Постанова

від 06.11.2007 по справі 33/103-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33/103-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2007 р.                                                           Справа № 33/103-07  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. , Плужник О.В.

при секретарі Гудковій І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Бабенко О.В., Бабенко Р.В.

відповідача -  Константинова Є.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№ 2789Х/3-7) на рішення  господарського суду  Харківської  області  від 09.08.07 р. по справі № 33/103-07

за позовом ТОВ "Декор-Лайн", м. Харків

до Підприємства "з Управління майном" Харківської організації Союзу художників України, м. Харків

про стягнення 9972,18 грн. -

встановила:

В березні 2007 р. позивач –ТОВ „Декор-Лайн”, м. Харків звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача –Підприємства „з управління майном” Харківської організації спілки художників України, м. Харків 9972,18 грн., у тому числі: 7422,14 грн. збитків, завданих пошкодженням майна, 250 грн. вартості додаткових робіт з ремонту ноутбуку LG GS50-5FR, 1593,88 грн. неодержаного прибутку (упущеної вигоди), 431,54 грн. вартості проведення дослідження № ТД-89/1 від 18.07.2006 р., а також судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.08.07 р. (суддя Савченко А.А.) по справі № 33/103-07 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що позивачем всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не надано доказів винних дій відповідача, не доведено розміру заподіяних збитків та ін.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що господарським судом при винесенні рішення, на його думку, безпідставно та незаконно зроблено висновок про те, що акти від 10.05.06 р. та висновки спеціаліста № ТД-89 та № ТД-89/1 не є неналежними доказами залиття водою орендованих позивачем приміщень, оскільки в цих документах йдеться про обставини, які з урахуванням вимог ст. 33, 36 ГПК України повинні були враховані судом при винесенні даного рішення. Крім того, на думку позивача, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 41, 84 ГПК України з власної ініціативи не призначив судову експертизу та безпідставно залишив без задоволення клопотання позивача  про виклик в судове засідання для дачі пояснень спеціаліста відділу по обслуговуванню лінійного управління на ПЗД НДІЕКЦ при МВС України Романенко І.Л., котрим проводилось обстеження залитого приміщення, та було складено висновок № ТД-89 та ін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що акт від 10.05.06 р., на його думку, не є належним доказом обставин, на які посилається позивач, оскільки вказаний акт є одностороннім, тобто без залучення до його складення представників відповідача; що позивачем не надано доказів винних дій відповідача в затопленні спірного приміщення, а так само не надано доказів неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору та ін.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 01.03.2005р. між сторонами укладений договір № 95 оренди нежитлового приміщення

Відповідно до умов якого відповідач передав, а позивач прийняв в оренду нежитлове приміщення, загальною площею 61,60 кв. м., розташованого за адресою: м. Харків, вул.23 Серпня,27 к. 3-а для використання під офіс (а не для інших потреб, в т.ч. проведення виставок, для зберігання майна, торгівлі, тощо)  на 11 місяців строком до 28.02.2006 р.,

Відповідно до п.п. 2.2.2 орендодавець (відповідач) зобов'язався по мірі необхідності проводити за свій рахунок капітальний ремонт переданого приміщення.

Актом приймання-передачі від 01.03.2005р. приміщення було передане відповідачу. Згідно з додатком до вказаного договору орендоване приміщення розташоване на 3-му поверсі будівлі і його площа складала 34 кв. м. Площа орендованого приміщення була зменшена за заявою орендаря у зв'язку з відмовою від частини орендованих приміщень.

Додатковою угодою від 27.02.2006 р. сторонами продовжено строк дії договору на 11 місяців з 28.02.2006 р. до 28.01.2007 р.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення збитків позивач посилається на те, що 10.05.2006 р. орендоване приміщення було залите дощовою водою, внаслідок чого пошкоджено товаро - матеріальні цінності, які належать позивачу та завдано значних збитків. На підтвердження він надав, зокрема, акт порчі майна від 10.05.2006 р. та акт від 10.05.2006 р. про відмову представників орендодавця від підпису на акті від 10.05.2006 р.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що позивачем всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, не надано доказів винних дій відповідача, не доведено розміру заподіяних збитків та ін.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не повністю надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і зміні прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбачених законом, зокрема в даному випадку за наявності допущеного відповідачем правопорушення, належним чином обґрунтованого позивачем розміру понесених збитків, причинного зв'язку між правопорушенням і збитками, а також за наявності доказів вжиття відповідних заходів щодо зменшення розміру вказаних збитків.

Господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно дійшов висновку про те, що факт залиття спірного приміщення належним чином не було доведено позивачем, а так само про те, що акт порчі майна від 10.05.2006 р. не є належним доказом вказаних обставин.

Факт залиття спірного приміщення підтверджується зокрема актом порчі майна від 10.05.06 р. (а.с. 15-16), підписаним працівниками підприємства позивача, висновком спеціаліста, та іншими матеріалами справи. При цьому, господарський суд необґрунтовано зробив висновок про односторонність складеного акту, оскільки відповідно до іншого акту від 10.05.06 р. (а.с. 17) представники відповідача від підпису вищезазначеного акту порчі майна відмовились.

Разом з тим враховуючи по-перше те, що відповідно до п. 2.2.2 договору № 95 відповідач зобов'язався по мірі необхідності проводити за свій рахунок капітальний ремонт переданого приміщення, по-друге те, що відповідач в обґрунтування своїх заперечень та всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не надав доказів відсутності течій та проведення капітального ремонту даху на протязі тривалого часу перед передачею приміщення позивачу, або безпосередньо під час використання ним приміщення, залиття водою спірного приміщення сталося внаслідок невиконання відповідачем означених договором зобов'язань по капітальному ремонту приміщення, в т.ч. даху.

Відповідно до акту порчі майна від 10.05.06 р. внаслідок залиття спірного приміщення крім іншого були пошкоджені належні позивачу стіл комп'ютерний, стіл круглий, ноутбук LG GS50-5FR  21 комплект постільної білизни, 4 подушки, 2 скороварки, 4 сковорідки.

Як свідчать матеріали справи, стіл комп'ютерний, стіл круглий, ноутбук LG GS50-5FR могли використовуватись позивачем в діяльності його служб та знаходились в офісі під час залиття, розмір завданої позивачу шкоди внаслідок пошкодження столів склав 2103,38 грн., а вартість ремонтних робіт ноутбука склала 250 грн..

Враховуючи те, що вказані витрати є збитками для позивача в розумінні п. 1 ст. 22 ЦК України, позовні вимоги в частині їх стягнення, а саме в розмірі 2353,38 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1593,88 грн. неодержаного прибутку, та 5318,76 грн. збитків, завданих пошкодженням  постільної білизни, подушок, скороварок та сковорідок, оскільки по-перше позивач не надав доказів узгодження з відповідачем складського зберігання таких речей в офісі, передання-приймання та призначення приміщення в оренду для інших потреб (зберігання, торгівлі, виставок) ніж під офіс, по-друге не надав належних доказів повної втрати якості вказаних речей, по-третє не надав доказів вжиття заходів щодо зменшення збитків, в т.ч. неможливості подальшого використання або реалізації вказаного товару, в т.ч. сковорідок та скороварок. При цьому не можуть прийматися судом до уваги доводи посилання позивача на висновок спеціаліста № ТД-89, оскільки спеціалісти, які проводили обстеження, не попереджались про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, а саме дослідження було проведене не в рамках кримінальної, цивільної або господарської справи.

Тим більше не підлягають задоволенню заявлені позивачем позовні вимоги в частині стягнення вартості проведення досліджень № ТД-89 та № ТД-89/1, оскільки позивач при цьому не обґрунтував необхідності проведення вказаних досліджень. А наявність офісних речей в орендованому приміщенні підтверджується актом від 10.05.06 р. за участю сторонніх суб'єктів.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 23,53 грн. держмита та 12,76 грн. держмита по скарзі, та 27,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його зміни.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 4 ст. 103, п. 1, 3 ст. 104,  ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 09.08.07 р. по справі № 33/103-07 змінити.

В частині відмови в задоволенні позову про стягненні 2353,38 грн. збитків рішення скасувати та позов в цій частині задовольнити.

Стягнути з Підприємства „з управління майном” Харківської організації Союзу художників (м. Харків, вул. Громадянська, буд. 9; МФО 351652; код ОКПО 30511403; р/р 26006012354 в ХАК „Зембанк”) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Декор-Лайн” (м. Харків, пр. Леніна, буд. 45-а, кв. 43; МФО 307123; ЗКПО 33412387; р/р 26008010076142 в ЗАТ „Агробанк”, м. Дніпропетровськ) 2353,38 грн. збитків, 23,53 грн. держмита, 12,76 грн. держмита по скарзі, 27,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

В іншій частині рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Повний текст постанови підписано 05.11.07 р.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.