Ухвала

від 07.04.2023 по справі 201/6052/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

07 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 201/6052/22

провадження № 61-4243ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на повнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання на денному відділенні Дніпровського державного медичного університету.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська

від 23 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто

з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу батька, щомісячно, до закінчення повнолітньою донькою ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчання, але не більше, як до досягнення нею двадцяти трьох років, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову тобто з 30 серпня 2022 року.

На підставі частини першої статті 430 ЦПК України допущено негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2022 року змінено, зменшено розмір стягнутих аліментів з 1/4 частини до 1/6 частини. У решті рішення Жовтневого районного суду

м. Дніпропетровська від 23 листопада 2022 року залишено без змін.

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду

із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 27 лютого 2023 року, у якій просила оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2022 року.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та

у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Предметом позову у даній справі є стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, а тому зазначена справа

є малозначною в силу вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Отже, згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунком в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, проте аналіз судових рішень у справі та наведені заявником у скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для заявника (підпункт в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 , подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 274, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 27 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б.І. Гулько

Г. В. Коломієць