Рішення

від 10.04.2023 по справі 910/14823/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.04.2023Справа № 910/14823/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/14823/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс"</a>;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Євробудінвест";

про стягнення 316 619,56 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс"</a> звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Євробудінвест" 3% річних у розмірі 48 485,22 грн та інфляційні втрати у розмірі 268 134,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним та несвоєчасним здійсненням відповідачем грошового зобов`язання на підставі рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/5985/13 від 21.06.2013, внаслідок чого відповідачу була донарахована заборгованість зі сплати 3% річних та інфляційні втрати позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 відкрито провадження у справі №910/14823/22, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі № 910/14823/22 направлялася на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Євробудінвест": 03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, 2-а, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулось з відміткою пошти про причини повернення - "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, в силу наведених положень законодавства, ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачеві.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1-2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитися з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/5985/13 від 21 червня 2013 року, яке набрало законної сили, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено, а саме Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Євробудінвест" (далі - відповідач) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" штрафні санкції у розмірі 49962 грн 36 коп., авансові платежі з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних у розмірі 121 605 грн 11 коп. та 3 431 грн 35 коп. судового збору.

На виконання вказаного рішення 09.07.2013 видано відповідний наказ.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №910/5985/13 від 28 грудня 2021 року, задоволено заявя №17-6/08 від 17 серпня 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс"</a> (далі - позивач) про заміну, сторони (позивача) у справі № 910/5985/13 та заміну сторони (стягувача) під час примусової виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/5985/13 від 21 червня 2013 року, яке набрало законної сили, та наказу Господарського суду міста Києва по справі №910/5985/13 від 09 липня 2013 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №910/5985/13 від 28 грудня 2021 року, здійснено процесуальне правонаступництво на стадії виконання рішення суду, та фактично змінено сторону (стягувача) у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/5985/13 від 09 липня 2013 року, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/5985/13 від 21 червня 2013 року, а саме Акціонерне товариство «К. ЕНЕРГО» (85612, Донецька область, Мар`їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34, код ЄДРПОУ 00131305) замінено на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс"</a> (03187, м. Київ, пр-т. Академіка Глушкова, буд.40, оф. 315, код ЄДРПОУ 38039872).

Враховуючи наведене, позивач є належним кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Євробудінвест" щодо виконання ним грошового зобов`язання на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 21.06.2013 у справі № 910/5985/13.

Відповідно до листа вих. №37215/2-22 від 15 грудня 2022 року Центрального МРУ Міністерства юстиції (м. Київ) стало відомо про те, що: виконавче провадження НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/5985/13 від 09 липня 2013 року було завершено 27 червня 2019 року; повторно наказ Господарського суду міста Києва у справі №910/5985/13 від 09 липня 2013 року до органів ДВС не було пред`явлено у зв`язку із його втратою; виконавче провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва у справі №910/5985/13 від 09 липня 2013 року станом на 15 грудня 2022 року не існує.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошового зобов`язання, яке підтверджене рішенням Господарського суду міста Києва від 21.06.2013 у справі № 910/5985/13, а тому просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 10.07.2013 по 15.12.2022 у розмірі 48 485,22 грн та інфляційні втрати за період з жовтня 2013 року по травень 2019 року у розмірі 268 134,34 грн.

Станом на день розгляду справи, суду не надані докази виконання відповідачем зобов`язань по виконанню рішення суду.

Відповідно до ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника заплатити кредиторові певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 5 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Це положення спрямоване на захист майнового права та інтересу стягувача (кредитора у зобов`язанні), реальне забезпечення виконання зобов`язань та рішень суду. Оскільки у зв`язку з невиконанням боржником рішення суду та зобов`язання, стягувач (кредитор) зазнає матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та від неправомірного користування належними йому до сплати коштами.

Таким чином, застосування ст. 625 Цивільного кодексу України після винесення рішення суду, спонукає боржника виконати таке рішення, адже сума коштів, що підлягає до стягнення продовжує зростати до моменту фактичного виконання рішення суду і може бути стягнена за бажанням стягувача (кредитора).

При цьому, суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання (пункт 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат за період з жовтня 2013 по травень 2019 року та 3% річних за період з 10.7.2013 по 15.12.2022, суд встановив їх правильність, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України прокладаються на відповідача.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Євробудінвест" (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, буд. 2-А, ідентифікаційний код 32373578) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс"</a> (03187, м. Київ, пр-т. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315; ідентифікаційний код 38039872) 3% річних у розмірі 48 485 (сорок вісім тисяч чотириста вісімдесят п`ять) грн 22 коп., інфляційні втрати у розмірі 268 134 (двісті шістдесят вісім тисяч сто тридцять чотири) грн 34 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 750 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко