Постанова

від 10.04.2023 по справі 21/009-12

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2023 р. Справа№ 21/009-12

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Буравльова С.І.

Ткаченка Б.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.11.2022

у справі № 21/009-12 (суддя Ярема В.А.)

за позовом Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудком"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестерра"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-фірма Бортничі"

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Грус"

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудінвест"

6. Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурустрейдінг"

7. Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобілдігруп"

8. Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський гуртовий ринок"

про звернення стягнення на заставлене майно

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.11.2022 у справі № 21/009-12 у задоволенні заяви Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України про видачу наказів на виконання рішення суду відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що з огляду на те, що наказ Господарського суду Київської області від 10.01.2013 у справі 21/009-12 перебуває на виконанні, доказів визнання його таким, що не підлягає виконанню заявником не надано, а порядок видачі окремих наказів про примусове виконання рішення за наявності вже виданого виконавчого документа процесуальним законом не передбачено, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про видачу наказів на виконання рішення суду та як наслідок відсутність правових підстав для її задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із ухваленим рішенням Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити Акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 04.11.2022 у справі № 21/009-12; ухвалу Господарського суду Київської області від 04.11.2022 у справі № 21/009-12 скасувати, задовольнити заяву АТ "Укрексімбанк" та видати окремі накази на виконання рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2013 у справі № 21/009-12 щодо боржників із зазначенням, якій частині необхідно виконати рішення.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, видача окремих наказів щодо кожного боржника не порушує будь-яких прав відповідачів, і не спричиняє для них виникнення нових обов`язків, які не були встановлені рішенням господарського суду, оскільки звернути стягнення на один і той же предмет іпотеки декілька разів неможливо. У свою чергу, відмова у видачі окремих, додаткових наказів на виконання рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2013 у справі № 21/009-12, яке повністю не виконане, і щодо переважної більшості боржників виконання фактично не розпочиналось, порушує право АТ "Укрексімбанк" на справедливий суд та ефективне виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу.

Скаржник зазначає, що видача наказів на виконання рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2012 у справі № 21/009-12 щодо кожного боржника окремо із зазначенням частини рішення, в якій рішення підлягає виконанню щодо кожного такого боржника, відповідає вимогам чинного законодавства, не змінює суті рішення і сприяє реальному виконанню рішення суду, яке набрало законної сили ще у 2013р, однак не виконано впродовж дев`яти років, і не порушує жодним чином прав та законних інтересів боржників/відповідачів, які неодмінно зобов`язані виконати рішення суду у повному обсязі.

Також скаржник вказує на те, що процесуальний закон не містить заборони для видачі АТ "Укрексімбанк" окремих (додаткових) наказів на виконання рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2012 у справі № 21/009-12 щодо семи із восьми боржників, стосовно яких рішення суду по виконавчому провадженню № 69737376 не виконується, а метою такої видачі є ефективний захист порушених прав.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 21/009-12 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Буравльов С.І., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2022 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.11.2022 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 21/009-12.

29.12.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 21/009-12.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.12.2023 поновлено Акціонерному товариству "Державний експортно-імпортний банк України" строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 04.11.2022 у справі № 21/009-12. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.11.2022 у справі № 21/009-12. Призначено справу № 21/009-12 на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.11.2022 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Враховуючи воєнний стан в Україні та обмеження, встановлені цим станом, перебування суддів у відпустках, тимчасовою непрацездатності судді Гаврилюка О.М., з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 21/009-12 розглядалась протягом розумного строку.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 20.12.2012 у справі № 21/009-12 позов задоволено частково, звернуто стягнення на заставлене майно (предмет іпотеки): належні на праві власності відповідачам земельні ділянки, в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудком" перед Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" за кредитним договором №151408К13 від 28.05.2008.

10.01.2013 Господарським судом Київської області видано відповідний наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2012 у справі № 21/009-12 в частині звернення стягнення на земельні ділянки належні на праві власності відповідачам.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ Державний експортно-імпортний банк України"/позивач/заявник/стягувач) надійшла заява, відповідно до якої позивач просить суд видати окремі накази на виконання рішення у вказаній справі щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудком", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рестерра", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-фірма "Бортничі", Товариства з обмеженою відповідальністю "Грус", Товариства з обмеженою відповідальністю "Євробудінвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Таурустрейдінг", Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський гуртовий ринок" із зазначенням в якій частині його необхідно виконати.

В обґрунтування вказаної заяви стягувач зазначає, що означений наказ неодноразово пред`являвся до виконання, був частково виконаний та наразі перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Турчина А.А. щодо звернення стягнення на майно одного з боржників - Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобілдігруп".

Водночас, як вбачається зі змісту поданої АТ "Державний експортно-імпортний банк України" заяви, рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2012 у справі № 21/009-12 повністю не виконано і щодо переважної більшості боржників виконання фактично не розпочиналось з огляду на технічну неможливість відкрити виконавче провадження щодо двох та більше боржників за одним наказом.

За таких обставин, на думку позивача, останній позбавлений можливості звернутись до органів державної виконавчої служби щодо примусового стягнення заборгованості з решти інших семи боржників.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, викладеним в ухвалі Господарського суду міста Києва від 04.11.2022 у справі № 21/009-12, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 326, ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

За приписами ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України та ін.

Частиною 1 ст.327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.327 Господарського процесуального кодексу України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Як вбачається з долученої АТ "Державний експортно-імпортний банк України" до заяви про видачу наказів на виконання рішення суду належним чином засвідченої копії постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Турчина А.А. про відкриття виконавчого провадження № 69737376 від 29.08.2022, останнім відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Київської області від 10.01.2013 у справі 21/009-12.

Отже, наказ Господарського суду Київської області від 10.01.2013 у справі 21/009-12 вже перебуває на виконанні у приватного виконавця. Доказів ж визнання зазначеного наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково позивачем до заяви про видачу наказів на виконання рішення суду не додано.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що оскільки наказ Господарського суду Київської області від 10.01.2013 у справі 21/009-12 перебуває на виконанні, доказів визнання його таким, що не підлягає виконанню заявником не надано, а порядок видачі окремих наказів про примусове виконання рішення за наявності вже виданого виконавчого документа процесуальним законом не передбачено, заява Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про видачу наказів на виконання рішення суду є необґрунтованою, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для її задоволення.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що у рішенні Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень п.2 ч.2 ст. 17, п.8 ч.1 ст. 26, ч.1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 26.06.2013 № 5-рп/2013 вказується, що наказ господарського суду відтворює резолютивну частину прийнятого господарським судом рішення і залишається незмінним до повного виконання чи втрати ним юридичної сили у випадках, встановлених Кодексом.

У ч.5 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України.

Згідно з ч.6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про: 1) порядок і строк виконання рішення; 2) надання відстрочки або розстрочки виконання рішення; 3) забезпечення виконання рішення; 4) повернення судового збору; 5) призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат; 6) дата складення повного судового рішення.

У ч.1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" унормовано, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Матеріалами справи підтверджується, що у справі № 21/009-12 наказ Господарського суду Київської області про примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2013 у справі № 21/009-12, яке набрало законної сили 04.01.2013, видано з дотриманням вимог законодавства, адже наказ відображає резолютивну частину відповідного судового рішення, на виконання якого він виданий.

За наведених обставин, у підстави для видачі окремих наказів на виконання рішення Господарського суду Київської області від 20.12.2013 у справі № 21/009-12 щодо боржників ТОВ "Євробудком", ТОВ "Рестерра", ТОВ "Агро-фірма "Бортничі", ТОВ "Грус", ТОВ "Євробудінвест", ТОВ "Таурустрейдінг", ТОВ "Київський гуртовий ринок", із зазначенням, в якій частині необхідно виконати рішення, відсутні, адже зазначеного не міститься в тексті резолютивної частини судового рішення, на виконання якого його було видано.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, такі аргументи були почуті, враховані апеляційним судом, при цьому зазначає, що оскаржена ухвала є вмотивованою, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти російської федерації").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята відповідно до вимог процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.11.2022 у справі № 21/009-12 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду Київської області від 04.11.2022 у справі № 21/009-12 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.11.2022 у справі № 21/009-12 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 04.11.2022 у справі № 21/009-12 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали оскарження справи № 21/009-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді С.І. Буравльов

Б.О. Ткаченко