Постанова

від 24.10.2007 по справі 9/6897-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/6897-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"24" жовтня 2007 р.                                                            Справа №9/6897-А

за позовом  Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький    

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ринок-Важіль" м. Хмельницький

про стягнення 5126,75 грн. у т. ч. 4906,25 грн. адміністративно-господарських санкцій та 220,50 грн. пені

Суддя                      Секретар судового засідання

Представники сторін:

Від позивача -        Мороз Т.М. –за дов. від  31.05.07 №3948,.

Від відповідача –  Мельник  О.Д. –за дов. від 13.11.06

У судовому засіданні   оголошено вступну  і  резолютивну частини постанови згідно ст. 160 КАС України.

Позивач у позовній заяві та представник у судовому засіданні просять стягнути з відповідача 4906, 25 грн. адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів  та 220,50 грн. пені за порушення термінів сплати штрафних санкцій відповідно до ст.ст.19,20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. Звертається увага , що відповідачем не виконано норматив  створення  робочих місць інвалідів. Посилаються також на лист Управління  праці та соціального  захисту населення  щодо того, що відповідач не  повідомляв  про створення (пристосування  ) у   2006 році  робочих місць для працевлаштування інвалідів  і про вільні місця та  вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

          Відповідач у запереченнях на позов та представник у судовому засіданні поти позову заперечують, посилаються на те, що на протязі 2006 року відповідач направляв до міського центру зайнятості звіти про наявність вакантних посад , в яких відображалися вакантні посади для інвалідів. Однак, позивачем не направлялись інваліди для заміщення даних вакантних посад, хоча робоче місце було створено. Тому  вважають, що підстави застосування   санкцій   відсутні. Звертається увага на ст. 18 Закону щодо того, що забезпечення  прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості,  а  також на те, що працевлаштування    інвалідів здійснюється   державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами .  Надано також постанову господарського суду від 25.10.06 по справі №20/5335-А як на підставу звільнення від доказування  згідно ст. 72 КАС України.

Розглядом матеріалів справи  встановлено наступне.

Відповідачем   поданий до Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідачем поданий Звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік, в якому відповідачем зазначена середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу - 16 осіб,  з них працюючих інвалідів –0,  кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях,  створених відповідно до вимог ст.19 Закону –1 особа, фонд оплати праці штатних працівників –78,5тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника –4908,80 грн., сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів не зазначена.

На підставі даних звіту позивачем проведено розрахунок заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій, згідно якого відповідачу обрахована сума адміністративного-господарських санкцій в сумі середньорічної заробітної плати штатного працівника за не створення 1 робочого місця для працевлаштування інваліда в розмірі 4906,25 грн. (78500 : 16 ).

        За порушення строків сплати штрафних санкцій за період з 17.04.07 по 14.09.07 позивачем нараховано пеню  в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (150 днів прострочення платежу), яка становить 220,50 грн.

      Як вбачається з матеріалів справи  позивачем  в Хмельницький міський  центр зайнятості подані Звіти про наявність вільних робочих місць  за серпень, грудень  2006р. з відповідними листами в    центр   зайнятості та  позивачу ,  у  яких  відмічена наявність вакантних робочих місць для  інвалідів.

На запит позивача листом Управління  праці та соціального  захисту населення Хмельницької міської Ради № 3948 від 31.05.07  повідомлено , що відповідач не  повідомляв  про створення (пристосування  ) у   2006 році  робочих місць для працевлаштування інвалідів  і про вільні місця та  вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

        Згідно Постанови  господарського суду Хмельницької області від 25.10.06  по справі № 20\5335-А , залишеною без змін  ухвалою Житомирського апеляційного  господарського суду за позовом позивача до відповідача про стягнення   4127,65 грн.  санкцій та пені по Звіту  за 2005 рік  у позові  відмовлено.

У зв'язку з несплатою відповідачем суми заборгованості,  позивач звернувся з позовом до суду.

         Досліджуючи надані по справі докази та пояснення представників сторін, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.

Згідно ч.ч.1,2,3,5 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91  із змінами і доповненнями  для   підприємств   (об'єднань),   установ   і організацій незалежно від форми власності і господарювання установлено норматив робочих місць для  працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного  робочого  місця.

Підприємства, установи,    організації,    у    тому    числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.  

 Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць  у  кількості,  визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

 Як вбачається з наданих в матеріали справи доказів, позивач вимоги закону не виконав, не працевлаштував на підприємстві одного інваліда відповідно до нормативу. У поданому до позивача звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік зазначив про відсутність штатних працівників-інвалідів, тоді як згідно вимог чинного законодавства установлений норматив –1 робоче місце для працевлаштування інвалідів.

Згідно ч.1 , ч.ч. 3-5  ст.20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.   

 Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

 Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в  якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України .

    У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

 При цьому згідно п.2  Порядку  сплати підприємствами, установами, організаціями та   фізичними особами, що використовують найману працю,  суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затв. Постановою Кабінету Міністрів України    від 31 січня 2007 р. N 70 „ Про реалізацію статей 19 і 20  Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" обчислення суми     адміністративно-господарських     санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

   Враховуючи    вищезазначене, визначено  механізм   сплати  вищезазначених адміністративно –господарських санкцій , тобто здійснено спеціальне врегулювання відносин, на відміну   від загальних норм  Господарського     кодексу України .

Посилання    відповідача   на  норми  ст.ст. 17-18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" як для звільнення від  обов'язків,  визначених ст.ст. 19-20 Закону  безпідставні, оскільки   нормами ст.ст. 17-18 закону   врегульовані    інші правовідносини, зокрема, щодо прав   безпосередньо самих інвалідів.

  Судом також враховується, що нормами   ст.ст. 19 та 20 Закону України  „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні“  не передбачено  випадків  звільнення    підприємств  від  сплати адміністративно-господарських санкцій , а єдиною підставою  їх застосування  зазначається факт  наявності  у підприємства  кількості працюючих інвалідів меншу, ніж установлено нормативом, оскільки  підприємства  самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць , а  виконанням нормативу робочих місць   вважається працевлаштування підприємством,  інвалідів, для яких це місце роботи є основним. Натомість всупереч ст. 71 КАС України  відповідач підтверджуючих доказів не надав.  При цьому    подання    звітності   відповідачем в    центр    зайнятості  також не є підставою для відмови у  позові.

Згідно ч.2 ст.20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно п.4 Порядку  сплати підприємствами, установами, організаціями та   фізичними особами, що використовують найману працю,  суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затв. Постановою Кабінету Міністрів України    від 31 січня 2007 р. N 70 „ Про реалізацію статей 19 і 20  Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення строків сплати          суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.   Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджуються Мінпраці.

      Згідно п. 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затв. наказом Мінпраці України від 15.05.2007  № 223, зареєстрованого Міністерством Юстиції України 30.05.2007 за № 552/13819, у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

У зв'язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій  в добровільному порядку у встановлені законодавством терміни позивачем обгрунтовано  нараховано пеню  за період з 17.04.07 по 14.09.07 в розмірі   220,50 грн.

         Посилання   відповідачем на  постанову господарського суду від 25.10.06 по справі №20/5335-А як на підставу звільнення від доказування  згідно ст. 72 КАС України безпідставне, оскільки   згідно норми ч. 1 ст. 72 КАС України  обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Натомість  по справі №20/5335-А встановлювались   обставини   про зайнятість та працевлаштування інвалідів в 2005 році, які  не входять в предмет доказування по справі №9\6897-А.  Крім того, судом   враховується, що  по взаємовідносинах сторін   за   2005 рік норми  ст. 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" діяли   у    іншій    редакції , ніж  за    2006рік.

          Оскільки відповідачем не надані докази, що спростовують допущене порушення норм чинного законодавства, а позивачем доведена обґрунтованість нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені, позовні вимоги визнаються обґрунтованими, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.4, 14, 69-71, 86,  104,  158-163, 167, 254-255, п.6 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України , СУД  

П О СТ А Н О В И В   :

Позов  Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ринок-Важіль” м. Хмельницький про стягнення  5126,75 грн.,   у т.ч.  4906,25 грн. адміністративно-господарських санкцій та 220,50 грн. пені задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ринок-Важіль”  м. Хмельницький /вул. Геологів, 8, код 31479701/ на користь Хмельницького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів м. Хмельницький \ вул.Грушевського,87, код 23565058 \ 4906,25 грн. /чотири тисячі дев'ятсот  шість  гривень 25 коп./ адміністративно-господарських санкцій та 220,50 грн. /двісті двадцять гривень  50 коп./ пені .

Згідно ст.ст. 185-186 КАС УКРАЇНИ  сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного  суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС УКРАЇНИ Постанова, якщо інше не встановлено КАС УКРАЇНИ  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова  суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                      

Постанова  складена  у повному   обсязі  і    підписана -  26.10.07

Віддрук.: 3 прим.:

1–по справі,

2 - позивачу,

3 –відповідачу.