Рішення

від 30.03.2023 по справі 904/1006/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2023м. ДніпроСправа № 904/1006/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "РОБОЧА 93", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Робітник", м. Дніпро

про стягнення заборгованості в сумі 49 627 грн 37 коп.

Представники:

від позивача: Бочкарь Р.В., АЕ № 1128756 від 23.02.2022, адвокат;

від відповідача: Колотило Б.В. ордер № ДП №960/039 від 23.05.2022, адвокат; Ковальова О.О., витяг з ЄДР, керівник.

СУТЬ СПОРУ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "РОБОЧА 93" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 26.04.2022 № б/н, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Робітник" заборгованості з оплати щорічних внесків на утримання багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча. буд.93, у розмірі 46 739 грн 66 коп., інфляційне збільшення суми боргу за весь період прострочення у розмірі 2 180 грн 85 коп., 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення у розмірі 706 грн 86 коп.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 5 070 грн. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481 грн 00 коп. просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскільки відповідач є співвласником багатоквартирного будинку № 93 по вул. Робоча у м. Дніпро, він зобов`язаний сплачувати щомісячні внески та обов`язкові платежі на утримання будинку та прибудинкової території. Проте, відповідач щомісячні внески не сплачує, претензія позивача залишена ним без задоволення, заборгованість за період з 01.03.2021 по 31.01.2022 складає 46 739 грн 66 коп.

Ухвалою господарського суду від 10.05.2022 (суддя Панна С.П.) прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 07.06.2022.

Ухвалою господарського суду від 07.06.2022 підготовче засідання відкладено на 29.06.2022.

20.06.2022 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 17.06.2022, в якому зазначив, що представники ОСББ не надали жодного доказу користування власниками ТОВ фірма "Робітник" та його працівниками послугами ОСББ, а тому просить суд зобов`язати позивача надати такі докази або відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Крім того, вказує, що включення позивачем до розрахунку (тарифу) щомісячних внесків і платежів на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку витрат, які не пов`язані з утриманням спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, не відповідає законодавчо визначеній меті створення та діяльності ОСББ.

21.06.2022 на електронну адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив від 21.06.2022, в якій зазначив, що щомісячні внески співвласників ОСББ спрямовуються на утримання та управління багатоквартирним будинком, а аргументи відповідача про те, що єдиною метою щомісячних внесків співвласників багатоквартирного будинку є утримання спільного майна співвласників є хибними. Позивач звертає увагу суду на те, що даний судовий розгляд стосується стягнення обґрунтованої заборгованості відповідача перед позивачем, а не оскарженню розміру щорічного внеску або оскарження рішення установчих зборів позивача, на яких було затверджено тариф для житлових та нежитлових приміщень.

29.06.2022 підготовче засідання не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Панни С.П. на лікарняному.

16.09.2022 на електронну адресу суду надійшло клопотання позивача про повторний автоматизований розподіл справи № 904/1006/22, мотивоване тривалим перебуванням судді Панна С.П. на лікарняному.

Розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2022 № 348, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 904/1006/22 у зв`язку із перебуванням судді Панна С.П. на лікарняному.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2022 справа № 904/1006/22 передано на розгляд судді Рудь І.А.

Ухвалою господарського суду від 27.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 18.10.2022.

У підготовчих засіданнях 18.10.2022 та 15.11.2022 оголошувалася перерва до 15.11.2022 та 08.12.2022 відповідно.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2022 застосовано розумні строки для розгляду справи у підготовчому провадженні, відкладено підготовче засідання на 19.01.2023.

Ухвалою господарського суду від 19.01.2023 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 09.02.2023.

У судових засіданнях 09.02.2023 та 23.02.2023 оголошувалася перерва до 23.02.2023 та 09.03.2023 відповідно.

Судове засідання, призначене на 09.03.2023, не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Рудь І.А. на лікарняному.

Після усунення вказаних обставин, ухвалою господарського суду від 20.03.2023 судове засідання у справі призначене на 30.03.2023.

У судовому засіданні 30.03.2023 оголошувалася перерва до 30.03.2023 о 16:00 год.

У судовому засіданні 30.03.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заявах по суті справи, просив позов задовольнити; надав докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 16 954 грн 00 коп., які просив покласти на відповідача; представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та заявах по суті справи, просив у задоволенні позову відмовити.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Робітник" є співвласником багатоквартирного будинку № 93 по вулиці Робоча у м. Дніпрі, оскільки у власності відповідача перебуває нежитлове приміщення № 60 загальною площею 632,30 кв.м., що підтверджується довідкою БТІ № 7517 від 17.06.2021 та не заперечується відповідачем.

04.08.2021 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "РОБОЧА 93", 49047, м.Дніпро, вул.Робоча, буд.93, код ЄДРПОУ 44020555, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 1002241070001096998.

Відповідно до п.1 розділу 1 статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "РОБОЧА 93", затвердженого рішенням установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "РОБОЧА 93", які оформлені протоколом № 1 від 24.01.2021, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "РОБОЧА 93" створено власниками квартир і нежитлових приміщень багатоквартирного будинку № 93, що розташований за місцезнаходженням: місто Дніпро, вул. Робоча, відповідно до закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Згідно з п.1 розділу ІІ статуту метою створення об`єднання є забезпечення та захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством і цим статутом.

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Господарче забезпечення діяльності об`єднання може здійснюватися власними силами об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання (п. 2 розділу ІІ статуту).

У пункті 3 розділу ІІ статуту визначено, що завданням і предметом діяльності об`єднання є: забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном; забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, збори представників, правління, ревізійна комісія (ревізор) об`єднання. (п. 1 розділу ІІІ статуту)

Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік (п. 2 розділу III статуту).

У пункті 3 розділу III статуту визначено, що до виключної компетенції загальних зборів належать: затвердження статут об`єднання, внесення змін до нього; обрання членів правління об`єднання; питання про використання спільного майна; затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, сума яких перевищує 70 000 гривень (сімдесят тисяч), а також договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина; кредитні договори або договори позик; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; прийняття рішення про реконструкцію та ремонт будинку або про зведення господарських споруд; визначення розміру матеріального та іншого заохочення голови та членів правління; визначення обмежень на користування спільним майном; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном будинку повністю або частково асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку; прийняття рішень про заснування інших юридичних осіб або участь у товариствах.

Відповідно до п. 4 розділу III статуту за рішенням загальних зборів можуть бути обрані представники від об`єднання, яким зборами надаються відповідні повноваження щодо оперативного вирішення нагальних питань шляхом скликання зборів представників.

Збори представників формуються з висунутих кожним під`їздом будинку представників, по одному - двом представникам від кожного під`їзду. Персональний склад зборів представників затверджується загальними зборами.

Збори представників мають право приймати рішення з усіх питань діяльності об`єднання, окрім питань, які стосуються майнових прав співвласників, погіршують умови використання майна або умови проживання, а також питань, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів, тощо.

У відповідності до п. 1 розділу 4 статуту джерелами фінансування є кошти об`єднання, які складаються з залишків коштів на утримання і ремонт багатоквартирного будинку на рахунках особи, що здійснювала управління таким будинком до створення об`єднання; внесків і платежів співвласників; коштів, отриманих об`єднанням у результаті здавання в оренду допоміжних приміщень та іншого спільного майна багатоквартирного будинку; коштів, отриманих об`єднанням як відшкодування за надані окремим категоріям громадян пільги на оплату житлово-комунальних послуг та призначені житлові субсидії; коштів та майна, що надходять для забезпечення потреб основної діяльності об`єднання; добровільних майнових, у тому числі грошових, внесків фізичних та юридичних осіб; коштів, залучених на умовах кредиту або позики; коштів державного та/або місцевого бюджетів, отриманих на підставі спільного фінансування для утримання, реконструкції, реставрації, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення будинку; пасивних доходів; доходів від діяльності заснованих об`єднанням юридичних осіб, що спрямовуються на виконання статутних цілей об`єднання; коштів, отриманих з інших джерел, що спрямовуються на виконання статутних цілей об`єднання. За рішенням загальних зборів в об`єднанні можуть створюватися ремонтний, резервний фонди, кошти яких спрямовуються на цілі, визначені загальними зборами об`єднання.

Сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами об`єднання, є обов`язковою для всіх співвласників (п. 2 розділу 4 статуту).

Пунктом 4 Розділу V статуту визначені обов`язки співвласників ОСББ Робоча 93, серед яких: співвласник зобов`язаний виконувати обов`язки, передбачені Статутом Об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески та платежі, тощо.

Рішенням установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "РОБОЧА 93", оформленим протоколом № 1 від 24.01.2021, затверджено, зокрема, тариф для житлових та нежитлових приміщень, а саме: тариф для житлових приміщень - 6,72грн./м 2; тариф для нежитлових приміщень - 6,72грн./м 2.

Позивач стверджує, що відповідач, як співвласник багатоквартирного будинку № 93 по вул. Робоча, належним чином повідомлявся про проведення установчих зборів, проте участь повноважного представника на зборах не забезпечив.

З огляду на площу приміщення, що перебуває у власності відповідача, сума щомісячних внесків для відповідача складає 4 249 грн 06 коп. (632,30 кв.мх6,72 грн).

В порушення приписів статуту ОСББ "РОБОЧА 93" та норм чинного законодавства, відповідач не сплачував щомісячні внески, у зв`язку із чим 23.09.2021 позивачем на адресу відповідача направлена претензія-вимога (досудове попередження) з вимогою розрахуватися за наявною заборгованістю, що утворилась за період з 01.03.2021 по 17.09.2021 в сумі 25 494 грн 36 коп. (т.2, а.с. 41-42).

У відповідь на вказану вище претензію-вимогу відповідач листом від 08.10.2021 № 1/10-2021 просив надати документи, після отримання яких буде вирішуватися питання щодо задоволення претензійних вимог (т. 2, а.с. 43).

31.12.2021 позивачем на адресу відповідача направлені документи, витребувані в листі відповідача від 08.10.2021 та вимога повторно сплатити заборгованість у розмірі 42 490,60грн., яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення (т. 2, а.с. 44, 45-47).

Позивач зазначає, що відповідачем, якому належить на праві власності нежитлове приміщення, не були сплачені понесені ним витрати на управління багатоквартирним будинком за період з 01.03.2021 по 31.01.2022 у розмірі 46 739 грн 66 коп., у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача цієї заборгованості, а також інфляційних втрат у розмірі 2 180 грн 85 коп. та 3% річних у розмірі 706 грн 86 коп.

Доказів оплати спірної вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

За нормами ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Частиною 4 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Частиною 1 ст. 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", якою визначені форми управління багатоквартирним будинком, управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

За приписами ст. 23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" утримання і ремонт приміщень, які перебувають у власності, здійснюються відповідно до законодавства України. Власник квартири та/або нежитлового приміщення зобов`язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших співвласників. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Статтею 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням; запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об`єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання; дотримуватися чистоти у місцях загального користування та тиші згідно з вимогами, встановленими законодавством. Статутом об`єднання можуть бути встановлені інші обов`язки співвласників.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.

Статтею 17 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" до прав об`єднання щодо забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків відноситься право на звернення до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (ч. 1 ст. 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Крім того, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-ІV, який діяв на період спірних правовідносин (період стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з 01.12.2017 по 01.06.2020) та втратив чинність 01.05.2019 та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VІІІ, який розпочав дію з 01.05.2019.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Статтею 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги унормовано, що до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем) крім утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку:

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення. поводження з побутовими відходами.

Статтею 13 Закону визначено, що договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача.

У поданому відзиві відповідач стверджує, що звертався до керівництва ОСББ з пропозицією укласти договір про відшкодування витрат, але доказів такого звернення до суду не надав.

Отже, матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення сторонами заходів, направлених на укладання відповідного договору.

Разом з тим, оскільки законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, та праву споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, відповідає визначений ст. 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов`язок споживача (співвласника) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, то господарський суд вважає, що у разі відмови від оплати таких послуг споживачем з посиланням на відсутність договору, такі заперечення не повинні братися до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, постановах Касаційного господарського суду від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.04.2020 по справі № 910/7968/19.

Отже, навіть за відсутності договору, споживачу не звільняється від оплати наданих послуг.

При цьому стосовно внесків на утримання спільного майна, то в силу вимог ст. 15 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" співвласник майна (житлового або нежитлового приміщення) зобов`язаний здійснювати оплати внесків своєчасно та у повному обсязі.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.03.2018 по справі №911/4261/16 серед обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених у ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", визначено: виконання рішення зборів співвласників; своєчасна оплата за спожиті житлово-комунальні послуги.

При цьому витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна.

З огляду на викладене, є таким, що виник в силу вимог закону обов`язок відповідача з оплати внесків на утримання спільного майна по вулиці Робоча, 93 у місті Дніпро, а відтак заборгованість у розмірі 46 627 грн 37 коп. підлягає стягненню в судовому порядку, внаслідок чого вказані позовні вимоги підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо включення позивачем до тарифу щомісячних внесків і платежів на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку витрат, які, на думку відповідача, не пов`язані з утриманням майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території, судом відхиляються, оскільки тарифи для житлових та нежитлових приміщень затверджені рішенням установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "РОБОЧА 93", оформленим протоколом № 1 від 24.01.2021, яке є діючим та не оскаржувалося відповідачем.

Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням наведеного є такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення 706 грн 86 коп. 3% річних та 2 180 грн 85 коп. інфляційних втрат за період з 01.03.2021 по 31.01.2022.

Заперечення відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини, які були порушені відповідачем, а статут ОСББ не можна вважати договором, суд вважає неспроможними, оскільки ст. 625 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність за порушення грошового зобов`язання безвідносно наявності між сторонами договірних відносин.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Судом встановлений факт порушення відповідачем, як співвласником багатоквартирного будинку, зобов`язання зі сплати внесків на утримання такого будинку, а отже, нарахування позивачем інфляційних та 3% річних є правомірним.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Господарський суд зазначає, що відповідачем не спростовані доводи позивача належними та допустимими доказами.

За встановлених обставин, вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у даній справі, заявлених у розмірі 16 954 грн 00 коп., господарський суд виходить з такого.

Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст.131-2 Конституції України, ст.16 Господарського процесуального кодексу, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування витрат на правову допомогу як складової судових витрат (п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 123, ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу).

Господарський суд зазначає, що судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням справи, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п. п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 викладено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі позивачем до матеріалів справи надано копії: договору про надання правової допомоги, юридичного консультування та юридичного представництва від 10.09.2021 № 52/21; актів про приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 22.02.2022 № РО-14, від 02.11.2022 № РО-1; рахунків-фактур від 20.04.2022 № РО-14, від 21.06.2022 № РО-21, від 02.11.2022 № РО-1, від 08.12.2021 № РО-12, від 30.03.2023 № РО-15; платіжних інструкцій від 21.04.2022 № 60, від 21.06.2022 № 77, від 06.11.2022 № 2505011920, від 10.01.2023 № РО-12, від 30.03.2023 № РО-5; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 02.04.2018 ДП № 3665; також ордер від 23.02.2022 серія АЕ № 1128756

Так, 30.12.2021 між Адвокатським об`єднанням «ЕКВІТА» (адвокатське об`єднання) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "РОБОЧА 93" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги, юридичного консультування та юридичного представництва № 52/21 (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

За правову допомогу, передбачену в Розділі 1 договору клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвокатського об`єднання при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього договору та актах (п. 4.2. договору).

Згідно з п. 4.3. договору фактичні витрати щодо виконання адвокатським об`єднанням зобов`язань за договором, не включаються в розмір гонорару та оплачуються клієнтом окремо, шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання.

Відповідно до п. 3.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до « 31» грудня 2021 року включно, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Після закінчення строку дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови та жодна зі сторін не виявить бажання його припинити шляхом укладання угоди про розірвання, договір вважається пролонгованим (продовженим) строком на один календарний рік на тих самих умовах. Кількість таких пролонгацій необмежена. При цьому кожна сторона має право розірвати договір, попередивши про це іншу сторону не менше як за п`ять календарних днів (п. 3.3. договору).

30.12.2021 сторони підписали додаток № 2 до договору, в якому визначили, що адвокатське об`єднання на виконання умов договору зобов`язується за дорученням клієнта надати наступну правову допомогу:

1) претензійна робота та представництво інтересів клієнта перед ТОВ фірма «Робітник» (код ЄДРПОУ 13470888) щодо заборгованості, яка утворилась з оплати щомісячних внесків

2) складання та подання позовної заяви до ТОВ фірма «Робітник» про стягнення заборгованості та супроводження судового розгляду справи

Сторони домовились, що вартість наданої правової допомоги (гонорару) за договором складає 5 070 грн 00 коп. (пп. 1.1.1.)

За умовами п. 2. додатку № 1 загальна ціна договору складатиметься із сум, вказаних в актах прийому-передачі наданих послуг, підписаних сторонами.

Оплата гонорару (вартості наданої правової допомоги), зазначеного в п.п. 1.1.1 даного додатку, в розмірі 5 070 грн 00 коп. сплачується клієнтом на користь адвокатського об`єднання на підставі виставленого рахунку (п. 3 додатку № 2).

Дослідивши докази, подані позивачем на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, господарський суд зазначає таке.

Оцінюючи надані позивачем докази на предмет обґрунтованості розміру заявлених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд з урахуванням критеріїв, визначених ч. 4 ст. 126 та ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, доходить висновку про неприйнятність заявленого до стягнення розміру цих витрат у загальному розмірі 16 954 грн 00 коп., у зв`язку з їх неспівмірністю та нерозумністю, з наступних підстав.

Так, з огляду на зміст рахунку від 20.04.2022 № РО-14, акту про приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 22.02.2022 № РО-14 та платіжного доручення від 21.04.2022 № 60, позивачем необґрунтовано включено до суми гонорару компенсацію судового збору за подання позовної заяви на суму 2 481 грн 00 коп. А також в порушення умов п. 4.3. договору до гонорару включені фактичні витрати щодо виконання адвокатським об`єднанням зобов`язань за договором, а саме: відправка відповіді на лист, відправка претензії, компенсація комісії банку та сервісного збору за оплату судового збору на загальну суму 123 грн 00 коп.

Крім того, судом враховано, що юридична кваліфікація правовідносин у даній справі не є складною, тому не вимагала від адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, значних професійних зусиль для належного представництва інтересів позивача у справі.

Підготовка позовної заяви у спорі, що виник між сторонами, не потребує тривалого часу для аналізу договору, первинних документів: заборгованість відповідачів стосується неналежного виконання відповідачем обов`язку зі сплати щорічних внесків на утримання багатоквартирного будинку; виконаний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат не є складним, оскільки унормований чинним законодавством та визначений усталеною судовою практикою й не потребує виняткових професійних знань.

Отже, з урахуванням характеру, предмета та складності спору, кількості його учасників, обсягом матеріалів справи, господарський суд не може стверджувати, що спір у даній справі вимагав від адвоката аналізу значного обсягу джерел права, судової практики та значних затрат часу на його врегулювання.

На підставі викладеного, беручи до уваги право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, враховуючи баланс інтересів сторін у даному питанні, суд вважає адекватним розміром правничої допомоги, яка може бути розподілена між сторонами 11 350 грн 00 коп.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Робітник" (49008, м. Дніпро, вул. Робоча, буд.93, код ЄДРПОУ 13470888) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "РОБОЧА 93" (49047, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 93, код ЄДРПОУ 44020555) 46 739 грн 66 коп. (сорок шість тисяч сімсот тридцять дев`ять грн 66 коп.) основного боргу, 2 180 грн 85 коп. (дві тисячі сто вісімдесят грн 85 коп.) інфляційних втрат, 706 грн 86 коп. (сімсот шість грн 86 коп.) 3% річних, 2 481 грн 00 коп. (дві тисячі чотириста вісімдесят одну грн 00 коп.) витрат зі сплати судового збору, 11 350 грн 00 коп. (одинадцять тисяч триста п`ятдесят грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 10.04.2023

Суддя І.А. Рудь