Постанова

від 30.10.2007 по справі 2/424-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/424-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

30 жовтня 2007 р.                                                                                   № 2/424-06  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді          Кузьменка М.В.,

судді                                        Васищака І.М.,

судді                                        Палій В.М.,

розглянувши    касаційну скаргу Колективного підприємства "Немирівський ринок"

на                          рішення господарського суду Вінницької області від 25.04.2007р. та

                           постанову Житомирського апеляційного господарського суду від

                           17.07.2007р.

у справі              №2/424-06

за позовом         Прокурора Ленінського району м.Вінниці в інтересах держави в

                            особі Міністерства палива і енергетики України, яке представляє

                            державне підприємство "Національна компанія "Укренерго" в особі

                            відокремленого підрозділу "Держенергонагляд у Південно-

                            Західному регіоні"

до                           Колективного підприємства "Немирівський ринок"

про                           стягнення 3 400,0 грн. штрафу,

за участю представників:

від позивача: Подолянюк Н.О. (довіреність від 29.12.06 №299),

від відповідача: Дмитренко П.В. (довіреність від 29.10.07),

від Генеральної прокуратури України: Савицька О.В. (посвідчення №231),

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ленінського району м.Вінниці звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах держави в особі відокремленого підрозділу "Держенергонагляду у Південно-Західному регіоні" до Колективного підприємства "Немирівський ринок" і просить суд стягнути з останнього 3 400,0 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем постанови Держенергонагляду, а саме несплатою  штрафу до державного бюджету за порушення законодавства про електроенергетику.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.04.2007р. (суддя Мельник П.А.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 17.07.2007р. (головуючий, суддя Іоннікова І.А., судді Веденяпіна О.А., Черпак Ю.К.), позов задоволено: присуджено до стягнення з відповідача 3 400,0 грн. штрафних санкцій за порушення законодавства про електроенергетику в доход держави.

При цьому, судами двох інстанцій встановлено, що 08.11.2005р. Державним інспектором з енергонагляду було проведено комплексне обстеження з питань організації, експлуатації та технічного стану електроустановок відповідача. За наслідками перевірки було виявлено ряд порушень законодавства про електроенергетику, про що в присутності керівника підприємства відповідача був складений акт обстеження №137-В-ОКС/117 від 08.11.2005р. Вказаний акт підписаний відповідачем та скріплений печаткою підприємства.

На підставі вказаного акта позивачем був виданий припис №137-В-ОКС/117 від 09.11.2005р. про усунення порушень, граничний термін виконання якого встановлений 20.01.2006р.

20.01.2006р. позивач здійснив перевірку виконання припису та встановив, що вимоги припису відповідачем не виконані, про що був складений акт обстеження №38-В-ППС/9 від 10.02.2006р. та акт перевірки №38-В-ППС/10 від 10.02.2006р., примірники яких відповідач отримав під розписку.

22.03.2006р. позивачем була винесена постанова №В-26-06 про накладання на відповідача штрафу за порушення законодавства про електроенергетику, зокрема за невиконання припису про усунення порушень, яка надіслана відповідачу рекомендованим листом. Факт вручення вказаної постанови підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 27.03.2006р.

За таких обставин, керуючись вимогами ст.ст.26, 27 Закону України "Про електроенергетику", пунктами 2, 11, 19 Положення про порядок накладання на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику, затвердженого постановою КМУ від 21.07.1999р. №1312,  та враховуючи відсутність доказів оскарження відповідачем постанови  №В-26-06 про накладання штрафу або сплати ним штрафних санкцій у добровільному порядку, суди двох інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій  просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про електроенергетику", споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-правових документів та договору про постачання енергії.

Безпечну експлуатацію електричних установок споживача та їх належний стан забезпечує сам споживач.

Споживач несе відповідальність за порушення умов договору з електропостачальником та правил користування електричною та тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії та теплової енергії згідно  законодавства України.

Статтею 27 названого Закону встановлено, що суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність за ухилення від виконання або несвоєчасного виконання приписів у вигляді накладення штрафу у розмірі до п'яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 2 Положення про порядок накладання на суб'єктів господарської діяльності штрафів за порушення законодавства про електроенергетику, за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень чи приписів Національної комісії регулювання електроенергетики, Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж, Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії та порушення умов ліцензій на суб'єктів господарської діяльності накладаються штрафи.

Рішення про накладення штрафу приймається на підставі акта перевірки суб'єкта господарської діяльності, складеного посадовими особами Національної комісії регулювання електроенергетики, Державної інспекції з експлуатації електричних станцій і мереж або Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами електричної та теплової енергії і оформляється постановою.

Пунктом 11 Положення передбачено, що суб'єкт господарської діяльності має право оскаржити рішення про накладання штрафів в установленому законом порядку.

Відповідно до п.19 Положення, суб'єкт господарської діяльності повинен сплатити штраф протягом 30 днів з дня винесення постанови про його накладення. У разі несплати штрафу у зазначений термін він стягується в судовому порядку.

Як встановлено судами, накладений постановою Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Вінницькій області №В-26-06 від 22.03.2006р. штраф у розмірі 3 400,0 грн. відповідачем у добровільному порядку не сплачений. Вказана постанова, в установленому законом порядку, відповідачем не оскаржена.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи у касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для зміни або скасування  оскаржуваних рішення та постанови немає.

Твердження скаржника про те, що дана справа підвідомча судам адміністративної юрисдикції, колегія суддів відхиляє, як безпідставне.

Так, відповідно до ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно ст. 239 ГК України органи влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції такого виду як адміністративно-господарський штраф, яким, в силу ст.241 ГК України, є грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. При цьому, перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, предметом спору у даній справі є стягнення адміністративно-господарського штрафу, накладеного постановою Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії у Вінницькій області №В-26-06 від 22.03.2006р., а не оскарження рішень чи приписів позивача.

Інші доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.1115, 1117 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Колективного підприємства "Немирівський ринок" залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 17.07.2007р. у справі №2/424-06 –без змін.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

Суддя                                                                                В.М.Палій