Рішення

від 30.03.2023 по справі 902/1232/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2023 р. Cправа № 902/1232/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Шейгець І.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "Надія-ЗВ", 23218, Вінницька обл., Вінницький р-н, село Сосонка, вулиця П. Романенка, будинок 60, ідентифікаційний код юридичної особи 25494606

до відповідача 1 - Стрижавської селищної ради, 23210, Вінницька обл., Вінницький р-н, селище міського типу Стрижавка, вулиця 40-річчя Перемоги, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 04330007

відповідача 2 - Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Смішного Олексія Івановича, 22513, Вінницька обл., Вінницький р-н, селище міського типу Турбів, вулиця Миру, будинок 42

про визнання права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання вчинити дії щодо реєстрації вказаної земельної ділянки за позивачем

за участю представників:

від позивача - адвокат Висіцька І.В., згідно ордеру (у режимі відеоконференції)

від відповідача 1 - адвокат Парпальос В.В., згідно ордеру

від відповідача 2 - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Вінницької області 30.11.2022 надійшла позовна заява № б/н від 22.11.2022 (вх. № 1234/22 від 30.11.2022) Фермерського господарства "Надія-ЗВ" до Стрижавської селищної ради та до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Смішного Олексія Івановича у якій позивач просить:

- визнати за позивачем право постійного користування земельною ділянкою площею 22,45 га, кадастровий номер 0520687000:04:001:0068, яка була надана засновнику ФГ "Надія-ЗВ" ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ВН, виданого 21.11.1997 для створення ФГ "Надія-ЗВ" як юридичної особи;

- зобов`язати державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Смішного Олексія Івановича або будь-якого іншого державного реєстратора вказаної селищної ради зареєструвати за позивачем право постійного користування земельною ділянкою площею 22,45 га, кадастровий номер 0520687000:04:001:0068, яка була надана засновнику ФГ "Надія-ЗВ" ОСОБА_1 для створення вказаного ФГ "Надія-ЗВ" як юридичної особи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2022 справу розподілено судді Шамшуріній М.В.

Ухвалою суду від 05.12.2022 відкрито провадження у справі № 902/1232/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 29.12.2022 об 11:00 год.

27.12.2022 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву № 2087/08-16 від 27.12.2022 (вх. № 01-34/11154/22 від 27.12.2022) та заява про розгляд справи за відсутності відповідача 2. Вказані відзив та заява з електронним цифровим підписом надійшли до суду 29.12.2023.

29.12.2022 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву № 3053/02-6 від 28.12.2022 (вх. № 01-34/11198/22 від 29.12.2022) у якому останній проти позову заперечує з підстав зазначених у ньому, у задоволенні позову просить відмовити.

У судовому засіданні 29.12.2022 року суд постановив ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/1232/22 до 26.01.2023 року о 15:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

06.01.2023 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив за вхідним номером 01-34/149/23 від 06.01.2023.

23.01.2023 до суду від відповідача 1 надійшла заява № 158/026 від 23.01.2023 (вх. № 01-34/626/23 від 23.01.2023) про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 26.01.2023 судом закрито підготовче провадження у справі № 902/1232/22, призначено справу № 902/1232/22 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 21.02.2023 об 11:00 год.

20.02.2023 до суду від представника позивача надійшла заява № б/н від 20.02.2023 (вх. № 01-34/1614/23 від 20.02.2023) про вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення, призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати.

У судовому засіданні 21.02.2023 року суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті у справі № 902/1232/22 до 14.03.2023 року о 12:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 14.03.2023 року суд, у зв`язку з оголошенням під час судового засідання сигналу "Повітряна тривога" на території Вінницької області, постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті у справі № 902/1232/22 до 30.03.2023 року о 15:30 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену судом дату у судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача 1. Представник відповідача 2 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи відповідач 2 повідомлений ухвалою суду від 15.03.2023, яку було надіслано на адресу відповідача 2 та на повідомлену ним адресу електронної пошти.

Направлення судом ухвали рекомендованою кореспонденцією на чинну адресу учасника є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю суду. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду від 18.03.2021 по справі №911/3142/19.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно пункту 1, пункту 2 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України сторони було належним чином повідомлено про судові засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач 2 у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача-2.

Представник позивача у судовому засіданні заявила клопотання про покладення понесених позивачем судових витрат на позивача та про залишення без розгляду заяви щодо вирішення питання про розподіл судових витрати від 20.02.2023 року.

Представник відповідача 1 проти заявленого клопотання представника позивача не заперечила.

За наслідком розгляду вказаного клопотання позивача суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про залишення без розгляду заяви позивача щодо вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення від 20.02.2023 року (вх. № 01-34/1614/23 від 20.02.2023), яку занесено до протоколу судового засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Представник відповідача-1 проти позову заперечила, у задоволенні позову просила відмовити.

За наслідками розгляду справи, у судовому засіданні 30.03.2023 року суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для прийняття рішення по справі та орієнтовний час повернення.

На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Суть спору:

Фермерське господарство "Надія-ЗВ" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Стрижавської селищної ради та до державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Смішного Олексія Івановича про

- визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою площею 22,45 га, кадастровий номер 0520687000:04:001:0068, яка була надана засновнику ФГ "Надія-ЗВ" ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ВН, виданого 21.11.1997 для створення ФГ "Надія-ЗВ" як юридичної особи;

- зобов`язання державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Смішного Олексія Івановича або будь-якого іншого державного реєстратора вказаної селищної ради зареєструвати за позивачем право постійного користування земельною ділянкою площею 22,45 га, кадастровий номер 0520687000:04:001:0068, яка була надана засновнику ФГ "Надія-ЗВ" ОСОБА_1 для створення вказаного ФГ "Надія-ЗВ" як юридичної особи.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у 1997 році засновнику Фермерського господарства «Надія-ЗВ» для створення селянського (фермерського) господарства як юридичної особи було надано на праві постійного користування земельну ділянку площею 23,82 га (після проведення інвентаризації земель у 2013 році площа земельної ділянки становить 22,45 га, кадастровий номер 0520687000:04:001:0068).

Позивач зазначає, що 29.09.2022 ФГ «НАДІЯ-ЗВ» звернулося до Державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Смішного Олексія Івановича із заявою про державну реєстрацію за ФГ «НАДІЯ-ЗВ» права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0520687000:04:001:0068. Проте, рішенням № 65188910 від 20.10.2022 державний реєстратор речових прав на нерухоме майно Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Смішний Олексій Іванович відмовив ФГ «НАДІЯ-ЗВ» у державній реєстрації іншого речового права, права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0520687000:04:001:0068.

Своє рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №65188910 від 20.10.2022 державний реєстратор мотивував тим, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав, не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Позивач вважає відмову державного реєстратора у реєстрації речових прав на нерухоме майно безпідставною, незаконною та протиправною, та вказує, що така відмова у здійсненні реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за фермерським господарством порушує права позивача, що є підставою для захисту порушених та невизнаних прав шляхом визнання за ФГ «НАДІЯ-ЗВ» права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0520687000:04:001:0068, яка була надана засновнику ФГ «НАДІЯ-ЗВ» - ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ВН, виданого 21.11.1997, для створення вказаного ФГ «НАДІЯ-ЗВ» як юридичної особи.

Відповідач-1 у відзиві на позов позовні вимоги не визнав. На обґрунтування своїх заперечень щодо позову відповідач-1 зазначив, що позивачем не надано доказів, що Стрижавською селищною радою, порушуються, невизнаються або оспорюються права та законні інтереси позивача щодо користування земельною ділянкою площею 23,82 га.

По суті заявлених позовних вимог відповідач-1 Стрижавська селищна рада зазначила, що відсутні правові підстави для визнання за ФГ «НАДІЯ-ЗВ» права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0520687000:04:001:0068 та просила відмовити у задоволенні позовної заяви Фермерського господарства «НАДІЯ-ЗВ» до Стрижавської селищної ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою, зобов`язання здійснити державну реєстрацію з огляду на її безпідставність та необгрунтованість.

Відповідач-2 у відзиві на позов зазначив, що дійсно до державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Смішного О.І. 29.09.2022 звернувся ОСОБА_2 із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права), а саме: право постійного користування земельною ділянкою 0520687000:04:001:0068.

Відповідач-2 зазначив, що відповідно до підпункту 3 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та у зв`язку із неподанням заявником та неотримання державним реєстратором у порядку, визначено Законом відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані права до 1 січня 2013 року, тому 30.09.2022 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області було направлено відповідний запит.

У зв`язку з неотриманням відповіді на запит державного реєстратора, 05.10.2022 прийнято рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

19.10.2022 надійшла відповідь на запит, у зв`язку з цим прийнято рішення про відновлення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Враховуючи, що ні Законом «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ні Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМУ від 25 грудня 2015 р. № 1127 не передбачена процедура переходу права користування на земельні ділянки від засновника до фермерського господарства, у державного реєстратора немає правових підстав для проведення законної державної реєстрації переходу права постійного користування земельною ділянкою за фермерським господарством на підставі поданих документів, у зв`язку з чим прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

По суті заявлених позовних вимог відповідач-2 зазначив, що позовні вимоги в частині визнання за ФГ «Надія-ЗВ» права постійного користування земельною ділянкою площею 22,45 га, кадастровий номер 052068700:04:001:0068, яка була надана засновнику ФГ «Надія-ЗВ» - ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ВН, виданого 21.11.1997, для створення вказаного ФГ «Надія-ЗВ» як юридичної особи визнає, а в частині зобов`язання державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Смішного Олексія Івановича або будь-якого іншого державного реєстратора вказаної селищної ради зареєструвати за ФГ «Надія-ЗВ, право постійного користування земельною ділянкою площею 22,45 га, кадастровий номер 052068700:04:001:0068, яка була надана засновнику ФГ «Надія-ЗВ» - ОСОБА_1 для створення вказаного ФГ «Надія-ЗВ» як юридичної особи просив відмовити, у зв`язку з тим, що відповідно до частини 5 статті 3 Закону реєстраційні дії можуть бути проведені будь-яким державним реєстратором в межах області за місцем знаходження майна.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

11 листопада 1997 року Вінницькою районною радою народних депутатів Вінницької області за результатами розгляду матеріалів проекту відведення земельної ділянки для ведення селянського (фермерського ) господарства прийнято рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки та надання в постійне користування гр. ОСОБА_1 земельної ділянки площею 23,82 га, у тому числі ріллі 22,73, болот 0,41 га та осушувальної канави 0,68 га та про видачу державного акту на право постійного користування землею громадянину ОСОБА_1 на площу 23,82 га для ведення селянського (фермерського ) господарства (т. 1 а.с.121).

На підставі рішення Вінницької районної ради народних депутатів Вінницької області від 11.11.1997 року громадянину ОСОБА_1 21.11.1997 року видано державний акт серії ВН на право постійного користування землею площею 23,82 га, що знаходиться на території Сосонської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства. Державний акт на право постійного користування зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №28 (т. 1 а.с. 41-42).

Як вбачається із Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи громадянином ОСОБА_1 засновано Селянське фермерське господарство «Надія» ОСОБА_1 , яке 26.02.1998 року було зареєстровано у Єдиному реєстрі підприємств і організацій за номером 267 з присвоєнням ідентифікаційного коду 25494606 (т.1 а.с. 120).

23.01.2007 року ОСОБА_1 прийнято рішення засновника Селянського фермерського господарства «Надія» ОСОБА_1 № 1, яким, зокрема, змінено найменування Селянського фермерського господарства «Надія» ОСОБА_1 на Фермерське господарство «Надія-ЗВ», прийнято до складу членів господарства онука ОСОБА_2 та покладено на нього обов`язки голови фермерського господарства, змінено місцезнаходження, доповнено види діяльності та затверджено у новій редакції статут фермерського господарства. (т. 1 а.с.122-123).

Згідно пункту 1.3. статуту Фермерського господарства «Надія-ЗВ», зареєстрованого 14.02.2007 року, засновником фермерського господарства є ОСОБА_1 , членом господарства - онук ОСОБА_2 (т. 1 а.с.18-39).

Положеннями пункту 4.1. цього статуту визначено, що Фермерське господарство «Надія- ЗВ» є повним правонаступником всіх прав та обов`язків Селянського фермерського господарства «Надія» ОСОБА_1 зареєстрованого Вінницькою райдержадміністрацією 26.02.1998 року реєстраційний номер №267.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 14.02.2007 року до реєстру внесено запис № 11491200000000701 про реєстрацію Фермерського господарства «Надія-ЗВ» (ідентифікаційний код юридичної особи 25494606). Засновник юридичної особи ОСОБА_1 , керівник юридичної особи ОСОБА_2 (т.1 а.с.40).

Із технічної документації щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Сосонської сільської ради Вінницького району Вінницької області, розробленої ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у 2013 році слідує, що земельна ділянка площею 23,82 га, яка була надана ОСОБА_1 на підставі державного акту серії ВН на право постійного користування землею для ведення селянського (фермерського) господарства стала об`єктом інвентаризації, за результатами якої встановлено, що фактична площа земельної ділянки становить 22,45 га. Внаслідок проведеної інвентаризації було сформовано земельну ділянку площею 22,45 га та присвоєно їй кадастровий номер 0520687000:04:001:0068 (т.1 а.с. 71-116).

Відомості щодо земельної ділянки кадастровий номер 0520687000:04:001:0068 внесено до автоматизованої бази Державного земельного кадастру, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.11.2013 року № НВ-0501263582013 (т.1 а.с. 100-103).

07.02.2012 року засновник Фермерського господарства «Надія-ЗВ» ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 09.02.2012 (т. а.с.119).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.05.2021 року номер НВ-9900330142021 земельна ділянка з кадастровим номером 0520687000:04:001:0068 для ведення фермерського господарства площею 22,45 га належить до земель державної власності (т.1 а.с. 43-47).

Станом на день вирішення спору позивач продовжує здійснювати фермерську діяльність та використовувати за цільовим призначенням земельну ділянку.

Речове право позивача на користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0520687000:04:001:0068 площею 22,45 га у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано не було.

Судом встановлено, що 29.09.2022 голова Фермерського господарства «Надія-ЗВ» ОСОБА_2 звернувся до державного реєстратора Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Смішного О.І. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права), а саме: право постійного користування земельною ділянкою 0520687000:04:001:0068. (т.1 а.с. 232).

Під час розгляду поданої заяви, державний реєстратор звернувся із запитом від 30.09.2022 №б/н до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про надання інформації передачі вищевказаної земельної ділянки на праві постійного користування ОСОБА_1 .

У відповідь на запит державного реєстратора листом від 05.10.2022 0-2-0.6-3552/2-22 ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області повідомило, що відповідно до Державного реєстру земель Вінницького району Вінницької області у постійному користуванні гр. ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 23,82 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Сосонської сільської ради Вінницького району Вінницької області на підставі державного акта на право постійною користування землею серії ВН від 21.11.1997 року та відповідно до наявних відомостей Державного земельного кадастру, земельну ділянку з кадастровим номером 0520687000:04:001:0068 площею 22,4500 га зареєстровано на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарською призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Сосонської сільської ради Вінницького району Вінницької області, розробленої ДП «Вінницький науково-дослідний га проектний інститут землеустрою» в 2013 році. Зазначена Технічна документація містить інформацію про перебування вказаної земельної ділянки в постійному користуванні гр. ОСОБА_1 згідно державного акту серії ВН від 21.11.1997 р., але інформації щодо розбіжностей у площі даної земельної ділянки відповідно до державною акту та матеріалів інвентаризації не виявлено. 09.06.2021 року право на земельну ділянку з кадастровим номером 0520687000:04:001:0068 зареєстровано на праві комунальної власності за Стрижавською селищною радою. (т.1 а.с.231-232).

20 жовтня 2022 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Смішним Олексієм Івановичем винесено рішення №65188910 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, відповідно до якого відмовлено у державній реєстрації іншого речового права, право постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер земельної ділянки 0520687000:04:001:0068, за суб`єктом: Фермерське господарство "Надія-ЗВ " у зв`язку з тим, що документи, подані для проведення державної реєстрації прав не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. (т.1 а.с. 27).

Позивач стверджує, що користувачем земельної ділянки наданої у постійне користування гр. ОСОБА_1 є юридична особа, яка і після смерті засновника фермерського господарства продовжує користуватися земельною ділянкою та належно виконує свої обов`язки щодо цільового користування земельною ділянкою та сплати земельного податку. Наведені обставини підтверджується податковими деклараціями з плати за землю за 2019, 2020, 2021, 2022 роки, платіжними дорученнями про сплату земельного податку за 2019, 2020, 2021 роки, звітами про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду за 2019, 2020, 2021 роки, звітом про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай за 2022 рік, що містяться у матеріалах справи (т.1а.с.124-196).

Позивач зазначає, що з моменту створення селянського (фермерського) господарства відбулася фактична заміна постійного землекористувача і обов`язки останнього перейшли до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства за його засновником не змінює зазначеної обставини, оскільки після державної реєстрації такого господарства саме юридична особа могла використовувати відповідну ділянку за її цільовим призначенням, тобто бути постійним користувачем.

Позивач вважає, що відмова у державній реєстрації права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0520687000:04:001:0068 свідчить про невизнання за ним такого права, що є порушенням прав та інтересів ФГ «Надія - ЗВ» як юридичної особи, до якої перейшло відповідне право постійного користування цією земельною ділянкою, у зв`язку з чим, просить визнати за ним право постійного користування спірною земельною ділянкою та зобов`язати державного реєстратора здійснити державну реєстрацію права постійного користування Фермерського господарства "Надія-ЗВ " на спірну земельну ділянку.

Позивач також стверджує, що обставини переходу права постійного користування спірною земельною ділянкою від засновника ОСОБА_1 до створеного ним фермерського господарства були встановлені рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2020 року у справі № 120/618/20-а, яким задоволено адміністративний позов Фермерського господарства «Надія-ЗВ» до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування припису державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницького, Немирівського, Тиврівського районів та м. Вінниці Макогона Валентина Валентиновича від 27 січня 2020 року № 44/0010ПР/03/01/-20 про усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель (т.1 а.с.48-57).

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом, що є предметом розгляду у цій справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідачів про визнання права постійного користування на земельну ділянку кадастровий номер 0520687000:04:001:0068 площею 22,45 за Фермерським господарством "Надія-ЗВ " та зобов`язання державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Смішного Олексія Івановича або будь-якого іншого державного реєстратора вказаної селищної ради зареєструвати за позивачем право постійного користування земельною ділянкою площею 22,45 га, кадастровий номер 0520687000:04:001:0068.

Предметом доказування у цій справі є обставини щодо наявності або відсутності підстав для визнання права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0520687000:04:001:0068 площею 22,45 га за позивачем.

Відповідно до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.

Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами суд враховує таке.

Згідно із частиною першою статті 51 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент створення та реєстрації позивача) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведених законодавчих норм, а також з наявних у справі матеріалів проекту відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства (т.1 а.с. 103-116), рішення Вінницької районної ради народних депутатів Вінницької області від 11.11.1997 року про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства, державного акту на право постійного користування землею серії ВН виданого 21.11.1997 року вбачається, що земельна ділянка площею 23,82 га на території Сосонської сільської ради надавалась гр. ОСОБА_1 на праві постійного землекористування як спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства, і саме для створення фермерського господарства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2009-XII «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції Закону від 23 липня 1993 року № 3312-XII, на момент створення СФГ) після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Законодавством, чинним на момент створення СФГ «Надія» ОСОБА_1 було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянським (фермерським) господарством як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.

19 червня 2003 року було прийнято новий Закон України № 937-IV «Про фермерське господарство», яким Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 5, частиною першою статті 7 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України «Про фермерське господарство»).

Таким чином, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

З аналізу положень статей 1, 5, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (пункт 53 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

Практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря та переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 у справі № 628/776/18).

За змістом частин 1, 5 статті 7 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час надання земельної ділянки) користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина 2 статті 95 вказаного Кодексу).

Пунктом 6 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року, який діяв з 01 січня 2002 року (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 зазначив, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Звідси громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

Велика Палата Верховного Суду (пункт 61 постанови від 23.06.2020 у справі №922/989/18) дійшла висновку, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду з урахуванням положень статті 141 ЗК України (у редакції 2001 року) та статті 27 ЗК України (1990 року) зазначила, що підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство). У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника, як смерть громадянина - засновника селянського фермерського господарства відсутня. Адже правове становище селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства (пункти 66, 67 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18).

У пункті 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 зроблено висновок про те, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

У пунктах 72, 73 постанови від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 922/2103/17 та у постановах Верховного Суду України від 23.11.2016 у справі № 657/731/14-ц, від 23.11.2016 у справі № 6-3113цс15, від 05.10.2016 у справі № 6-2329цс16, про те, що зі смертю особи припиняється і не входить до складу спадщини право користування особи, що виникло на підставі державного акта. У цій частині Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним (пункт 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18).

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

У разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що зі смертю ОСОБА_1 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування для створення селянського (фермерського) господарства, таке право не припинилось, водночас після створення СФГ перейшло до Селянського фермерського господарства «Надія» ОСОБА_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_2 ) і на час розгляду справи зберігається за його правонаступником Фермерським господарством "Надія-ЗВ" (ідентифікаційний код юридичної особи 25494606), яке набуло права та обов`язки землекористувача і використовує вказану земельну ділянку у своїй діяльності.

При розгляді цієї справи судом взято до уваги, що згідно Державного акту на право постійного користування від 21.11.1997 року ОСОБА_1 надано земельну ділянку площею 23,82 га.

У 2013 році вказана земельна ділянка стала об`єктом технічної інвентаризації, за результатами проведення якої встановлено, що площа земельної ділянки становить 22,45 га. Внаслідок проведеної технічної інвентаризації було сформовано земельну ділянку площею 22,45 га та присвоєно їй кадастровий номер 0520687000:04:001:0068. Відомості про сформовану земельну ділянку було внесено до Державного земельного кадастру.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області у листі від 10.02.2022 року № 0-2-0.62-896/2-22 зазначило, що відповідно до Державного реєстру земель Вінницького району Вінницької області, у постійному користуванні гр. ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 23,82 га для ведення селянського (фермерського) господарства на території Сосонської сільської ради Вінницького району Вінницької області на підставі державного акта серії ВН від 21.11.1997. Відповідно до наявних відомостей Державного земельного кадастру, земельну ділянку з кадастровим номером 0520687000:04:001:0068 площею 22,4500 га зареєстровано на підставі Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності (за межами населених пунктів) на території Сосонської сільської ради Вінницького району Вінницької області, розробленої ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» в 2013 році. Зазначена Технічна документація містить інформацію про перебування вказаної земельної ділянки в постійному користуванні гр. ОСОБА_1 згідно державного акта серії ВН від 21.11.1997. Але інформації щодо розбіжностей у площі даної земельної ділянки відповідно до державного акту та матеріалів інвентаризації - не виявлено (т. 1 а.с. 69-70).

У свою чергу, як вбачається із листа Державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 10.02.2022 року № 169 при інвентаризації земельної ділянки, яка згідно державного акту мала площу 23,82 га, було виявлено земельну ділянку площею лише 22,45 га. Внаслідок цього до бази ДЗК було внесено відомості про площу зазначеної земельної ділянки зі значенням 22,45 га. Відомості про земельну ділянку, в частині її площі, з моменту внесення відомостей до бази Державного земельного кадастру змінені зі значення 23,82га на значення 22,45 га. Земельної ділянки з відомостями про площу зі значенням 23,82 га сьогодні не існує (т. 1 а.с. 117-118).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.05.2021 року № НВ-9900330142021, зазначена земельна ділянка має кадастровий номер 0520687000:04:001:0068, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства, площа земельної ділянки становить 22,45 га (т.1 а.с. 43-47).

Дослідивши у сукупності докази, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що розбіжність між площею земельної ділянки, що зазначена у державному акті на право постійного користування серії ВН від 21.11.1997 року та у витягу з Державного земельного кадастру виникла саме у зв`язку із проведенням інвентаризації земельної ділянки.

Судом враховано, що чинним законодавством не передбачено внесення змін до раніше виданого державного акту на право постійного користування земельною ділянкою щодо площі земельної ділянки та кадастрового номеру земельної ділянки, визначених внаслідок формування земельної ділянки у результаті проведеної технічної інвентаризації, натомість такі актуальні відомості вносяться до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини 1, частини 9 статті 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру зокрема на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель.

Відомості про речові права на земельні ділянки, що виникли до 1 січня 2013 року, вносяться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, до Державного земельного кадастру із Державного реєстру земель та документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів. Відомості про розподіл земель за формами власності і видами речових прав вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статті 20 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

27 травня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляцїї у сфері земельних відносин» відповідно до якого Головні управління Держгеокадастру в областях не розпоряджаються земельними ділянками сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, які в силу закону є комунальною власністю відповідної громади.

З дня набрання чинності цим Законом, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, Державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до виключних повноважень органу місцевого самоврядування віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно із пунктом «а» частини першої статті 12 Земельного кодексу України розпорядження землями територіальних громад віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад на території сіл, селищ, міст.

Згідно вимог статті 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Частиною 5 статті 373 ЦК України визначено, що власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

Положеннями статті 396 ЦК України унормовано, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

На час розгляду справи земельна ділянка є сформованою та зареєстрованою у Державному земельному кадастрі як об`єкт цивільних прав площею 22,45 га з присвоєним кадастровим номером 0520687000:04:001:0068. Вказана земельна ділянка відносяться до земель сільськогосподарського призначення "01.02 для ведення фермерського господарства" та є землями комунальної форми власності.

Встановлені судом обставини, відповідачами не спростовані.

Враховуючи матеріали технічної інвентаризації земельної ділянки та відомості щодо неї, які містяться у державному земельному кадастрі, суд дійшов висновку, що Фермерське господарство "Надія-ЗВ" є користувачем на праві постійного користування земельної ділянки кадастровий номер 0520687000:04:001:0068 площею 22,45 га із цільовим призначенням 01.02 для ведення фермерського господарства.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, у тому числі, визнання прав.

Таким чином, невизнання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлений чинним законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суд має виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами та має бути спрямований на захист порушеного права.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач-2 позовні вимоги про визнання права постійного користування земельною ділянкою за позивачем визнав.

Водночас відповідач-1 Стрижавська селищна рада позовні вимоги не визнала з посиланням на відсутність правових підстав для визнання за ФГ «НАДІЯ-ЗВ» права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0520687000:04:001:0068 та просила відмовити у задоволенні позовної заяви Фермерського господарства «НАДІЯ-ЗВ» до Стрижавської селищної ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою, зобов`язання здійснити державну реєстрацію з огляду на її безпідставність та необгрунтованість.

Суд відхиляє доводи відповідача-1 про те, що селищна рада не порушувала прав та інтересів позивача, що є підставою для відмови у позові, оскільки правова позиція відповідача-1 по суті позовних вимог, викладена у відзиві на позов свідчить про невизнання Стрижавською селищною радою за позивачем права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Наразі, визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою за судовим рішенням, за участі розпорядника землі (органу місцевого самоврядування) направлене на забезпечення правової визначеності у спірних правовідносинах та ефективного захисту прав позивача як користувача земельною ділянкою розпорядником якої є відповідач-1.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що зібраними у справі доказами доведено перехід до Фермерського господарства "Надія-ЗВ" права постійного користування земельною ділянкою згідно державного акту на право постійного користування землею серії ВН від 21.11.1997 року, доказів припинення такого права позивача у відповідності до вимог чинного законодавства суду не надано, а тому заявлена вимога щодо визнання за Фермерським господарством "Надія-ЗВ" права постійного користування земельною ділянкою кадастровий номер 0520687000:04:001:0068 площею 22,45 га є обгрунтованною та підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов`язання державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Смішного Олексія Івановича або будь-якого іншого державного реєстратора вказаної селищної ради зареєструвати за позивачем право постійного користування земельною ділянкою площею 22,45 га, кадастровий номер 0520687000:04:001:0068, яка була надана засновнику ФГ "Надія-ЗВ" ОСОБА_1 для створення вказаного ФГ "Надія-ЗВ" як юридичної особи, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно положень частини 3, частини статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягає право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно положень частини 3 статті 10 вказаного Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; - перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Відповідно до частини 4 статті 18 цього Закону державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку, а щодо новоствореного об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, - виключно за наявності в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомостей про такий об`єкт.

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.

Положеннями пункту 4 частини 1 статті 24 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що однією із підстав відмови у проведенні державної реєстрації є подання документів, що не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно частини 3 статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України (в чинній редакції) право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Враховуючи, що судом встановлено обставину переходу права постійного користування земельною ділянкою наданою засновнику Селянського фермерського господарства «Надія» ОСОБА_1 згідно державного акту на право постійного користування землею серії ВН від 21.11.1997 року до Селянського фермерського господарства «Надія» Захаревич Василь Іванович, яке на час розгляду справи зберігається за його правонаступником Фермерським господарством "Надія-ЗВ", суд дійшов висновку, що з моменту державної реєстрації цього господарства воно повноважне зареєструвати за собою право постійного користування земельною ділянкою, яку раніше для ведення селянського (фермерського) господарства отримав його засновник.

Частиною 4 статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Державна реєстрація є дискреційним повноваженням державного реєстратора, яка проводиться відповідно до визначених законом етапів, вчиненню реєстраційних дій передує перевірка поданих документів на їх відповідність вимогам законодавства. Суд не може зобов`язати здійснити державну реєстрацію права за обставин, коли достеменно не встановлено, що усі подані документи є належним чином оформленими, а усі етапи їх перевірки - завершені.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем разом із заявою про здійснення державної реєстрації постійного користування земельною ділянкою були надані державному реєстратору документи щодо переходу права постійного користування земельною ділянкою від засновника до фермерського господарства, у тому числі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29.09.2020 року у справі № 120/618/20-а, яким задоволено адміністративний позов Фермерського господарства «Надія-ЗВ» до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування припису державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницького, Немирівського, Тиврівського районів та м. Вінниці Макогона Валентина Валентиновича від 27 січня 2020 року 44/0010ПР/03/01/-20 про усунення порушень, виявлених під час проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель.

У цьому рішенні суд встановив, що після отримання громадянином - засновником державного акта на право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, останнім засновано ФГ «Надія - ЗВ», яке зареєстроване як юридична особа. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою з дня державної реєстрації ФГ воно набуло права та обов`язки землекористувача та зі смертю ОСОБА_1 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно з державним актом на право постійного користування землею 21.11.1997 року серії ВН, таке право не є таким, що припинилось.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що державний реєстратор речових прав на нерухоме майно Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Смішний Олексій Іванович безпідставно відмовив позивачу у реєстрації права постійного користування на спірну земельну ділянку.

Згідно з пунктами 8, 9 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" підставами для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно є державний акт на право постійного користування землею, виданий до 1 січня 2013 року; судове рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя за місцезнаходженням нерухомого майна.

Державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого статтею 31-2 цього Закону, та автоматичної державної реєстрації прав у випадках, передбачених цим Законом.

При розгляді цього спору, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанови ВП ВС від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (п. 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (п. 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (п. 98), що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (пункт 145 рішення ЄСПЛ від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)). Постанова ВП ВС від 25.01.2022 у справі № 143/591/20.

Враховуючи обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Смішного Олексія Івановича зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Фермерським господарством "Надія-ЗВ" право постійного користування земельною ділянкою площею 22,45 га, кадастровий номер 0520687000:04:001:0068, яка була надана засновнику ФГ "Надія-ЗВ" ОСОБА_1 для створення селянського (фермерського) господарства як юридичної особи є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 5 статті 238 ГК України передбачено, що висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання будь-якого іншого державного реєстратора Турбівської селищної ради зареєструвати право постійного користування не підлягають задоволенню, оскільки як уже було зазначено, вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна відповідно до частини 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" проводиться за місцезнаходженням нерухомого майна будь-яким державним реєстратором. Водночас будь-який інший державний реєстратор Турбівської селищної ради згідно прохальної частини позову не є відповідачем у цій справі, що унеможливлює покладення на нього обов`язків на підставі рішення суду.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, суд дійшов висновку, що відповідачами не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання за Фермерським господарством "Надія-ЗВ" (23218, Вінницька обл., Вінницький р-н, село Сосонка, вулиця П. Романенка, будинок 60, ідентифікаційний код юридичної особи 25494606) права постійного користування земельною ділянкою площею 22,45 га, кадастровий номер 0520687000:04:001:0068, яка була надана засновнику Фермерського господарства "Надія-ЗВ" (ідентифікаційний код юридичної особи 25494606) ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ВН, виданого 21.11.1997 для створення селянського (фермерського) господарства як юридичної особи та зобов`язання державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Смішного Олексія Івановича зареєструвати за Фермерським господарством "Надія-ЗВ" право постійного користування земельною ділянкою площею 22,45 га, кадастровий номер 0520687000:04:001:0068, яка була надана засновнику Фермерського господарства "Надія-ЗВ" ОСОБА_1 для створення селянського (фермерського) господарства як юридичної особи, в іншій частині позову слід відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно вимог статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Під час розгляду справи по суті представником позивача заявлено усне клопотання про залишення за позивачем понесених судових витрат на сплату судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на заявлене позивачем клопотання, суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору та судові витрати на професійну правничу допомогу залишаються за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати за Фермерським господарством "Надія-ЗВ" (23218, Вінницька обл., Вінницький р-н, село Сосонка, вулиця П. Романенка, будинок 60, ідентифікаційний код юридичної особи 25494606) право постійного користування земельною ділянкою площею 22,45 га, кадастровий номер 0520687000:04:001:0068, яка була надана засновнику Фермерського господарства "Надія-ЗВ" (ідентифікаційний код юридичної особи 25494606) ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ВН, виданого 21.11.1997 для створення селянського (фермерського) господарства як юридичної особи.

3. Зобов`язати державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Смішного Олексія Івановича (22513, Вінницька обл., Липовецький р-н, селище міського типу Турбів, вулиця Миру, будинок 42, ідентифікаційний код юридичної особи 04326230) зареєструвати за Фермерським господарством "Надія-ЗВ" (23218, Вінницька обл., Вінницький р-н, село Сосонка, вулиця П. Романенка, будинок 60, ідентифікаційний код юридичної особи 25494606) право постійного користування земельною ділянкою площею 22,45 га, кадастровий номер 0520687000:04:001:0068, яка була надана засновнику Фермерського господарства "Надія-ЗВ" (ідентифікаційний код юридичної особи 25494606) ОСОБА_1 для створення селянського (фермерського) господарства як юридичної особи.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

8. Копію судового рішення направити сторонам рекомендованим листом та засобами електронного зв`язку на відомі суду електронні адреси: представника позивача - viv10@ukr.net, відповідача 1 - info@stryzhavska-rada.gov.ua, відповідача 2 - turbivrada@gmail.com.

Повний текст рішення складено та підписано 10 квітня 2023 р.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - ФГ "Надія-ЗВ", 23218, Вінницька обл., Вінницький р-н, село Сосонка, вулиця П.Романенка, будинок 60, viv10@ukr.net;

3 - Стрижавська селищна рада, 23210, Вінницька обл., Вінницький р-н, селище міського типу Стрижавка, вулиця 40-річчя Перемоги, будинок 7; info@stryzhavska-rada.gov.ua;

4 - Державному реєстратору речових прав на нерухоме майно Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області Смішному Олексію Івановичу, 22513, Вінницька обл., Вінницький р-н, селище міського типу Турбів, вулиця Миру, будинок 42, turbivrada@gmail.com.