Постанова

від 06.04.2023 по справі 340/3384/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 340/3384/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства «Ярал» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року в адміністративній справі №340/3384/22 (головуючий суддя першої інстанції Черниш О.А.) за позовом Фермерського господарства «Ярал» до Відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 21.07.2022 року звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 28 червня 2022 року №311497 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 34000 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами Укртрансбезпеки проведено перевірку належного позивачу транспортного составу, який перевозив насіння сої, та у ході габаритно-вагового контролю встановлено перевищення нормативних вагових параметрів осьового навантаження. До позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 грн. за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 %, але не більше 30 % при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу. У зв`язку зі змінами до ПДР, які набрали чинності 16.02.2022 року та діяли на час винесення спірної постанови, збільшено параметри допустимого навантаження на одинарну вісь до 11,5 тон, тому обчислене з урахуванням цієї норми перевищення нормативних вагових параметрів осьового навантаження склало 18,2 %. Вказане свідчить про незаконність притягнення ФГ «Ярал» до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт за абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки відповідач не застосував положення ч.1 ст.58 Конституції України про зворотну дію в часі законів, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того зазначено, що ваги для зважування транспортного составу, не відповідали вимогам законодавства щодо обладнання, яке використовується на пересувному пункті габаритно-вагового контролю, а таке зважування було проведено без застосування відповідної методики, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади. Посилається на те, що штраф накладений на позивача поза межами двомісячного строку, передбаченого пунктом 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав, зазначених в позові.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Фермерське господарство «Ярал» з 05.03.2021 року зареєстроване як юридична особа, основний вид господарської діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вантажний автомобільний транспорт (а.с. 5).

Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про автомобільний транспорт» повноваження.

Позивач є власником таких транспортних засобів: вантажного автомобіля д.н.з. НОМЕР_1 (марка MAN, модель TGA 18.440, тип - спеціалізований вантажний сідловий тягач); напівпричіпа д.н.з. НОМЕР_2 (марка Koеgel, модель SN 24, тип спеціалізований напівпричіп-зерновоз), які він використовує у господарській діяльності для перевезення вантажів. (а.с. 6)

Посадовою особою відділу державного нагляду (контролю) у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі Державної служби України з безпеки на транспорті 21.01.2022 року проведено рейдову перевірку транспортних засобів, автомобільних перевізників, водіїв, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів на автомобільній дорозі М-14 «Одеса - Мелітополь Новоазовськ» 203км + 500м щодо дотримання ними вимог чинного автотранспортного законодавства України.

21.01.2022 року у ході рейдової перевірки здійснено габаритно-ваговий контроль транспортного составу у складі вантажного автомобіля марки MAN д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки Koеgel д.н.з. НОМЕР_2 , якими керував водій ОСОБА_1 , здійснюючи на підставі ТТН №238 від 20.01.2022 року перевезення вантажу (насіння сої) за маршрутом: с. Бехтери Голопристанського району Херсонської області смт. Власівка м.Світловодськ Кіровоградської області (а.с. 7).

За наслідками зважування транспортного составу складено довідку №0074094 від 21.01.2022 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт №0070888 від 21.01.2022 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, згідно з якими встановлено перевищення вагових обмежень: замість нормативно допустимого осьового навантаження на другу одиночну вісь 11 тон - фактичне навантаження становило 13,6 тон (а.с. 44, 45).

За результатами перевірки також складено акт додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №325665 від 21.01.2022 року, яким зафіксовано порушення, передбачене абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу (а.с. 8, 43).

Вказані документи підписані водієм ОСОБА_1 без зауважень.

02.02.2022 року матеріали рейдової перевірки направлені для розгляду до відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті за місцезнаходженням перевізника ФГ «Ярал», вказаного у ТТН №238 від 20.01.2022 року.

Розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, начальник відділу державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийня постанову від 28.06.2022 року №311497, якою на підставі абз.16 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до ФГ «Ярал» застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що склало 34000 грн. (а.с. 4).

Не погодившись з вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу, відповідно до п.22.1 ПДР. В той же час, позивачем допущено перевищення навантаження на другу одиничну вісь тягача на 13,6 т, або на 23,64%. Правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними, зокрема, перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі, в той час, як перевезення подільного вантажу не допускається взагалі. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що позивач перевозив вантаж (насіння сої), який за своїм характером є подільним, тобто може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодженні його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, заборонено. Суд зазначив, що посадові особи відповідача, приймаючи оскаржувану постанову, діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про дорожній рух» (далі по тексту - Закон №3353), Законом України «Про автомобільний транспорт» (далі по тексту - Закон №2344), Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі по тексту - Порядок №1567).

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Згідно зі статтею 6 Закону №2344 реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Пунктом 1 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103 (далі по тексту - Положення №103) передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Положення №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Згідно з підпунктами 2 та 29 пункту 5 Положення №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Отже, відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком №1567, відповідно до пунктів 2, 3, 4 якого державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344 передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу 54 статті 1 Закону №2344 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Пунктами 12, 14 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до пункту 16 Порядку №1567 під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю, регламентованого Порядком №879.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху; робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м.Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Виходячи зі змісту пунктів 16, 18, 19 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль. За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення. Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Частиною третьою статті 48 Закону №2344 встановлено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.22.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі по тексту - ПДР), маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Пунктом 22.5 ПДР передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Правила перевезення неподільного та подільного вантажів у випадку перевищення вагових або габаритних параметрів є різними:

- перевезення неподільного вантажу допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі;

- перевезення подільного вантажу не допускається взагалі.

За змістом товарно-транспортної накладної позивач перевозив вантаж (соя), який за своїм характером є подільним, тобто може при завантаженні бути поділений на окремі частки без втрати або пошкодження його властивостей, а тому перевезення такого вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху заборонено.

Головна мета такої заборони - збереження автомобільних доріг та попередження їх передчасного руйнування. Внаслідок цього й встановлено заборону з перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм без будь-яких винятків.

Отже, чинним законодавством встановлена імперативна заборона на перевезення подільних вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, що виключає можливість отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі.

Згідно матеріалів справи, а саме: довідки №0074094 від 21.01.2022 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акту №0070888 від 21.01.2022 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідачем встановлено перевищення вагових обмежень: замість нормативно допустимого осьового навантаження на другу одиночну вісь 11 тон - фактичне навантаження становило 13,6 тон. Отже, перевищення на одиничну вісь становить 3,6 т, що більше нормативно допустимого на 23,64%.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що транспортний засіб позивача - автомобіль марки MAN д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки Koеgel д.н.з. НОМЕР_2 , якими керував водій ОСОБА_1 є великоваговим в розумінні пункту 3 Правил проїзду №30, оскільки його осьова маса перевищує один з параметрів (навантаження на одиночну вісь), зазначених у пункті 22.5 ПДР.

Відповідно до абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт» до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

До позивача - Фермерського господарства «Ярал» (власник транспортного засобу) постановою відповідача від 28 червня 2022 року №311497 застосовано адміністративно-господарські санкції (штраф) в розмірі 34000 грн. на підставі статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за здійснення перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків, оскільки позивачем порушено вимоги абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт».

Посилання скаржника на відсутність методики, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на одиночну ось транспортного засобу, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на те, що це не є підставою для не внесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що законодавчо не встановлено вимог стосовно зазначення характеристик вимірювально-зважувального обладнання в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю. Такі документи, складаються за затвердженою формою, і не містять графи, яка б визначала марку, модель та заводський номер вимірювально-зважувального обладнання, тощо, що свідчить про відсутність у інспектора Укртрансбезпеки обов`язку вносити такі дані до довідки та акту, зокрема.

При цьому, водій під час проведення зважування транспортного засобу, не позбавлений права отримати для ознайомлення на місці такого зважування відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку та пересвідчитись у їх відповідності нормам чинного законодавства.

Разом з цим, позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано доказів його звернення до інспекторів Укртрансбезпеки з проханням надати для ознайомлення вищезазначені документи та відповідно відмови останніх у видачі таких документів, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Щодо посилань апелянта на те, що спірних правовідносинах відповідач, визначаючи розмір санкції за вказане порушення, порушив положення статті 58 Конституції України, оскільки постановою КМУ від 02.02.2022 року №79 внесено зміни до п.п. 22.5 п. 22 ПДР України, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999 року наведено офіційне тлумачення вказаної конституційної норми зокрема, зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини 1 статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичні особи.

Таким чином, вказані доводи скаржника є необґрунтованими та до уваги не приймаються.

Щодо посилань апелянта на те, що оскаржувана постанова винесене за межами двомісячного строку, встановленого пунктом 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Колегія суддів зауважує, що за своїм змістом адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, установлені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб`єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб`єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб`єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Скаржником як автомобільним перевізником не спростовано вчинення господарського правопорушення - перевищення встановлених законодавством вагових норм понад 20 відсотків, але не більше 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу, за що абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 грн..

Апеляційний суд зазначає, що двомісячний строк, передбачений пунктом 25 Порядку №1567 є строком розгляду справи органами Укртрансбезпеки, але не є строком застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт, який регулюється статтею 250 ГК України.

Відтак, посилання скаржника на пропуск двохмісячного строку для накладення адміністративно-господарського штрафу є безпідставними.

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для застосування до позивача відповідного адміністративно-господарського штрафу за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну Фермерського господарства «Ярал» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року в адміністративній справі №340/3384/22 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2022 року в адміністративній справі №340/3384/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Чабаненко

суддяС.Ю. Чумак