Рішення

від 05.11.2007 по справі 15/300

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/300

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

                                                                                          Справа№  

     за позовною заявою ДП "Капро-Львів", м.Львів

до відповідача Спільного українсько-чеського підприємтва "Сейф Варта-Редут", м.Львів

про стягнення 10959,61 грн.

                                                                                                 Суддя  Т.Костів

Представники

Від позивача: Малекін А.О. (довіреність б/н від 02.10.2007р.),

                        Шподарунок Є.Б. (довіреність б/н від 02.10.2007р.)

                        Чуханенко Н.А. (довіреність б/н від 02.10.2007р.)

                        Малькут О.Ф. (довіреність б/ від 02.10.2007р.)

Від відповідача: Жидков Ю.В. (довіреність № 23/07-Р від 04.10.2007р.)

Суть спору:  Дочірнє підприємство “Капро-Львів”, м. Львів, звернулось із позовною заявою до спільного українсько-чеського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сейф Варта-Редут", м. Львів, про стягнення 10959,61 грн., з яких 9256,43 грн. –вартість викраденого майна, 462,82 грн. –3% річних, а також інфляційні втрати в сумі 1240,36 грн.

          14.09.2007 р. господарський суд Львівської області порушив провадження по справі та призначив розгляд на 04.10.2007 р. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 04.10.2007 р., 18.10.2007 р. В судовому засіданні 30.10.2007 р. оголошувалась перерва до 05.11.2007 р.

Представникам сторін роз'яснено їх права згідно ст.22 ГПК України. У відповідності до ст.75 ГПК України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

У судових засіданнях представники позивача позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердили, що на підставі договору №21/05-Л від 23.11.2006 р. відповідач надавав позивачу послуги з охорони майна, громадського порядку та особистої безпеки працівників за адресою м.Львів, вул. Тролейбусна, 11. Однак, в ніч з 18 на 19.09.2005 р. невстановлені особи розібравши частину стіни здійснили проникнення та крадіжку майна на загальну суму 9256,43 грн. Просять позов задоволити.

У судових засіданнях представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву та додатку до відзиву. Визнав факт виявлення пошкодження у стіні об'єкту, що перебував під охороною, однак, поставив під сумнів можливість стороннього проникнення та викрадення майна. Ствердив, 18 на 19.09.2005 р. об'єкт опечатувався, а 19.09.2005 р. інвентаризація та розслідування проводилось без участі представника відповідача. Посилається на розбіжності у даних бухгалтерського обліку позивача щодо наявного та викраденого майна. Просить у позові відмовити.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач є дочірнім підприємством товариства з обмеженою відповідальністю “Електра”, що підтверджується наказом №9 від 06.01.1999 р. “Про створення Дочірнього Підприємства “Капро-Львів” у м. Львів”.

01.01.2005 р. між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) був укладений договір №21/05-Л, згідно із п. 1.1. якого відповідач зобов'язався охороняти майно, громадський порядок та особисту безпеку працівників на території (об'єкті) складу-магазину ДП “Капро-Львів”. З додатку №2 до вказаного договору випливає, що до переліку об'єктів (майна), які підлягають охороні, включено склад, додатковий склад, кран-балку та приміщення для працівників складу.

У відповідності до п. 2.1. договору, відповідач зобов'язався надавати послуги якісно і своєчасно, вживати заходи щодо припинення протиправних дій осіб, що посягають, зокрема, на майно позивача на території, що охороняється, бути присутнім при пломбуванні працівником позивача зовнішніх дверей складів та інших приміщень, відшкодовувати прямі збитки, спричинені неналежним виконанням зобов'язань за цим договором в частині майна, що знаходиться під охороною у відповідності до зазначеного додатку №2 до договору.

З матеріалів справи, зокрема, помісячних актів виконання робіт (послуг) за 2005 р. вбачається, що договір виконувався сторонами, послуги надавались відповідачем, приймались та оплачувались позивачем без зауважень, окрім періоду вересень 2005 р., що підтверджується приміткою позивача про невиконання відповідачем своїх послуг у зв'язку із проникненням сторонніх осіб та крадіжкою, що була виявлена 19.09.2005 р. Претензій щодо неналежної оплати наданих послуг відповідач не заявляв, доказів зворотнього не надав. Посилання відповідача на невжиття самим позивачем достатніх заходів до посилення охорони та встановлення сигналізації не підтверджено належними доказами та не стосується суті справи.

Станом на дату розгляду справи договір між сторонами припинений, що підтверджується листом №178 від 30.12.2005 р., направленим згідно п. 6.2. договору №21/05-Л від 01.01.2005 р.

Позивач стверджує про факт проникнення сторонніх осіб в ніч з 18 на 19.09.2005 р. до охоронюваних відповідачем приміщень та вчинення крадіжки. Таке твердження знаходить підтвердження в матеріалах справи. Зокрема, із запису в журналі прийняття та передачі чергування охорони відповідача по складу ДП “Капро-Львів”, вчиненого 19.09.2005 р. випливає факт виявлення працівником відповідача виривання бляхи із задньої стіни складу. Цей же факт зафіксовано і в акті позивача від 19.09.2005 р.. Листом Франківського районного відділу Львівського міського управління головного управління МВС України у Львівській області від 02.10.2007 р. №711-9235 підтверджується факт порушення по даному факту кримінальної справи, яка слідством зупинена в порядку п. 3 ст. 206 КПК України. При цьому, слідством встановлено проникнення сторонніх осіб до складського приміщення позивача по вул. Тролейбусній, 11 у м. Львові шляхом прорізу оцинкованої бляхи та таємне викрадення ними майна. Зазначене спростовує посилання відповідача на технічну неможливість такої крадіжки, відсутність характерних слідів тощо. Відповідач не позбавлений права при встановленні органами, які здійснюють розслідування кримінальної справи, судом, який розглядатиме кримінальну справу інших обставин, які не були відомі сторонам під час розгляду цієї справи, у встановленому порядку звертатись за переглядом судового рішення за ново виявленими обставинами.

Посилання відповідача на ту обставину, що огляд складського приміщення після проникнення та розслідування справи проводилось без участі його представника, не заперечує зазначених обставин. Не заслуговує на увагу також твердження про те, що опломбування складу напередодні проникнення здійснював працівник позивача без участі представника відповідача, як таке, що не підтверджене належними доказами, а також із врахуванням тієї обставини, що згідно із п. 2.1. договору №21/05-Л від 01.01.2005 р. присутність під час опломбування зовнішніх дверей є обов'язком саме відповідача.

19.09.2005 р. позивачем була проведена контрольна перевірка інвентаризація цінностей, за результатами якої складено відповідний акт, яким встановлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 9256,43 грн. Однак, порівнянням даних зазначеного акту з переліком викраденої продукції, не встановлені стверджувані відповідачем розбіжності по вказаних  ним позиціях. Посилання на невідповідність цих даних із актом передачі цінностей в магазині на 10.06.2005 р. не спростовують позовних вимог та не заслуговують на увагу, оскільки акт передачі цінностей в магазині містить застарілі дані, дійсні станом на 10.06.2005 р., тобто за кілька місяців до факту проникнення.

У відповідності до ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. При цьому, у відповідності до ст. 955 ЦК України, положення відповідної глави застосовуються і до окремих видів зберігання, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 978 ЦК України, за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. У відповідності до ст. 942 ЦК України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Згідно із ст. 950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Проте, відповідач у встановленому порядку не довів наявність передбачених законом підстав для звільнення його від відповідальності.

Згідно із ст.. 951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Як випливає з аметріалів справи, вартість викрадених речей становить 9256,43 грн.. Належних доказів зворотнього суду не надано.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати, посилаючись на відмову відповідача добровільно виконати своє зобов'язання, не зважаючи на звернення до нього позивача. Однак, належних доказів звернення до відповідача із вимогами про оплату суду не надано, а у відповідності до п. 2.1. договору №21/05-Л від 01.01.2005 р. відповідач зобов'язався відшкодовувати тільки прямі збитки позивача, спричинені неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків. Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. З врахуванням наведеного, позов у цій частині задоволенню не підлягає. Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Враховуючи вищенаведене, позов слід задовольнити частково, судові витрати покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 353, 210, 215, 222 ЦК України, ст.ст. 33, 41, 42 43, 49, 60, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з спільного українсько-чеського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Сейф Варта-Редут" (79035 м.Львів, вул.Зелена,115Б, ЄДРПОУ 32639988) на користь ДП  “Капро-Львів” (79026 м. Львів, вул. В. Великого, 27, ЄДРПОУ 30275634) 9256,43 грн. збитків, 92,56 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4.          В частині решти вимог у позові відмовити.

Суддя