Ухвала

від 05.04.2023 по справі 359/11910/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 359/11910/14-ц

провадження № 61-20961св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Бориспільське лісове господарство»,

відповідачі: Київська обласна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.

у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю, витребування земельних ділянок, визнання права власності та користування,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» (далі - ДП «Бориспільське лісове господарство») звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати незаконними і скасувати розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 24 листопада 2008 року та від 02 лютого 2010 року;

- визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та витребувати з незаконного володіння ці земельні ділянки;

- визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право державної власності на вказані земельні ділянки, а за ДП «Бориспільське лісове господарство» - право користування вказаними земельними ділянками.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсними розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 24 листопада 2008 року № № 1461, 1462, 1463, 1464, 1465, 1466, 1467, 1468.

Визнано недійсними державні акти:

- серії ЯМ № 720064 від 05 жовтня 2011 року на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,4411 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0069, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- серії ЯМ № 720065 від 05 жовтня 2011 року на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,4410 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0070, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- серії ЯМ № 720066 від 05 жовтня 2011 року на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0375 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0071, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- серії ЯМ № 080440 від 27 лютого 2012 року на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,6800 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0076, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- серії ЯМ № 080430 від 27 лютого 2012 року на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,3573 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0077, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- серії ЯМ № 720068 від 05 жовтня 2011 року на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,4000 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0073, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- серії ЯМ № 720069 від 05 жовтня 2011 року на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,4822 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0074, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області;

Визнано недійсними розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 02 лютого 2010 року № № 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88.

Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 такі земельні ділянки:

- площею 0,4411 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0069, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом;

- площею 0,4410 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0070, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом;

- площею 2,0375 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0071, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, загальна ринкова вартість яких становить 3 840 210,00 грн.

Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_3 такі земельні ділянки:

- площею 0,4000 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0073, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом;

- площею 0,4822 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0074, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, загальна ринкова вартість яких становить 6 400 350,00 грн.

Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_2 такі земельні ділянки:

- площею 0,6800 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0076, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом;

- площею 1,3573 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0077, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, загальна ринкова вартість яких становить 861 666,00 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У лютому 2017 році ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 25 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року скасовано в частині вирішення позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Бориспільське лісове господарство» до ОСОБА_3 про визнання недійсними державних актів на право власності на землю, витребування земельних ділянок та в частині стягнення з ОСОБА_3 судових витрат та ухвалено в цій частині нове рішення.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Бориспільське лісове господарство» до ОСОБА_3 про визнання недійсними державних актів: серії ЯМ № 720068 від 05 жовтня 2011 року на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,4000 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0073, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області; серії ЯМ № 720069 від 05 жовтня 2011 року на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,4822 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0074, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області; та витребування цих земельних ділянок.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року касаційні скарги заступника прокурора Київської області та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діє їхній представник ОСОБА_12 , задоволено частково, рішення Апеляційного суду Київської області від 25 травня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_7 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року поновлено ОСОБА_7 строк на касаційне оскарження заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року. Відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_7 .

На підставі ухвали Верховного Суду від 24 березня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Звертаючись із касаційною скаргою, ОСОБА_7 просила поновити їй строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій розглянули справу за її відсутності, належним чином не повідомивши про дату, час і місце судового засідання, про існування судового провадження вона дізналась 07 грудня 2021 року, копії оскаржених судових рішень отримала 09 грудня 2021 року.

Верховний Суд зазначає, що на стадії відкриття касаційного провадження Верховний Суд не мав можливості перевірити наявність чи відсутність доказів на підтвердження факту належності повідомлення судами попередніх інстанцій заявника про дату, час і місце судових засідань, оскільки за правилом частини сьомої статті 394 ЦПК України питання про витребування матеріалів справи вирішується в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Згідно частини першої статті 158 ЦПК України 2004 року (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції) розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов`язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 74 ЦПК України 2004 року судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

В частині першій статті 76 ЦПК України 2004 року визначено, що судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку.

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції) розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2014 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження у цій справі. Справу призначено до судового розгляду на 12 січня 2015 року (а. с. 67 т. 1).

Зазначена ухвала була надіслана третій особі ОСОБА_7 та отримана нею 03 січня 2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 70 т. 1).

У подальшому вся кореспонденція, яку суд надсилав третій особі ОСОБА_7 поверталася до суду за закінченням терміну зберігання, зокрема, надіслані судові повістки (а. с. 21 т. 3, а. с. 10 т. 4).

Верховний Суд в постанові від 18 березня 2021 року в справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України»).

За встановленими у справі обставини третій особі ОСОБА_7 було відомо про існування судового провадження, оскільки вона отримала копію ухвали суду від 17 грудня 2014 року про відкриття позовного провадження та позовну заяву разом із доданими до неї матеріалами, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 70 т. 1).

Разом з цим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили, що ОСОБА_7 вживала заходів, щоб дізнатися про стан відомого їй судового провадження, зокрема, повідомляла суд про зміну місця проживання, вказувала офіційну електронну адресу, електронну пошту чи номера засобів зв`язку, за допомогою яких суд міг би повідомляти учасника справи про вчинення процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає, що факт неотримання ОСОБА_7 поштової кореспонденції, яку суд першої інстанції з додержанням вимог процесуального закону надсилав за наявною у матеріалах справи адресою та яка поверталася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер, та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незверненням самого одержувача кореспонденції до суду чи відділення пошти для отримання рекомендованих поштових відправлень.

Колегія суддів Касаційного цивільного суду враховує наявність у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 правової позиції про те, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування сторони про час і місце розгляду справи. Проте, така правова позиція не може бути застосована при розгляді цієї справи, оскільки у вказаній справі мали місце інші фактичні обставини, відмінні від обставин у цій справі. У справі № 752/11896/17 були відсутні докази отримання відповідачем копії ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви з додатками та судових повісток, тобто відповідач не був повідомлений про існування судового провадження щодо нього, про час та місце розгляду справи.

На відміну від обставин справи № 752/11896/17, у цій справі третя особа ОСОБА_7 була обізнана про існування судового провадження, тому що вона отримала копію ухвали суду від 17 грудня 2014 року про відкриття позовного провадження та позовну заяву разом із доданими до неї матеріалами, що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Згідно з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Київського апеляційного суду прийнято 05 листопада 2019 року, повний текст якої складено 07 листопада 2019 року та оприлюднено 11 листопада 2019 року, тоді як касаційну скаргу подано 23 грудня 2021 року, тобто поза межами строку, передбаченого процесуальним законом.

ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка і Шереметьєв проти України», № 17160/06 та № 35548/06, § 34).

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виключні випадки, передбачені частиною третьою статті 394 ЦПК України для поновлення строку на касаційне оскарження, наведені заявником у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження за результатами перевірки матеріалів справи.

Таким чином, касаційна скарга ОСОБА_7 подана після спливу одного року з дня складення повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року.

З огляду на викладене у Верховного Суду відсутні підстави для перегляду оскаржуваних судових рішень за касаційною скаргою ОСОБА_7 , а касаційне провадження необхідно закрити.

Про закриття касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу (частина друга статті 396 ЦПК України).

Керуючись статтею 260, частиною другою статті 261, частиною третьою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7 назаочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю, витребування земельних ділянок, визнання права власності та користування.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття й оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: С. О. Карпенко

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров В. А. Стрільчук