі, що становить 1 489,60 грн.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого та правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РУКАРГО" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/9507/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 у справі № 910/9507/22 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.

4. Справу № 910/9507/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз