Рішення

від 05.04.2023 по справі 340/10567/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2023 року м. Кропивницький Справа № 340/10567/21

провадження № 2-ап/340/12/23

Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,

за участю секретаря судового засідання Бодюл М.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: Кетрисанівська сільська рада (27247, Кіровоградська область, Бобринецький район, с. Кетрисанівка, код ЄДРПОУ 04365508)

представник: адвокат Попов Р.О.

про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у грудні 2021 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кетрисанівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди.

Позов мотивував тим, що у жовтні 2021 року він направив до Кетрисанівської сільської ради клопотання про надання йому як учаснику бойових дій дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Відповіді на це клопотання позивач не отримав. Ознайомившись із офіційним сайтом Кетрисанівської сільської ради, позивач дізнався про рішення №1867 від 31.08.2021 року, яким запроваджено обмеження щодо надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення лише тим учасникам антитерористичної операції, які проживають у межах Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області. Позивач стверджує, що це рішення суперечить Конституції України, Земельному кодексу України, Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", оскільки містить ознаки дискримінації за місцем проживання і ставить у нерівне становище громадян України в залежності від місця проживання, обмежує право позивача на отримання земельної ділянки у власність. З цих підстав позивач просить суд:

- визнати незаконним і протиправним рішення Кетрисанівської сільської ради №1867 від 31.08.2021 року і скасувати його;

- стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 1000000 грн., завдану прийняттям цього рішення, яким обмежується його право як громадянина України та учасника антитерористичної операції, на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства площею 2 га за ознаками місця його проживання (дискримінація за місцем проживання), яке знаходиться за межами території Кетрисанівської сільської ради.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 року позовну заяву повернуто на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.06.2022 року вказану ухвалу суду скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.08.2022 року позовну заяву повернуто на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.12.2022 року вказану ухвалу суду скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі за цим позовом та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 10.02.2023 року суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що Кетрисанівська сільська рада, приймаючи оскаржуване рішення №1867 від 31.08.2021 року "Про включення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності до Переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції", реалізувала своє право та право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення, зокрема у сфері регулювання земельних відносин. Вказане рішення прийнято з метою захисту інтересів членів територіальної громади та забезпечення учасників антитерористичної операції, які проживають на території Кетрисанівської громади, земельними ділянками на пільгових умовах, та не містить ознак дискримінації. Заперечуючи дискримінацію прав позивача та заподіяння йому моральної шкоди, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 31.03.2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

Розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 23.11.2015 року.

Місце проживання позивача з 10.02.2011 року зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 47 - 48, т.2)

У жовтні 2021 року до Кетрисанівської сільської ради поштою надійшло клопотання ОСОБА_1 від 23.09.2021 року, у якому він просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність шляхом безоплатної передачі для ведення особистого селянського господарства. До клопотання додано: викопіювання з Публічної кадастрової карти України із позначеним бажаним місцем розташування земельної ділянки біля села Свердлове (Златопілля), копію посвідчення учасника бойових дій. (а.с. 50 - 53, т.2)

На це клопотання Кетрисанівський сільський голова направив позивачу відповідь від 01.11.2021 року №М-369, у якій запропонував звернутися до Центру надання адміністративних послуг Кетрисанівської сільської ради із заявою встановленого зразка та визначеним пакетом документів. (а.с. 198, т.1)

Законність дій та рішень відповідача, вчинених при розгляді клопотання ОСОБА_1 від 23.09.2021 року та наданні йому відповіді, не є предметом цього спору.

У даній справі позивач оскаржує рішення Кетрисанівської сільської ради №1867 від 31.08.2021 року "Про включення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності до Переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції". (а.с. 165 - 166, т.1)

Цим рішенням Кетрисанівська сільска рада відповідно до статей 17, 58, 59, 93, 122, 123, 124, 134 - 139 Земельного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з метою забезпечення учасників антитерористичної операції права на отримання у власність земельних ділянок у межах норм безоплатної передачі, вирішила:

1. Включити земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції (додається).

2. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності відповідно до Переліку надавати у власність учасникам антитерористичної операції, що проживають на території Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.

Також цим рішенням затверджено Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції. До нього включено три земельні ділянки, розташовані на території Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області:

- земельна ділянка площею 0,8286 га (кадастровий номер 3520883800:02:000:…), код КОАТУУ - с. Кетрисанівка; вид угідь - рілля; цільове призначення - землі запасу (16.00); заплановане цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (01.03);

- земельна ділянка площею 0,6 га (кадастровий номер 3520883200:02:000:0375), код КОАТУУ - с. Витязівка; вид угідь - пасовища; цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (01.03); заплановане цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (01.03);

- земельна ділянка площею 4 га (кадастровий номер 3520884000:02:000:.…), код КОАТУУ - с. Костомарівка; вид угідь - багаторічні насадження; цільове призначення - землі запасу (16.00); заплановане цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства (01.03).

Вказане рішення 06.09.2021 року оприлюднене на офіційному веб-сайті Кетрисанівської сільської ради.

Вирішуючи спір щодо законності цього рішення, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За визначеннями, наведеними у частині 1 статті 4 КАС України:

18) нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

19) індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

До нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні такі ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Визначальною умовою, що може слугувати критерієм загальності чи персоніфікованості акта, є коло суб`єктів, на який він поширюється. Адже кількість як величина має відносний характер, може змінюватись і не є сталим показником регулятивного впливу юридичних актів. Під час визначення кола суб`єктів, правовий статус яких регламентує правовий акт, необхідно зважати лише на ті із них (фізична чи юридична особа, орган, організація, спільність людей тощо), для яких правовим актом установляються права та обов`язки безпосередньо, щодо яких праворегуляторний вплив є прямим (а не усіх суб`єктів, для яких він може мати якесь юридичне значення).

Крім того, необхідно вказати на таку особливістю нормативного акта як його спрямованість на врегулювання відносин множинної кількості суб`єктів відповідних правовідносин - двох чи більше учасників певного виду відносин. Тобто об`єктом правового регулювання є встановлення загальних правил поведінки між декількома суб`єктами, що беруть на себе права чи обов`язки, що призводить до виникнення, зміни чи припинення відповідних правовідносин. Адресата юридичних приписів нормативного акта неможливо чітко ідентифікувати, оскільки ним потенційно може бути кожна особа, що зацікавлена у реалізації свого суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу.

Тим часом ненормативні акти мають своїм предметом вплив на чітко визначеного суб`єкта права, якому надаються певні права або на якого покладається певні обов`язки. І об`єктом правового регулювання тут виступає потреба закріплення певної суб`єктивної волі щодо конкретної особи, що зумовлює виникнення певних змін у правовому статусі цієї особи. Тож адресат юридичних приписів ненормативного акта завжди чітко визначений, і залежно від обставин, ініціатором його видання може бути як адресат, так і видавник відповідного акта.

Ще однією важливою ознакою нормативно-правового акта є неодноразовість його застосування.

Тобто співвідношення між нормативними актами та ненормативними визначається, зважаючи на мету їхнього видання: ненормативний акт є актом реалізації норм права, який видається тільки задля розв`язання певної ситуації за індивідуально-визначених обставин та умов, тоді як нормативні акти містять приписи права, що стосуються прав та інтересів невизначеного кола суб`єктів, і яке реалізуються без темпоральних обмежень.

Здатність правового акта поширювати свою чинність хоч і на певне коло, однак неперсоніфікованих осіб, є ознакою нормативності.

Такі висновки щодо правової природи рішень суб`єктів владних повноважень та розмежування нормативно-правових актів від індивідуальних актів наведені у постановах Верховного Суду від 24.06.2021 року у справі №560/3160/20, від 20.05.2022 року у справі №160/9717/21, від 28.07.2022 року у справі №640/31850/20, від 18.10.2022 року у справі №442/8034/17.

У спірних правовідносинах Кетрисанівська сільська рада, затвердивши рішенням №1867 від 31.08.2021 року перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції, що проживають на території цієї ради, здійснила нормативне регулювання земельних відносин на місцевому рівні, встановивши умови та обмеження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності у приватну власність громадянам України у межах норм безоплатної приватизації.

Отже, спірне рішення має ознаки нормативно-правового акту, оскільки встановлює/змінює загальні правила регулювання земельних відносин, містить правові приписи нормативного характеру, які розраховане на довгострокове та неодноразове застосування та стосуються неозначеного кола осіб.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 21, 24 Конституції України установлено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з частинами 1, 5 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Статтею 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

За змістом статей 2, 3, 4 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За змістом частин 1 - 4 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок набуття громадянами права власності на земельну ділянку у разі передачі її із земель державної або комунальної власності у приватну власність у межах норм безоплатної приватизації визначений приписами статей 118, 121, 122 ЗК України. Зазначеними статтями Кодексу встановлено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, повноваження органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування.

Так, відповідно до частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини 5 статті 22 ЗК України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 130 ЗК України передбачено, що набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; в) територіальні громади; г) держава.

Згідно з частиною 3 статті 134 ЗК України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19-21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасники бойових дій та прирівняні до них особи, у тому числі учасники антитерористичної операції, мають право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Кабінет Міністрів України видав розпорядження від 19.08.2015 року №898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками", яким зокрема рекомендував органам місцевого самоврядування:

- розміщувати на власних офіційних веб-сайтах інформацію про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім`ям загиблих учасників антитерористичної операції;

- розглядати в першочерговому порядку звернення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок;

- надавати в десятиденний строк після подання учасниками антитерористичної операції або членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції заяв про надання їм земельних ділянок відповідну інформацію Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

Частиною 3 статті 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (у редакції, яка була чинною на момент прийняття спірного рішення) реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Суд зазначає, що Кетрисанівська сільська рада як представницький виборний орган місцевого самоврядування представляє Кетрисанівську територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Відповідач є розпорядником земель комунальної власності, належних цій територіальній громаді.

Відповідач має право приймати рішення нормативного характеру, спрямовані на регулювання земельних відносин, які є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Водночас, такі рішення нормативного характеру спрямовані на реалізацію положень Земельного кодексу України та інших законів України з питань регулювання земельних відносин і не можуть їм суперечити.

Також відповідач уповноважений приймати ненормативні (індивідуальні) рішення щодо передачі земельних ділянок комунальної власності у приватну власність громадянам України для всіх потреб, зокрема у межах норм безоплатної приватизації в порядку, встановленому статтями 116, 118, 122 ЗК України, за проектами землеустрою.

Право громадян України на отримання земельної ділянки у власність за рахунок земель державної чи комунальної власності не залежить від місця їхнього проживання/реєстрації. Кожен громадянин України має право на отримання безоплатно у власність вільних земельних ділянок державної чи комунальної власності один раз по кожному виду цільового використання та у розмірах, які визначені частиною 1 статті 121 ЗК України (для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для індивідуального дачного будівництва, для будівництва індивідуальних гаражів).

Земельні ділянки у межах норм безоплатної передачі для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва надаються громадянам України за рахунок земель сільськогосподарського призначення.

Громадяни України, які мають статус учасника бойових дій (зокрема ті, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції), мають право на першочергову передачу їм у приватну власність в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок для ведення садівництва та індивідуального житлового будівництва. Пільг щодо першочергового відведення у власність земельних ділянок за іншими видами використання, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, учасники бойових дій не мають.

Загальний порядок безоплатної передачі земельних ділянок у приватну власність визначений Земельним кодексом України, якого мають дотримуватися усі суб`єкти земельних відносин (громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади).

Законодавством не передбачено складення органами місцевого самоврядування будь-яких переліків земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності для цілей передачі їх у приватну власність громадянам України в порядку безоплатної приватизації і не встановлено необхідності включення земельної ділянки до відповідного переліку, як передумови для безоплатної передачі її у приватну власність певній категорії громадян, зокрема тим, які належать до певної соціальної/демографічної групи чи проживають/зареєстровані на території відповідної територіальної громади.

Порядок і умови набуття права власності на землю охоплюються поняттям правового режиму власності, який визначається виключно законами України (частина 2 статті 14, пункт 7 частини 1 статті 92 Конституції України).

Кетрисанівська сільська рада, затвердивши рішенням №1867 від 31.08.2021 року перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції, що проживають на території цієї ради, запровадила додаткові, не передбачені Земельним кодексом України чи іншими законами України, умови та обмеження щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності у приватну власність громадянам України у межах норм безоплатної приватизації.

Норми Земельного кодексу України, на які посилався відповідач у спірному рішенні (статті 17, 58, 59, 93, 122, 123, 124, 134 - 139 ЗК України), таких повноважень йому не надають.

Суд прийшов до висновку, що оскаржене рішення відповідача з питань регулювання земельних відносин не відповідає положенням Земельного кодексу України щодо порядку набуття громадянами права власності на земельну ділянку за рахунок земель комунальної власності, а тому є незаконним. Відповідач цим рішенням врегулював земельні відносини на місцевому рівні, вийшовши за межі своїх повноважень, встановлених Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", порушивши норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні".

Стаття 264 КАС України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1 - 3 цієї статті правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Позивач є громадянином України, який має конституційне право на отримання у приватну власність земельних ділянок, зокрема для ведення фермерського господарства, для ведення особистого селянського господарства, для ведення садівництва, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, у тому числі розташованих на території Кетрисанівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області, розпорядником яких є відповідач. Законодавством не передбачено обмежень у виборі місця розташування таких земельних ділянок. Також позивач як учасник бойових дій (учасник антитерористичної організації) має право на першочергове отримання безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення садівництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, в тому числі будь-якої із земельних ділянок, які включені до переліку, затвердженого рішенням Кетрисанівської сільської ради №1867 від 31.08.2021 року. Законодавством не передбачено резервування вільних земельних ділянок комунальної власності за учасниками бойових дій, які проживають на території відповідної територіальної громади.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що оскаржуване рішення є чинним, а земельні ділянки, щодо яких прийнято це рішення, натепер є вільними, у власність або користування іншим особам не передавалися, їхнє цільове призначення не змінювалося. Вказав, що ці земельні ділянки призначені для передачі у власність учасникам антитерористичної операції, які проживають на території Кетрисанівської сільської ради, і такі особи зможуть реалізувати своє право на безоплатну приватизацію землі після скасування відповідної заборони, запровадженої у 2022 році на період дії в Україні воєнного стану.

Отже позивач є суб`єктом правовідносин, у яких до нього може бути застосоване оскаржуване рішення протягом всього строку його чинності, а тому в силу приписів частини 2 статті 264 КАС України позивач має право оскаржити цей нормативно-правовий акт до суду.

Процесуальний закон (частина 2 статті 264 КАС України) не пов`язує звернення до суду за захистом свого вже порушеного права, а навпаки визначає право особи на звернення до суду до настання події, з якою може бути пов`язано таке порушення.

Згідно з частиною 9 статті 264 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.

Відповідно до частини 2 статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

За правилами частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Тож оскаржуване рішення відповідача слід визнати протиправним та нечинним.

Вирішуючи похідну позовну вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1175 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Позивач не довів факт заподіяння йому душевних страждань внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, тому у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Судові витрати сторони не понесли.

Керуючись статтями 9, 90, 242-246, 250, 251, 255, 264, 265, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та нечинним рішення Кетрисанівської сільської ради №1867 від 31.08.2021 року "Про включення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності до Переліку земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Зобов`язати Кетрисанівську сільську раду опублікувати резолютивну частину рішення суду у виданні, в якому був або мав бути офіційно оприлюднений нормативно-правовий акт, невідкладно після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ

Повне рішення суду складено 10.04.2023 року.