Постанова

від 06.03.2024 по справі 359/11910/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року

м. Київ

справа № 359/11910/14-ц

провадження № 61-15022св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Гулька Б. І., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Бориспільське лісове господарство»,

відповідачі: Київська обласна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_8 на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року у складі судді Муранової-Лесів І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Кравець В. А., Махлай Л. Д.,

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2014 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» (далі - ДП «Бориспільське лісове господарство») звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив:

- визнати незаконними і скасувати розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 24 листопада 2008 року та від 02 лютого 2010 року;

- визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та витребувати з незаконного володіння ці земельні ділянки;

- визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право державної власності на вказані земельні ділянки, а за ДП «Бориспільське лісове господарство» - право користування вказаними земельними ділянками.

Справа розглядалась судами неодноразово

2. Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року позов задоволено.

3. Визнано недійсними розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 24 листопада 2008 року № 1461, 1462, 1463, 1464, 1465, 1466, 1467, 1468.

4. Визнано недійсними державні акти:

- серії ЯМ № 720064 від 05 жовтня 2011 року на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,4411 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0069, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- серії ЯМ № 720065 від 05 жовтня 2011 року на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,4410 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0070, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- серії ЯМ № 720066 від 05 жовтня 2011 року на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,0375 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0071, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- серії ЯМ № 080440 від 27 лютого 2012 року на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,6800 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0076, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- серії ЯМ № 080430 від 27 лютого 2012 року на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,3573 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0077, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- серії ЯМ № 720068 від 05 жовтня 2011 року на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,4000 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0073, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області;

- серії ЯМ № 720069 від 05 жовтня 2011 року на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,4822 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0074, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області;

5. Визнано недійсними розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 02 лютого 2010 року № 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88.

6. Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_1 такі земельні ділянки:

- площею 0,4411 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0069, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом;

- площею 0,4410 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0070, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом;

- площею 2,0375 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0071, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, загальна ринкова вартість яких становить 3 840 210,00 грн.

7. Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_3 такі земельні ділянки:

- площею 0,4000 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0073, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом;

- площею 0,4822 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0074, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, загальна ринкова вартість яких становить 6 400 350,00 грн.

8. Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ОСОБА_2 такі земельні ділянки:

- площею 0,6800 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0076, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом;

- площею 1,3573 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0077, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, загальна ринкова вартість яких становить 861 666,00 грн.

9. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

10. У лютому 2017 році ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

11. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 25 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року скасовано в частині вирішення позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Бориспільське лісове господарство» до ОСОБА_3 про визнання недійсними державних актів на право власності на землю, витребування земельних ділянок та в частині стягнення з ОСОБА_3 судових витрат та ухвалено в цій частині нове рішення.

12. Відмовлено в задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Бориспільське лісове господарство» до ОСОБА_3 про визнання недійсними державних актів: серії ЯМ № 720068 від 05 жовтня 2011 року на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,4000 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0073, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області; серії ЯМ № 720069 від 05 жовтня 2011 року на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,4822 га, кадастровий номер 322088800:03:004:0074, для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом, розташовану на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області; та витребування цих земельних ділянок.

13. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

14. Постановою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року касаційні скарги заступника прокурора Київської області та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діє їхній представник ОСОБА_12 , задоволено частково, рішення Апеляційного суду Київської області від 25 травня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

15. Постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року залишено без змін.

16. Постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року залишено без змін.

17. У грудні 2021 року ОСОБА_7 звернулась до Верховного Суду назаочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року.

18. Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7 назаочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, державного підприємства «Бориспільське лісове господарство» до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю, витребування земельних ділянок, визнання права власності та користування.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

19. У жовтні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_8 .

20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

21. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22. У касаційній скарзі ОСОБА_8 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

23. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права, а саме справу розглянуто за її відсутності, належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання; місцевий суд не залучив в якості відповідачів третіх осіб (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

24. Касаційна скарга обґрунтована тим, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

25. Вказує, що прокурор, звертаючись до суду із вказаним позовом 26 листопада 2014 року, у позовній заяві зазначив її адресу проживання: АДРЕСА_1 .

26. На вказану адресу направлялась уся кореспонденція учасників справи та судів.

27. Разом із тим, з 22 серпня 2013 року вона не проживає та знялась з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки будинок за вказаною адресою було продано її дочкою 16 липня 2013 року.

28. Адреса її фактичного проживання та реєстрації з 26 вересня 2013 року є АДРЕСА_2 . На вказану адресу судова кореспонденція ніколи не направлялась.

29. На підтвердження вказаних обставин до касаційної скарги заявником додано відповідні документи.

30. Отже, оскільки вона не отримувала жодних повідомлень/судових документів за адресою її реєстрації та фактичного проживання, тому вона навіть не знала про розгляд даної справи, не могла приймати участь у ній, не мала рівних з іншими учасниками процесу можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та своєї позиції у справі, а також можливості оскарження рішень судів.

31. Також заявник посилається у касаційній скарзі на те, що позовна вимога про визнання рішень органу місцевого самоврядування недійсним спрямована на оскарження права власності на земельні ділянки третіх осіб у справі, що виникли внаслідок реалізації розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації від 24 листопада 2008 року та 02 лютого 2010 року.

32. Проте, відповідачами за вказаними вимогами прокурор визначив лише Київську обласну державну адміністрацію та кінцевих власників земельних ділянок - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вимог до первісних власників, які набули земельні ділянки та змінили цільове призначення на підставі оскаржуваних розпоряджень Київської обласної державної адміністрації, прокурор не пред`явив, клопотань про залучення їх до участі у справі як співвідповідачів не заявляв.

33. Вказує, що належними відповідачами за позовними вимогами про визнання незаконними та скасування розпоряджень від 24 листопада 2008 року та від 02 лютого 2010 року є треті особи, які до участі у справі в якості відповідачів не залучені.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

34. На виконання постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року в справі № 2-а-173-1/08 та постанови Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року в справі № 2-а-175-1/08 розпорядженнями голови Київської обласної державної адміністрації від 24 листопада 2008 року за № № 1461, 1462, 1463, 1464, 1465, 1466, 1467, 1468 припинено право постійного користування та вилучено 8 земельних ділянок, загальною площею 5,16 га, (ліси) на території Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області із постійного користуванням ДП «Бориспільське лісове господарство», змінено їх цільове признання із категорії земель лісогосподарського призначення на землі сільськогосподарського призначення без права вирубки дерев та передано у власність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , яким управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі на підставі розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації від 24 листопада 2008 року №№ 1461-1468 були видані державні акти.

35. Розпорядженнями голови Київської обласної державної адміністрації від 02 лютого 2010 року №№ 81, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 88 змінено цільове призначення зазначених земельних ділянок з категорії земель сільськогосподарського призначення на категорію земель «для будівництва та експлуатації торговельно-розважального комплексу з офісними та виставковими приміщеннями, закладами громадського харчування та автосервісом».

36. Надалі земельні ділянки з кадастровими номерами: 322088800:03:004:0039, 322088800:03:004:0040, 322088800:03:004:0044, 322088800:03:004:0045 були відчужені попередніми власниками на користь ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 19 квітня 2010 року за реєстровими №№ 2226, 2234, 2256, 2239, на підставі яких та заяв останнього від 22 квітня 2010 року № 2354, 2356 про поділ та об`єднання земельних ділянок було сформовано три земельні ділянки з кадастровими номерами: 322088800:03:004:0069, 322088800:03:004:0070, 322088800:03:004:0071, площею 0,4411га, 0,4410 га та 2,0375 га відповідно.

37. Земельні ділянки із кадастровими номерами: 322088800:03:004:0041, 322088800:03:004:0042, 322088800:03:004:0043 були відчужені попередніми власниками на користь ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу від 19 квітня 2010 року за реєстровими № 2245, 2251, 2263, на підставі яких та заяви останнього від 21 квітня 2010 року № 2315 про об`єднання земельних ділянок було сформовано одну земельну ділянку із кадастровим номером 322088800:03:004:0072, площею 2,0375 га, з якої надалі на підставі заяви ОСОБА_2 від 10 лютого 2012 року № 286 шляхом поділу сформовано дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 322088800:03:004:0076 та 322088800:03:004:0077 площею 0,6800 га та 1,3573 га відповідно.

38. Земельна ділянка із кадастровим номером 322088800:03:004:0038 була відчужена попереднім власником на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 19 квітня 2010 року за реєстровим № 2221, на підставі якого та заяви останнього від 21 квітня 2010 року № 2317 про поділ земельної ділянки: 322088800:03:004:0038 було сформовано дві земельні ділянки з кадастровими номерами 322088800:03:004:0073 та 322088800:03:004:0074, площею 0,4000 га та 0,4822 га відповідно.

39. Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі за наслідками поділу та об`єднання земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видані оспорювані державні акти.

40. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду Київської області від 25 листопада 2010 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 липня 2011 року, скасовано постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року в справі № 2-а-175-1/2008, на підставі якої були ухвалені розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 24 листопада 2008 року № 1461, 1463, 1464, 1466,1468, та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 до Київської обласної державної адміністрації про зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення та вчинити певні дії відмовлено.

41. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду Київської області від 25 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2012 року, скасовано постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 24 вересня 2008 року в справі № 2-а-173-1/2008, на підставі якої було ухвалено розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 24 листопада 2008 року № № 1462, 1465, 1467, та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до Київської обласної державної адміністрації про зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення та вчинити дії відмовлено.

Позиція Верховного Суду

42. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

43. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

44. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

45. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

46. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо неналежного повідомлення

47. Пунктом 2 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що основними засадами (принципами) цивільного судочинства є повага до честі і гідності, рівність усіх учасників процесу перед законом та судом.

48. Статтею 74 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора із вказаним позовом) визначено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Положення цієї частини не поширюються на випадки, передбачені абзацом другим частини третьої статті 191 цього Кодексу.

Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

49. Схожі правила передбачені й в частинах першій - шостій статті 128 ЦПК в чинній редакції.

50. Крім того, частиною сьомою статті 128 ЦПК України визначено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

51. Пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України встановлює, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

52. В частині одинадцятій статті 128 ЦПК України також закріплено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце поривання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

53. Зі змісту частини третьої статті 122 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора із вказаним позовом) вбачається, що при відкритті провадження у справі суд зобов`язаний був перевірити місце перебування та місце реєстрації фізичної особи - відповідача.

54. Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

55. Відповідно до статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

56. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_8 була залучена до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

57. Звертаючись із касаційною скаргою, заявник обґрунтовувала її тим, що вона не отримувала жодної судової кореспонденції, оскільки прокурор, звертаючись до суду із вказаним позовом 26 листопада 2014 року, у позовній заяві зазначив її адресу проживання: АДРЕСА_1 .

58. Разом із тим, з 22 серпня 2013 року вона не проживає та знялась з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки будинок за вказаною адресою було продано її дочкою 16 липня 2013 року.

59. Адреса її фактичного проживання та реєстрації з 26 вересня 2013 року є АДРЕСА_2 . На вказану адресу судова кореспонденція ніколи не направлялась, тому вона навіть не знала про розгляд даної справи, не могла приймати участь у ній, не мала рівних з іншими учасниками процесу можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та своєї позиції у справі, а також можливості оскарження рішень судів.

60. Так, з матеріалів справи вбачається, що у листопаді 2014 року перший заступник прокурора області, звертаючись до суду із вказаним позовом, визначив ОСОБА_8 третьою особою та вказав адресу її проживання: АДРЕСА_1 .

61. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2014 року відкрито провадження у справі, справу призначено на 12 січня 2015 року (т. 1, а. с. 67).

- Копію ухвали від 17 грудня 2014 року, позовну заяву з додатками на прізвище ОСОБА_8 направлено на адресу: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 68).

- Конверт, направлений ОСОБА_8 , повернувся до суду з відміткою «за зазначеною адресою не проживає» (т. 1, а. с. 77).

62. 12 січня 2015 року відкладено розгляд справи на 03 лютого 2015 року (т. 1, а. с. 89).

63. Повідомлення про судове засідання, призначене на 03 лютого 2015 року направлено ОСОБА_8 на адресу: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 91).

- Конверт, направлений ОСОБА_8 , повернувся до суду із відміткою «за зазначеною адресою не проживає» (т. 1, а. с. 112).

64. 03 лютого 2015 року відкладено розгляд справи на 19 лютого 2015 року (т. 1, а. с. 126).

65. Повідомлення про судове засідання, призначене на 19 лютого 2015 року направлено ОСОБА_8 на адресу: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 128).

- Конверт, направлений ОСОБА_8 , повернувся до суду із відміткою «за зазначеною адресою не проживає», «виїхала» (т. 1, а. с. 137).

66. 19 лютого 2015 року в судовому засіданні оголошено перерву до 13 березня 2015 року (т. 1, а. с. 215-217).

67. 13 березня 2015 року оголошено перерву до 20 квітня 2015 року у зв`язку з неявкою прокурора (т. 1, а. с. 220).

68. 20 квітня 2015 року оголошено перерву до 30 квітня 2015 року за клопотанням представника відповідача (т. 1, а. с. 225).

69. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

70. У травні 2015 року перший заступник прокурора Київської області звернувся з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 30 квітня 2015 року (т. 2, а. с. 1-18).

- В апеляційній скарзі адресу ОСОБА_8 вказано:

АДРЕСА_3 . Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 02 червня 2015 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження (т. 2, а. с. 21).

72. Ухвалою апеляційного суду від 08 червня 2015 року закінчено проведення підготовчих дій, призначено справу до розгляду на 18 серпня 2015 року (т. 2, а. с. 22).

73. Апеляційну скаргу ОСОБА_8 направлено за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 26).

- Конверт, направлений ОСОБА_8 , повернувся до суду із відміткою «за зазначеною адресою не проживає» (т. 2, а. с. 35-36).

74. 18 серпня 2015 року відкладено розгляд справи на 08 вересня 2015 року (т. 2, а. с. 55).

75. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08 вересня 2015 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області відхилено, рішення місцевого суду залишено без змін.

76. Ухвалу апеляційного суду від 08 вересня 2015 року направлено ОСОБА_8 на адресу: АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 78).

77. У жовтні 2015 року перший заступник прокурора Київської області звернувся із касаційною скаргою на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій (т. 2, а. с. 91-130).

78. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 грудня 2015 року відкрито касаційне провадження (т. 2, а. с. 149).

79. Ухвалу суду касаційної інстанції направлено ОСОБА_8 на адресу: АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 150).

- Конверт, направлений ОСОБА_8 , повернувся до суду із відміткою «за зазначеною адресою не проживає» (т. 2, а. с. 157).

80. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2016 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково, судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до місцевого суду (т. 2, а. с. 163-167).

81. Ухвалу суду касаційної інстанції від 15 червня 2016 року направлено ОСОБА_8 на адресу: АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 171).

82. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2016 року призначено справу до судового розгляду на 05 серпня 2016 року (т. 3, а. с. 3).

83. Копію ухвали від 18 липня 2016 року направлено ОСОБА_8 на адресу: АДРЕСА_1 (т. 3, а. с. 4).

- Конверт, направлений ОСОБА_8 , повернувся до суду із відміткою «за зазначеною адресою не проживає», «виїхала» (т. 3, а. с. 9).

84. 05 серпня 2016 року відкладено розгляд справи на 04 жовтня 2016 року (т. 3, а. с. 15).

- Конверт, направлений ОСОБА_8 , повернувся до суду із відміткою «за зазначеною адресою не проживає», «виїхала» (т. 3, а. с. 19).

85. 04 жовтня 2016 року оголошено перерву до 04 листопада 2016 року (т. 3, а. с. 35-36).

86. Повідомлення про судове засідання, яке призначено на 04 листопада 2016 року, направлено ОСОБА_8 на адресу: АДРЕСА_1 (т. 3, а. с. 38).

- Конверт, направлений ОСОБА_8 , повернувся до суду без зазначення причини (т. 4, а. с. 7).

87. 04 листопада 2016 року ухвалено заочне рішення, яким позов задоволено (т. 4, а. с. 16-35).

88. 06 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення (т. 4, а. с. 40-43).

89. Ухвалою від 08 грудня 2016 року прийнято заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення, справу призначено на 19 січня 2017 року (т. 4, а. с. 45).

90. Ухвалу місцевого суду від 08 грудня 2016 року направлено ОСОБА_8 на адресу: АДРЕСА_1 (т. 4, а. с. 46).

- Конверт, направлений ОСОБА_8 , повернувся до суду (т. 4, а. с. 47).

91. Згідно довідки від 19 січня 2017 року розгляд справи призначено на 06 лютого 2017 року (т. 4, а. с. 56).

- Конверт, направлений ОСОБА_8 , повернувся до суду із відміткою «за зазначеною адресою не проживає», «виїхала» (т.4, а. с. 62).

92. Ухвалою місцевого суду від 06 лютого 2017 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (т. 4, а. с. 83-84).

93. Копію заочного рішення від 04 листопада 2016 року та ухвалу від 06 лютого 2017 року направлено ОСОБА_8 на адресу: АДРЕСА_1 (т. 4, а. с. 86-87).

94. У лютому 2017 року ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу на заочне рішення місцевого суду.

95. Ухвалами апеляційного суду від 16 березня 2017 року відкрито апеляційне провадження, закінчено проведення підготовчих дій, призначено справу на 06 квітня 2017 року.

96. Копію апеляційної скарги направлено ОСОБА_8 на адресу: АДРЕСА_1 (т. 4, а. с. 137).

- Конверт, направлений ОСОБА_8 , повернувся до суду із відміткою «виїхала» (т. 4, а. с. 150).

97. 06 квітня 2017 року відкладено розгляд справи на 20 квітня 2017 року (т. 4, а. с. 157-158).

- Конверт, направлений ОСОБА_8 , повернувся до суду із відміткою «за зазначеною адресою не проживає», «виїхала» (т. 4, а. с. 173).

98. 20 квітня 2017 року оголошено перерву у судовому засіданні до 25 травня 2017 року (т. 4, а. с. 176-177).

- Конверт, направлений ОСОБА_8 , повернувся до суду із відміткою «продала хату», «виїхала» (т. 4, а. с. 201).

99. 25 травня 2017 року апеляційним судом ухвалено судове рішення (т. 4, а. с. 206-219).

100. Копію судового рішення апеляційного суду направлено ОСОБА_8 на адресу: АДРЕСА_1 (т. 4, а. с. 224).

- Конверт, направлений ОСОБА_8 , повернувся до суду із відміткою «адресат виїхав» (т. 4, а. с. 236).

101. У червні 2017 року прокурором подано заяву про виправлення описок в рішення місцевого суду (т. 5, а. с. 1-2).

102. Повідомлення про те, що розгляд заяви про виправлення описок відбудеться 20 листопада 2017 року направлено ОСОБА_8 на адресу: АДРЕСА_1 (т. 5, а. с. 15).

- Конверт, направлений ОСОБА_8 , повернувся до суду із відміткою «за зазначеною адресою не проживає» (т. 5, а. с. 23).

103. Ухвалою місцевого суду від 20 листопада 2017 року виправлено описки (т. 5, а. с. 17-18).

104. Копію ухвали місцевого суду від 20 листопада 2017 року направлено ОСОБА_8 на адресу: АДРЕСА_1 (т. 5, а. с. 19).

105. У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ представником ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - ОСОБА_12 подано касаційну скаргу на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій (т. 5, а. с. 56-89).

106. Ухвалою касаційного цивільного суду від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження (т. 5, а. с. 91). Вказану ухвалу направлено ОСОБА_8 на адресу: АДРЕСА_1 (т. 5, а. с. 92).

107. У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ першим заступником прокурора Київської області подано касаційну скаргу на ухвалу рішення апеляційного суду (т. 5, а. с. 93-130).

108. Ухвалою касаційного суду від 10 липня 2017 року відкрито касаційне провадження (т. 5, а. с. 138). Вказану ухвалу направлено ОСОБА_8 на адресу: АДРЕСА_1 (т. 5, а. с. 139).

109. Постановою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року касаційні скарги задоволено частково, рішення Апеляційного суду Київської області від 25 травня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду.

110. Копію вказано постанови направлено ОСОБА_8 на адресу: АДРЕСА_1 (т. 5, а. с. 169).

111. Ухвалою апеляційного суду від 09 вересня 2019 року призначено розгляд справи на 01 жовтня 2019 року (т. 5, а. с. 173).

112. Копію вказаної ухвали направлено ОСОБА_8 на адресу: АДРЕСА_1 (т. 5, а. с. 174-175).

- Конверт, направлений ОСОБА_8 , повернувся до суду із відміткою «за зазначеною адресою не проживає» (т. 5, а. с. 180-181).

113. 01 жовтня 2019 року відкладено розгляд справи на 22 жовтня 2019 року (т. 5, а. с. 204).

114. Повідомлення про відкладення розгляду справи на 22 жовтня 2019 року направлено ОСОБА_8 на адресу: АДРЕСА_1 (т. 5, а. с. 206-207).

- Конверт, направлений ОСОБА_8 , повернувся до суду із відміткою «за зазначеною адресою не проживає» (т. 5, а. с. 218).

115. 07 жовтня 2019 року апеляційним судом розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик до суду, серед іншого, ОСОБА_8 (т. 5, а. с. 211-212).

116. 22 жовтня 2019 року відкладено розгляд справи на 05 листопада 2019 року (т. 5, а. с. 243).

117. Повідомлення про відкладення розгляду справи на 05 листопада 2019 року направлено ОСОБА_8 на адресу: АДРЕСА_1 (т. 5, а. с. 245-246).

- Конверт, направлений ОСОБА_8 , повернувся до суду із відміткою «за зазначеною адресою не проживає» (т. 6, а. с. 31-32).

118. 24 жовтня 2019 року апеляційним судом розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик до суду, серед іншого, ОСОБА_8 (т. 5, а. с. 248-249).

119. Постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, заочне рішення місцевого суду від 04 листопада 2016 року залишено без змін (т. 6, а. с. 61-69).

120. У лютому 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення суду першої інстанції від 04 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року (т. 6, а. с. 96-113).

121. Ухвалою суду касаційної інстанції від 14 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скарго. ОСОБА_3 (т. 6, а. с. 158-161).

122. Постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

123. У грудні 2021 року ОСОБА_7 звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на заочне рішення суду першої інстанції від 04 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року (т. 7, а. с. 26-60).

124. Конверт, направлений ОСОБА_8 , повернувся до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», «виїхала» (т. 6, а. с. 31-32).

125. Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7 закрито.

126. Отже, аналіз матеріалів справи свідчить, що судова кореспонденція, яка направлялась ОСОБА_8 , поверталась до суду із відміткою «за зазначеною адресою не проживає», «виїхала» тощо. Крім того, остання була повідомлена про ряд судових засідань шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

127. З наведеного вбачається, що суди виходячи з чинних на момент розгляду справи норм ЦПК України вчиняли всі можливі заходи щодо належного повідомлення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, про час та місце розгляду справи та правомірно виходили з того, що ОСОБА_8 не з`явилися до суду без поважних причини та не повідомила про причини своєї неявки, що не перешкоджало розгляду справи по суті.

128. Разом із тим, колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги, що ОСОБА_8 не знала про розгляд цієї справи, оскільки до моменту пред`явлення позову до суду змінила своє місце проживання.

Щодо неналежного суб`єктного складу учасників справи

129. Заявник, обґрунтовуючи касаційну скаргу в частині доводів щодо неналежного суб`єктного складу, посилається на те, що позовна вимога про визнання рішень органу місцевого самоврядування недійсним спрямована на оскарження права власності на земельні ділянки третіх осіб у справі, що виникли внаслідок реалізації розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації від 24 листопада 2008 року та 02 лютого 2010 року.

130. Проте, відповідачами за вказаними вимогами прокурор визначив лише Київську обласну державну адміністрацію та кінцевих власників земельних ділянок - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , вимог до первісних власників, які набули земельні ділянки та змінили цільове призначення на підставі оскаржуваних розпоряджень Київської обласної державної адміністрації, прокурор не пред`явив, клопотань про залучення їх до участі у справі як співвідповідачів не заявляв.

131. Вказує, що належними відповідачами за позовними вимогами про визнання незаконними та скасування розпоряджень від 24 листопада 2008 року та від 02 лютого 2010 року є треті особи, які до участі у справі в якості відповідачів не залучені.

132. Необхідність залучення особи, на користь якої було передано земельну ділянку, при оскарженні відповідного розпорядження/рішення органу місцевого самоврядування, в якості відповідача, підтверджується постановами Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 748/1230/21, від 23 серпня 2023 року у справі № 748/1127/21.

133. Натомість суди попередніх інстанцій не врахували, що вимоги про скасування розпоряджень голови Київської ОДА, якими передано у власність земельні ділянки та змінено їх цільове призначення, безпосередньо зачіпають права та інтереси ОСОБА_8 , яка була залучена до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а не в якості співвідповідача.

134. Разом з тим, колегія судді враховує наступне.

135. Звертаючись до суду із вказаним позовом, прокурор обґрунтовував його тим, що спірні земельні ділянки вибули із власності держави поза волею її належного розпорядника в особі Кабінету Міністрів України, оскільки обласна адміністрація не мала повноважень щодо розпорядження спірними земельними ділянками. У позовній заяві прокурор, серед іншого, посилався на положення статей 387, 388 ЦК України.

136. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України.

137. У постанові Велико Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17 (провадження № 14-201цс21) зазначено таке.

138. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті). За змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача.

139. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48) тощо. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89) тощо.

140. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у визначених у законі випадках (частина перша статті 388 ЦК України).

141. Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 95, 98, 121, 123), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 114-116, 142-144), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 12 лютого 2020 року у справі № П/811/1640/17 (пункт 42), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15, від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 37), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (пункт 57), від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (пункт 94)).

142. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, зокрема і шляхом витребування цих ділянок (див. постанови від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (пункт 56), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 200), від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19).

143. Позивач із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 86, 94, 147), від 5 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (пункти 73-76), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 34), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункти 71, 76), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункти 55-57), від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (пункти 120-121, 123-124), від 16 вересня 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункти 101, 103), від 5 жовтня 2021 року у справі № 910/18647/19 (пункти 9.32-9.33, 9.38), від 9 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (пункти 86-87), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (п. 148-151, 153-154, 167-168), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.47)).

144. З огляду на зазначене вимога про визнання недійсним рішення сільської ради не є належною у спорі про витребування земельних ділянок. Така вимога може бути ефективним способом захисту зокрема тоді, коли відповідне рішення є перешкодою для власника у реалізації його права власності. Обрання позивачем неналежного, зокрема неефективного, способу захисту прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (пункт 112), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 92), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 28), від 20 липня 2022 року у справі № 806/5244/15 (пункт 9.38), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 148), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.13), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.54), від 1 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127)).

145. Отже, враховуючи те, що вимога про оскарження рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого було вперше набуто земельні ділянки та в подальшому змінено їх цільове призначення, не є належною у спорі про витребування земельних ділянок, колегія суддів відхиляє посилання заявника у касаційній скарзі на те, що незалучення її відповідачем у вказаному спорі є протиправним та порушує її права.

Щодо наявності підстав для скасування судових рішень

146. Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ОСОБА_8 посилалася на те, що вона не була обізнана про розгляд вказаної справи в суді, оскільки з вересня 2013 року вона не проживала за адресою, визначеною прокурором у позовній заяві. Вказує, що 25 вересня 2023 року дізналась про наявність справи, коли ОСОБА_13 , якому вона продала належну їй земельну ділянку, пред`явив їй вимогу про повернення грошових коштів, які вона отримала від продажу земельної ділянки, у зв`язку із наявністю оскаржуваних судових рішень.

147. При цьому у касаційній скарзі заявник посилається лише дві підстави касаційного оскарження: неналежне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи; неналежний суб`єктний склад сторін у справі.

148. З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року позов задоволено.

149. Справа переглядалась судами неодноразово.

150. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_13 , який придбав і до якого було заявлені вимоги щодо витребування земельної ділянки, первісним власником якої була ОСОБА_14 ,ані заяву про перегляд заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року, ані апеляційну скаргу на вказане судове рішення не подавав, тобто воно вступило в законну силу щодо вказаної особи з грудня 2016 року.

151. Останньою постановою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року залишено без змін.

152. Постановою Верховного Суду від 16 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року залишено без змін.

153. Отже, з листопада 2019 року рішення місцевого суду, яким задоволено позовні вимоги щодо всіх співвідповідачів, набрало законної сили.

154. Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеність.

155. Принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (Ustimenko v. Ukraine, № 32053/13, від 29 жовтня 2015 року).

156. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Sutyazhnik v. Russia (№ 8269/02 від 23 липня 2009 року) зроблено висновок про те, що відступи від принципу правової визначеності виправдані лише у випадках необхідності при обставинах істотного і непереборного характеру, зокрема, відступ від цього принципу недопустимий лише задля правового пуризму, тобто невідступного слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок, надмірно формального, бюрократичного застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів, а з метою виправлення помилки, що має фундаментальне значення для судової системи. Не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму.

157. Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами 6не допускається.

158. У зв`язку з наведеним, колегія суддів враховує, що

- розгляд справи в цілому тривав з 2014 року, тобто на момент розгляду касаційної скарги ОСОБА_8 вказаний період становить біля 10 років;

- рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року ОСОБА_13 , у якого було витребувано земельну ділянку, первісним набувачем якої була ОСОБА_8 і з яким остання перебувала у правовідносинах, ним не оскаржувалося й набуло законної сили щодо останнього з грудня 2016 року;

- оскаржувані судові рішення щодо всіх співвідповідачів набули законної сили з листопада 2019 року та підлягають виконанню;

- належним способом захисту інтересів держави у вказаних правовідносинах є пред`явлення позову про витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК України (віндикаційний позов) до останнього набувача земельної ділянки, оскільки, як вказувалось вище, оскарження рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого було вперше набуто земельні ділянки та в подальшому змінено їх цільове призначення, не є належною у спорі про витребування земельних ділянок, тому по вказаній вимозі ОСОБА_8 правомірно залучена до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору;

- оскаржуваними судовими рішеннями питання про права та обов`язки ОСОБА_8 як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не вирішувалося;

- законність розпоряджень голови Київської ОДА від 24 листопада 2008 року та від 02 лютого 2010 року оцінювалася судами під час розгляду справи;

- касаційна скарга ОСОБА_8 містить посилання лише на порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судових рішень, та не має обґрунтування незаконності судових рішень в частині задоволення вимоги про визнання незаконним і скасування розпорядження голови Київської ОДА від 24 листопада 2008 року та від 02 лютого 2010 року;

у зв`язку з чим, з метою дотримання принципу правової визначеності та недопущення правового пуризму, не знаходить підстав для скасування заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року.

159. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

160. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

161. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_8 залишити без задоволення.

2. Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: Б. І. Гулько

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович