Постанова

від 11.04.2023 по справі 2-795/11

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2023 року м. Чернівці Справа № 2-795/11

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Лисака І.Н.,

суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.,

секретар: Скрипка С.В.,

скаржник/стягувач: ОСОБА_1 ,

особа, дії якої оскаржуються: державний виконавець Сторожинецького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Казмирович Валерій Максимович,

заінтересована особа/боржник: ОСОБА_2

при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 лютого 2023 року, постановлену під головуванням судді Дячук О.О., -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Сторожинецького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Казмировича В.М., в якій просила: визнати строк для подання скарги пропущеним з поважних причин та поновити його; визнати неправомірною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №28368128 від 12 листопада 2018 року.

В обґрунтування скарги зазначала, що рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 09 серпня 2011 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у розмірі по 250 грн на кожну дитину щомісячно до досягнення ними повноліття, згідно чого було видано виконавчий лист №2-795/11.

В подальшому, державним виконавцем Казмировичем В.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 12 листопада 2018 року на підставі заяви стягувана, що боржник борг по аліментам погасив у повному обсязі.

Зазначала, що жодної заяви про закінчення виконавчого провадження не писала, про зазначену постанову не знала, її копія стягувачу не направлялася, договору про утримання дітей чи договору про передачу майна з боржником не Провадження №22-ц/822/278/23

укладала, з питанням щодо виплати аліментів до суду ОСОБА_2 не звертався.

Вважає постанову неправомірною та такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. На підставі наведеного просила скаргу задовольнити.

Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 21 лютого 2023 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

В обґрунтування скарги наводить обставини, викладені в скарзі, та зазначає, що жодних заяв з приводу погашення боргу боржником не подавала, що свідчить про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження.

Посилання ОСОБА_2 на те, що ним виплачена увесь розмір аліментів у розмірі 200000 чи 300000 грн, жодними доказами не підтверджується.

У відзиві на апеляційну скаргу Сторожинецький ВДВС у Чернівецькому районі Чернівецької області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України констатує відсутність перешкод у перегляді судового рішення без учасників провадження, які приймають участь, оскільки будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи останні у судове засідання не з`явились.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вимоги до рішення на час його ухвалення встановлюються нормами ст.263 ЦПК України, однак рішення суду першої інстанції в повній мірі їм не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні скарги суд першої інстанції виходив з того, що заявниця не надала суду належних та допустимих доказів того, що не зверталась до виконавчої служби із заявою про погашення боргу по аліментам, майже чотири роки не зверталась про порушення свого права щодо неотримання аліментів, звернулась зі скаргою після того, як виконавче провадження було знищене, тому закінчення виконавчого провадження №28368128 від 12 листопада 2018 року є правомірним.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Рішенням Сторожинецького суду від 09 серпня 2011 року розірвано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліменти на утримання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в розмірі по 250 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття (а.с.6-8).

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження від 12.11.2018 року ВП №28368128 встановлено, що Сторожинецьким районним судом було видано виконавчий лист №2-795 від 20.08.2011 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_7 . Згідно заяви ОСОБА_7 про сплату ОСОБА_2 боргу по аліментам в повному обсязі, виконавче провадження закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.13-14).

Згідно витягу з Розносної книги для місцевої кореспонденції за 2018 рік встановлено, що ОСОБА_2 отримав копію постанови про закінчення виконавчого провадження 30.11.2018 року (а.с.15-17).

З листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 14.12.2022 року №05.2-05/840/22 вбачається, що на виконанні у Сторожинецькому відділі ДВС перебувало виконавче провадження №28368128 з примусового виконання виконавчого листа Сторожинецького районного суду від 20.08.2011 року №2-795 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 аліментів у розмірі 500 грн. 12.11.2018 року державним виконавцем на підставі заяви ОСОБА_7 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із повним фактичним виконанням рішення суду, а виконавчий документ повернуто до Сторожинецького районного суду, що підтверджено витягом з Розносної книги для місцевої кореспонденції за 2018 рік з відповідною відміткою в ній. Також зазначено, що згідно Акту про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 02.02.2022 року виконавче провадження №28368128 знищено (а.с.9-10).

Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно дост.124Конституції Українисудові рішенняухвалюються судамиіменем Україниі єобов`язковимидо виконанняна всійтериторії України. У п.9 ч.3 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Статтею 18 ЦПК України визначено: судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Аналогічна норма містилася в ст.14 ЦПК України, який діяв на час ухвалення рішення суду про стягнення аліментів.

Згідно ст.447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За приписами частин 1-2 ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» (тут і надалі в редакції на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст.5 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч.1 ст.13 ЗУ «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, п.1 ч.3 вказаної статті встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

За приписами ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 ст.184 СК України встановлено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

З аналізу вказаних правових норм можна дійти висновку, що станом на день винесення судом рішення про стягнення з відповідача аліментів, вони підлягали індексації.

Також, з вимог ч.3-4 ст.77 СК України аліменти сплачуються щомісячно. За взаємною згодою аліменти можуть бути сплачені наперед. Якщо платник аліментів виїжджає на постійне місце проживання у державу, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, аліменти можуть бути сплачені наперед за час, визначений домовленістю подружжя, а у разі спору - за рішенням суду.

В силу вимог ст.189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно з ч.1, 2, 4 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Так,за приписамип.9ч.1ст.39ЗУ «Провиконавче провадження» виконавчепровадження підлягаєзакінченню уразі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. В такому випадку виконавчий документ разом із постановою про закінчення виконавчого провадження надсилаються до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (ч.3 ст.39 Закону).

Частиною 1 ст.40 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ст.41 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов`язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред`явити його до виконання.

Доводи в апеляційній скарзі на те, що виконавче провадження було неправомірно закрите у зв`язку з повним виконанням, є спроможними, позаяк ні боржник, ні державний виконавець, на якого покладається обов`язок доведення правомірності своїх дій, наявність підстав для закінчення провадження не довели. В свою чергу, постанова не містить жодних посилань на законний спосіб такого виконання (розрахунок на майбутнє за домовленістю сторін, укладення договору між боржником та стягувачем, передання в рахунок сплати майна тощо).

Доводи відзиву з приводу існування даних в АСВП про пред`явлення з боку стягувача розписки про отримання аліментів від боржника, що і стало підставою для закінчення виконавчого провадження, на думку суду свідчить про отримання саме заборгованості, яка існувала на той час, оскільки це визнається скаржником (стягувачем).

Висновок суду першої інстанції про те, що звернення стягувача із скаргою до суду після збігу тривалого часу і знищення матеріалів виконавчого провадження свідчить про правомірність закінчення провадження, зроблено на припущеннях, оскільки свідомість дій стягувача про це без виконання вимог Закону щодо направлення державним виконавцем стягувачу копії постанови про закінчення виконавчого провадження не прослідковується.

Враховуючи вищевикладене, через неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду та неправильне застосування норм процесуального права на підставі п.1,3-4 ч. 1 ст.376 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про задоволення скарги.

Керуючись ст.ст.367,368,374,376,381,382,451ЦПК України,апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 ,яка дієв інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Ухвалу Сторожинецького районногосуду Чернівецькоїобласті від21лютого 2023року скасувати.

Скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову державного виконавця Сторожинецького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Казмировича Валерія Максимовича задовольнити.

Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Сторожинецького відділу державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Казмировича Валерія Максимовича від 12.11.2018 року про закінчення виконавчого провадження №28368128.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий Лисак І.Н.

Судді: Височанська Н.К.

Литвинюк І.М.