Рішення

від 29.03.2023 по справі 523/17822/20

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/17822/20

Провадження №2/523/481/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2023 р.29" березня 2023 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря - Щербан О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , третя особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Груєва Олександра Валеріївна, юридичний департамент Одеської міської ради (в особі управління Державної реєстрації), про скасування рішень державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самочинно прибудованого об`єкту до квартири

В С Т А Н О В И В:

Одеська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , третя особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Груєва Олександра Валеріївна, юридичний департамент Одеської міської ради (в особі управління Державної реєстрації), та просить :

-скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію змін розділу від 18.08.2017 року № 36695201, що є підставою для проведення державної реєстрації зміни права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 101,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1295105251101); -визнати недійсним договір дарування спірного об`єкта, укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в інтересах яких діяла ОСОБА_7 , від 08.12.2017 року № 13028, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою О.В.;

-скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.12.2017 року № 38614704, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на спірний об`єкт (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1295105251101);

-скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію змін розділу від 03.10.2018 року № 43323259, що є підставою для проведення державної реєстрації зміни права власності ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 116,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1295105251101);

-скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію змін розділу від 11.09.2019 року № 48633506, що є підставою для проведення державної реєстрації зміни права власності ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на приміщення 101 по АДРЕСА_3 , загальною площею 117,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1295105251101);

-зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого (прибудованого) об`єкта загальною площею 83,6 кв.м. (відповідно до Реєстру) за адресою: АДРЕСА_4 , а також просить стягнути з відповідачів сплачений судовий збір у розмірі 13663,30 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належало на праві власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 33,9 кв.м. Відповідно до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації змінили статус - з квартири на нежитлове приміщення, та незаконно збільшили загальну площу - з 33,9 кв.м на 101,7 кв.м, на підставі якої були внесені зміни до Державного реєстру У подальшому державним реєстратором прийнято рішення про зміну адреси спірного об`єкту на - приміщення 101, по АДРЕСА_3 . Даний об`єкт був подарований відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 своїм дітям, та зареєстровано за кожним із них по 1/4 частині нежитлового приміщення, загальною площею 101,7 кв.м., надалі рішеннями державного реєстратора вносилися зміни до розділу, яким спочатку змінено загальну площу із 101,7 кв.м. на загальну площу 116,2 кв.м., а пізніше з 116,2 кв.м. на 117,5 кв.м., у загальному площа самочинно прибудованого об`єкту до квартири АДРЕСА_1 складає 83,6 кв.м.

Первісну незаконну реєстрацію права власності на самочинно побудований об`єкт площею 101,7 кв.м. було скасовано рішенням суду.

Оскільки відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не належав на праві власності спірний об`єкт, загальною площею 101,7 кв.м., тому він не міг бути предметом договору дарування.

Всі інші рішення державного реєстратора від 08.12.2017 року № 38614704, від 03.10.2018 року № 43323259, від 11.09.2019 року № 48633506 про внесення змін до розділу також підлягають скасуванню, оскільки прийняті із порушенням законодавства за відсутності документів, що підтверджують виникнення права власності на об`єкт та порушують права територіальної громади м. Одеси на земельну ділянку, на якій цей об`єкт знаходиться. Оскільки рішення про надання відповідачам у власність або у користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 для будівництва прибудови позивачем не приймалось, тому має місце самовільне зайняття земельної ділянки, що є підставою для звільнення земельної ділянки шляхом знесення такого об`єкту.

27 листопада 2020 року провадження у справі відкрито за правилами загального провадження.

З метою забезпечення позовних вимог був накладений арешт на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1295105251101, а також заборонено суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна.

29 листопада 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Сторони та треті особи у судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Представник позивача надав суду заяву про підтримання позовних вимог і розгляд справи у його відсутності, в якій також не заперечував проти заочного розгляду справи.

Судові повістки на ім`я відповідачів повернулися до суду без вручення адресатам через відмову у отриманні ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ) та за закінченням терміну зберігання ( ОСОБА_1 ). Судом також враховується судові повістки направлені через додаток «Viber» на номер телефону відповідача ОСОБА_1 та представника відповідача - ОСОБА_8 . Із клопотаннями до суду не зверталися, причини своєї неявки суду не повідомляли.

Відповідач в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подав до суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивачки, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з вимогами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Як видно з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.11.2020 року № 231438064 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2004 року № 5975 є власниками по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 33,9 кв.м. відповідно до рішення про державну реєстрацію від 19.01.2005 року № 1025 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 8502466).

У подальшому відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 замовили декларацію про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція квартири під нежитлове приміщення з улаштуванням вхідної групи без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_4 », за якою квартиру змінено на нежитлове приміщення, загальну площу 33,9 кв.м. змінено на 101,7 кв.м.

На підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2004 року № 5975, довідки від 03.07.2017 року серія та номер: 1749/0717 та вищевказаної Декларації державним реєстратором прийнято рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 07.07.2017 року №36044034 за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано право власності по 1/2 частині нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 101,7 кв.м.

Отже, спірною Декларацією, крім зміни статусу об`єкта, було збільшено його загальну площу з 33,9 кв.м. до 101,7 кв.м.

Надалі державним реєстратором прийнято рішення про внесення змін до розділу від 18.08.2017 року № 36695201, за яким АДРЕСА_3 , приміщення 38 змінено на АДРЕСА_5 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подарували спірний об`єкт своїм малолітнім дітям: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , за якими на підставі договору дарування від 08.12.2017 року № 13028 державним реєстратором зареєстровано право власності по1/4 частині нежитлового приміщення 101 у будинку АДРЕСА_3 , загальною площею 101,7 кв.м

Надалі, рішенням державного реєстратора про реєстрацію змін розділу від 03.10.2018 року № 43323259 загальну площу об`єкта 101,7 кв.м. змінено на загальну площу 116,2 кв.м., а на підставі рішення державного реєстратора від 11.09.2019 року № 48633506 повторно внесено зміни до розділу, яким загальну площу спірного об`єкта з 116,2 кв.м. змінено на загальну площу 117,5 кв.м.

Таким чином, в результаті самочинно прибудованого об`єкту до кв. АДРЕСА_6 складає 83,6 кв.м. (117,5 - 33,9 = 83,6).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27.01.2020 року № 523/11312/17 позов Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та державного реєстратора Щеплоцької Христини Богданівни про скасування рішення державного реєстратора від 07.07.2017 року № 36044034 та знесення самочинно збудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 101,7 кв.м. - задоволено.

Вказаним рішенням суду скасовано незаконну реєстрацію права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зобов`язано знести самочинно збудований об`єкт за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 101,7 кв.м.

Як свідчать відомості Єдиного Державного реєстру судових рішень провадження у вказаній справі було відкрито 30 серпня 2017 р.

Відповідно до Державного реєстру прав на нерухоме майно на підставі технічного паспорту від 16.08.2017 року №0019063, виготовленого ТОВ «Нове БТІ», та довідки від 16.08.2017 року №07/65001-215, виданої Укрпошта, державним реєстратором прийнято рішення про внесення змін до розділу від 18.08.2017 року № 36695201, відповідно до якого: АДРЕСА_3 , приміщення 38 змінено на АДРЕСА_5 .

З довідки Укрпошти вбачається, що «на підставі заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про резервування у Реєстрі поштового обслуговування Одеської дирекції публічного акціонерного товариства «Укрпошта» адреси об`єкту, як самостійної поштової одиниці від 15.08.2017року адресу: АДРЕСА_5 зарезервовано у Поштовому реєстрі дирекції публічного акціонерного товариства «Укрпошта» строком до 15.02.2018 року.

Наказом управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 21.07.2017 року № 01-13/270 скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція квартири під нежитлове приміщення з улаштуванням вхідної групи без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_4 ».

Листом Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 28.08.2017 року повідомлено, що за адресою: АДРЕСА_4 , здійснюються будівельні роботи з будівництва прибудови на земельній ділянці територіальної громади м. Одеси.

Відповідно до ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно зі ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Виходячи зі змісту ст. 12 ЗК України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, право розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам та юридичним особам, здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства тощо.

Статтею 116 ЗК України визначені підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності.

З аналізу з положень наведених норм законодавства вбачається, що, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятих в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із вимогами ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав є обов`язковою.

Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127.

Згідно з п. 40 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком. Відповідно до приписів ст. 27 Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться зокрема на підставі: державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Відповідно до п. 3.2. Положення про Адресний реєстр міста Одеси, затверджений рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.07.2009 року № 809, надання та зміна адрес без їх попереднього резервування забороняється.

Згідно із п. 4.4. Положення на підставі довідки про резервування адреси районні адміністрації за заявою власника (наймача, балансоутримувача) об`єкта видають розпорядження про надання або зміну адреси протягом десяти робочих днів після отримання заяви, довідки, документів, що відповідно до законодавства посвідчують майнові права на об`єкт, та документів, які підтверджують особу заявника.

Довідка з Адресного реєстру міста Одеси - це документ, який свідчить про внесення запису до Адресного реєстру. У Адресному реєстрі формуються наступні види довідок: про резервування адреси об`єкта нерухомого майна; про відповідність адреси об`єкта нерухомого майна; про підтвердження адреси об`єкта нерухомого майна (п. 1.6. Положення).

Таким чином, довідка про резервування адреси в Одеській дирекції публічного акціонерного товариства «Укрпошта» не є документом, який може стати підставою для зміни адреси об`єкта, адже вказана довідка резервувалась тимчасово виключно для поштового обслуговування і не є довідкою з Адресного реєстру міста Одеси.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним. Відповідно до ч. 1. ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Крім того, відповідно до приписів ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Відповідно п. 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року № 127, технічна інвентаризація - комплекс робіт з обмірювання об`єкта нерухомого майна з визначенням його складу, фактичної площі та об`єму, технічного стану та/або з визначенням змін зазначених характеристик за певний період часу (у разі наявності попередньої інвентаризаційної справи) із виготовленням необхідних документів (матеріалів технічної інвентаризації, технічного паспорта) та обов`язковим внесенням відомостей про об`єкт нерухомого майна до Реєстру об`єктів нерухомого майна (після створення цього Реєстру).

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних;- розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування. Проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Крім того, згідно зі ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до положень абз. 2 ст. 28 Закону України «Про архітектурну діяльність» власники та користувачі об`єктів архітектури зобов`язані отримувати в установленому законодавством порядку документ дозвільного характеру, що дає право на виконання робіт, пов`язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об`єкта архітектури.

Здійснення будівельних робіт на об`єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда або інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Враховуючи те, що за змістом ст.ст. 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, а відтак виключає це майно з цивільного обороту (правова позиція Верховного Суду України від 30.09.2015 року у справі № 6-286 цс 15).

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Як зазначалося вище, первісна реєстрація права власності на самочинно прибудований об`єкт, площею 101,7 кв.м скасована рішенням Суворовського районного суду м. Одеси у справі №523/11312/17 від 27 січня 2020 року, яке набрало законної сили. Дане рішення не виконане.

Технічний паспорт від 16.08.2017 року №0019063, виготовленого ТОВ «Нове БТІ», - це документ, який має довідкову інформацію про фактичний стан нерухомості, а саме: про площі, поверховості, дату побудови, капремонту, товщину стін, технічні характеристики покрівлі та фундаменту і не є документом, який може підтвердити зміну адреси приміщення.

Оскільки рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27.01.2020 року у справі № 523/11312/17 рішення державного реєстратора (з відкриттям розділу) від 07.07.2017 року № 36044034 скасовано, тому право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано таким, що набуто неправомірно, а тому вони не мали права його відчужувати третім особам.

Існування договору дарування від 08.12.2017 року № 13028 суперечить інтересам територіальної громади м. Одеси та безпосередньо порушує її права та законні інтереси, як власника земельної ділянки, на якій знаходиться відчужений шляхом складання відповідного договору об`єкт.

При цьому, єдиною метою передачі нерухомого майна, оформленої договором дарування, є збереження незаконної реєстрації права власності на об`єкт, який підлягає знесенню, та ухилення від можливих наслідків.Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не набули в установленому законом порядку права власності на так званий об`єкт нерухомого майна, то, відповідно, не мали права відчужувати, передавати його будь-яким третім особам, у тому числі своїм дітям.

Таким чином, позивач обґрунтовано вважає вищезазначений договір дарування недійсним та оспорює його як заінтересована особа, права та законні інтереси якої порушуються цим договором.

Таким чином, договір дарування від 08.12.2017 року № 13028 слід визнати недійсним, а рішення державного реєстратора від 08.12.2017 року № 38614704 відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягає скасуванню.

З Реєстру вбачається, що на підставі довідки від 20.09.2018 року № 20830-18 та технічного паспорту від 20.09.2018 року серія та номер б/н, виготовленого ТОВ «Бюро Консалт Сервіс», рішенням державного реєстратора від 03.10.2018 року № 43323259 внесено зміни до розділу, а саме: загальну площу 101,7 кем. змінено на загальну площу 116,2 кв.м. Проте, у електронній та паперовій реєстраційній справі № 1295105251101 дана довідка відсутня

А як зазначалося вище технічний паспорт - це документ, який має довідкову інформацію про фактичний стан нерухомості, а саме: про площі, поверховості, дату побудови, капремонту, товщину стін, технічні характеристики покрівлі та фундаменту і не є правовстановлюючим документом, який посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна та не може бути самостійною підставою для реєстрації права власності на самочинно збудований об`єкт загальною площею 116,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 .

Таким чином, рішення державного реєстратора від 03.10.2018 року № 43323259 про внесення змін до розділу підлягає скасуванню у судовому порядку як таке, що порушує права територіальної громади м. Одеси на земельну ділянку, на якій цей об`єкт знаходиться, та таке, що прийняте із порушенням законодавства за відсутності документів, що підтверджують виникнення права власності на об`єкт площею 116,2 кв.м.

Рішення державного реєстратора від 11.09.2019 року № 48633506 про внесення змін до розділу також підлягає скасуванню, оскільки прийняте із порушенням законодавства за відсутності документів, що підтверджують виникнення права власності на об`єкт площею 117,5 кв.м. та порушує права територіальної громади м. Одеси на земельну ділянку, на якій цей об`єкт знаходиться.

Рішення було прийняте на підставі технічного паспорта від 02.09.2019 року серія та номер б/н, виготовленого ТОВ «Нове БТІ», та довідки від 02.09.2019 року № 2538/09-19.

Проте, технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, який посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна та не може бути самостійною підставою для реєстрації змін самочинно збудованого об`єкта із збільшенням його загальної площі до 117,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 .

З вищевказаної довідки вбачається, що під час поточної інвентаризації встановлено, що нежитлове приміщення 101 в будинку АДРЕСА_3 має загальну площу 117,5 кв.м., основну 88 9 кв.м. Зміна площі відбулась за рахунок уточнення лінійних розмірів».

Вказана довідка надана за місцем вимоги на підставі п. 1.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року № 127.

Отже, довідка про проведення технічної інвентаризації є лише підтвердженням проведення технічної інвентаризації для складання технічного паспорту, не є правовстановлюючим документом та не може слугувати підставою для реєстрації змін розділу.

З урахуванням вищенаведеного заявниками не подано належних, передбачених чинним законодавством документів, які необхідні для проведення спірної реєстрації дії.Оскільки Одеською міською радою рішення про надання відповідачам чи/або іншим особам у власність або у користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 для будівництва прибудови не приймалось, тому має місце самовільне зайняття земельної ділянки.

Таким чином, вищевикладені обставини свідчать про здійснення самочинного будівництва без документів, що дають право на виконання будівельних робіт та на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси за адресою: АДРЕСА_4 .

Самочинна прибудова за адресою: АДРЕСА_4 унеможливлює здійснення територіальною громадою м. Одеси правомочностей власника щодо ділянки землі, яка знаходиться під забудовою, що в свою чергу, є підставою для звільнення земельної ділянки шляхом зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого (прибудованого) об`єкта загальною площею 83,6 кв.м. (відповідно до Реєстру) за адресою: АДРЕСА_4 .

Що стосується вимог заявлених до ОСОБА_7 , то вона за виниклими правовідносинами не є належним відповідачем, вона не є стороною договору, вимоги до неї безпідставні, позивачем не вказано підстав заявлених саме до неї вимог. Крім того, її представницькі дії вчинялися від імені неповнолітніх відповідачів за розпорядженням Лиманської Районної державної адміністрації №434/А-2017 від 20.10.2017 р., які були обдарованними, що підтверджується змістом договору дарування .

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути в рівних частинах сплачений судовий збір в розмірі: 12612 грн. за подачу позову та 1051 грн. за подачу клопотання про забезпечення позову, а всього на суму 13663 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-283, 354-355 ЦПК України -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Одеської міської ради задовольнити частково.

Скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію змін розділу від 18.08.2017 року № 36695201, що є підставою для проведення державної реєстрації зміни права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на приміщення АДРЕСА_1 , загальною площею 101,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1295105251101).

Визнати недійсним договір дарування об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 101,7 кв.м., укладений між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в інтересах яких діяла ОСОБА_7 , від 08.12.2017 року № 13028, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Груєвою Олександрою Валеріївною.

Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.12.2017 року № 38614704, що є підставою для проведення державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на об`єкт за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 101,7 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1295105251101).

Скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію змін розділу від 03.10.2018 року № 43323259, що є підставою для проведення державної реєстрації зміни права власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 116,2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1295105251101).

Скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію змін розділу від 11.09.2019 року № 48633506, що є підставою для проведення державної реєстрації зміни права власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на приміщення АДРЕСА_2 , загальною площею 117,5 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1295105251101).

Зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинно збудованого (прибудованого) об`єкта загальною площею 83,6 кв.м. (відповідно до Реєстру) за адресою: АДРЕСА_4 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_7 ) судові витрати у розмірі 13663 грн. в рівних частинах (на рахунок юридичного департаменту Одеської міської ради - код 26302537, р/р 35415074034995, ГУ ДКСУ у м. Одесі Одеської області, МФО 828011).

В частині вимог до ОСОБА_7 відмовити.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Рішення складено та підписано 07 квітня 2023 р.

Суддя