Рішення

від 07.04.2023 по справі 522/12649/22-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

07.04.23

Справа № 522/12649/22-Е

Провадження № 2/522/2490/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Чернявської Л.М.,

за участю секретаря судових засідань Купцова С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІХЦ (Україна)» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

26 вересня 2022 року до Приморського районного суду м.Одеси через свого представника звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІХЦ (Україна)» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, у якій просить:

-визнати протиправним та скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «ІХЦ (Україна)» про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «ІХЦ (Україна)»;

-поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «ІХЦ (Україна)» з 05 січня 2022 року;

-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІХЦ (Україна)» (код ЄДРПОУ 4377202910) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 05 січня 2022 року.

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що з 01 лютого 2021 року вона працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ІХЦ (Україна)» на посаді головного бухгалтера за усним безстроковим трудовим договором, з 01.07.2021 року - за письмовим строковим трудовим договором, а саме за трудовим контрактом із працівником №000-0003 від 01.07.2021 року, строк дії якого визначений до 01.07.2023 року. 05.01.2022 року позивачці стало відомо, що вона була звільнена з посади головного бухгалтера, на робоче місце була не допущена. При цьому позивачці не було надано угоди про дострокове припинення трудового контракту із працівником №000-0003 з 01 липня 2021 року, з наказом про звільнення позивачку ознайомлено не було та його копії не надано. Позивачка також зазначає, що не зважаючи на неодноразові прохання надати їй трудову книжку, наказ про звільнення, вона отримувала необґрунтовану відмову та незрозумілі пояснення. 04.07.2022 року позивачкою було надіслано листа-вимогу про повернення їй трудової книжки, проте вона її так і не отримала, що, на думку позивачки, є підставою для стягнення з ТОВ «ІХЦ (Україна)» на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05 січня 2022 року. Своє звільнення позивачка вважає незаконним та таким, що суперечить положенням чинного законодавства. Разом із позовною заявою позивачкою подано клопотання про витребування доказів, а саме про витребування у ТОВ «ІХЦ (Україна)» копії наказу про її звільнення.

Ухвалою суду від 27 вересня 2022 року відкрито провадження по справі, встановлено спрощений порядок розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено. Витребувано у ТОВ «ІХЦ (Україна)» належним чином завірений наказ про звільнення ОСОБА_1 та докази, які стали підставою відповідного звільнення. Проведення судового засідання призначено на 27 жовтня 2022 року.

06 жовтня 2022 року від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

В судове засідання 27 жовтня 2022 року сторони не з`явились, розгляд справи відкладено на 11 листопада 2022 року.

03 листопада 2022 року від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

У судовому засіданні 11 листопада 2022 року сторони не з`явились. Ухвалою суду визнано явку ОСОБА_1 в судове засідання обов`язковою, розгляд справи відкладено на 05 грудня 2022 року.

У судовому засіданні 05 грудня 2022 року, у яке відповідач не з`явився, судом задоволено клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи копії наказу про прийняття на роботу за №1 від 01.02.2021 року, а також оригіналів документів, які було додано до позовної заяви, а саме: накладної Укрпошти №6510202591604 від 04.07.2022 року; опису вкладення до поштового відправлення від 04.07.2022 рок; фіскальних чеків від 04.07.2022 року; листа від 04.07.2022 року, адресованого директору ТОВ «ІХЦ (Україна)»; накладної Укрпошти №6510202638724 від 13.09.2022 року; опису вкладення до поштового відправлення від 13.09.2022 року; фіскальних чеків від 13.09.2022 року; листа від 13.09.2022 року, адресованого директору ТОВ «ІХЦ (Україна)». Розгляд справи відкладено на 04 січня 2023 року.

04 січня 2023 року до суду надійшло клопотання представника ТОВ «ІХЦ (Україна)» про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитися з її матеріалами.

Цього ж дня до суду надійшли письмові пояснення позивачки щодо розрахунку її середньої заробітної плати за листопад-грудень 2021 року, до яких додано копії відомостей про виплату зарплати через банк (а.с.53-56).

У зв`язку із оголошенням в Одеській області 04 січня 2023 року у призначений судом час судового засідання повітряної тривоги, розгляд справи відкладено на 13 лютого 2023 року.

20 січня 2023 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву із доданими до нього доказами, у якому посилається на те, що позивачка знаходилась у трудових відносинах з ТОВ «ІХЦ (Україна)» на посаді головного бухгалтера з 01.02.2021 року до 30.06.2021 року на підставі усного безстрокового трудового договору, а з 01.07.2021 року до 05.01.2022 року на підставі письмового строкового трудового договору, а саме трудового контракту з працівником №000-0003 від 01.07.2021 року, відповідно до пункту 7.2. якого, останній припиняє свою дію в тому числі у випадку письмової згоди сторін, оформленою протоколом щодо припинення (підпункт 7.2.1. письмового трудового договору). ТОВ «ІХЦ (Україна)» та позивачка дійшли згоди про припинення трудових відносин з 05.01.2022 року, внаслідок чого 04.01.2022 року уклали угоду про дострокове припинення трудового контракту із працівником №000-0003 від 01.07.2021 року (протокол щодо припинення). Одночасно 04.01.2022 року відповідачем був прийнятий наказ №2 «Про припинення трудового договору на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України», а саме звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера за угодою сторін з 05.01.2022 року. Копію цього наказу позивачка отримала 04.01.2022 року, про що свідчить пункт 8 угоди від 04.01.2022 року про дострокове припинення трудового контракту із працівником №000-0003 від 01.07.2021 року (протоколу щодо припинення). При звільненні відповідач виплатив позивачці всі суми, що їй належать, а також грошову компенсацію. Відповідач також посилається на те, що з 5 січня 2022 року до цього часу отриману грошову компенсацію, яка була виплачена у зв`язку із достроковим припиненням письмового трудового договору, позивачка ТОВ «ІХЦ (Україна)» не повернула та не намагалася повернути, своєї незгоди щодо припинення трудових відносин відповідачу не висловлювала, а отже не вважала своє звільнення незаконним. Відповідач зазначає, що не відповідають дійсності твердження позивачки про те, що 05.01.2022 року її не було допущено до роботи, оскільки за угодою сторін 05.01.2022 року є останнім днем роботи позивачки в ТОВ «ІХЦ (Україна)». Відповідач вважає, що припинення трудових відносин між ним та ОСОБА_1 відбулося за угодою сторін у порядку, передбаченому діючим законодавством України та трудовим контрактом з працівником №000-0003 від 01.07.2021 року. Відповідач також зазначає, що позивачка під час укладення трудового договору своєї трудової книжки відповідачу не передавала, а тому відповідач й не міг її повернути. Відповідач заперечує отримання від позивачки листів від 04.07.2022 року та від 13.09.2022 року, вважає, що ОСОБА_1 діє недобросовісно, а метою подання позову є її бажання незаконно збагатитися за рахунок ТОВ «ІХЦ (Україна)» (а.с 61-66).

13 лютого 2023 року від позивачки до суду надійшла заява про виклик свідка.

У судовому засіданні 13 лютого 2023 року зазначене клопотання судом задоволено, викликано свідка ОСОБА_2 , а також прийнято відзив на позовну заяву разом із доданими до нього доказами. Розгляд справи відкладено на 15 березня 2023 року.

28 лютого 2023 року засобом електронної пошти від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій вона зазначає, що не погоджується з доводами та правовою оцінкою обставин, викладеними відповідачем у відзиві, просить суд прийняти як доказ копію повідомлення про прийняття працівника на роботу від 01.02.2021 року, яким, на її думку, підтверджується те, що під час укладення трудового договору позивачка передала, а відповідач прийняв її трудову книжку.

06 березня 2023 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач не погоджується із доводами викладеними позивачем у відповіді на відзив. На думку відповідача, направлене податковому органу повідомлення про прийняття працівника на роботу підтверджує лише те, що відповідного працівника прийнято на роботу (за основним місцем роботи або за сумісництвом) на підставі відповідного наказу та з певної дати, але не підтверджує факт передання чи не передання трудової книжки роботодавцю. Крім того, відповідач вважає надану позивачкою паперову копію електронного документу, а саме повідомлення про прийняття працівника на роботу від 01.02.2021 року, недопустимим доказом.

13 березня 2023 року засобом електронної пошти від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, у яких вона також просить долучити до матеріалів справи паперову копію повідомлення про прийняття працівника на роботу від 01.02.2021 року.

13 березня 2023 року від Позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

В судове засідання 07 квітня 2023 року сторони не з`явились, сповіщались належним чином. Від учасників справи надійшли заяви про розгляд справи за відсутності.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд вважає встановленими такі факти та відповідні ним правовідносини.

01 лютого 2021 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу на посаду головного бухгалтера за основним місцем роботи у Товариство з обмеженою відповідальністю «ІХЦ (Україна)» на підставі усного безстрокового трудового договору, про що свідчить наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «ІХЦ (Україна)» №1 від 01.02.2021 року (а.с.67) та що не заперечується сторонами.

01 липня 2021 року між позивачкою та відповідачем було укладено письмовий трудовий контракт з працівником №000-0003 від 01.07.2021 року (надалі-трудовий контракт) (а.с.68-69).

Відповідно до пунктів 1.5, 1.6. трудового контракту, датою початку роботи позивачки є 01.02.2021 року, а датою початку дії трудового контракту - 01.07.2021 року. Згідно пункту 1.8. трудового контракту, строк його дії мав спливати 01.07.2023 року.

Отже, з 01.07.2021 року позивачка знаходилася у трудових відносинах із відповідачем на підставі письмового строкового трудового договору.

У пункті 7.2. трудового контракту визначено випадки, за яких цей контракт припиняє свою дію. Зокрема у підпункті 7.2.1. вказано, що трудовий контракт припиняє свою дію у випадку письмової згоди сторін, оформленою протоколом щодо припинення.

Згідно статті 36 Кодексу законів про працю України, однією з підстав для припинення трудового договору є угода сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України).

04 січня 2022 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІХЦ (Україна)» укладено угоду про дострокове припинення трудового контракту із працівником №000-0003 від 01.07.2021 року (протокол щодо припинення), що підтверджується цією угодою, на якій міститься підпис позивачки (а.с.70), та що позивачкою не оспорювалося.

Як вбачається із пунктів 1-2 зазначеної угоди, сторони дійшли згоди про дострокове припинення трудового контракту на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, а саме за угодою сторін, з 05 січня 2022 року.

Одночасно 04 січня 2022 року відповідачем був прийнятий наказ №2 «Про припинення трудового договору на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України», а саме звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера за угодою сторін з 05.01.2022 року (а.с.71).

У відповідності до частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені устатті 116цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Із пункту 8 угоди про дострокове припинення трудового контракту із працівником №000-0003 від 01.07.2021 року (протоколу щодо припинення) від 04.01.2022 року вбачається, що копію наказу про звільнення позивачка отримала 04 січня 2022 року.

При звільненні відповідач виплатив позивачці всі суми, що їй належать від Товариства з обмеженою відповідальністю «ІХЦ (Україна)» в тому числі: заробітну плату за період роботи з 01.01.2022 р. до 05.01.2022 р. та грошову компенсацію за невикористані двадцять чотири дні щорічної відпустки. Крім того, у зв`язку із достроковим припиненням трудового договору, відповідач виплатив позивачці грошову компенсацію у розмірі 101569,20 грн (після усіх відрахувань 81763,20 грн), що було передбачено умовами угоди про дострокове припинення трудового контракту із працівником №000-0003 від 01.07.2021 року (протоколу щодо припинення) від 04.01.2022 року.

Зазначені кошти були перераховані відповідачем на картковий рахунок (зарплатню банківську картку) ОСОБА_1 , що підтверджується банківськими виписками по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ІХЦ (Україна)» в АТ «Райффайзен Банк» за 05 січня 2022 р. (а.с.75-76, 78-79) та за 17 січня 2022 р. (а.с.73-74), а також платіжною інструкцією про безготівковий переказ в національній валюті №49 від 17 січня 2022 року, сформованої в системі «клієнт-банк» (а.с.77).

Заяви по суті справі та письмові пояснення, подані позивачкою не містять будь-яких заперечень з приводу підписання нею угоди про дострокове припинення трудового контракту із працівником №000-0003 від 01.07.2021 року (протоколу щодо припинення).

Суд також враховує те, що у заяві від 04 липня 2022 року, яку адресовано директору Товариства з обмеженою відповідальністю «ІХЦ (Україна)», позивачка посилалася на те, що вона «звільнилася з посади головного бухгалтера 05.01.2022 р.» (а.с.10, 45).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що припинення трудових відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІХЦ (Україна)» та ОСОБА_1 відбулося за угодою сторін у порядку, передбаченому діючим законодавством України та трудовим контрактом з працівником №000-0003 від 01.07.2021 року, а твердження позивачки про те, що вона лише 05 січня 2022 року дізналася про своє звільнення і не отримувала копії наказу про звільнення не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у справі доказами.

У відповідності до статті 235 Кодексу законів про працю України (у редакції, що діяла на момент припинення між сторонами трудових відносин), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

З огляду на встановлення судом факту відсутності звільнення позивачки без законної підстави, позовні вимоги, обґрунтованість яких залежить від наявності чи відсутності цього факту, задоволенню не підлягають.

04 липня 2022 року ОСОБА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю «ІХЦ (Україна)» за його місцезнаходженням (м.Одеса, вул.Катерининська, 27/1, офіс 501) було направлено лист про видачу трудової книжки, що підтверджується накладною Укрпошти №6510202591604 від 04.07.2022 року, описом вкладення до поштового відправлення від 04.07.2022 року та фіскальними чеками.

На підтвердження заперечень щодо отримання відповідачем вказаного поштового відправлення, 10.01.2023 року представник відповідача звернувся з відповідним адвокатським запитом до Одеської дирекції АТ «Укрпошта», в результаті чого 16.01.2023 року отримав відповідь про те, що інформацію по номеру рекомендованого відправлення 6510202591604 від 04.07.2022 року Укрпошта надати можливості не має, оскільки з дня його пересилання минув термін шість місяців (а.с.85).

Суд погоджується із позицією відповідача стосовно того, що наявні у матеріалах справи документи, а саме: накладна Укрпошти №6510202591604 від 04.07.2022 року, опис вкладення до поштового відправлення від 04.07.2022 року та фіскальні чеки від 04.07.2022 року є доказом направлення поштового відправлення відповідачу, але не є доказом його отримання відповідачем. При цьому доказів щодо причин не отримання відповідачем цього листа матеріали справи не містять.

З урахуванням вищенаведеного, посилання позивачки на те, що вона неодноразово зверталася до відповідача із проханнями повернути їй трудову книжку в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження.

13 вересня 2022 року ОСОБА_1 направила відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 (номер контактної особи 0487021111) лист, у якому містилася заява про надання їй наказу про звільнення, що підтверджується накладною Укрпошти №6510202638724 від 13.09.2022 року, описом вкладення до поштового відправлення від 13.09.2022 року та фіскальними чеками від 13.09.2022 року.

Як вбачається із накладної Укрпошти №6510202638724 від 13.09.2022 року (а.с.46), рекомендований лист був направлений позивачкою за адресою, яка не є адресою місцезнаходження відповідача ( АДРЕСА_1 ). При цьому в описі вкладення до поштового відправлення від 13.09.2022 року та в самому листі позивачка зазначила правильну адресу місцезнаходження відповідача.

Відповідач заперечує, що номер телефону ( НОМЕР_2 ), який позивачка вказала у якості номеру телефону контактної особи відповідача, є номером телефона відповідача, а в матеріалах справи відомості про протилежне відсутні.

Відповідно до роздруківки із сайту Укрпошти, станом на 04.01.2023 року поштове відправлення №6510202638724 було повернуто на адресу відправника та останнім не отримано (а.с.83-84).

Позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІХЦ (Україна)» середній заробіток за час вимушеного прогулу, у зв`язку із невидачею трудової книжки на підставі Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України за №58 від 29.07.1993 року (надалі- Інструкція).

Як посилається відповідач та що при розгляді справи не було спростовано позивачем, під час укладення 01.02.2021 року трудового договору ОСОБА_1 свою трудову книжку роботодавцю не передавала, а у зв`язку із прийняттям 05.02.2021 року Закону України №1217-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі», відповідач на цьому у подальшому й не наполягав.

Суд не приймає в якості доказу надану позивачкою паперову копію електронного документу, а саме повідомлення про прийняття працівника на роботу від 01.02.2021 року, оскільки оригінал цього документу може знаходитися лише у податковому органі та у відповідача.

У відповідності до частин 1,4 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачка, якій у цій справі надається професійна правнича допомога, не скористалась своїм правом на витребування належним чином завіреної копії повідомлення про прийняття працівника на роботу від 01.02.2021 року у податкового органу або відповідача, тому суд позбавлений можливості перевірити надану позивачкою паперову копію електронного документу на предмет достовірності.

Між тим, суд вважає, що повідомленням про прийняття працівника на роботу не може підтверджуватися факт передання або не передання трудової книжки роботодавцю. Цим документом лише може підтверджуватися прийняття певного працівника на роботу (за основним місцем роботи або за сумісництвом) та підстави такого прийняття (наказ або розпорядження про прийняття на роботу).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1ст. 13 ЦПК України).

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених у судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а відтак відмовляє в їх задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,4,13,76-81 83, 89,95,100, 258-259,263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІХЦ (Україна)» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11 квітня 2023 року.

Суддя Л. М. Чернявська