Постанова

від 10.04.2023 по справі 460/19873/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/19873/22 пров. № А/857/213/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Святецького В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року (суддя - Гресько О.Р., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Рівне, дата складання повного тексту - 30.11.2022),

в адміністративній справі №460/19873/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області,

про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У червні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-1), в якому просила: 1) визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, викладену в листі №1700-0210-8/26345 від 19.05.2022 про відмову у призначенні пенсії; 2) зобов`язати провести перерахунок загального трудового (страхового стажу) з урахуванням періодів: навчання на підготовчому відділенні з денною формою навчання у Київському ордена Леніна політехнічному інституті iм.50-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції з 01.12.1979 по 01.09.1980 та роботи в малому приватному підприємстві "Воскан" з 01.01.2004 по 29.03.2006.

Відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, у якому просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду першої інстанції від 05.09.2022 залучено до участі у справі як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області (далі - відповідач-2).

Відповідач-2 подав відзив на позовну заяву, у якому просив в задоволенні позову відмовити.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.11.2022 у задоволенні позову відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивач та оскаржила його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що вказане рішення суду є незаконним та підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно не зарахування до трудового стажу періоду навчання на денному підготовчому відділенні Київського ордена Леніна ім. 50-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції з 01.12.1979 по 31.08.1980, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Просить врахувати, що за нормами, що діяло у 1979-1980 роках, слухачі підготовчого відділення за правовим статусом прирівняні у правах студентів вищого навчального закладу, час навчання позивача на підготовчому відділенні за денною формою навчання не переривав трудового стажу, то він підлягає зарахування до трудового стажу. Посилання суду попередньої інстанції та відповідачів на Закони №1556-VII і №1788-ХІІ є неправомірними, оскільки вони прийняті після виникнення спірних правовідносин. Щодо не зарахування до стажу періоду роботи в малому приватному підприємстві «Воскан» з 01.01.2004 по 29.03.2006, то дані про вказаний період роботи містяться в рішенні відповідачів. Внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлена соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, проте нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством не повинна, а тому вказаний період також підлягає зарахуванню до стажу для призначення пенсії.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 30.11.2022, ухвалити рішення про задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За результатами розгляду звернення позивача від 11.05.2022 про призначення пенсії за віком Головним управлінням Пенсійного фонду України у Закарпатській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії №172450004948 від 17.05.2022 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 6).

Копію вказаного рішення про відмову в призначенні пенсії №172450004948 від 17.05.2022 направлено позивачу супровідним листом-повідомленням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №1700-0210-8/26345 від 19.05.2022 року (а.с. 5).

Вважаючи відмову у призначенні пенсії протиправною, позивач звернулася із цим позовом до адміністративного суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), яким встановлено порядок призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Статтею 26 Закону №1058-IV визначено, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.

Отже, умовами для визначення права особи на пенсію, є досягнення відповідного віку та наявності на момент звернення необхідного страхового стажу (у спірних правовідносинах 28 років).

Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У законодавстві, що діяло раніше (до 1 січня 2004 року), зокрема у Законі України від 5 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII), йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж).

Зміст поняття загальний трудовий стаж є ширшим, ніж поняття страховий стаж, оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню.

Згідно з п."д" ст.56 Закону №1788-XII, до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до п.1, 2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, основним документом, який підтверджує наявний стаж роботи є трудова книжка, а інші документи приймаються до уваги виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Суд зауважує, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Наведене відповідає правовій позиці Верховного Суду, що наведені, зокрема, у постановах від 20.02.2018 у справі №234/13910/17, від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Розглядуючи питання щодо можливості зарахуванням позивачу до страхового стажу період навчання на денному підготовчому відділенні у Київському ордена Леніна політехнічному інституті iм.50-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції з 01.12.1979 по 01.09.1980, судом першої інстанції обґрунтовано враховано наступне.

Пунктом «д» ст.56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).

Згідно з п.1.1 розділу 1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.2.2 розділу 2 Інструкції №58).

Для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів (пункт 2.16 Інструкції №58).

Відповідно до п.1 ч. 2 ст.61 Закону України від 01.07.2014 №1556-VII "Про вищу освіту" (далі - Закон №1556-VII), здобувачами вищої освіти є, зокрема, студент - особа, зарахована до закладу вищої освіти з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.

Як видно з трудової книжки ОСОБА_2 (а.с. 7-11), позивача 01.12.1979 зараховано слухачем підготовчого відділення денного навчання у Київському ордена Леніна політехнічному інституті iм.50-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції, а з 01.09.1980 - студентом першого курсу хіміко-технологічного факультету денного навчання по переводу з підготовчого відділення; 01.03.1986 - відраховано у зв`язку з закінченням навчання в інституті.

Згідно з Положенням про підготовче відділення при вищому навчальному закладі, підготовчі відділення, як і підготовчі курси, створюються для загальноосвітньої підготовки для вступу до вищого навчального закладу, навчання на яких дає право вступу до цих навчальних закладів без вступних іспитів.

Навчання на підготовчих відділеннях (курсах) є додатковою послугою навчального закладу, мета якої - підготовка до вступу до навчального закладу.

Оскільки після навчання на підготовчих відділеннях (курсах) особа не здобуває певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів, до стажу роботи зараховується лише період з дня зарахування студентом першого курсу вищого навчального закладу до закінчення чи відрахування.

Отже, підготовчі курси (підготовчі відділення) при вищому навчальному закладі не є рівноцінними самим вищим навчальним закладам, перелік яких наведено в ст.28 Закону №1556-VII, а навчання на підготовчому відділенні (курсах) не є складовою навчання у вищому навчальному закладі, оскільки у випадку, якщо особа не вступить до останнього з будь-якої причини (відмова від вступу, не здача іспитів тощо), період навчання на підготовчих курсах (відділеннях) не можна вважати здобуттям вищої освіти.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що наведена у постановах від 21.02.2020 у справі №456/2503/16-а, від 31.05.2022 у справі №369/8584/17, та обґрунтовано врахована судом першої інстанції за правилами ч.5 ст.242 КАС України при вирішенні спірних правовідносин.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно не зараховано до трудового стажу період навчання позивача на денному підготовчому відділенні Київського ордена Леніна iм.50-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної революції з 01.12.1979 по 31.08.1980.

Розглядуючи питання щодо можливості зарахуванням позивачу до страхового стажу періоду роботи в малому приватному підприємстві "Воскан" з 01.01.2004 по 29.03.2006, судом першої інстанції обґрунтовано враховано наступне.

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 14, 15 Закону №1058-IV, платниками страхових внесків є страхувальники (роботодавці), які зобов`язані сплачувати страхові внески за застрахованих осіб (працівників) до органів Пенсійного фонду України.

Здійснення персоніфікованого обліку в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування врегульовано статтею 21 Закону №1058-IV. Як зазначено в частині другій цієї статті на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки.

Частиною 3 статті 21 Закону №1058-IV визначено перелік відомостей, які повинна містити персональна електронна облікова картка застрахованої особи; та серед іншого, частина персональної облікової картки, яка відображає страховий стаж, заробітну плату (дохід) та розмір сплачених страхових внесків.

Постановою правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18.06.2014 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Положення №10-1), яке визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до п.6 розділу V Положення №10-1, інформація з Реєстру застрахованих осіб формується та надається, зокрема, щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу - згідно з додатками 3 - 5 до цього Положення. Так, додатком 4 до цього Положення затверджено форму довідки ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особу" Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Нормами ст.106 Закону №1058-IV передбачена відповідальність страхувальників, серед іншого, за несплату або несвоєчасну сплату страхових внесків.

Таким чином, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Внаслідок невиконання підприємством обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України працівник позбавляється соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на відповідному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним засадам у сфері соціального захисту. Тому особа не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов`язків підприємством, на якому вона працює.

У позовній заяві позивач зазначила, що у період з 11.06.1993 по 29.03.2006 працювала у малому приватному підприємстві "Воскан", що підтверджується записами №12 та №13 трудової книжки позивача.

Проте, як видно з долученої до позовної заяви копії трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , останній запис №11 здійснено 26.04.1993 (а.с. 11).

Інших доказів, що підтверджують період робити ОСОБА_1 в малому приватному підприємстві "Воскан" матеріали справи на час розгляду справи судом першої інстанції не містили.

До апеляційної скарги додано копію інших сторінок трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 із записами під номером 12 про прийняття на посаду заступника начальника цеху МПП «Воскан» з 11.06.1993 та під номером 13 із записом про звільнення в зв`язку з ліквідацією підприємства з 29.03.2006.

Проте, такий доказ судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки відповідно до ч.4 ст.308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У свою чергу апелянт не повідомила суд апеляційної інстанції про причини неможливості подання такого доказу до суду першої інстанції, що об`єктивно не залежали від заявника.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Також колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне звернути увагу на те, що питання про обрахунок стажу позивача і наявність (відсутність) підстав для призначення пенсії було вирішено рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за №172450004948 від 17.05.2022.

Однак, це рішення не оскаржене позивачем в судовому чи іншому порядку і є чинним.

При цьому, інформаційний лист-повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №1700-0210-8/26345 від 19.05.2022 року не являється рішенням про відмову в призначенні пенсії.

Тому, відсутні підстави для задоволення позовних вимог, які заявлені до відповідача ГУ ПФУ в Рівненській області.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року в адміністративній справі №460/19873/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин В. В. Святецький