Постанова

від 29.03.2023 по справі 922/1320/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/1320/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

офісу ГП - Зарудяна Н.О.

позивача-1 - не з`явився,

позивача-2 - не з`явився,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 (у складі колегії суддів: Медуниця О.Є. (головуючий), Попков Д.О., Стойка О.В.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 (суддя Суслова В.В.)

за позовом Керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі:

1. Міністерства освіти і науки України,

2. Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

до: 1. Харківської державної зооветеринарної академії,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет"

про визнання недійсними договорів та звільнення ділянок,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (далі - Міносвіти, Позивач-1) та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - Держгеокадастр, Позивач-2) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської державної зооветеринарної академії (далі - Академія, Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий парк "Агрозоовет" (далі - ТОВ "НП "Агрозоовет", Відповідач-2) про:

- визнання недійсними договорів від 25.08.2020 № 1/20 з обробітку ґрунту для подальших спільних наукових досліджень та від 25.08.2020 № 2/20 про спільні наукові дослідження з вирощування озимої пшениці, укладені між Відповідачами;

- зобов`язання ТОВ "НП "Агрозоовет" звільнити зазначені земельні ділянки.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні договори є удаваними правочинами та містять ознаки договорів оренди, оскільки метою договорів є обробіток земельних ділянок, збирання врожаю та його реалізація, а також платне володіння та користування ТОВ "НП "Агрозоовет" земельними ділянками протягом певного строку.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/1320/21 у позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що у тексті спірних договорів відсутні умови щодо орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку внесення орендної плати, відповідальності за її несплату тощо. Сторони в договорах не визначились із питанням щодо передачі земельних ділянок. Тобто договори мають ознаки договорів про спільну діяльність.

Крім того, судом встановлено, що ТОВ "НП "Агрозоовет" було створено на базі Харківської державної зооветеринарної академії з метою організації господарської та науково-практичної діяльності, в тому числі на земельних ділянках, що перебувають на праві постійного користування Харківської державної зооветеринарної академії.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/1320/21 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що метою оспорюваних договорів є обробіток земельних ділянок, переданих Академією ТОВ "НП "Агрозоовет", а також збирання врожаю та його реалізація з метою отримання прибутку. За наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони оспорюваних правочинів під час їх укладання мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки оренда передбачає фактичну передачу права користування земельною ділянкою на платній основі для здійснення відповідачами підприємницької діяльності (виробництва сільськогосподарської продукції).

2.3. Постановою Верховного Суду від 09.02.2022 вищезазначену постанову апеляційного суду скасовано, справу №922/1320/21 направлено на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав наступне:

- ТОВ "НП "Агрозоовет" було створено на базі Академії саме з метою організації господарської та науково-практичної діяльності, в тому числі на земельних ділянках, що перебувають на праві постійного користування Академії. Апеляційною інстанцією надано оцінку спірним договорам без урахування особливого статусу його сторін;

- апеляційною інстанцією не надано оцінку доводам відповідача про те, що договір №1/20 з обробітку ґрунту для подальших спільних наукових досліджень та договір №2/20 про спільні наукові дослідження з вирощування озимої пшениці від 25.08.2020 були укладені з урахуванням вимог статті 68 Закону України "Про вищу освіту" відповідно до якої наукова, науково-технічна та інноваційна діяльність може провадитись закладами вищої освіти, у тому числі через створені ними юридичні особи, предметом діяльності яких є доведення результатів наукової і науково-технічної діяльності закладу вищої освіти до стану інноваційного продукту та його подальша комерціалізація;

- судом апеляційної інстанції також не проаналізовано те, що у тексті договору №1/20 та договору №2/20 повністю відсутні умови щодо орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку внесення орендної плати, відповідальності за її несплату тощо, як і не узгоджено питання щодо передачі земельних ділянок;

- судом апеляційної інстанції також не надано оцінки тій обставині, що між відповідачами з 2017 року щорічно укладалися аналогічні договори про спільні наукові дослідження. Спільні досліди, які проводяться, оформлюються у звітах, які затверджуються Вченою радою Академії; що у 2020 року фінансово-господарська діяльність академії, в тому числі договори з науковим парком, перевірялися у ході планової перевірки Північно-Східного офісу Держаудитслужби. В результаті планової перевірки (зустрічної звірки) порушень щодо укладення між відповідачами договорів виявлено не було.

2.4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі №922/1320/21 залишено без змін.

Апеляційна інстанція погодилась з висновками місцевого господарського суду, що оскаржувані договори не є удаваними та за своїм змістом мають ознаки договорів про спільну діяльність.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Прокурор просить скасувати рішення суду першої інстанції від 01.07.2021 та постанову апеляційного господарського суду від 01.11.2022 у справі №922/1320/21 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, статті 235 Цивільного кодексу України.

При цьому з огляду на те, що судами попередніх інстанцій було відмовлено у задоволенні позову з посиланням на частину третю статті 68 Закону України "Про вищу освіту" та те, що сторонами оскаржуваних договорів є Академія та ТОВ "НП "Агрозоовет", серед засновників якого є Академія, з урахуванням статусу сторін скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування вказаної норми, а також можливості укладення між такими сторонами договорів про співпрацю за відсутності у товариства відповідних КВЕДів, правової природи платежів за такими договорами, а також статусу цих доходів.

3.3. Міносвіти у письмових поясненнях зазначило, що передаючи в користування ТОВ "Науковий парк "Агрозоовет" земельні ділянки, заклад освіти фактично усунувся від права самостійного господарювання на них без будь-якого обґрунтування про неможливість самостійно займатись господарською діяльністю та надав право товариству на обробіток землі, збору врожаю та права першочергового викупу врожаю.

4. Обставини встановлені судами

4.1. Академією на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ХР № 10-00-003076 використовуються земельні ділянки загальною площею 2 062,2 га.

4.2. 25.08.2020 між Академією та ТОВ "НП "Агрозоовет" укладені договори №1/20 з обробітку ґрунту для подальший спільних наукових досліджень та №2/20 про спільні наукові дослідження з вирощування озимої пшениці.

4.3. Пунктом 1.1. договору №1/20 встановлено, що сторони за даним договором зобов`язуються здійснити без об`єднання вкладів сторін у рамках чинного законодавства України та відповідно до своїх статутів передпосівний обробіток ґрунту для подальших спільних наукових досліджень за тематикою, затвердженою Вченою радою Академії.

4.4. Пунктом 1.2. договору №1/20 передбачено, що мета договору - з`ясувати вплив різних паратипових і генотипових факторів на результативну ознаку - рівень врожайності та якість продукції.

4.5. Згідно з пунктом 2.3. договору №1/20, сторони в межах договору, керуючись частиною третьою статті 68 Закону України "Про вищу освіту", проводять необхідний обробіток ґрунту для подальших спільних наукових досліджень з використанням земельних ділянок, які знаходяться в постійному користуванні сторони-1 (Академії).

4.6. Відповідно до пункту 3.1. договору №1/20 обов`язками Академії (сторони-1) є, зокрема, надати ТОВ "Науковий парк "Агрозоовет" (стороні-2) доступ до земельних ділянок загальною площею 1 168 га, які перебувають у постійному користуванні сторони-1 на підставі пункту 2.3. даного договору, для досягнення цілей, передбачених пунктом 1.1. договору.

4.7. Предметом договору №2/20 згідно з пунктом 1.1. договору є дослідження впливу змін клімату та різних технологій обробітку ґрунту та вирощування озимої пшениці на її врожайність та якість.

4.8. У пункті 1.2. договору №2/20 сторони домовилися об`єднати свої зусилля на реалізацію зазначеної мети шляхом розробки методів постановочних дослідів, раціонального застосування наявних технічних і людських ресурсів.

4.9. Відповідно до пункту 1.3. договору №2/20 зміст робіт і терміни виконання визначаються календарним планом, що є частиною договору.

4.10. У розділі 2 "Виконання договору" сторони погодили, що виконання цього договору розпочнеться з обґрунтованої методики проведення наукових досліджень, закладки демонстраційних дослідних полів (ділянок), проведення моніторингу фазової динаміки розвитку рослин та їх врожайність.

4.11. Згідно з пунктом 2.3. договору №2/20 сторони в межах договору, керуючись частиною третьою статті 68 Закону України "Про вищу освіту" проводять необхідний обробіток ґрунту та посів озимих культур для подальших спільних наукових досліджень з використанням земельних ділянок, які знаходяться в постійному користуванні Академії.

4.12. У пункті 3.1. договору №2/20 сторони погодили, що продукція, яка отримана в процесі дослідів, а саме матеріальні та інтелектуальні результати є спільною власністю і розподіляються за згодою сторін.

4.13. Пунктами 3.2., 3.3., 3.4. договору №2/20 визначено, що Академія є розпорядником результатів наукової інформації, яка може бути статистично опрацьована та опублікована в наукових виданнях. ТОВ "НП "Агрозоовет" є розпорядником результатів матеріальної продукції (врожаю) отриманого в результаті проведення наукового експерименту при вирощуванні сільськогосподарських культур. Після реалізації продукції ТОВ "НП "Агрозоовет" проводить з Академією розрахунки, з урахуванням фактичних витрат сторін, здійснених під час виконання договору №2/20 та пункту 7.1 договору.

4.14. Парк має право переробляти сировину (зерно врожаю) на посівний матеріал для харчових та кормових цілей (п.3.4. договору).

4.15. Відповідно до пункту 4.1. договору №2/20 обов`язками Академії є, зокрема, надати ТОВ "НП "Агрозоовет" доступ до земельних ділянок загальною площею 387 га, які перебувають у постійному користуванні Академії на підставі пункту 2.3. цього договору, згідно затвердженого плану посівів.

4.16. В пункті 7.1. договору №2/20 сторони погодили, що ТОВ "НП "Агрозоовет" зобов`язується сплачувати Академії на її розвиток 10-12% грошових коштів від вартості отриманого валового врожаю в заліковій масі за ринковими цінами не пізніше 01.10.2021, що визначається додатковою угодою за результатами виконання науково-дослідних робіт узгодженого і затвердженого рішенням Загальних Зборів ТОВ "НП "Агрозоовет".

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні Прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (частина друга статті 11 Цивільного кодексу України)

5.3. Згідно положень статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 Цивільного кодексу України.

5.4. Так, відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

5.5. Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За таким правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають з його змісту.

5.6. У статті 1130 Цивільного кодексу України визначено поняття договору про спільну діяльність. Так, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

5.7. Відповідно до положень статті 1131 Цивільного кодексу України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови, визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

5.8. Отже, зі змісту вказаних законодавчих приписів вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

5.9. При цьому суд касаційної інстанції зазначає, що зміст оспорюваного договору та його правова природа не залежать від його назви. Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину та характер спірних правовідносин сторін.

5.10. Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

5.11. За змістом положень статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

5.12. Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).

5.13. Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що оспорювані договори мають ознаки договорів про спільну діяльність, зокрема, з огляду на правовий статус сторін та приписи частини третьої статті 68 Закону України "Про вищу освіту".

5.14. У той же час, однією з кваліфікуючих ознак договору про спільну діяльність є здійснення його сторонами спільно певної діяльності для досягнення спільної обумовленої мети, що може здійснюватися як за об`єднання вкладів учасників, так і без об`єднання їх вкладів.

5.15. Втім, вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій не з`ясували чи здійснювалась за оспорюваними договорами передача права користування земельною ділянкою, яка перебуває у Академії на праві постійного користування, саме як вклад у спільну діяльність за договорами.

5.16. При цьому право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина перша статті 92 Земельного кодексу України).

5.17. Обсяг прав землекористувачів закріплений у статті 95 Земельного кодексу України та передбачає, зокрема, право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію тощо.

5.18. Однак положення земельного законодавства не надають постійному землекористувачу права розпоряджатися відповідною земельною ділянкою, у тому числі шляхом надання її в оплатне користування (оренду), оскільки цим правом наділений саме відповідний орган, уповноважений державною на здійснення таких функцій.

Схожого за змістом висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20.

5.19. Конституційний Суд України у пункті 5.6 рішення від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) також наголосив, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Зокрема, власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

5.20. Оскільки Відповідач-1 як постійний землекористувач не наділений правом розпоряджатися спірними земельними ділянками, зокрема, передавати їх іншим особам, то колегія суддів не виключає наявність достатніх підстав вважати, що оспорювані правочини в сукупності складають удаваний договір оренди землі, який може суперечити вимогам земельного законодавства.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що хоча Постановою Верховного Суду від 09.02.2022 постанову апеляційного суду від 28.10.2021 й було скасовано, а справу №922/1320/21 направлено на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду, однак суд не висловлювався щодо того, що зазначений договір не є договором оренди, а звертав увагу суду апеляційної інстанції на необхідність надання оцінки та підтвердження або спростування ряду доводів Відповідача (щодо статусу сторін, приписів Закону України "Про вищу освіту", а також дотримання законодавства в процесі укладення та виконання відповідних договорів за висновками відповідних органів фінансового контролю).

5.21. Крім того, судам необхідно було дослідити правову природу розподілу отриманого врожаю відповідно до умов спірних договорів та визначити чи не є сплата грошових коштів Стороні-1 Стороною-2, передбачених пунктом 7.1. договору №2/20, компенсацією за використання земельних ділянок (орендною платою).

5.22. Колегія суддів наголошує, що відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №904/8549/17 неналежне оформлення відносин оренди й є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

5.23. З огляду на викладене для правильного вирішення спору господарським судам попередніх інстанцій необхідно було належним чином дослідити фактичний характер спірних правовідносин, які склались між сторонами, з`ясувати дійсні наміри сторін спору при укладенні спірних договорів щодо визначення умов виконання зобов`язань обома сторонами цих договорів та, виходячи зі змісту дійсних намірів сторін, застосувати відповідні норми права, дослідивши, при цьому, чи суперечили спірні договори їх вимогам на момент їх укладення.

5.24. Посилання апеляційної інстанції на обставини планової перевірки Північно-Східним офісом Держаудитслужби фінансово-господарської діяльності Академії, зокрема, за оспорюваними договорами, стосується вже порядку виконання договорів та не може бути підставою для відмови у визнанні їх недійсними, оскільки, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17).

5.25. Водночас, господарські суди дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що спірні договори є договором про спільну діяльність з посиланням на приписи частини третьої статті 68 Закону України "Про вищу освіту", якою передбачено, що заклади вищої освіти, зокрема які є засновниками інноваційних структур різних типів (наукові та технологічні парки, бізнес-інкубатори тощо), мають право проводити спільні наукові дослідження, демонстраційні досліди тощо, у тому числі з використанням земельних ділянок, які знаходяться в постійному користуванні закладів вищої освіти та враховуючи те, що ТОВ "НП "Агрозоовет" було створено на базі Академії для організації господарської та науково-практичної діяльності, в тому числі на земельних ділянках, що перебувають на праві постійного користування Академії, що на думку судів спростовує доводи прокурора в позові та в апеляційній скарзі про те, що укладення оспорюваних договорів слід було погоджувати з Міносвіти, оскільки відносини сторін щодо спільної наукової діяльності, в тому числі і з використанням спірних земельних ділянок, врегульовано вказаним вище законом.

5.26. В контексті доводів касаційної скарги та аналізу висновків судів попередніх інстанцій щодо застосування приписів частини третьої статті 68 Закону України "Про вищу освіту" Суд вважає за необхідне зазначити, що зазначеною правовою нормою передбачена право проводити спільні наукові дослідження, демонстраційні досліди тощо, у тому числі з використанням земельних ділянок, які знаходяться в постійному користуванні закладів вищої освіти, разом з тим, саме по собі зазначення такого права в Законі жодним чином не змінює встановлений законодавством порядок укладення договорів як щодо користування земельною ділянкою виключно на передбачених Земельними кодексом України юридичних титулах, так і договорів про спільну діяльність.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій цього не врахували та, внаслідок цього, припустились неправильних висновків щодо застосування законодавства.

5.27. При цьому, навіть дійшовши висновку про те, що зазначений договір є договором про спільну діяльність судам необхідно було врахувати, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.04. 2012 № 296 затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном та перевірити його дотримання сторонами при укладенні, особливо за наявності відповідних доводів та заперечень з боку Прокурора та Позивача-1.

5.28. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, а суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (див. наприклад, але не виключно постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 04.09.2019 у справі №265/6582/16-ц, від 15.06.2021 у справі №916/585/18(916/1051/20 тощо).

5.29. Отже, зважаючи на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин, встановлення яких є необхідним відповідно до норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

5.30. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суди повинні неухильно додержуватися вимог про законність та обґрунтованість рішення у справі, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі, водночас встановлення дотримання сторонами порядку укладення спірних договорів з урахуванням, визначеної судами на підставі оцінки та аналізу їх положень, правової природи таких договорів виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, що й зумовлює повторну передачу справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

5.31. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що при новому розгляді справи судам необхідно також врахувати, що предметом договору є не тільки земельна ділянка, а й відповідна техніка (трактори, с.- г. машини тощо).

5.32. Зважаючи на викладене, з огляду на направлення справи на новий розгляд, зокрема, щодо необхідності встановлення правової природи договорів та застосування відповідного законодавства, суд касаційної інстанції вважає за передчасне формування висновків з інших порушених скаржником питань.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

6.2. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом частини третьої статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.4. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

6.5. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 та рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2021 у справі № 922/1320/21 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік В. Суховий