Ухвала

від 10.04.2023 по справі 903/216/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

10 квітня 2023 року справа №903/216/21 Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича та за відсутності представників сторін/учасників судового процесу у зв`язку з їх неявкою в судове засідання,

в судовому засіданні взяв участь заступник начальника відділу представництва інтересів держави в суді Волинської обласної прокуратури Скучинський Л.Є. (службове посвідчення №071775 від 01.03.2023р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області

клопотання Заступника керівника Волинської обласної прокуратури

про скасування заходів забезпечення позову,

здійснених ухвалою Господарського суду Волинської області від 03.02.2022р.

за заявою Заступника керівника Волинської обласної прокуратури

про забезпечення позову

у справі за позовом Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство "Ковельське лісове господарство", м. Ковель

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Кабінет Міністрів України, м. Київ

до відповідачів:

1. Смідинської сільської ради, с. Смідин

2. Ковельської районної державної адміністрації Волинської області, м. Ковель

3. Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, м. Луцьк

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Беррі", с. Рудня

про витребування земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди та скасування рішення державного реєстратора,

встановив: ухвалою від 03.02.2022р. заяву Першого заступника керівника Волинської обласної прокуратури про забезпечення позову було задоволено, в порядку забезпечення позову:

- заборонено Смідинській сільській раді вчиняти дії щодо розгляду питань про надання дозволів на виготовлення та затвердження землевпорядної документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725085000:02:000:9807, площею 14,0733 га, що розташована на території Смідинської сільської ради Ковельського району, в тому числі заборонено вчиняти дії щодо поділу цієї земельної ділянки, приймати рішення про надання дозволу на виготовлення проектів поділу, інших документацій із землеустрою, їх затвердження та передання у власність чи користування або оренду, виставляти на земельні торги, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви,

- заборонено будь-яким суб`єктам державної реєстрації (державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів та іншим суб`єктам) проводити реєстраційні дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 0725085000:02:000:9807, площею 14,0733 га, що розташована на території Смідинської сільської ради Ковельського району, до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.10.2022р. позовні вимоги Заступника керівника Волинської обласної прокуратури було задоволено, ухвалено, зокрема: витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Смідинської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 0725085000:02:000:9807 площею 14,0733 га; визнати недійсним договір оренди землі від 07.04.2020р., укладений між Смідинською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Беррі" щодо земельної ділянки площею 14,0733 га, кадастровий номер 0725085000:02:000:9807, розташованої на території Смідинської сільської ради; скасувати рішення державного реєстратора Старовижівської районної державної адміністрації Осіїк О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.04.2020р., індексний номер: 47803012, про проведення державної реєстрації за ТОВ "Голден Беррі" іншого речового права, права оренди земельної ділянки площею 14,0733 га з кадастровим номером 0725085000:02:000:9807 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з одночасним припиненням іншого речового права ТОВ "Голден Беррі", права оренди на земельну ділянку площею 14,0733 га з кадастровим номером 0725085000:02:000:9807 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.02.2023р. апеляційну скаргу Смідинської сільської ради на рішення суду у справі було залишено без задоволення, рішення змінено в частині задоволення позову до ГУ Держгеокадастру у Волинській області. В цій частині прийнято нове рішення про відмову в позові до ГУ Держгеокадастру у Волинській області. В решті рішення суду залишено без змін.

05 квітня 2023 року судом було зареєстровано клопотання Заступника керівника Волинської обласної прокуратури від 04.04.2023р. №15-554/ВИХ-23 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 03.02.2022р., котре, відповідно до ухвали від 05.04.2023р. було призначене до розгляду в судовому засіданні на 10.04.2023р. із повідомленням про день та час проведення засідання усіх сторін/учасників справи (направлена на електронні адреси суб`єктів господарювання (представників).

07 квітня 2023 року судом було зареєстровано клопотання ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 07.04.2023р. про проведення судового засідання без участі представника управління та про відсутність у сторони заперечень щодо клопотання прокурора.

З огляду на визначені положеннями ст. 145 ГПК України п`ятиденні строки розгляду судом заяв відповідної категорії, суд вважає за можливе та необхідне здійснити розгляд відповідного клопотання Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в даному судовому засіданні.

Присутній в судовому засіданні прокурор щодо розгляду клопотання за відсутності інших учасників справи не заперечив, клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 03.02.2022р., підтримав.

Розглянувши клопотання, заслухавши пояснення прокурора, суд, оцінюючи подану заяву за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, дійшов до висновку, що відповідна заява підлягає до задоволення. Викладена позиція суду пов`язана з наступними обставинами:

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 145 ГПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Зазначене положення процесуального закону має універсальний характер та не обмежує суд у можливості скасування заходів забезпечення позову після рішення по суті справи.

Нормою ч. 2 ст. 145 ГПК України унормовано, що клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала (ч. 4 ст. 145 ГПК України).

Суд зазначає, що забезпечення позову застосовується в якості гарантії задоволення законних вимог позивача, реального виконання рішення суду та ефективного поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позовних вимог, а суд не пов`язаний із скасуванням вжитих заходів до виконання рішення, яким закінчується розгляд справи по суті або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала, або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2019р. у справі №15/155-б.

Судом засвідчується, що прокурором, тобто особою за заявою якої Господарським судом Волинської області згідно ухвали від 03.02.2022р. було вжито заходів забезпечення позову, подано мотивоване клопотання про скасування вжитих заходів та наведено обґрунтовані доводи, які підтверджують, що забезпечення позову перешкоджає подальшому належному, повному та своєчасному виконанню судового рішення.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною третьою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.ст. 129, 129-1 Конституції України, обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Аналогічні положення містить ч. 2 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004р. заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997р.).

У рішенні від 15.10.2009р. Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005р.) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012).

У п. 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005р.)

Суд наголошує, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, слід враховувати, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 13.05.1980 р. в справі "Артіко проти Італії", п. 32 рішення від 30.05.2013р. у справі "Наталія Михайленко проти України").

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Суд зазначає, що рішення суду саме по собі повинне бути не декларативним, тобто за наслідками ухвалення (прийняття) акту правосуддя має здійснюватися відновлення порушених прав, за захистом яких звертається сторона до суду.

Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/21911/14 ).

З урахуванням вищенаведеного, суд зазначає, що ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги клопотання прокурора, господарський суд, у відповідності до положень ГПК України, вважає за можливе задовольнити відповідне клопотання та скасувати вжиті ухвалою від 03.02.2022р. у справі заходи забезпечення позову, постановивши при цьому згідно ст. 145 ГПК України відповідну ухвалу.

Керуючись ст.ст. 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Заступника керівника Волинської обласної прокуратури від 04.04.2023р. про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом відповідно до ухвали від 03.02.2022р. у справі, задовольнити.

2. Скасувати вжиті у відповідності до ухвали Господарського суду Волинської області від 03.02.2022р. у справі заходи забезпечення позову, зокрема:

- в частині заборони Смідинській сільській раді вчиняти дії щодо розгляду питань про надання дозволів на виготовлення та затвердження землевпорядної документації щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725085000:02:000:9807, площею 14,0733 га, що розташована на території Смідинської сільської ради Ковельського району, в тому числі заборони вчиняти дії щодо поділу цієї земельної ділянки, приймати рішення про надання дозволу на виготовлення проектів поділу, інших документацій із землеустрою, їх затвердження та передання у власність чи користування або оренду, виставляти на земельні торги, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;

- в частині заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації (державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів та іншим суб`єктам) проводити реєстраційні дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 0725085000:02:000:9807, площею 14,0733 га, що розташована на території Смідинської сільської ради Ковельського району, до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Відповідно до ст.ст. 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

З врахуванням положень ст.ст. 253, 256, 257 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала підписана 10.04.2023р.

Суддя В. А. Войціховський

ухвалу направити:

- Волинській обласній прокуратурі (infocourt@pvo.gov.ua; office@pvo.gov.ua);

- Волинській обласній державній адміністрації (post@voladm.gov.ua);

- Кабінету Міністрів України (publishinfo@kmu.gov.ua; support@kmu.gov.ua; ІНФОРМАЦІЯ_1);

- Смідинській сільській раді (smidynska@gmail.com; ІНФОРМАЦІЯ_2);

- ГУ Держгеокадастру у Волинській області (ІНФОРМАЦІЯ_4);

- ТОВ "Голден Беррі" (ІНФОРМАЦІЯ_3);

- Ковельській районній державній адміністрації (post@koveladm.gov.ua);

- ДП "Ковельське лісове господарство" (kovel@lisvolyn.gov.ua).