Постанова

від 05.11.2007 по справі ас16/500-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС16/500-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.07           Справа №АС16/500-07.

За позовом:            Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумиагролюкс»

 до відповідача:          Державної податкової інспекції в м.Суми

про визнання нечинними та протиправними  податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми  від 14.02.2007р. № 0000152311/0/10571 та № 0000162311/0/10572

                                                                                Суддя  Моїсеєнко В.М.

Представники:

від позивача                    Ковальов І.В.

від відповідача       Циганенко С.В., Літвінова А.В., Мельніченко І.З.

Прокурор                Передерій І.Г.

У судовому засіданні брали участь: секретар судового засідання Данілова Т.А.

У судовому засіданні оголошувалися перерви до 12 год.20 хв. 01.11.2007р. та до 9 год.30 хв. 05.11.2007р.  

Суть спору: позивач просить суд визнати нечинними податкові повідомлення – рішення  ДПІ в м. Суми  № 0000152311/0/10571 від 14.02.2007р., в частині донарахування податкового зобов'язання з  податку на прибуток на загальну суму 131254,80 грн., а саме основного платежу 93250, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 38004,80 грн. та №0000162311/0/10572 від 14.02.2007р. в частині донарахування податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 126978,00 грн., в тому числі основного платежу 84652,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій 42326,00 грн.

20.09.2007 р. позивач  подав доповнення до позовної заяви, в якому додав копії первинних документів  які підтверджують факт доставки товару покупцю та маршрут його перевезення.          

Відповідач подав заперечення проти позову від 24.09.2007р. № 64409/9/10-009, в якому зазначає, що податкові повідомлення-рішення  № 0000152311/0/10571 від 14.02.2007р. про донарахування  зобов'язання з  податку на прибуток на загальну суму 133311,90 грн. та №0000162311/0/10572 від 14.02.2007р. про  донарахування податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 128020,50 грн.  є законним та обґрунтованим і просить суд відмовити позивачу в задоволенні його вимог.

09.10.2007 року до господарського суду Сумської області від позивача надійшли додаткові пояснення до позову, з  обґрунтуваннями своєї позиції по справі.

26.10.2007року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та просить визнати нечинними податкові повідомлення – рішення № 0000152311/0/10571 від 14.02.2007р., № 0000152311/1/10571 від 27 квітня 2007р.та  № 0000152311/2/10571 від 18 червня 2007р., № 0000152311/3/10571 від 28 серпня 2007р.  в частині донарахування податкового зобов'язання з  податку на прибуток на загальну суму 131254,80 грн., а саме основного платежу 93250, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 38004,80 грн., а також №0000162311/0/10572 від 14.02.2007р., №0000162311/1/10572 від 27 квітня 2007р.та №0000162311/2/10572 від 18 червня 2007р., №0000162311/3/10572 від 28 серпня 2007р. в частині донарахування податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 126978,00 грн., в тому числі основного платежу 84652,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій 42326,00 грн.

В судове засідання 05.11.2007р. відповідач подав клопотання з проханням долучити до матеріалів справи  додаткові документи всього на 18 аркушах. Суд задовольнив зазначене клопотання відповідача  та залучив до матеріалів справи вказані документи.

24.09.2007р. від прокуратури Сумської області надійшла заява  , в якій зазначено, що спір по справі №АС16/500-07 стосується державних інтересів, тому є підстави для їх представництва і вступу прокурора у справу. Тому, відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України, у справу вступає прокурор.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача , відповідача, висновок прокурора,  дослідивши та оцінивши наявні в справі докази, суд встановив наступне:

Відповідачам була здійснена виїзна  документальна планова перевірка підприємства позивача з питань  дотримання вимог податкового законодавства  за період з 07.07.2005 року по 30.09.2006 року, за результатами перевірки 05.02.2007 року було складено акт №582/2311/33525733/9,  на підставі якого було винесено податкові повідомлення – рішення  № 0000152311/0/10571 від 14.02.2007р., № 0000152311/0/10571 від 14.02.2007р., № 0000152311/1/10571 від 27 квітня 2007р.та  № 0000152311/2/10571 від 18 червня 2007р., № 0000152311/3/10571 від 28 серпня 2007р. за платежем  податок на прибуток підприємств в сумі 133311,90 грн., в тому числі за основним платежем 94959,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38352,90 грн. , а також податкові повідомлення – рішення №0000162311/0/10572 від 14.02.2007р. №0000162311/0/10572 від 14.02.2007р., №0000162311/1/10572 від 27 квітня 2007р.та №0000162311/2/10572 від 18 червня 2007р., №0000162311/3/10572 від 28 серпня 2007р.  за платежем  податок на додану вартість в сумі 128020,50 грн., в тому числі за основним платежем 85347,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 42673,50 грн.,  

Перевіркою встановлено , що за період з 07.07.2005р. по 30.09.2006р. позивачем проводились розрахунки з підприємствами, що надавали транспортно-експедиційні послуги без належного документального оформлення факту їх надання. До складу валових витрат було віднесено витрати підтверджені лише актами виконаних робіт на перевезення вантажів. Крім того, встановлені порушення  п.5.1 ст.5, п.5.9 ст.5 , п.п.5.3.9 п.5.3  п.п. 8.7.1 п.8.7 п.п. 8.6.1 п. 8.6 п.п. 8.8.1 п.8.8 ст. 8 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994р. в редакції Закону України від 22.05.1997р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями , п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями.

Отже,  як вважає  відповідач,  позивачем було порушено п. 5.1 та п.п. 5.3.9 п.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.1997 р., п.2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996-XIV від 16.07.1999р, п.13 Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей  на одержання цінностей,  затвердженої наказом Мінфіну №99 від 16.05.1996р., п.2 Наказу Мінтрансу України від 29.12.1995р. №488/346 «Про затвердження типових  форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом   Мінтранса України від 14.10.1997  № 363, а саме зазначено, що акти виконаних робіт не можуть бути достатніми доказами підтвердження надання підприємству транспортних послуг та їх включення до складу валових витрат. При цьому було зазначено, що єдиними доказами, призначеними для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку по шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків  за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи - є товарно-транспортні накладні, які на підприємстві відсутні.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що правила ведення податкового обліку, відповідно до  ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №283/97-ВР від 22.05.1997 р , не містять будь яких особливих вимог щодо підтвердження факту надання послуг, в тому числі транспортних послуг, що надавались ТОВ  “Сумиагролюкс” підприємствами ТОВ «Європрестиж», ТОВ «Самадо», ТОВ «Арун-Л, ПП «Бізнес-Центр Плюс», ТОВ «Сумиспецпостач», ТОВ «Агро холдінг і К» на загальну суму 373001,00 грн.

Відповідно до преамбули Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, ці правила видані на виконання пункту 3 розділу першого Програми  заходів  щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 5 січня 1995 р. N 7. Зазначена програма розроблена  відповідно  до  Державної  програми боротьби із злочинністю, затвердженої постановою Верховної Ради України від 25 червня 1993 р., та на виконання пункту 2 рішення Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю від 18 лютого 1994 р. N 12, а також пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 14 грудня 1993 р. N 1035  "Про роботу Міністерства внутрішніх справ щодо організації виконання рішень Верховної Ради України та Уряду з питань посилення боротьби із злочинністю".

Отже, наведені правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні не мають відношення до бухгалтерського та податкового обліку підприємств, тож не можуть встановлювати правил їх ведення.     

Відповідно до 4 пп.  5.3.9 п.  5.3 ст.  5  Закону  України  "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, відповідно наведеної вище норми,  підставою для не включення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально.

Відповідно до п. 2 ст. 3 ст. Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999  № 996-XIV, податкова звітність, що використовує грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Отже, акти виконаних робіт (послуг), які містять всі обов'язкові реквізити первинних документів передбачених ч 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, можуть бути документальним підтвердженням надання таких робіт (послуг).

Дослідивши акти виконаних робіт, суд вважає, що висновки відповідача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки наведені акти виконаних робіт містять всі обов'язкові реквізити передбачені ч 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і самі по собі є достатнім підтвердженням для віднесення витрат за ними до валових.

Крім того, з наданих  додатково позивачем видаткових  накладних на відвантаження товару покупцям та звітів про надання транспортних послуг вбачається,  що вони є додатковим підтвердження безпосереднього зв'язку з господарською діяльністю та реальності таких транспортних послуг.

          Крім того, відсутність державної реєстрації наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.95 N 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", у Міністерстві юстиції України, не дають можливості відповідачу посилатись на нього в якості доказу по справі.

          Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, до валових витрат відносяться будь-які   витрати,   сплачені   (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною  праці.

Отже, нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"  не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує пункт 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідач посилається також на те, що в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., до складу податкового кредиту були віднесені суми по витратам не пов'язаним з господарською діяльністю підприємства.  Підприємством до складу податкового кредиту було віднесено суми згідно податкових накладних по витратам на перевезення вантажів не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, а лише актами виконаних робіт.

           Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

            Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на  додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Наявність податкових накладних по витратам на перевезення вантажів на момент перевірки підтверджуються фактами викладеними в самому акті перевірки №582/2311/33525733/9.

Як встановлено судом вище, зв'язок з господарською діяльністю транспортних послуг , що надавались ТОВ  “Сумиагролюкс” підприємствами ТОВ «Європрестиж», ТОВ «Самадо», ТОВ «Арун-Л, ПП «Бізнес-Центр Плюс», ТОВ «Сумиспецпостач», ТОВ «Агро холдінг і К» підтверджений належним чином оформленими актами виконаних робіт, а також додатково наданими документами – видатковими накладними, звітами про надання послуг, товарно-транспортними наклданими.

Отже, підтвердження витрат позивача по  сплаті податку належно оформленими податковими накладними, повністю спростовує  висновки  відповідача  щодо   порушення позивачем пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" при віднесенні до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість при придбані транспортних послуг.

Судом встановлено, що дохід отриманий ТОВ «Сумиагролюкс» в результаті продажу товарів, транспортування яких покупцям було здійснено за рахунок ТОВ «Сумиагролюкс», повністю відображено у складі його валового доходу, а податок на додану вартість отриманий у складі компенсації вартості такого товару віднесений до складу податкових зобов'язань.

          Відповідач заперечує зв'язок витрат на перевезення таких товарів з господарською діяльністю підприємства, мотивуючи це недоліками в оформленні первинних документів.  Незважаючи на це сам факт здійснення діяльності з перевезення вантажів податковим органами не оспорювався. Крім того, правочини перевезення вантажів нікчемними (вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства) або удаваними в судовому порядку не визнавались.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України ,  кожна  сторона  повинна  довести ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, ненадання відповідачем суду доказів визнання недійсними первинних документів, якими оформлені операції (угод, накладних, податкових накладних) з надання наведених вище транспортних послуг, робить безпідставними висновки акту перевірки про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

          Таким чином, в порушення п. 5.11. ст. 5, ст. 11 Закону України від 28.12.1994  № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств”, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"№168/97-ВР від 03.04.1997р, відповідачем неправомірно було донараховано  позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податок на додану вартість.

          За таких обставин, суд вважає вимоги позивача правомірними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

    Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем  витрати по сплаті судового збору в сумі 3 грн. 40 коп. відшкодовуються з Державного бюджету України.

          На підставі викладеного , керуючись ст. ст. 94, 160-163Кодексу адміністративного судочинства України, суд. –

Постановив

1.          Уточнені позовні вимоги  задовольнити.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення – рішення ДПІ в м. Суми (40030, м. Суми, Червона площа, 2) № 0000152311/0/10571 від 14.02.2007р. в частині донарахування податкового зобов'язання з  податку на прибуток на загальну суму 131254,80 грн., а саме основного платежу 93250, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 38004,80 грн.

3.          Визнати нечинним - податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Суми (40030, м. Суми, Червона площа, 2)  №0000162311/0/10572 від 14.02.2007р. в частині донарахування податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 126978,00 грн., в тому числі основного платежу 84652,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій 42326,00 грн.

4.          Визнати нечинним   податкове повідомлення – рішення ДПІ в м. Суми (40030, м. Суми, Червона площа, 2)№ 0000152311/1/10571 від 27 квітня 2007р. в частині донарахування податкового зобов'язання з  податку на прибуток на загальну суму 131254,80 грн., а саме основного платежу 93250, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 38004,80 грн.

5.          Визнати нечинним    податкове повідомлення - рішення  ДПІ в м. Суми (40030, м. Суми, Червона площа, 2) №0000162311/1/10572 від 27 квітня 2007р. в частині донарахування податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 126978,00 грн., в тому числі основного платежу 84652,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій 42326,00 грн.

6.          Визнати нечинним      податкове повідомлення – рішення ДПІ в м. Суми (40030, м. Суми, Червона площа, 2) № 0000152311/2/10571 від 18 червня 2007р. в частині донарахування податкового зобов'язання з  податку на прибуток на загальну суму 131254,80 грн., а саме основного платежу 93250, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 38004,80 грн.

7.          Визнати нечинним     податкове повідомлення - рішення  ДПІ в м. Суми (40030, м. Суми, Червона площа, 2) №0000162311/2/10572 від 18 червня 2007р. в частині донарахування податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 126978,00 грн., в тому числі основного платежу 84652,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій 42326,00 грн.

8.          Визнати нечинним      податкове повідомлення – рішення ДПІ в м. Суми (40030, м. Суми, Червона площа, 2)№ 0000152311/3/10571 від 28 серпня 2007р. в частині донарахування податкового зобов'язання з  податку на прибуток на загальну суму 131254,80 грн., а саме основного платежу 93250, 00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 38004,80 грн.

9.          Визнати нечинним    - податкове повідомлення - рішення  ДПІ в м. Суми (40030, м. Суми, Червона площа, 2) №0000162311/3/10572 від 28 серпня 2007р. в частині донарахування податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 126978,00 грн., в тому числі основного платежу 84652,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій 42326,00 грн.;

10. Відшкодувати з  Державного бюджету України  на користь  Товариства з  обмеженою відповідальністю  «Сумиагролюкс» ( 40030, м.Суми, вул. Засумська,5, код 33525733)  3 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

11. Видати виконавчий документ після набрання постановою законної сили за заявою особи, на користь якої ухвалена дана постанова.

12. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

13 Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її складення у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 дні після подання заяви про апеляційне оскарження.

14. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.      Повний текст постанови підписаний 06.11.2007 р.

 СУДДЯ                                                                                В.М.МОЇСЕЄНКО