Ухвала

від 04.04.2023 по справі 910/13888/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.04.2023Справа № 910/13888/22

про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/13888/22

за позовом Командитного товариства "Приватне підприємство "В.А.Т. Компанія "Дніпро" і компанія" (м. Херсон)

до Державного підприємства "Гарантований покупець" (м. Київ)

про стягнення 284.857,09 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Прохоров Ю.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/13888/22 позов задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Командитного товариства "Приватне підприємство "В.А.Т. Компанія "Дніпро" і компанія" 284.857,09 грн інфляційних втрат та 4.272,86 грн судового збору.

27.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/13888/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2023 розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 04.04.2023.

У судовому засіданні 04.04.2023 представник відповідача (заявника) підтримав вимоги і доводи вказаної заяви, просив відстрочити на 1 рік виконання рішення суду в даній справі. Представник позивача у судове засідання не з`явився, та його неявка не перешкоджає розгляду заяви відповідно до ст. 331 ГПК України.

У судовому засіданні 04.04.2023 по виходу з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши матеріали заяви, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК України).

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Аналогічна правова позиція була висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13.12.12. у справі № 18-рп/2012, від 25.04.12. у справі № 11-рп/2012 та від 30.06.2009 у справі № 16-рп/2009.

За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до положень статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (тяжке захворювання фізичної особи або членів її сім`ї, її матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Обґрунтовуючи заяву про відстрочку виконання рішення суду, заявник вказує, що зобов`язання за Договором повинні виконуватися ним у передбаченому Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) та постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 порядку (далі - Порядок).

Зокрема, забезпечити виконання зобов`язань з оплати електричної енергії за «зеленим» тарифом у інший спосіб, ніж шляхом додержання механізму встановленого Законом та Порядком, неможливо з огляду на вартість зазначеної електроенергії. В той же час вказаний Договір укладений Гарантованим покупцем не на підставі його вільного волевиявлення, а саме на виконання покладених спеціальних обов`язків згідно з Законом, Порядком.

Виконання грошових зобов`язань за Договором обумовлено покладенням на ПрАТ НЕК "Укренерго" та Гарантованого покупця спеціальних обов`язків із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. НЕК «Укренерго» є таким же учасником спірних правовідносин, як і Гарантований покупець, приймає участь у спірному зобов`язанні, в т.ч. у його виконанні, є його учасником, хоча обсяг прав і обов`язків вказаних учасників різний. Витрати на виконання НЕК "Укренерго" цих спеціальних обов`язків, передбачені в структурі тарифу останнього на послуги з передачі електричної енергії на 2020 рік, що встановлений Постановою НКРЕКП від 10.12.2019 №2668.

Згідно з ч. 1 ст. 65 Закону фінансування діяльності гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису, що затверджується Регулятором.

Покладення на НЕК «Укренерго» зазначених спеціальних обов`язків змістом яких є саме забезпечення оплати електричної енергії за «зеленим» тарифом породжує обов`язок останнього оплатити відпущену електричну енергію виробниками за "зеленим" тарифом шляхом здійснення повної оплати вказаної Послуги Гарантованому покупцю. Тобто, в даному випадку має місце грошове зобов`язання, в якому є кілька боржників (складне зобов`язання).

У свою чергу, невиконання НЕК «Укренерго» спеціальних обов`язків виключає фактичну можливість здійснення повних розрахунків з такими виробниками Гарантованим покупцем.

Таким чином, як на підставу для відстрочення виконання рішення суду заявник посилається на:

- неможливість забезпечення виконання зобов`язань з оплати електричної енергії за «зеленим» тарифом у інший спосіб ніж шляхом додержання механізму встановленого Законом та Порядком;

- фінансування діяльності гарантованого покупця здійснюється лише в межах кошторису затвердженого Регулятором (ст. 65 Закону);

- неналежним виконанням НЕК «Укренерго» обов`язку щодо забезпечення надходження грошових коштів Гарантованому покупцю для оплати останнім електричної енергії виробникам за «зеленим» тарифом в повному обсязі;

- необхідність забезпечення Гарантованим покупцем оплати електричної енергії перед виробникам за «зеленим» тарифом у обсягах, що пов`язані з невиконанням НЕК «Укренерго» спеціальних обов`язків з забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії.

Також заявник вказує, що внаслідок збройної агресії господарська діяльність учасників ринку електричної енергії, ускладнена або взагалі неможлива, наслідком чого є несвоєчасне постачання електричної енергії, несвоєчасна оплата у повному обсязі Гарантованому покупцю вартість послуги та ін.

Суд відзначає, що фактично всі покладені в основу даної заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду твердження відповідача щодо ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та щодо інших обставин, по суті, зводяться до відсутності відповідного фінансування.

У той же час згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між позивачем та відповідачем виникли господарські відносини, а приписи ГК України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов`язань.

Частина 2 статті 617 ЦК України та частина 2 статті 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов`язку такого органу, який виступає стороною зобов`язального правовідношення, від його виконання належним чином.

За таких обставин, факт відсутності фінансування та ненадходження коштів від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", у будь-якому випадку не можуть бути підставою, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. Крім того заявником не надано доказів того, що протягом одного року з моменту постановлення рішення в даній справі відповідач отримає грошові кошти від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" або будь-яких інших осіб в обсязі, достатньому для виконання рішення суду.

Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".

Отже, відповідачем не подано суду жодних належних доказів, у розумінні приписів статті 76 ГПК України, на підтвердження викладених у заяві про відстрочення виконання рішення суду обставин.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення в даній справі.

Суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України і лише за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення чи постанови.

Розглянувши мотиви поданої заяви, врахувавши ступінь вини боржника у виникненні спору, дослідивши наявні докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/13888/22.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/13888/22 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили 04.04.2023 та її може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 10.04.2023.

Суддя Т.М. Ващенко