Рішення

від 03.04.2023 по справі 906/734/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/734/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Шароварський В.В. - адвокат, довіреність №007-25-1222 від 29.12.2022,

від відповідача: Благий В.М. - заступник генерального директора, наказ №1-К від 09.03.2023.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений вал"

про зобов`язання вчинити певні дії

Позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" підписати додаткові угоди № ДУ-8/41ВР107-3531-20 від 28.12.2021, № ДУ-9/41ВР107-3531-20 від 29.12.2021 та № ДУ-10/41ВР107-3531-20 від 28.01.2022 до договору № 41ВР107-3531-20 від 04.01.2021 в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут".

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 19.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

26.10.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

09.01.2023 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач наполягає, що 29.12.2021 ним направлялися проекти додаткових угод відповідачу щодо пролонгації дії договору на 2022 рік.

02.02.2023 до суду від позивач надійшли додаткові пояснення, в яких позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем в 15.02.2022 сплачено вартість поставленого природного газу..

10.03.2023 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, згідно яких відповідач оплатив 15.02.2022 природній газ, який потрапив в трубопровід за межу балансової належності АТ "Житомиргаз", проте ВОГом даний газ не обліковувався. оскільки цей газ відповідач не спожив. Крім цього, ТОВ "Зелений вал" звертав увагу на те, що за наявності облікованого оператором ГРМ розподіленого газу, за ним рахувалась заборгованість перед позивачем, що унеможливлювало змінити укласти угоду на постачання природного газу з іншим постачальником. І саме з метою ліквідації такої сумнівної заборгованості ним було сплачено 15.02.2022 грошові кошти.

Ухвалою суду від 02.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зелений вал" (споживач) укладено договір №41ВР107-3531-20 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно п. 1.2 договору річний плановий обсяг постачання газу - 95 000 куб.м.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди. Підписуючи цей договір, споживач підтверджує що йому надане належне повідомлення про порядок зміни ціни газу протягом дії договору і ніяких інших повідомлень про зміну ціни газу не вимагається.

Відповідно до п. 3.2 договору всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 9,90000120 грн.

За умовами пункту 3.3 договору. зміна цін узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до нього.

Відповідно до пункту 9.1. договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ГОВ "Житомиргаз Збут" в інформаційній платформі оператора ГTC до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

До вказаного договору між сторонами підписано додаток №1 - Планові обсяги постачання газу у 2021 році по місяцях та додаток №2 - Перелік ЕІС-код точок комерційного обліку споживача.

Як зазначив позивач, додаткові угоди №ДУ-8/41ВР107-3531-20 від 28.12.2021 та №ДУ-9/41ВР107-3531-20 від 29.12.2021 направлялася відповідачу та згідно накладної (а.с. 85) дане поштове відправлення залишено на прохідній, а в графі одержувача міститься підпис, приналежність якого ідентифікувати не можливо ідентифікувати.

Повторно дані додаткові угоди та додаткова угода № ДУ-10/41ВР107-3531-20 направлялися вже 12.03.2021.

Оскільки відповідачем дані угоди не підписані, позивач з метою захисту своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Статтею 3 Цивільного кодексу України передбачає, що до загальних засадами цивільного законодавства відноситься, зокрема, свобода договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзацом другим частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Разом з цим, суд вважає за необхідне зазначити, що Закон України "Про ринок природного газу" визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Згідно вимог ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами (частина 1).

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 2).

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (частина 3).

Згідно положень ст. 3 Закон України "Про ринок природного газу" до принципів функціонування ринку природного газу, зокрема, відноситься і вільний вибір постачальника природного газу.

Відповідно до п. 3 Розділу І Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не мас права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Пунктом 1 Розділу ІІ Правил постачання природного газу також передбачає, що підставою для постачання природного газу споживачу є:

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу;

- наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов;

- включення споживача до Реєстру споживачів постачальника у відповідному розрахунковому періоді;

Проте, як свідчать матеріали справи ТОВ "Зелений вал" із ТОВ "Житомиргаз збут" не погодили обсяг постачання природного газу на 2022 рік.

Отже, позивач не мав законних підстав реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, в даному випадку на 2022 рік.

При цьому згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Виходячи з положень даної статті суду слід з`ясувати день, у який відповідач отримав надіслані йому проекти додаткових угод.

Вказаний висновок суду відповідає принципам розумності та справедливості.

Як зазначив позивач, додаткові угоди №ДУ-8/41ВР107-3531-20 від 28.12.2021 та №ДУ-9/41ВР107-3531-20 від 29.12.2021 направлялася відповідачу та згідно накладної (а.с. 85) дане поштове відправлення залишено на прохідній, а в графі одержувача міститься підпис, приналежність якого ідентифікувати не можливо ідентифікувати.

Повторно дані додаткові угоди та додаткова угода № ДУ-10/41ВР107-3531-20 направлялися вже 12.03.2021.

Проте, належних доказів їх отримання відповідачем матеріали справи не містять, що унеможливлює обрахування 20-денного строку, протягом якого відповідач мав би надати позивачу аргументовану відповідь щодо доцільності їх підписання.

В даному випадку з матеріалів справи не вбачається наявності згоди між сторонами у справі щодо істотних умов договору.

Водночас суд вертає увагу на те, що п. 5 Розділу ІІ Правил постачання природного газу встановлено, що усі умови поставки природного газу за договором мають бути справедливими та добре відомими заздалегідь. У будь-якому випадку вся відповідна інформація має бути надана споживачеві до укладення договору.

Споживачу має бути надане належне повідомлення постачальника про намір змінити умови договору постачання природного газу, при цьому споживач має бути повідомлений про його право відмовитись від запропонованих змін. Таке повідомлення має бути надане споживачеві не пізніше ніж за 30 днів до запланованого набрання чинності такими змінами (крім ціни на природний газ, якщо вона встановлюється для постачальника відповідними державними органами). Споживачі мають право відмовитися від договору, якщо вони не приймають нові умови, повідомлені постачальником.

Проте, позивачем не дотримано даних приписів Правил, оскільки не повідомлено споживача про навність права відмовитись від запропонованих змін.

Відповідно до приписів частини другої статті 14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Право підписання додаткових угод відповідачем є його правом.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що договір постачання природного газу від 04.01.2021 № 41ВР107-3531-20 припинив свою дію 31.12.2021, оскільки сторони не досягли згоди щодо поставок природного газу на 2022 рік.

Разом з тим, пункт 10 Розділу ІІ Правил постачання природного газу передбачає, що споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VII цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.

З наведеного вище вбачається, що за умови подальшого споживання природнього газу відповідачем, позивач мав здійснити інші, передбачені законом заходи, а не зобов`язувати відповідача до укладення додаткової угоди.

Посилання позивача на вчинення конклюдентних дій по погодженню укладення додаткових угод шляхом оплати природного газу за ціною, що міститься в додаткових угодах № ДУ-8/41ВР107-3531-20 та № ДУ-9/41ВР107-3531-20, суд оцінює критично та відзначає, що поставка природного газу проводиться виключно на договірній основі.

Щодо інших аргументів, на які посилався позивач та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. У справі "Серявін та інші проти України" зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. У справах "Волошин проти України", "Бацаніна проти Росії" зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище. У справі "Проніна проти України" вказано, що суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше суд не виконає свої зобов`язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім цього у справі "Бендерський проти України" вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (…). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач не подав до суду достатніх доказу на підтвердження позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, не підтверджуються належними доказами, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 10.04.23

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек. з повід.)

+ представнику позивача Шароварському В.В. на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1

3 - відповідачу (рек. з повід.)