Рішення

від 13.02.2023 по справі 201/4226/21

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/4226/21

Провадження № 2/204/513/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(з а о ч н е)

13 лютого 2023 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лавриненко В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГУДЗОН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам та платежам співвласника будинку, -

ВСТАНОВИВ:

До Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшли за підсудністю із Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська матеріали позовної заяви ОСББ «ГУДЗОН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам та платежам співвласника будинку.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСББ «ГУДЗОН» є юридичною особою, створеною за ініціативою власників квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та діє відповідно до статуту та закону. ОСББ «ГУДЗОН» встановлено такі розміри внесків на управління, утримання спільного сумісного майна: з 01 січня 2018 року 4,62 грн/м2; з 01 січня 2019 року 5,05 грн/м2. ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_2 , загальною площею 45,5 м2. В результаті невиконання відповідачем покладених на нього обов`язків по сплаті внесків у період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2021 року, утворилась заборгованість у сумі 5766 гривень 15 копійок. Таким чином, з відповідача, який порушив свої зобов`язання перед позивачем зі сплати щомісячного внеску, також підлягають стягненню штрафні санкції, а саме: інфляційні витрати 899 гривень 49 копійок, та штрафні санкції 384 гривні 50 копійок. Також представником позивача зазначено, що позивач очікує понести витрати на правову допомогу орієнтовно на суму 19000 гривень, а точний розрахунок витрат буде надано після ухвалення судом рішення за результатами розгляду справи. Тому прохає стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 7050 гривень 14 копійок, з яких: сума боргу 5766 гривень 15 копійок, інфляційні витрати 899 гривень 49 копійок, 3% річних 384 гривні 50 копійок; та здійснити розподіл судових витрат (а. 1-7).

Ухвалою судувід 14вересня 2021року усправі відкритоспрощене позовнепровадження звикликом сторінта призначеносудове засіданняна 12жовтня 2021року (а.с.41),копія якої надіслана відповідачу 14 вересня 2021 року за вихідним № 21105/21-вих/2/204/2225/21 (а. с. 42).

Ухвалою суду від 22 червня 2022 року позовну заяву залишено без розгляду (а. с. 70), яку в подальшому скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2022 року (а. с. 109-111), справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 29 вересня 2022 року справу прийнято до свого провадження та призначено судове засідання на 31 жовтня 2022 року (а. с. 117), копія якої надіслана сторонам 29 вересня 2022 року за вихідним № 17796/22-вих/2/204/2172/22 (а. с. 118).

Представниця позивача в судове засідання не з`явилась, 13 лютого 2023 року надала заяву про розгляд справи за її відсутності, наполягала на своїй правовій позиції у позовній заяві (а. с. 152-153). Також надала клопотання про розподіл судових витрат, у якому прохала стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 11000 гривень (а. с. 154-156).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення про його виклик на офіційному сайті суду (а. с. 149), причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, спираючись на вимоги ст. ст. 223, 247, 280 ЦПК України, ухвалив заочне рішення без фіксування судового процесу технічними засобами.

Судом встановлено, що 18 грудня 2016 року загальними зборами ОСББ «ГУДЗОН» на підставі протоколу № 21 затверджено статут ОСББ «ГУДЗОН», яким визначено що об`єднання здійснює свою діяльність у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 (а. с. 12-17). Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 11 вересня 2013 року (а. с. 11 та на звороті). 30 вересня 2017 року на загальних зборах ОСББ «ГУДЗОН» було затверджено кошторис, який діє з 01 жовтня 2017 року, розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території складає 4 гривні 62 копійки за м2, що підтверджується витягом з протоколу № 23 та додатку до нього (а. с. 23-24). 01 січня 2019 року на засіданні правління ОСББ «ГУДЗОН» затверджено розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 5 гривень 05 копійок за м2 оформленівідповідним Протоколом№ 1_19та додаткомдо нього(а.с.19-20).За відповідачемутворилась заборгованістьпо сплатівнесків науправління ОСББ«ГУДЗОН» заперіод з01січня 2018року по31березня 2021року насуму 5766гривень 15копійок,що підтверджуєтьсядовідкою головиправління ОСББ«ГУДЗОН» від21квітня 2021року (а.с.18та назвороті).Відповідно дорозрахунку інфляційнихвитрат,станом на01квітня 2021року сумаінфляційних витратстановить 899гривень 49копійок (а.с.27). Відповідно до розрахунку штрафних санкцій, станом на 01 квітня 2021 року сума штрафних санкцій становить 384 гривні 50 копійок (а. с. 28). Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви до суду на суму 2270 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 58 від 22 квітня 2021 року (а. с. 9), та 2481 гривню за подачу апеляційної скарги на ухвалу суду від 22 червня 2022 року, що підтверджується платіжним дорученням № 129 від 12 липня 2022 року (а. с. 80).

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст.89ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст.11ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Приписами ст.509ЦК Українивизначено, щозобов`язаннямє правовідношення,в якомуодна сторона(боржник)зобов`язанавчинити накористь другоїсторони (кредитора)певну дію(передатимайно,виконати роботу,надати послугу,сплатити грошітощо)або утриматисявід вчиненняпевної дії(негативнезобов`язання),а кредитормає правовимагати відборжника виконанняйого обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст.612ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Нормами ст.319ЦК Українивизначено,що власникволодіє,користується,розпоряджається своїммайном навласний розсуд тамає правовчиняти щодосвого майнабудь-якідії,які несуперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Крім того, вимогами ч. 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов`язує.

Згідно звимогами ч.1ст.5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Приписами ст. 7 Закону України«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку» визначенообов`язки співвласниківбагатоквартирного будинку,зокрема:забезпечувати належнеутримання таналежний санітарний,протипожежний ітехнічний станспільного майнабагатоквартирного будинку; забезпечуватитехнічне обслуговуваннята уразі необхідностіпроведення поточногоі капітальногоремонту спільногомайна багатоквартирногобудинку; використовуватиспільне майнобагатоквартирного будинкуза призначенням; додержуватисявимог правилутримання багатоквартирногобудинку іприбудинкової території,правил пожежноїбезпеки,санітарних норм; виконуватирішення зборівспіввласників; забезпечуватидодержання вимогжитлового імістобудівного законодавстващодо проведенняреконструкції,реставрації,поточного ікапітального ремонтів,технічного переоснащенняприміщень абоїх частин; відшкодовуватизбитки,завдані майнуінших співвласниківта спільномумайну багатоквартирногобудинку; додержуватисячистоти вмісцях загальногокористування ітиші згідноз вимогамизаконодавства; забезпечуватипоточний огляді періодичнеобстеження прийнятогов експлуатаціюв установленомузаконодавством порядкубагатоквартирного будинкупротягом усьогожиттєвого циклубудинку танести відповідальністьза неналежнуексплуатацію згідноіз законом; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Аналогічні обов`язкиспіввласників визначеніст.15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Згідно звимогами ч.2ст.12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.

З аналізу положень статей 11, 319, 322, 509, 526 ЦК України, статей 1, 5, 7, 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», статей 15, 20, 22Закону України«Про об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку» в їх системному взаємозв`язку вбачається, що кожний власник квартири у багатоквартирному будинку є одночасно співвласником спільного майна такого будинку, зокрема, приміщень загального користування та прибудинкової території, який має обов`язок щодо утримання зазначеного майна.

Обов`язок утримання зазначеного майна виникає у співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо з актів цивільного законодавства. При цьому витрати на утримання спільного майна у багатоквартирному будинку, витрати на оплату комунальних послуг (централізованого опалення) щодо нього входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна, а також членства в об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку.

Приписами ч. 3 ст.12Закону України«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку» передбачено, що невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідачу нараховано суму за послуги з утримання будинку та прибудинкової території 8726 гривень 58 копійок за період часу з січня 2018 року по березень 2021 року. На дату звернення до суду з позовною заявою відповідачем за період часу з січня 2018 року по березень 2021 року сплачено позивачу 3000 гривень в рахунок внесків з утримання багатоквартирного будинку.

З наданого позивачем розрахунку із оплати внесків з управління багатоквартирним будинком вбачається, що станом на 01 квітня 2021 року за відповідачем існує заборгованість у розмірі 5766 гривень 15 копійок.

Розрахунок заборгованості позивачем здійснений арифметично правильно та відповідачем не оспорюється.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на отримання плати за послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст.133ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно з вимогами ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з вимогами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, інші судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розмірі задоволених позовних вимог.

Відповідно до роз`яснень, наведених у п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді регламентовано ЦПК України. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 висловив свою позицію про те, що для цілей відшкодування витрат на правову допомогу заявник може використовувати будь-який документ, який свідчить про фактичне понесення таких витрат.

Відповідно до договору № 27/21 від 19 квітня 2021 року, правничу допомогу позивачу надано адвокатським об`єднанням «ЛЕГАРТ»(ЄДРПОУ 42743987) (а. с. 160-161).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано акт про надання послуг за договором про надання правової допомоги № 27/21 від 19 квітня 2021 року, який складено 01 липня 2022 року (а. с. 162-163), з якого встановлено, що позивачу надано професійну правничу допомогу у сумі 11000 гривень, з яких позивачем сплачено 5000 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 89 від 25 жовтня 2021 року (а. с. 164), а 6000 гривень підлягають сплаті у строк протягом п`яти днів з моменту отримання рахунку але не пізніше 31 грудня 2024 року, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Адвокатського об`єднання (а. с. 163).

Верховний суду у складі Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зазначив про те, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при оплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форми такого документа. Урахувавши наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, ВС дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений у довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Також судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18 та від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 вказав на те, що від учасника справи вимагаються докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а не докази обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права, тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Так, з акту про надання послуг за договором про надання правової допомоги № 27/21 від 19 квітня 2021 року (а. с. 162-163) вбачається, що адвокатським об`єднанням на надання правничої допомоги клієнту у даній справі витрачено 5 годин 30 хвилин на загальну суму 11000 гривень (на аналіз документів наданих ОСББ «Гудзон» 1 година; усна консультація щодо стягнення заборгованості по сплаті внесків ОСББ «Гудзон» із ОСОБА_1 30 хвилин; складання позовної заяви ОСББ «Гудзон» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по внескам і платежам співвласника будинку, сплата судового збору за подання цього позову, формування пакету документів для суду та відповідача та подання позову до суду 4 години).

Водночас, слід зазначити, що відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Разом з цим, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.

Верховний Суд у своїй постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 640/6209/19 зазначив, що розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

З цих підстав, суд звертає увагу, що частина із наданих послуг не може бути віднесена саме до правничої допомоги, зокрема, аналіз документів наданих ОСББ «Гудзон» (1 година); усна консультація щодо стягнення заборгованості по сплаті внесків ОСББ «Гудзон» із ОСОБА_1 (30 хвилин); сплата судового збору за подання позовної заяви, формування пакету документів для суду та відповідача та подання позову до суду, оскільки вони не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а відтак, витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані у якості витрат на професійну правничу допомогу.

Розподіляючи витрати, які позивач поніс на професійну правничу допомогу, враховуючи критерій реальності та співмірності, суд доходить висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази понесення витрат та обумовлена сума гонорару не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має, окрім доведеності документально, відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатським об`єднанням роботи, критерію необхідності складання процесуальних документів та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11000 гривень є явно завищеними, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи, співмірності та пропорційності понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, враховуючи обсяг наданих адвокатським об`єднанням послуг, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 2500 гривень, який відповідає принципу співмірності, пропорційності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідачки на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 4751 гривня.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 279, 280-289, 354-355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«ГУДЗОН» (49033,м.Дніпро,пр.Б.Хмельницького,буд.108;ЄДРПОУ 36440417)до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ;РНОКПП НОМЕР_1 )про стягненнязаборгованості повнескам таплатежам співвласникабудинку задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГУДЗОН» заборгованість по сплаті внеску за послуги з утримання будинку та прибудинкової території за період з січня 2018 року по березень 2021 року у розмірі 7050 (сім тисяч п`ятдесят) гривень 14 (чотирнадцять) копійок, з яких: сума боргу 5766 (п`ять тисяч сімсот шістдесят шість) гривень 15 (п`ятнадцять) копійок, інфляційні витрати 899 (вісімсот дев`яносто дев`ять) гривень 49 (сорок дев`ять) копійок, 3% річних 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 50 (п`ятдесят) копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГУДЗОН» сплачений судовий збір у сумі 4751 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят одну) гривня.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ГУДЗОН» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання його копії учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його підписання суддею або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача протягом двадцяти днів зо дня отримання ним копії рішення.

Суддя А.І. Приваліхіна