Постанова від 22.03.2023 по справі 916/1932/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/1932/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - Лупу С.С.,

відповідача 1 - Проходи Ю.Л.,

відповідача 2 - не з`явились,

третьої особи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 (головуючий суддя - Богатир К.В., судді: Таран С.В., Філінюк І.Г.) та рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2021 (суддя Волков Р.В.)

у справі №916/1932/20

за позовом ОСОБА_1

до 1. ОСОБА_2 ,

2. Приватного акціонерного товариства "Селена",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство "Гібридний соняшник",

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог та заперечень на них

1.1. ОСОБА_1 звернулась до Господарського суд Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства "Селена" (далі - ПрАТ "Селена"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство "Гібридний соняшник" (далі - ПАТ "Гібридний соняшник"), про визнання недійсним договору застави простих іменних акцій від 13.06.2019, укладеного між ОСОБА_2 та ПрАТ "Селена".

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на обставини, відповідно до яких в межах розгляду справи про розірвання шлюбу ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 04.12.2014 у справі №522/19324/14-ц затверджено мирову угоду між позивачкою та ОСОБА_2 з приводу поділу спільного сумісного майна. Пунктом 1, затвердженої ухвалою суду від 04.12.2014 мирової угоди, зокрема, було визначено, що цінні папери, а саме прості іменні акції ПАТ "Гібридний соняшник" в загальній кількості 1745794 штуки, розподіляються наступним чином: ОСОБА_3 - 684476 штук, що становить 32,89% статутного капіталу, ОСОБА_2 - 1061318 штук, що становить 51% статутного капіталу. Позивачка вважає, що договір застави від 13.06.2019 є фіктивним, адже такий правочин був підписаний з метою уникнення виконання ОСОБА_2 зобов`язань, визначених мировою угодою, що порушує права позивачки, як власника належних їй акцій ПАТ "Гібридний соняшник".

1.3.Заперечення відповідачів мотивові тим, що ОСОБА_1 на даний час не є власником цінних паперів, саме ОСОБА_2 володіє 1225540 шт. акцій ПАТ "Гібридний соняшник", що становить 58,8915% акцій даного товариства. Серед іншого відповідачі звернули увагу, що ухвала Приморського районного суду міста Одеси від 04.12.2014 по справі №522/19324/14-ц про затвердження мирової угоди, має виконуватися саме виконавчою службою, про що свідчить видача судом виконавчого листа на її виконання.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.Приморським районним судом міста Одеси розглядалась справа №522/19324/14-ц за позовом ОСОБА_4 (на даний час - ОСОБА_1 ) до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розподіл спільного сумісного майна.

2.2.Приморський районний суд міста Одеси ухвалою від 04.12.2014 у справі №522/19324/14-ц визнав мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , в частині позовних вимог щодо розподілу спільного сумісного майна подружжя, за якою цінні папери, а саме прості імені акції ПАТ "Гібридний соняшник" (код ЄДРПОУ 13924728) в загальній кількості 1745794 (один мільйон сімсот сорок п`ять тисяч сімсот дев`яносто чотири) штуки, розподіляються наступним чином: ОСОБА_4 - 684476 (шістсот вісімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят шість) штук, що становить 32,89 % статутного капіталу, ОСОБА_2 - 1061318 (один мільйон шістдесят одна тисяча триста вісімнадцять) штук, що становить 51% статутного капіталу (п.1 резолютивної частини ухвали).

2.3.Приморський районний суд міста Одеси рішенням від 11.12.2014 у справі №522/19324/14-ц позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнив та розірвав шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

2.4.17.02.2015 ОСОБА_1 звернулась до Відділу державного виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області із заявою, в якій просила:

- прийняти до виконання виконавчий лист, виданий на підставі ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 11.12.2014 у справі №522/19324/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розподіл сумісного майна;

- відкрити виконавче провадження про примусовий розподіл цінних паперів, а саме: простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник" у порядку та кількості, як то передбачено та зазначено в ухвалі Приморського районного суду міста Одеси від 11.12.2014 у справі №522/19324/14-ц.

2.5.19.02.2015 державний виконавець Білгород-Дністровського міськрайонного відділу ДВС відповідно до пункту 8 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП НОМЕР_4, оскільки у поданому виконавчому документі відсутні заходи примусового виконання рішення, встановлені статтею 32 Закону.

2.6.30.11.2014 ПрАТ "Селена" (покупець) та ПАТ "Гібридний соняшник" (постачальник) уклали договір поставки насіння №11/3 (далі - договір поставки), за умовами п.п.1.1, 1.2 якого постачальник зобов`язується протягом строку даного договору передавати, а покупець приймати і оплатити на умовах, порядку і розмірі, що передбачені Договором та додатками до нього, товар, визначений у п.1.2 договору, причому поставка товару може здійснюватися окремими партіями. Товаром вважається насіння сільськогосподарських культур, призначене для сівби.

2.7.Товар вважається переданим покупцеві з моменту фактичної передачі товару та підписання представниками сторін товаросупровідних документів (п.1.6 договору поставки).

2.8.Пунктом 1.7 договору поставки сторони погодили, що загальна сума даного Договору становить суму поточної заборгованості постачальника за одержаними від покупця авансами (передоплатою) на момент укладання даного Договору у сумі 15174630,08 грн, а також майбутніх передплат, які будуть здійснюватися покупцем на підставі даного договору, але не більше загальної суми 25000000,00 грн.

2.9.Згідно з п.6.1 договір поставки набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до грудня 2029.

2.10.13.06.2019 ОСОБА_2 (заставодавець), ПАТ "Гібридний соняшник" (боржник) та ПрАТ "Селена" (заставодержатель) уклали договір застави цінних паперів №61 (далі - договір застави), предметом якого є належні ОСОБА_2 цінні папери ПАТ "Гібридний соняшник" у кількості 1225540 шт.

2.11.За умовами п.п.1.1, 1.2, 1.3 вказаного договору ПрАТ "Селена" має право, у разі невиконання ПАТ "Гібридний соняшник" своїх зобов`язань за договором поставки від 30.11.2014 №11/3, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Розмір забезпеченої заставою вимоги складає 10014152,70 грн. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30.11.2027.

2.12.Згідно з п.2.1 договору застави його предметом є належні заставодавцю цінні папери: прості іменні акції бездокументарної форми у кількості 1225540 шт. Емітентом є ПАТ "Гібридний соняшник". Номінальна вартість одного цінного паперу: 0,25 грн. Загальна номінальна вартість пакету цінних паперів: 306385,00 грн.

2.13.Відповідно до п.п.2.3, 2.8, 2.9 договору застави цінні папери належать заставодавцю на праві приватної власності. Заставодавець гарантує, що цінні папери не є предметом іншої застави та не обтяжені іншими зобов`язаннями. При переході цінних паперів у власність іншої особи, ніж заставодавець або заставодержатель, право застави зберігається в обсязі, передбаченому даним договором. Застава цінних паперів здійснюється шляхом їх блокування на рахунку в цінних паперах заставодавця. У випадку часткового виконання зобов`язань, забезпечених заставою, застава зберігається у первинному стані.

2.14.Пунктом 4.1 договору застави встановлено, що у разі невиконання заставодавцем своїх зобов`язань перед заставодержателем по договору поставки продукції №11/3 від 30.11.2014 у строк, зазначені в п.4.1 зазначеного договору поставки, заставодержатель набуває право на звернення стягнення на предмет застави.

2.15.07.09.2020 заставодавець ( ОСОБА_2 ), що виступає в якості майнового поручителя ПАТ "Гібридний соняшник", та заставодержатель (ПрАТ "Селена") уклали додаткову угоду №1 до договору застави, якою заставодавець та заставодержатель домовилися про тлумачення деяких пунктів договору застави.

2.16.Згідно з п.1.1 цієї додаткової угоди сторони погодили п.3.4.1 договору застави розуміти наступним чином: звертати стягнення на заставлені цінні папери в межах всієї забезпеченої заставою вимоги, у випадку, якщо в момент настання строку виконання зобов`язань боржника по договору поставки від 30.11.2014 №11/3 або кожного із строків виконання зобов`язань, передбачених вказаним договором, вони не будуть виконані в передбаченому договором обсязі, достроково звертати стягнення на заставлені цінні папери у випадку банкрутства боржника, явної загрози невиконання зобов`язань боржником, а також в інших випадках, передбачених діючим законодавством України. Звернення стягнення провадиться шляхом добровільної передачі заставодавцем цінних паперів у власність заставодержателя, або в порядку, визначеному діючим законодавством України.

2.17.Відповідно до п.1.2 додаткової угоди №1 п.4.1 договору застави розуміється наступним чином: у разі невиконання боржником своїх зобов`язань перед заставодержателем по договору поставки продукції від 30.11.2014 №11/3 у строки, зазначені в п.4.1 договору поставки, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд Одеської області рішенням від 03.12.2021 у справі №916/1932/20, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

3.2.Судові рішення мотивовані тим, що в ОСОБА_5 не виникло право власності на 684476 штук простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник", оскільки ухвала Приморського районного суду міста Одеси від 04.12.2014 у справі №522/19324/14-ц про визнання мирової угоди, якою між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розподілені прості іменні акції ПАТ "Гібридний соняшник", повинна бути виконана в порядку виконавчого провадження.

3.3.За висновками суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, оспорюваний договір застави не може вважатися фіктивним лише через те, що він призвів до настання юридичних наслідків у вигляді блокування на рахунку ОСОБА_2 в цінних паперах в ПАТ "МТБ БАНК" заставлених простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник" на користь заставодержателя. Позивачкою не доведено, що ПрАТ "Селена" та ОСОБА_2 мали намір створити інакші правові наслідки, аніж ті, що передбачені оспорюваним договором застави.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1. ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 та рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2021 у справі №916/1932/20 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

4.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржниця посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду: (1) викладених у постановах від 04.06.2020 у справі №916/1411/19, від 26.08.2021 у справі №916/2406/20, від 17.08.2021 у справі №909/387/16, від 04.08.2021 (скаржник зазначив від 09.08.2021) у справі №910/3372/19, від 13.01.2022 у справі №914/1962/19, від 16.12.2020 у справі №753/8376/17, від 07.04.2021 у справі №478/300/19, від 20.01.2022 (скаржник зазначено від 20.02.2022) у справі №902/51/21, від 10.04.2019 у справі №587/2135/16-ц, від 15.01.2020 у справі №587/2326/16-ц, від 19.02.2020 у справі №387/515/18, від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц, щодо застосування статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); (2) викладених у постановах від 20.07.2021 у справі №921/490/18, від 27.02.2018 у справі №910/4088/17, від 01.12.2021 у справі №923/35/21, від 02.05.2018 у справі №910/9291/17, від 07.12.2018 у справі №910/7547/17, від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, стосовно застосування статей 203 та 234 ЦК України.

4.3.За твердженнями скаржниці, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою той факт, що ОСОБА_1 на час вчинення оспорюваного правочину була власником цінних паперів - простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник" в кількості 684476 штук на підставі ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 04.12.2014 у справі №522/19324/14-ц, а обліковий запис на рахунку ОСОБА_2 щодо цих цінних паперів не свідчив про наявність у останнього права власності на цінні папери, які ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 у власність за умовами визнаної судом мирової угоди.

4.4.Скаржниця також звертає увагу на те, що факт набуття нею у 2014 році права власності на 684476 штук простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник" на підставі ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 04.12.2014 у справі №522/19324/14-ц, підтверджено постановою Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/1165/21, якою, зокрема, за нею визнано право власності на 684476 штук простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник".

4.5.Скаржниця зазначає, що її власний інтерес, як заінтересованої особи у визнанні недійсним оспорюваного договору, полягає у тому, щоб предмет правочину - прості іменні акції ПАТ "Гібридний соняшник" у кількості 1225540 штук не були заставлені, що в свою чергу дозволить відновити можливість реалізації ОСОБА_1 права власності на 684476 штук простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник", в тому числі можливість їх зарахування на рахунок у цінних паперах ОСОБА_1 .

4.6.На переконання скаржниці, зазначаючи про недоведення нею наявності підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, суди попередніх інстанції не надали належної оцінки діям сторін договору в контексті добросовісності/недобросовісності та зловживання правом. Зокрема судами не враховано, що: (1) вчиненню оспорюваного договору передувало укладення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мирової угоди; (2) укладаючи оспорюваний договір застави акцій ПАТ "Гібридний соняшник", ОСОБА_2 та ПрАТ "Селена" переслідували мету не допустити реалізації ОСОБА_1 гарантованого їй права власності на цінні папери. Такі умисні дії ОСОБА_2 та ПрАТ "Селена" варто розцінювати як недобросовісні, спрямовані на порушення майнового права (права власності) ОСОБА_1 на присуджене їй майно (акції), що свідчить про наявність обставин, визначених частиною другою статті 13 ЦК України.

4.7.Також скаржниця акцентувала увагу на тому, що: (1) на момент постановлення ухвали суду про визнання мирової угоди (04.12.2014 року) зазначена мирова угода не відносилась до рішень, що підлягали виконанню державною виконавчою службою, а тому реалізація ОСОБА_1 права власності на 684476 штук простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник" не залежить від виконання ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 04.12.2014 у справі №522/19324/14-ц в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження"; (2) у ОСОБА_1 відсутній обов`язок звернення до ОСОБА_2 з вимогою в порядку статті 530 ЦК України, адже належним способом захисту її порушених прав є розблокування належний їй цінних паперів, заблокованих на підставі оскаржуваного договору застави, з метою їх подальшого списання (переказу) з рахунку у цінних паперах ОСОБА_2 та зарахування прав на рахунок ОСОБА_1 у цінних паперах.

4.8. ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

4.9.За твердженнями відповідача 1, жодна із наведених позивачкою справ не є справою, в якій наявний правовий висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, що виключає можливість відкриття касаційного провадження на вказаній підставі. Більш того, у більшості із зазначених позивачкою справ сформульовані правові висновки, яким повністю відповідає підхід судів попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях щодо відмови у задоволенні позову. Наведене, на переконання відповідача 1, є підставою для закриття касаційного провадження відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

4.10.Крім цього, відповідач 1 вважає, що: (1) на момент укладення спірного правочину застави цінних паперів позивачка не була власником зазначених цінних паперів, адже до виконання мирової угоди в порядку виконавчого провадження, відсутні законні підстави для беззаперечного виникнення у позивачки права власності на прості іменні акції у кількості 684476 штук, що становить 32,89 % статутного капіталу ПАТ "Гібридний соняшник"; (2) відсутні ознаки фіктивності договору застави, оскільки цей правочин спричинив обумовлені ним правові наслідки - заставу цінних паперів, а позивачка не довела, що ОСОБА_2 та ПрАТ "Селена" мали намір створити інакші правові наслідки, аніж ті, що передбачені оспорюваним договором застави, а також інших, передбачених законом, підстав для визнання правочину недійсним.

4.11.На переконання відповідача 1, відсутність порушеного або оспорюваного права позивачки та неправильно обраний спосіб захисту є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Заявляючи вимоги про визнання недійсним договору застави простих іменних акцій від 13.06.2019, укладеного між ОСОБА_2 та ПрАТ "Селена", позивачка стверджувала, що (1) ОСОБА_7 не мав права здійснювати розпорядження належними їй на праві власності акціями ПАТ "Гібридний соняшник" у кількості 684476 штук, адже на час підписання цього договору не був власником цих акцій; (2) фіктивність цього правочину, як такого, що штучно створений з метою уникнення виконання зобов`язань по мировій угоді та без наміру створити відповідні правові наслідки, обмежує та порушує право позивачки, як власника таких акцій.

Щодо права власності ОСОБА_1 на прості іменні акції ПАТ "Гібридний соняшник"

5.2.Згідно з частинами першою, другою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

5.3.Частиною третьою статті 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідні положення передбачені також частиною першою статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

5.4.Відповідно до частини першої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

5.5.Згідно з частиною другою статті 60 СК України кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

5.6.Поділ спільного майна подружжя означає припинення права спільної сумісної власності подружжя на це майно і виникнення на права приватної власності кожного з подружжя на майно, яке підлягає поділу. Вказане узгоджується з положеннями статті 370 та частини третьої статті 364 ЦК України.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/1165/21.

5.7.Оскільки мирова угода, затверджена ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 04.12.2014 у справі №522/19324/14-ц, була направлена на поділ спільного сумісного майна подружжя, зокрема, простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник" в загальній кількості 1745794 штук, це свідчить, що станом на дату затвердження цієї мирової угоди вказані прості іменні акції належали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності.

5.8.При цьому, жодна зі сторін не спростовувала факт того, що спірне майно перебувало у спільній сумісній власності подружжя ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ).

5.9.Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їх спільною сумісною власністю (стаття 68 СК України). Тобто лише після вирішення питання про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю, виділення конкретних часток кожному зі співвласників, таке майно набуває статусу спільної часткової власності чи особистої приватної власності. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №343/1294/18.

5.10.Мировою угодою, затвердженою Приморським районним судом міста Одеси, спільне сумісне майно подружжя, зокрема прості імені акції ПАТ "Гібридний соняшник" в загальній кількості 1745794 штуки, розподілено наступним чином: ОСОБА_3 - 684476 штук, що становить 32,89% статутного капіталу, ОСОБА_2 - 1061318 штук, що становить 51% статутного капіталу.

5.11.Волевиявлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо поділу акцій ПАТ "Гібридний соняшник" було ясно і чітко висловлене в укладеній між ними мировій угоді, яка затверджена Приморським районним судом міста Одеси.

5.12.Після вказаного поділу 684476 штук простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник" перестали існувати як спільна сумісна власність подружжя та набули статусу особистої приватної власності ОСОБА_1 .

5.13.Проте, як зазначає позивачка, починаючи з 2014 року вона не може належним чином реалізувати своє право власності на вказані акції, оскільки мирова угода в добровільному порядку виконана не була.

5.14. ОСОБА_2 заперечує належність 684476 штук простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник" ОСОБА_1 та не визнає, що за наслідками укладення мирової угоди до ОСОБА_1 перейшло право особистої приватної власності на 684476 штук простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник".

За твердженнями ОСОБА_2 , у ОСОБА_1 було відсутнє право власності на 684476 штук простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник", оскільки право власності на бездокументарний цінний папір, яке підтверджується обліковим записом на рахунку в цінних паперах у системі депозитарного обліку цінних паперів, переходить до депонента - нового власника з моменту зарахування прав на цінні папери на його рахунок у цінних паперах у депозитарній установі лише після проведення їх списання (або переказу) з рахунку в цінних паперах депонента попереднього власника в депозитарній установі. Згідно з випискою з рахунку у цінних паперах ОСОБА_2 цінні папери ПАТ "Гібридний соняшник", щодо яких було укладено оспорюваний правочин, належать відповідачу 1, а не позивачці.

5.15.Верховний Суд вважає помилковими такі твердження відповідача 1.

5.16.Так, відповідно до пункту 1 глави 2 розділу V Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 №735 (далі - Положення №735), право власності на цінні папери електронної форми існування власника цінних паперів, які обліковуються на рахунку номінального утримувача, переходить до нового власника (клієнта номінального утримувача або клієнта клієнта номінального утримувача) з моменту зарахування прав на цінні папери на його рахунок у номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.

Вказана норма визначає, що перехід права власності на акції саме до нового власника відбувається з моменту зарахування прав на цінні папери на його рахунок.

5.17.Однак, у даному випадку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вже були співвласниками акцій ПАТ "Гібридний соняшник", а мировою угодою був здійснений лише розподіл такого майна.

5.18.Верховний Суд звертає увагу, що у випадку володіння майном на праві спільної сумісної власності, реєстрація права власності на таке майно може здійснюватися лише за одним з подружжя, однак це не означає, що інший з подружжя перестає бути співвласником такого майна.

5.19.Верховний Суд у постанові від 11.08.2021 у справі №161/7205/20 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про визнання за позивачем права власності на 1/2 частини простих іменних акцій в бездокументарній формі номінальною вартістю 0,25 грн за 1 штуку, емітентом яких є ПрАТ "Рівнеазот", оскільки ці акції набуті відповідачем під час шлюбу з позивачем та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Верховний Суд у цій постанові також вказав, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

5.20.Враховуючи, що право власності на акції ПАТ "Гібридний соняшник" не переходить до нового власника, а розподіляється між подружжям як майно, що належить їм на праві спільної сумісної власності, Верховний Суд вважає наявним у ОСОБА_1 права власності на 684476 штук простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник".

5.21.Разом з цим, відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема з того, що в ОСОБА_5 не виникло право власності на 684476 штук простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник", оскільки ухвала Приморського районного суду міста Одеси від 04.12.2014 у справі №522/19324/14-ц про визнання мирової угоди, якою між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розподілені прості іменні акції ПАТ "Гібридний соняшник", повинна бути виконана в порядку виконавчого провадження.

5.22.Проте, Верховний Суд вважає такі висновки помилковими.

5.23.Так, в пункті 5 мирової угоди вказано, що у випадку невиконання або прострочки виконання відповідних умов мирової угоди у передбачені нею строки, ОСОБА_3 має право передати ухвалу суду про затвердження мирової угоди на примусове виконання до виконавчої служби в порядку, встановленому статтями 17, 18 Закону "Про виконавче провадження" (тут і далі - в редакції на момент звернення до виконавця).

5.24.Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір, на погоджених сторонами умовах. На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/661/20).

5.25.У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди після закінчення строку (настання терміну) виконання нею своїх обов`язків за цією угодою: якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою. Отже, за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах. Якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 18 Закону "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого, суд видає наказ (постанови Верховного Суду від 05.08.2021 у справі №911/1070/20, від 21.03.2018 у справі №908/1125/17).

5.26.Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 вживала заходів для виконання мирової угоди шляхом звернення до Відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції Одеської області із заявою, в якій просила:

- прийняти до виконання виконавчий лист, виданий на підставі ухвали Приморського районного суду міста Одеси від 11.12.2014 у справі №522/19324/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розподіл сумісного майна;

- відкрити виконавче провадження про примусовий розподіл цінних паперів, а саме: простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник" у порядку та кількості, як то передбачено та зазначено в ухвалі Приморського районного суду міста Одеси від 11.12.2014 у справі №522/19324/14-ц.

5.27.19.02.2015 державний виконавець Білгород-Дністровського міськрайонного відділу ДВС відповідно до пункту 8 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП НОМЕР_4, оскільки у поданому виконавчому документі відсутні заходи примусового виконання рішення, встановлені статтею 32 Закону.

5.28.Враховуючи наведене, а саме вжиття позивачкою заходів для виконання мирової угоди та чинність постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, не можна стверджувати, що у такому випадку реалізація права власності залежить від виконання судового рішення про визнання мирової угоди.

5.29.До того ж за загальним правилом судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується або оспорюється.

Щодо відсутності ознак фіктивності правочину (стаття 234 ЦК України)

5.30.За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

5.31.Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

5.32.Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята статті 203 ЦК України).

5.33.Стаття 215 ЦК України підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

5.34.За змістом частин 1, 2 статті 234 ЦК України, на яку посилалася позивачка у позовній заяві, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

5.35.Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме собою невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання договору недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає її зовнішньому прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину (такі правові висновки сформулювала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19)).

5.36.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 (п.10.61) зазначила, що при кваліфікації оспорюваного правочину як фіктивного судам необхідно встановити факт його вчинення для годиться (про людське око) обома сторонами, позаяк якщо одна зі сторін діяла лише для годиться, а інша намагалася досягти правового результату - такий правочин не можна визнати фіктивним.

5.37.Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину (постанова Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).

5.38.Таким чином, суд, з`ясовуючи питання щодо фіктивності договору, як укладеного всупереч інтересам позивача, має з`ясувати дійсні наміри сторін, тобто чи була мета укладення договору іншою, аніж це випливає зі змісту договору.

5.39.Розглядаючи цю справу, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про недоведення позивачкою, що: (1) відповідачі 1 та 2, як сторони оспорюваного договору, діючи очевидно недобросовісно та зловживаючи правами на шкоду позивачці, мали спільний умисел скористатися цим договором з метою унеможливити виконання пункту 1 мирової угоди від 04.12.2014 по справі №522/19324/14-ц; (2) оспорюваний договір застави не був направлений на реальне настання юридичних наслідків, встановлених цим договором.

5.40.З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведення позивачкою фіктивності оспорюваного правочину.

Щодо недійсності правочину (в частині), з підстав суперечності його змісту актам цивільного законодавства (частина перша статті 203 ЦК України)

5.41.Пред`являючи позов про визнання договору застави недійсним, позивачка посилалась, зокрема на положення 234, 215 ЦК України. При цьому, посилаючись на статі 316, 317, 319 та 321 ЦК України, зазначала, що ОСОБА_7 не мав права здійснювати розпорядження належними їй акціями ПАТ "Гібридний соняшник" у кількості 684476 штук, адже на час підписання цього договору не був власником таких акцій, тобто стверджувала про порушення оскаржуваним правочином її права власності на такі акції.

5.42.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 зазначила, що "у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

5.43.Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумки такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

5.44.Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначати, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia".

5.45.Частиною 1 статті 583 ЦК України та статтею 11 Закону України "Про заставу" передбачено, що сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

5.46.Згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідні положення також передбачені частиною першою статті 321 ЦК України.

Тобто, вказані норми Конституції України та ЦК України визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення особи своєї власності, що в свою чергу передбачає недоторканність цього права та майна власника, та забороняє свавілля при втручанні в реалізацію цього права.

5.47.Цивільним кодексом України також унормовано, що виключно власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майновим правом, яке він здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317 ЦК України).

5.48.Як зазначалось, за результатами поділу спільного сумісного майна подружжя, зокрема простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник" в загальній кількості 1745794 штуки, ОСОБА_3 отримала 684476 штук, а ОСОБА_2 - 1061318 штук.

5.49.Проте, укладаючи оспорюваний договір від 13.06.2019, ОСОБА_2 , як заставодавець, передав у заставу цінні папери ПАТ "Гібридний соняшник" у кількості 1225540 штук, хоча був власником лише 1061318 штук і лише акціями у такій кількості міг розпоряджатись на власний розсуд.

5.50.Незважаючи на наявне у ОСОБА_1 право приватної власності на 684476 штук простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник" (п.5.33 цієї постанови), укладаючи оспорюваний договір застави, ОСОБА_2 розпорядився неналежним йому майном, а саме 164222 простими іменними акціями ПАТ "Гібридний соняшник", які належать ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 акцій переданих у заставу за договором за мінусом 1061318 акцій, належних ОСОБА_2 після здійснення розподілу за мировою угодою). Надання ОСОБА_1 ОСОБА_2 права розпоряджатись належними позивачці акціями, зокрема для їх передачі в заставу, суди попередніх інстанцій не встановили, а навпаки виходили із відсутності у неї права власності на частину акцій ПАТ "Гібридний соняшник" за наслідками їх поділу.

5.51.Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

5.52.З огляду на наявне в ОСОБА_1 право власності на 684476 штук простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник" та ненадання нею ОСОБА_2 права розпоряджатись такими акціями від імені ОСОБА_1 , зокрема для передачі їх в заставу, укладений правочин в частині передачі в заставу 164222 простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник", які належать ОСОБА_1 , порушує право власності останньої на ці акцій, адже лише вона як власник мала право розпорядитись ними, зокрема передати в заставу, як це визначено статтею 583 ЦК України та статтею 11 Закону України "Про заставу". Наведене свідчить, що зміст цього правочину в частині належних позивачці акцій суперечить вищезазначеним нормам права. Право власності позивачки порушується тим, що в наслідок застави акцій ОСОБА_2 , заставодержатель (відповідач 2) за наслідками невиконання заставодавцем (відповідачем 1) забезпеченого нею зобов`язання, має право звернути стягнення на акції, які належать позивачці на праві власності в кількості 164222 штук.

5.53.Згідно зі статтею 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини.

Отже, законодавець передбачив можливість визнання правочину недійсним як в цілому, так і окремих його частин. Недійсною може бути визнана лише окрема частина правочину, за умови, що без її включення правочин все одно вважався б вчиненим.

5.54.За наведеного, Верховний Суд вважає, що договір застави простих іменних акцій від 13.06.2019, укладений між ОСОБА_2 та ПрАТ "Селена", підлягає визнанню недійсним в частині передачі в заставу 164222 простих іменних акцій ПАТ "Гібридний соняшник", які належать ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 акцій переданих в заставу за договором за мінусом 1061318 штук, належних ОСОБА_2 після здійснення розподілу за мировою угодою), як такий, що в цій частині укладений з порушенням норм чинного законодавства та права власності позивачки на належні їй акції.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1.Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2.За змістом пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.3.Частинами першою, третьою статті 311 ГПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

6.4.Перевіривши в межах доводів та вимог касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, Верховний Суд вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову (часткове визнання договору недійсним), у зв`язку з чим касаційна скарга позивачки також підлягає частковому задоволенню.

7. Розподіл судових витрат

7.1.Оскільки Верховний Суд ухвалив нове рішення у цій справі, судові витрати, понесені сторонами у зв`язку з розглядом цієї справи, підлягають перерозподілу відповідно до статті 129 ГПК України.

У зв`язку з тим, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про частково задоволення позову, з ОСОБА_2 та ПрАТ "Селена" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню по 525,50 грн судового збору за подання позову, по 788,25грн - за подання апеляційної скарги, по 1051 - за подання касаційної скарги, що загально становить по 2364,75 грн судового збору з кожного.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 та рішення Господарського суду Одеської області від 03.12.2021 у справі №916/1932/20 скасувати.

3.Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства "Селена", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство "Гібридний соняшник", про визнання договору недійсним задовольнити частково.

Визнати недійсним договір застави простих іменних акцій від 13.06.2019, укладений між ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством "Селена", в частині передачі в заставу 164222 простих іменних акцій Публічного акціонерного товариства "Гібридний соняшник", які належать ОСОБА_1 .

В іншій частині позову відмовити.

4.Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 2364 (дві тисячі триста шістдесят чотири) грн 75 коп. судового збору.

5.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Селена" (67624, Одеська обл., с. Дачне, вул. Гаркавого, 5, код ЄДРПОУ 30818912) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 2364 (дві тисячі триста шістдесят чотири) грн 75 коп. судового збору.

6.Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець