Постанова

від 05.04.2023 по справі 910/3246/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2023 р. Справа№ 910/3246/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Грека Б.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Кочурової Т.О.

за участю представників:

ОСОБА_3. - Лозовський В.М.

ТОВ "Біріт імені Шевченка" - Леонов К.Ю.

ДП "Біріт- Надія" - Леонов К.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Груп"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2021

у справі №910/3246/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Штрубе Україна ГМБХ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт-Фортуна"

про банкрутство

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст суті спору.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт-Фортуна" (далі - ліквідатор) звернувся до господарського суду з заявою про покладення субсидіарної відповідальності за зобовязаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт-Фортуна" у зв`язку з доведенням до банкрутства на керівника та засновників (учасників) боржника..

Ліквідатор доводить наявність підстав для покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Біріт-Фортуна" у розмірі 38048113,12 грн на засновників (учасників) боржника, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В обґрунтування відповідних підстав ліквідатор доводить, що боржником до відкриття провадження у справі про банкрутство (у квітні 2019 року) відчужено цінні активи у вигляді корпоративних прав ТОВ "Біріт Імені Шевченка" та ДП "Біріт Надія", які на початок 2019 року володіли активами у загальному розмірі понад 81 мільйон гривень, тому, на думку ліквідатора, засновниками та керівником з метою уникнення виконання своїх зобов`язань перед кредиторами було відчужено цінне майно шляхом укладення завідомо невигідних правочинів.

Оскаржуване судове рішення (ухвала) господарського суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.12.2021 у задоволенні заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника відмовлено.

Господарський суд дійшов висновку, що ліквідатором банкрута не доведено належними та допустимими доказами неправомірності дій засновників та керівництва банкрута; до заяви жодних доказів не подано; звіт за результатами проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт-Фортуна", який поданий ліквідатором банкрута, вказує, що у діях керівництва ТОВ «Біріт-Фортуна» не вбачаються ознаки умисного доведення до банкрутства.

Апеляційне провадження (рух справи).

Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК-Груп" (далі - апелянт) звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у якій просить ухвалу господарського суду першої інстанції в частині в якій у задоволенні заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника відмовлено скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Біріт-Фортуна" у розмірі 38048113, 12 грн у зв`язку з доведенням ТОВ "Біріт-Фортуна" до банкрутства на засновників товариства: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та керівника - ОСОБА_3 .

В обґрунтування підстав для скасування ухвали господарського суду першої інстанції апелянт наводить наступні визначальні аргументи:

1) фінансові показники ТОВ "Біріт Шевченка" на кінець 2019 р. становили понад 56 млн. грн., а чистий дохід від реалізації продкції (робіт, товарів, послуг) понад 45 млн. грн.;

2) фінансові показники ДП "Біріт-Надія" на кінець 2019 року становили понад 23 млн. грн., а чистий дохід від реалізації продкції (робіт, товарів, послуг) понад 15 млн. грн.;

3) ТОВ "Біріт-Фортуна" було укладено з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Біріт Імені Шевченка" за умовами п.п. 3.1., 4.1. якого ціна продажу частки у статутному капіталі склала 57000 грн;

4) ТОВ "Біріт-Фортуна" було укладено з ТОВ "Біріт Імені Шевченка" договір купівлі-продажу майнових корпоративних прав за умовами п.п. 3.1., 4.1. якого ціна продажу майнових (корпоративних) прав склала 5000 грн;

3) засновниками до відкриття провадження у справі про банкрутство (у квітні 2019) було відчужено цінні активи у вигляді корпоративних прав ТОВ "Біріт Шевченка" та ДП "Біріт-Надія", які володіли активами у загальному розмірі понад 81 млн. грн., за цінами, що нижчі від ринкових та були економічно необґрунтовані.

ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу просить у її задоволенні відмовити, оскільки обставин доведення боржника до банкрутства не встановлено, що виключає наявність підстав для субсидіарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2023 апеляційна скарга передана на розгляд складу колегії суддів: Грек Б.М. - головуючий суддя, Отрюх Б.В., Копитова О.С.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 раву №910/3246/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Груп" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 прийняти до провадження у визначеному складі суду; розгляд справи 910/3246/20 призначено на 20.02.2023.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2023 апеляційна скарга передана на розгляд складу колегії суддів: Грек Б.М. - головуючий суддя, Отрюх Б.В., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 прийнято справу №910/3246/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Груп" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді - Грека Б.М., суддів: Остапенка О.М., Отрюха Б.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Груп" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №910/3246/20 відкладено на 13.03.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Груп" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 по справі №910/3246/20 відкладено на 27.03.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Груп" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 по справі №910/3246/20 відкладено на 05.04.2023.

Суд апеляційної інстанції не встановив обставин, що перешкоджають розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.

31.08.2022 постановою Північного апеляційного господарського суду скасовано ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 в частині відмови у задоволенні заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на керівників та засновників (учасників) боржника, ухвалено нове рішення, яким заяву ліквідатора ТОВ "Біріт-Фортуна" арбітражного керуючого Гусара І. О. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Біріт-Фортуна" на його керівника та засновників задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ "Біріт-Фортуна" 38 048 113,12 грн субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства.

Постановою Верховного Суду від 08.12.2022 касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково; Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 у справі № 910/3246/20 скасовано; справу № 910/3246/20 в частині розгляду заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, керуючись нормами ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), наголосила, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що висновки апеляційного господарського суду про наявність підстав для покладення на керівника та засновників боржника субсидіарної відповідальності, ґрунтуються на припущеннях та сумнівах у добросовісності відповідачів, водночас, судом апеляційної інстанції не досліджено наданих учасниками справи доказів та доводів, не встановлено причинний зв`язок між діями/бездіяльністю та доведенням відповідачами до банкрутства підприємства-боржника внаслідок вчинення спірних правочинів у 2019 році, позаяк кредиторська заборгованість, визнана судом у справі про банкрутство, виникла починаючи з 2013 року.

Крім того, апеляційний господарський суд, зазначаючи, що в аналітичному звіті щодо фінансових показників ТОВ "Біріт Імені Шевченка" та ДП "Біріт-Надія" від 29.07.2022 не зазначено джерело походження інформації, в порушення статті 86 ГПК України, не надав належної оцінки доданим до відзиву копіям первинних фінансових документів ТОВ "Біріт Імені Шевченка" та ДП "Біріт-Надія".

Верховний Суд також вказав, що покладаючи солідарно субсидіарну відповідальність у цій справі на відповідачів, судом апеляційної інстанції не встановлювалась неподільність шкоди, завданої підприємству боржнику, не встановлено ступінь вини кожного з відповідачів, їх частка в статутному капіталі боржника та повноваження кожного на здійснення управлінням підприємством щодо визначення долі відчуженого майна, виходячи з положень статуту чи закону, в тому числі, з урахуванням того, що кредиторські вимоги боржника виникли у період з 2013 по 2019, а директором ОСОБА_3. став аж 31.08.2018.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Врахувавши вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду у даній справі, апеляційни господасрький суд встановив таке.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 відкрито провадження у справі № 910/3246/20 про банкрутство ТОВ "Біріт-Фортуна"; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Штрубе Україна ГМБХ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт-Фортуна" у розмірі 1 029 109,24 грн, з яких: 292 250,00 грн - основна заборгованість, 288 401,92 грн - пеня, 112 984,64 грн - інфляція, 318 528,20 грн - відсотки, 16 944,48 грн - судовий збір; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника з 15.07.2020; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Біріт-Фортуна" з 15.07.2020; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кандаурову Анну Павлівну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 22.04.2013 № 696); встановлено розпоряднику майна боржника арбітражному керуючому Кандауровій Анні Павлівній розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання нею повноважень розпорядника майна боржника із розрахунку трьох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень за рахунок коштів авансованих заявниками на депозитний рахунок господарського суду; зобов`язано розпорядника майна боржника надати суду не пізніше 01.09.2020 відомості про результати розгляду вимог кредиторів боржника; зобов`язано розпорядника майна боржника у строк до 15.09.2020 організувати та провести інвентаризацію майна боржника; оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт-Фортуна" у встановленому законодавством порядку; заборонено боржнику та власнику майна (органу уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації боржника, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави; призначено попереднє засідання суду у справі на 16.09.20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 визнано кредиторами у справі № 910/3246/20 по відношенню до боржника: ТОВ "Штрубе Україна ГМБХ" на суму 1 060 872,74 грн, з яких: 31 763,50 грн - перша черга; 740 707,32 грн - четверта черга; 288 401,92 грн - шоста черга; Головне управління ДПС у м. Києві на суму 51 709,98 грн, з яких: 4 204, 00 грн - перша черга; 36 934,02 грн - третя черга; 10 571,96 грн - шоста черга; Товариство з обмеженою відповідальністю "Біріт Імені Шевченка" на суму 18 537 138,80 грн, з яких: 4 204, 00 грн - перша черга; 18 532 934,80 грн - четверта черга; Дочірнє підприємство "Біріт Надія" на суму 14 065 211,32 грн, з яких: 4204,00 грн - перша черга; 14061 007,32 грн - четверта черга; ТОВ "АПК-Груп" на суму 4 333 180,28 грн, з яких: 4 204,00 грн - перша черга; 2592826,40 грн - четверта черга; 1736 149,88 грн - шоста черга; зобов`язано розпорядника майна боржника надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства; визначено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів на 13.01.2020; зобов`язано розпорядника майна боржника проаналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; надати письмові докази про розмір активу та пасиву, наявну дебіторську заборгованість; зобов`язано розпорядника майна боржника надати суду протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника, а також протокол засідання комітету кредиторів, на якому вирішено питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника; визначено дату проведення підсумкового судового засідання у справі на 20.01.21.

Постановою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт-Фортуна"; визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Біріт-Фортуна"; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт-Фортуна" арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича; підприємницьку діяльність банкрута завершено; строк виконання всіх грошових зобов`язань вважати таким, що настав 17.03.2021; припинено нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом у встановленому порядку; припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 17.03.2021; зобов`язано ліквідатора надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора до 17.03.2022.

08.11.2021 від ліквідатора банкрута надійшла заява про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням до банкрутства на керівників та засновників (учасників) боржника.

Мотиви постанови та висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого ч. 2 ст. 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч. ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи ч. 2 ст. 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (ст. 42 ГК України).

Вирішуючи спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням до банкрутства Верховний Суд у постанові від 16.06.2020 у справі №910/21232/16 зазначає наступне:

«… для вирішення питання щодо кола необхідних і достатніх обставин, які мають бути доведені суб`єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, Суд, виходячи з диспозиції частини 1 статті 215 Господарського кодексу України та частини п`ятої статті 41 Закону про банкрутство, та з урахуванням підстав для порушення справи про банкрутство (стаття 1, частина третя статті 10, стаття 11 Закону про банкрутство), дійшов висновку про необхідність конкретизації об`єктивної сторони правопорушення з доведення до банкрутства/банкрутства з вини відповідальних суб`єктів, за які покладається субсидіарна відповідальність, виходячи, зокрема із сукупності таких обставин щодо Боржника та дій (бездіяльності) відповідальних суб`єктів:

1) вчинення суб`єктами відповідальності, за відсутності у боржника будь-яких активів, будь-яких дій/бездіяльності, направлених на набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення (вказівка на вчинення/вчинення правочину без наміру його реального виконання боржником через відсутність матеріальних, фінансових, інформаційних, технічних, кадрових ресурсів; невиконання податкових зобов`язань, бездіяльність щодо стягнення дебіторської заборгованості тощо); при цьому не забезпечені реальними активами внески до статутного фонду боржника, активами не вважаються;

2) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення/вчинення майнових дій з виведення активів боржника за наявності у боржника заборгованості та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення);

3) прийняття суб`єктами відповідальності рішення, вказівка на вчинення дій/бездіяльності з набуття/збільшення кредиторської заборгованості боржника в один і той же період часу (податковий період тощо) або з незначним проміжком часу з прийняттям рішення, вказівкою на вчинення/вчиненням майнових дій з виведення активів боржника за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржником».

Таким чином, саме детальний аналіз ліквідатором фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника щодо доведення до банкрутства юридичної особи (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.10.2021 у справі №914/3812/15; від 20.04.2021 у справі №920/799/17; від 29.09.2021 у справі №904/7679/15; від 01.06.2021 у справі №911/2243/18; від 25.11.2021 у справі №33/30; від 17.11.2021 у справі 911/1810/18 (911/3398/20)).

Так, ліквідатор вважає, що боржником у квітні 2019 року відчужено цінні активи у вигляді корпоративних прав ТОВ "Біріт Шевченка" та ДП "Біріт-Надія", які володіли активами у загальному розмірі понад 81 млн. грн.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до аналітичного звіту щодо фінансових показників ТОВ "Біріт імені Шевченка" та фінансових показників ДП "Біріт-Надія" порівняльний аналіз фінансового стану ТОВ "Біріт імені Шевченка" 2018 року у порівнянні з 2019 роком наочно доводить, що рішення щодо продажу підприємства було вірним, доказом чого служить значні збільшення фінансових показників підприємства у 2019 рокці після рішення про продаж частки у статутному капіталі; порівняльний аналіз фінансового стану ДП "Біріт-Надія" 2018 року у порівнянні з 2019-2020 роками наочно доводить, що рішення щодо продажу підприємства було вірним, доказом чого служить значні збільшення фінансових показників підприємства у 2019-2020 роках після рішення про продаж частки у статутному капіталі.

Крім того, судом встановлено, що ліквідатором під час розгляду відповідної заяви не було надано суду на дослідження узагальненого, детального фінансового аналізу боржника (єдиного документа), із змісту якого можна зробити висновок про конкретні дії/бездіяльність відповідних осіб, що призвело до неплатоспроможності та як наслідок подальше банкрутство боржника.

Щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, ліквідатором не надано висновку, з якого б вбачалося, що на підприємстві наявні ознаки фіктивного банкрутства; в діях керівництва боржника наявні ознаки навмисного погіршення фінансово-господарського стану боржника, доведення до банкрутства та приховування банкрутства.

Слід вказати, що необхідною умовою покладення субсидіарної відповідальності на керівника банкрута є доведення причинно-наслідкового зв`язку між використанням ним своїх прав або можливостей стосовно контрольованого товариства і сукупністю юридично значимих дій, результатом яких стала неплатоспроможність товариства.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності обставин, які можуть бути підставою для покладення субсидіарної відповідальності на керівника товариства, а також причинно-наслідковий зв`язок між діями/бездіяльністю і банкрутством покладено на заявника.

Ліквідатором не доведено, що правочини щодо продажу частки у статутному капіталі та майнових корпоративних прав не пов`язані із реальними господарськими операціями, а спрямовані на безпідставне виведення активів боржника, визнання недійсними відповідних правочинів, а відтак діє встановлена у ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше, ніж після завершення реалізації об`єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №902/1129/15 (902/579/20)).

До складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання (ч.1 ст.62 Кодексу).

Зокрема, одним із способів наповнення ліквідаційної маси є подання ліквідатором до суду заяв про: визнання недійними договорів, у даному випадку позики, поставки, укладених між боржником та іншими особами; повернення, витребування майна, яке знаходиться у третіх осіб.

Проте, ліквідатор відповідних обставин не доводить.

Апеляційна інстанція дійшла висновку про відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, що спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), а відповідно позбавляє суд підстав визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на її суб`єктів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16).

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ліквідатор боржника не довів обставин прийняття рішень, спрямованих на таке зменшення активів боржника, що призвели до банкрутства боржника, тому погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для покладення на засновників та керівника боржника субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Визначний статтею 13 ГПК принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту: за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до норм статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи встановлені обставини та наведені мотиви, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що аргументи апеляційної скарги не спростовують висновки господарського суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та зміни чи скасування оскаржуваного рішення господарського суду першої інстанції.

Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з тим, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають покладенню на апелянта.

Керуючись статтями 267, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Груп" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 у справі №910/3246/20 залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, встановлені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Б.М. Грек

Судді Б.В. Отрюх

О.М. Остапенко

Повний текст постанови складено 11.04.2023.