Ухвала

від 10.04.2023 по справі 480/6278/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 квітня 2023 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року у справі №480/6278/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ РЕСУРС ФМ» до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ РЕСУРС ФМ» звернулося до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України, в якому просило: - визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 25 лютого 2021 року №2429317/42552631, від 11 березня 2021 року №2463646/42552631, від 16 березня 2021 року №2474590/42552631, від 16 березня 2021 року №2474595/42552631, від 16 березня 2021 року №2474603/42552631, від 01 березня 2021 року №2437593/42552631, від 16 березня 2021 року №2474642/42552631, від 12 квітня 2021 року №2559926/42552631; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 26 січня 2021 року №2, від 28 січня 2021 року №4, від 23 лютого 2021 року №1, №2, №3; від 18 січня 2021 року №1, від 28 січня 2021 року № 3, від 09 березня 2021 року №1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення про відмову у реєстрації податкових накладних було прийняте відповідачем протиправно з порушенням норм чинного законодавства. Позивачем на вимогу податкового органу після зупинення реєстрації податкової накладної, були надані усі належні документи та пояснення. Проте, відповідачем протиправно не були взято до уваги надані пояснення та документи, в результаті чого відмовлено у реєстрації податкових накладних з підстав ненадання платником податків первинних документів. Зазначені дії контролюючого органу є протиправними, а прийняте рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 13 липня 2021 року позовні вимоги роз`єднано та виділено у самостійне провадження позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Сумській області від 12 квітня 2021 року №2559926/42552631 та зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 09 березня 2021 року №1.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року прийнято до провадження виділені в самостійне провадження позовні вимоги та призначено їх розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року, позовну заяву задоволено.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна податкова служба України подало до Верховного Суду касаційну скаргу.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної податкової служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2022 року у справі №480/6278/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ РЕСУРС ФМ» до Головного управління ДПС у Сумській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко