Ухвала

від 03.04.2023 по справі 910/12436/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

03.04.2023Справа № 910/12436/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Управління гуманітарного розвитку та охорони здоров`я Пристоличної сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київоблгаз збут" про визнання недійсним додаткових угод до договору та стягнення 243 828,60 грн., за участю прокурора - Власенко Я.М., представників позивача - не з`явився, відповідача - Тітова І.С.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі позивача з указаним позовом до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 19.12.2022 року.

28.03.2023 року відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі № 905/1907/21.

Судом встановлено, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду знаходиться справа № 905/1907/21 за позовом заступника керівника Смілянської окружної прокуратури Черкаської області в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради, Комунального закладу "Канівська санаторна школа Черкаської обласної ради" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АС" про стягнення 365 870,72 грн. надмірно сплачених бюджетних коштів.

Позов у справі № 905/1907/21 мотивовано тим, що Школа та ТОВ "АС" порушили вимоги Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII та умови укладеного між ними договору постачання природного газу від 03.01.2018 № 488 (18) Б, оскільки без належних підстав уклали додаткові угоди, якими внесли зміни до істотних умов договору, а саме збільшили ціну за одиницю товару та зменшили загальні обсяги поставки газу.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання недійсним додаткових угод № 1 від 16.06.2021 року, № 2 від 17.09.2021 року, № 3 від 17.09.2021 року, № 4 від 21.10.2021 року, № 4 від 05.11.2021 року до договору про постачання природного газу № 41ВВ417-945-21 від 01.02.2021 року та стягнення 243 828,60 грн. надмірно сплачених коштів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та у клопотанні про зупинення провадження, серед іншого, обґрунтовує свою позицію судовою практикою, викладеною у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.11.2022 року у справі №914/2656/21.

Зокрема, відповідач вважає, що прокурор звернувся до суду в інтересах неналежного позивача, оскільки у прокурора відсутні повноваження щодо представництва органів місцевого самоврядування та юридичних осіб публічного права.

Водночас судом встановлено, що приймаючи до розгляду справу №905/1907/21, Велика Палата Верховного Суду сформулювала низку питань, які, на її думку, постануть перед Великою Палатою Верховного Суду у цій справі, а саме:

1) чи може прокурор звертатись до суду в інтересах органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень та комунального закладу з вимогою про визнання укладеного правочину недійсним та стягнення коштів;

2) чи може суд задовольнити позовну вимогу органу місцевого самоврядування про визнання договору недійсним та відмовити у стягненні коштів на користь комунального закладу; чи є такий спосіб захисту ефективним;

3) чи є у такому випадку вимога про стягнення коштів до державного, місцевого бюджету належним способом захисту інтересів держави та/або територіальної громади у збереженні бюджетних коштів.

Також колегія суддів вважає, що для досягнення єдності практики необхідно уточнити наведений у пункті 9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 висновок про те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатися з позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи. У контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі України "Про прокуратуру" інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 цього Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

На переконання колегії суддів, таке уточнення має полягати в доповненні наведеної вище правової позиції Великої Палати Верховного Суду висновками про те, що прокурор може звертатись до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування та некомерційного комунального підприємства з вимогами про визнання недійсним правочину, укладеного комунальним підприємством, та про стягнення коштів на користь такого комунального підприємства (як частини двосторонньої реституції) або на користь держави (у разі якщо це передбачено законом).

Мотивуючи необхідність розгляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи, колегія суддів вказує, що за усталеною практикою держава та територіальна громада можуть володіти майном та грошовими коштами, здійснення належного розпорядження якими є одним із тих інтересів, що захищаються прокурором шляхом звернення до суду, в тому числі з вимогою про визнання недійсними правочинів, що передбачають оплату за рахунок публічних коштів, та їх стягнення.

Також колегія суддів зауважує, що на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа № 522/22473/15-ц, у якій має бути вирішено, зокрема, питання про те, чи має право учасник правочину, який фактично контролює товариство, звертатись до суду з позовом про визнання правочину, укладеного товариством, недійсним. На думку колегії суддів, від вирішення спору у справі № 522/22473/15-ц залежить і правова позиція, яка буде сформована у цій справі, оскільки єдиним засновником (учасником) Школи є Рада, яка представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст Черкаської області, а прокурор, захищаючи інтереси територіальної громади, звернувся з цим позовом в особі Ради.

Колегія суддів також звертає увагу на особливості формування та використання бюджету комунального закладу, які визначені БК України та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та полягають у тому, що органи місцевого самоврядування, основною функцією яких є публічне управління, як правило, безпосередньо не вступають у господарські відносини з метою реалізації певних повноважень у відповідних сферах, а делегують владні повноваження з розпорядження / користування бюджетними коштами комунальним підприємствам, установам, закладам, уповноважуючи їх на цільове та ефективне використання коштів. На думку колегії суддів, зазначені суб`єкти нарівні з органами місцевого самоврядування є учасниками бюджетного процесу, а саме розпорядниками бюджетних коштів за відповідними бюджетними призначеннями та асигнуваннями, що свідчить про виконання комунальними підприємствами публічно-владних управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень як суб`єкта владних повноважень.

Здійснивши аналіз положень Закону № 922-VIII, статуту Школи та умов Договору, колегія суддів дійшла висновку про те, що, укладаючи та виконуючи Договір, Школа реалізувала делеговані їй владні повноваження з розпорядження коштами відповідного державного / комунального бюджету, а нераціональне використання нею таких коштів має наслідком порушення публічних інтересів (інтересів держави, територіальної громади), оскільки Школа є учасником бюджетного процесу та реалізує у ньому публічну функцію розпорядника коштів.

У зв`язку із цим колегія суддів вважає, що у випадку наявності порушень вимог Закону № 922-VIII прокурор може звернутись до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, який допустив таке порушення, в тому числі в особі некомерційного комунального підприємства, яке володіє майном на праві оперативного управління, створене не для отримання прибутку, а для виконання важливих соціальних або публічних функцій, безпосередньо здійснює розпорядження бюджетними коштами та є замовником закупівлі у розумінні Закону № 922-VIII.

При цьому колегія суддів вказує, що суд не повинен обмежуватись установленням лише організаційно-правової форми такого суб`єкта та відносин власності (структурний тест), а має також здійснити аналіз його діяльності, покладені на нього функції та встановити, чи є такий суб`єкт суб`єктом владних повноважень.

На переконання колегії суддів, у цій справі прокурор був позбавлений можливості звернутися до суду в інтересах держави з позовом про порушення вимог Закону № 922-VIII як в особі замовника закупівлі (комунального підприємства), так і в особі органу, якому цей замовник підпорядковується (обласна рада), що дозволило б захистити публічні інтереси щодо розпорядження бюджетними коштами у випадку їх нераціонального використання та запобігти відповідним зловживанням щодо змін ціни, які некомерційне комунальне підприємство могло допустити під час проведення публічної закупівлі.

Отже, у справі № 905/1907/21 Велика Палата Верховного Суду вирішить правову проблему у подібних правовідносинах, що має істотне значення для правильного вирішення спору у справі №910/12436/22.

Відповідно до п. 7 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою палатою Верховного Суду.

З огляду на те, що висновок Великої Палати Верховного Суду щодо поставленої у справі №905/1907/21 правової проблеми сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, з урахуванням того, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, суд вважає необхідним зупинити провадження у справі №910/12436/22 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №905/1907/21.

Керуючись ст. ст. 227, 228, 229, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Зупинити провадження у справі №910/12436/22 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №905/1907/21.

2. Зобов`язати сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в порядку розділу IV ГПК України.

Повний текст ухвали складено 10.04.2023р.

Суддя С.О. Чебикіна