Постанова

від 29.03.2023 по справі 910/2747/15-г

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2023 р. Справа№ 910/2747/15-г

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.01.2023

у справі № 910/2747/15-г (суддя О.В. Нечай)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району»

про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі 664 668,76 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Кирищук В.П.;

від КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»: Горупаха В.А.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району» заборгованості у розмірі 664 668,76 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 позов було задоволено, присуджено до стягнення з Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району» на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» заборгованість за спожиту активну електричну енергію в розмірі 571 156,99 грн, пеню в розмірі 48 820,45 грн, 3 % річних в розмірі 4 671,60 грн, інфляційну складову боргу в розмірі 40 019,72 грн та 13 293,38 грн судового збору.

19.05.2015 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва видано відповідний наказ.

14.03.2017 до суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Київенерго» та Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району» про затвердження мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення, відповідно до якої сторони просили суд затвердити мирову угоду від 15.02.2017 у поданій ними редакції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 затверджено мирову угоду, укладену сторонами в процесі виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 у справі № 910/2747/15-г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «Київенерго» його правонаступником - Приватним акціонерним товариством «ДТЕК «Київські Електромережі» (код ЄДРПОУ 41946011).

22.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа - ухвали Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 про затвердження мирової угоди, укладеної у процесі виконання рішення у справі № 910/2747/15-г, до виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 поновлено строк для пред`явлення ухвали Господарського суду міста Києва від 21.03.2017 про затвердження мирової угоди, укладеної в процесі виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 у справі № 910/2747/15-г, до виконання.

05.10.2022 від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі»(далі також - Товариство) надійшла заява про заміну боржника - Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району» (далі також - Підприємство), його правонаступником - Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (далі також - Правонаступник).

Заява обґрунтована тим, що рішенням Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 вирішено реорганізувати, зокрема, Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району» шляхом приєднання до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» та визначено, що Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» є правонаступником усіх прав та обов`язків Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 у справі № 910/2747/15-г Приватному акціонерному товариству «ДТЕК «Київські Електромережі» у задоволенні заяви про заміну сторони її правонаступником відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції вмотивована положеннями ст.104, 105, 106, 107 Цивільного Кодексу України та встановленими судом обставинами про те, що правонаступництво Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району» шляхом приєднання до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» не відбулось, що унеможливлює задоволення заяви про заміну сторони її правонаступником в порядку ст.ст.52, 334 ГПК України.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські Електромережі» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким замінити відповідача Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району» на його правонаступника Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району».

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, ПрАТ «ДТЕК «Київські Електромережі» вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, принципу верховенства права та обов`язковості виконання судового рішення. Також у заяві акцентується увага на неможливості виконання рішення суду з посиланням на ухилення Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району» від виконання рішення суду та мирової угоди, затвердженої ухвалою суду від 21.03.2017.

Також скаржник вказує на неправильне застосування судом ст.ст. 104, 106 ЦК України та неврахування ряду правових позицій Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, постанові Верховного Суду від 14.09.2020 №296/443/16-ц зауважено, що при реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.

Отже, за висновком ПрАТ «ДТЕК «Київські електромережі», з моменту прийняття Київською міською радою рішення від 23.05.2018 №838/4902 «Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання» КП «Центр обслуговування споживачів» є правонаступником всіх прав та обов`язків КП «ЖЕО-111 Голосіївського району».

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/2747/15-г, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

15.02.2023 матеріали справи № 910/2747/15-г надійшли до Північного апеляційного господарського суду та передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК «Київські Електромережі» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 у справі № 910/2747/15-г та призначено справу до розгляду на 15.03.2023. Комунальному підприємству «Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 09 березня 2023 року.

07.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», у якому комунальне підприємство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін. Підприємство наполягає на правильності висновків суду першої інстанції про те, що за відсутності підписаного відповідною комісією та затвердженого Київською міською радою передавального акту немає правових підстав стверджувати, що правонаступництво відбулось.

09.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив ПрАТ «ДТЕК «Київські електромережі» у якому товариство наполягає на тому, що правонаступництво є таким, що відбулось у зв`язку з прийняттям Київською міською радою рішення від 23.05.2018 №838/4902 «Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання».

15.03.2023 розгляд справи № 910/2747/15-г не відбувся у зв`язку з перебуванням головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г. у відпустці.

Після виходу головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г. з відпустки, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 у справі № 910/2747/15-г призначено до розгляду на 29.03.2023.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив вимоги скарги задовольнити, а ухвалу суду скасувати та ухвалити нову про задоволення заяви.

Представник КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» проти заяви заперечив, вказуючи про її безпідставність, просив ухвалу першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

29.03.2023 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення надані учасниками справи в судових засіданнях, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з таким.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, звертаючись із заявою про заміну боржника - Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району», його правонаступником - Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», заявник вказував лише на те, що рішенням Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 вирішено реорганізувати, зокрема, Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району» шляхом приєднання до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» та визначено, що Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» є правонаступником усіх прав та обов`язків Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району».

Рішенням Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 «Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання» реорганізовано більше 50 комунальних підприємств, у т.ч. Підприємство, шляхом приєднання до КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (пункт 1 рішення).

Пунктом 2 вказаного рішення встановлено, що Центр є правонаступником усіх прав та обов`язків комунальних підприємств, зазначених у пункті 1 цього рішення (у т.ч. Підприємства).

Відповідно до пункту 3 вказаного рішення Центр перейменовано у комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів».

Пунктом 4 рішення зобов`язано виконавчий орган Київської міської ради (КМДА):

- 4.1. здійснити організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням цього рішення;

- 4.2. утворити комісії з реорганізації комунальних підприємств територіальної громади міста Києва, передбачених у пункті 1 рішення, шляхом приєднання їх до КП «Центр обслуговування споживачів» та затвердити їх склад;

- 4.3. затвердити передавальні акти в установленому порядку;

- 4.4. затвердити нову редакцію Статуту КП «Центр обслуговування споживачів»;

- 4.5. закріпити за КП «Центр обслуговування споживачів» на праві господарського відання майно реорганізованих комунальних підприємств, зазначених у пункті 1 цього рішення.

Пунктом 5 рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 «Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання" встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог до комунальних підприємств, зазначених у пункті 1 цього рішення, протягом двох місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо реорганізації таких підприємств.

КП «Центр обслуговування споживачів» зобов`язано забезпечити державну реєстрацію Статуту в установленому порядку (пункт 6 рішення).

Як убачається із матеріалів справи, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.08.2018 №1555 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 «Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання» утворено комісію з реорганізації Підприємства шляхом приєднання до КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» та затверджено її склад (п. 7 розпорядження).

Пунктом 58 розпорядження вирішено комісіям з реорганізації комунальних підприємств, утвореним згідно з пунктами 1-57 цього розпорядження, у встановленому порядку:

- 58.1. провести інвентаризацію майна комунальних підприємств, зазначених у пунктах 1-57 цього розпорядження;

- 58.2. за результатами інвентаризації скласти передавальні акти, якими визначити всі права та обов`язки, а також майно комунальних підприємств, зазначених у пунктах 1-57 цього розпорядження, що переходять до Центру, та подати передавальні акти на затвердження виконавчому органу Київської міської ради (КМДА);

- 58.3 вжити передбачених законодавством заходів з реорганізації комунальних підприємств, зазначених у пунктах 1-57 цього розпорядження, шляхом їх приєднання до КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району».

Пунктом 59 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.08.2018 №1555 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 «Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання» визначено завершити заходи з реорганізації комунальних підприємств (у тому числі Підприємства) до 01.09.2020.

Розпорядженням Київської міської військової адміністрації від 24.10.2022 №706 «Про внесення змін до п. 59 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 27.08.2018 №1555» у п. 59 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.08.2018 №1555 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 «Про реорганізацію комунальних підприємство шляхом приєднання» цифри та слова « 01 вересня 2022 року» замінити цифрами та словами « 31 грудня 2025 року».

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Підприємство перебуває в стані припинення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, станом на час розгляду поданої Товариством заяви про заміну сторони (боржника) за ухвалою від 21.03.2017, якою затверджено мирову угоду сторін у справі №910/2474/15-г передавальний акт, яким визначено всі права та обов`язки, а також майно Підприємства, що переходять до КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», не сформовано та не затверджено власником.

Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну боржника, суд першої інстанції акцентував увагу на тому, що правонаступництво Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація-111 Голосіївського району» шляхом приєднання до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» не відбулось, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Згідно зі статтею 12-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 2 ч.1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що обов`язковість виконання рішення є однією із засад виконання виконавчого провадження.

Частиною 3 ст. 2 ГПК України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; обов`язковість судового рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

У рішенні у справі «Янголенко проти України» від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно зі ст. 52 ГПК України в разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

За приписами ст. 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

За змістом даної норми права суд при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження має пересвідчитися, що особа, яка звертається із такою заявою, відноситься до переліку осіб, визначених частиною другою статті 334 ГПКУкраїни, та, що до заяви додані документи, які підтверджують правонаступництво сторони виконавчого провадження.

У зв`язку з заміною боржника або стягувача відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, з огляду на що припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним боржником або стягувачем проводиться відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та норм ГПК України за заявою заінтересованої особи зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього боржника або стягувача всі права та обов`язки у зобов`язанні, у тому числі, й право бути стороною виконавчого провадження.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво на стадії виконання судового рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Воно є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення і перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2020 у справі №15/148-10-4045, від 02.04.2021 у справі №34/16, від 21.05.2021 у справі №922/1995/17.

Під правонаступництвом у виконавчому провадженні розуміють заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брала участі у виконачому провадженні.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2020 у справі №916/617/17 зазначила, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

Приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №264/5957/17).

Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення регламентовано статтею 107 ЦК України, за приписами якої кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

У ч.8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, о якої приєднуються.

У пунктах 37, 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, на яку посилається скаржник, зазначено, що при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності.

За змістом пунктів 40- 43 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №910/5953/17 при реорганізації в формі злиття немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків.

Частини друга та третя статті 107 ЦК України до внесення до них змін згідно із Законом України від 26.11.2015 № 835-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», який набрав чинності 13.12.2015, мали таку редакцію: «Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом». Тобто і для передавального акта, і для розподільчого балансу встановлювалися однакові вимоги.

Натомість у редакції, чинній з 13.12.2015, цими нормами установлено, що після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий.

Водночас, чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, внаслідок приєднання.

Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню запису до Реєстру про припинення юридичної особи, яка припиняється в результаті реорганізації.

Отже, для вирішення питання щодо можливості процесуального правонаступництва суд у кожному конкретному випадку має аналізувати фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, зокрема відомості первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Близька за змістом правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 04.11.2020 у справі №922/817/18.

У постанові Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №910/1879/17 сформовано правовий висновок за яким перехід прав та обов`язків при універсальному правонаступництві підлягає обов`язковій документальній фіксації. Передавальний акт, що складається при злитті, приєднанні, перетворенні, слугує документальним закріпленням універсального правонаступництва.

Верховний Суд підкреслив, що аналіз норм ст.ст. 106, 107 ЦК України, ст.ст. 56-58 ГК України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» дає підстави стверджувати, що передавальний акт призначений для забезпечення обліку прав та обов`язків, які передаються при реорганізації, і його затвердження як юридичний факт не має самостійного значення для виникнення універсального правонаступництва. Складання і затвердження передавального акту в динаміці реорганізаційних відносин, пов`язаних із припиненням підприємств та установ, що припиняються шляхом злиття, є юридичним фактом як елементом юридичного складу, необхідного для легітимації новоствореного суб`єкта, до якого переходять права та обов`язки реорганізованих підприємств.

При цьому, мають бути встановлені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов`язує перехід майнових прав та обов`язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передавального акту чи балансу тощо (у випадку злиття).

Отже, питання моменту правонаступництва має вирішуватись з урахуванням моменту передання майна, прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника. У вирішенні питань, пов`язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов`язків на майно (майноі права).

Надаючи оцінку встановленим судом першої інстанції обставинам справи, нормам статей 104, 106 ЦК України, згаданій вище практиці Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 «Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання» та розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.08.2018 №1555 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київської міської ради від 23.05.2018 №838/4902 «Про реорганізацію комунальних підприємств шляхом приєднання» не є передавальним актом в розумінні ст. 104,107 ЦК України, відповідно, не можуть засвідчувати припинення Підприємства як юридичної особи та не можуть засвідчувати набуття КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» статусу учасника спірних матеріально-правових відносин з ПрАТ «ДТЕК «Київські електромережі» (з підстав правонаступництва прав та обов`язків Підприємства), адже за змістом частин другої та третьої статті 107 ЦК України таке правонаступництво має підтверджуватися затвердженим засновником (КМДА) відповідним передавальним актом, тоді як ані доказів складання такого акту, ані його затвердження на дату ухвалення оскаржуваного рішення ПрАТ «ДТЕК «Київські електромережі», як і даних з ЄДР, надано не було.

Колегія суддів підкреслює, що відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як вже було зазначено вище, згідно з частиною першою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина п`ята статті 104 ЦК України).

При цьому, Колегія суддів також враховує, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 11.07.2012 у справі №6-65цс12, а також Верховного Суду, викладеній в постановах від 20.02.2018 у справі №920/608/17, від 20.11.2018 у справі №925/1143/17, від 18.03.2021 у справі №917/462/20, виходячи з аналізу змісту норм статей 104, 105, 110 ЦК України, ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов`язків до інших осіб. Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (статті 104 - 109 ЦК України). У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру. Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (стаття 107 ЦК України).

У постанові від 08.02.2023 у справі №910/16900/19 Верховний Суд дійшов висновку про те, що саме передавальний акт та розподільчий баланс, які затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення (стаття 107 ЦК України) і є підтвердженням факту та допустимим доказом переходу прав та обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання до іншої юридичної особи.

Колегія суддів зауважує, що підставою для процесуального правонаступництва особи є встановлення наявності безпосередньо у неї правових підстав її наступництва у відповідних матеріальних правовідносинах.

Отже, оскільки ПрАТ «ДТЕК «Київські електромережі» не надано доказів затвердження передавального акту, то висновок суду першої інстанції про те, що правонаступництво не відбулось - є мотивованим, а заява позивача про заміну боржнка його правонаступником передчасною.

Колегія суддів також відхиляє посилання ПрАТ «ДТЕК «Київські електромережі» на правові висновки Верховного Суду у справах №910/5953/17, №264/5957/17 та №296/443/16-ц.

Як мотивовано підкреслив суд першої інстанції, правові позиції, викладені у цих справах не є релевантними до спірних правовідносин. Обставини у вказаних справах та у справі, що розглядається, не є подібними за змістовним критерієм, як то визначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, у якій визначено критерій подібності правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду, викладені у постановах зі справ №910/5953/17, №264/5957/17, №296/443/16-ц щодо застосування положень статей 104 - 109 ЦК України у розгляді заяв про заміну сторони виконавчого провадження, колегією суддів відхиляється, оскільки застосування положень статей 52, 334 ГПК України та обґрунтованості доводів заявника в цій частині, суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується момент встановлення процесуального правонаступництва, підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

У наведених вище справах Верховний Суд формував правові висновки хоча й при подібному правовому регулюванні, однак за інших фактичних обставин та доказів, зокрема, з урахуванням підтверджених обставин щодо переходу від первісного боржника до його правонаступника всіх активів і пасивів за передавальними актами (інвентаризаційними описами, звіряльними відомостями тощо), а відтак за змістовним критерієм такі відносини не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається.

У постанові від 16.08.2020 зі справи №910/5953/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновки щодо застосування положень статей 104 - 109 ЦК України у спорі про стягнення заборгованості і такі висновки стосуються реорганізації ДП «Донецька залізниця» з правонаступництвом цього підприємства акціонерним товариством «Укрзалізниця», створеного за спеціальною процедурою, визначеною законом і окремою Постановою Кабінету Міністрів України, що також виключає подібність правовідносин, як за об`єктом спору так і за змістом цих відносин.

Колегія суддів відхиляє твердження заявника про неможливість виконання рішення суду, пов`язану із тривалою у часі процедурою реорганізації, оскільки інститут заміни сторони її правонаступником має на меті, заміну сторони у зобов`язанні, яка з нього вибула її правонаступником, а не спрямована на додатковий захист кредитора від можливого ухилення іншою стороною від виконання рішення суду. До того ж, майнові права кредитора захищаються можливістю стягнення інфляційних втрат та 3% річних за увесь строк невиконання рішення суду та до моменту його фактичного виконання. Відповідна заява може бути адресована правонаступнику після затвердження відповідного передавального акту.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвала господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що ПрАТ «ДТЕК «Київські електромережі» надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Водночас, колегія суддів приймає доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у цій постанові.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські Електромережі» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 у справі № 910/2747/15-г залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 у справі № 910/2747/15-г - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2747/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.04.2023.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз