Рішення

від 29.03.2023 по справі 913/758/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року м.Харків Справа № 913/758/21

Провадження №34/913/758/21

Господарський суд Луганської області у складі:

суддя Іванов А.В.

при секретарі судового засідання Сокруті Н.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Буд Групп», м. Щастя Луганської області,

до Комунального підприємства «Жилбудсервіс», м. Щастя Луганської області,

про стягнення 50 734 грн. 83 коп.

та за зустрічним позовом Комунального підприємства «Жилбудсервіс», м. Щастя Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Буд Групп», м. Щастя Луганської області,

про визнання недійсним договору

У засіданні брали участь:

від позивача за первісним позовом: представник не прибув;

від відповідача за первісним позовом: представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Буд Групп» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Жилбудсервіс», в якій просить, з урахуванням заяви про усунення недоліків від 25.10.2021, стягнути з відповідача заборгованість за Договором №122 від 30.06.2020 у розмірі 50 734 грн. 83 коп., з яких 41 972 грн. 59 коп. - сума основного боргу, 4 851 грн. 37 коп. - інфляційні збитки, 1 399 грн. 45 коп. - 3% річних, 2 511 грн. 42 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «М-Буд Групп» та Комунальним підприємством «Жилбудсервіс» було укладено Договір на виконання послуг дезінсекції №122, відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач зобов`язується проводити комплекс протиепідемічних заходів на території та в будівлях відповідача, а саме дезінсекція, своїми силами та засобами в залежності від санітарно-технічного стану згідно тарифів на роботи і послуги, ціна яких складає за 1 м кв. - 1,48 грн. ПДВ немає, згідно специфікації (Додаток №1 до цього Договору, що є його невід`ємною частиною).

У свою чергу відповідач зобов`язався проводити оплату виконаних послуг у безготівковій формі на банківський рахунок позивача на підставі рахунку або акту наданих послуг.

Як зазначає позивач, свої зобов`язання за Договором він виконав належним чином, провів комплекс протиепідемічних заходів на території та в будівлях відповідача, а саме надав відповідачу послуги з дезінсекції відповідно до Специфікації №1 від 30.06.2020, якою визначено перелік об`єктів, їх дислокацію, площу, вартість послуг по об`єктам, що підтверджується підписаними з обох сторін Актом №1 здачі-приймання виконаних послуг на загальну суму 41 972 грн. 59 коп.

Натомість, відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконав, за надані позивачем послуги на суму 41 972 грн. 59 коп. не сплатив, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги з урахуванням інфляційних збитків, 3% річних та пені складає 50 177 грн. 67 коп., що стало підставою для звернення позивача до суду.

Крім того, в позовній заяві позивач навів орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які складаються із судового збору в сумі 2 270 грн. та витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12 508 грн. 88 коп.

Також позивач разом з позовною заявою надав клопотання, в якому просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2021 справу №913/758/21 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.10.2021 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви та подання до суду відповідної заяви.

26.10.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій вказав, що відповідно до умов Договору підставою для здійснення оплати за надані послуги є акт наданих послуг, дата складання якого є строком настання зобов`язання щодо сплати наданих послуг. Позивач зазначає, що за результатами виконаних послуг сторонами було складено Акт №1 здачі-приймання виконаних послуг від 31.08.2020, з моменту підписання якого у відповідача виник обов`язок щодо оплати наданих позивачем послуг. Однак, відповідач за виконані послуги розрахунок не провів, тому у нього виникла заборгованість у сумі 41 972 грн. 59 коп., що також підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.03.2021.

Крім того, позивач навів новий розрахунок сум, що стягуються, відповідно до якого загальна сума заборгованості складає 50 734 грн. 83 коп., з яких 41 972 грн. 59 коп. - сума основного боргу, 4 851 грн. 37 коп. - інфляційні збитки, 1 399 грн. 45 коп. - 3% річних, 2 511 грн. 42 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань та надав новий розрахунок штрафних санкцій.

Також позивач навів нову орієнтовну суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12 736 грн. 74 коп.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 29.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін.

23.11.2021 на адресу суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає повністю.

Відповідач зазначає, що заборгованість перед позивачем створена штучно, оскільки спірний Договір підписано від імені КП «Жилбудсервіс» його попереднім директором ОСОБА_3, а від імені ТОВ «М-Буд Групп» директором ОСОБА_4, які є діловими партнерами. На думку відповідача, вказане свідчить про те, що ОСОБА_3 зобов`язався сплачувати грошові кошти особі, з якою отримує прибуток від спільної підприємницької діяльності, тим самим виводив кошти із комунального підприємства.

Також відповідач вказує, що послуги за Договором не надавалися, проте сторони підписали Акт здачі-приймання виконаних послуг, в якому зазначено, що позивач надавав послуги з дезінсекції без будь-якої деталізації, без зазначення характеру наданих послуг, точного місця їх виконання (під`їзд, поверх, приміщення або вулиця), дати, кількості і типу витрачених хімікатів тощо. В зв`язку з наведеним відповідач вважає, що позивачем не доведено надання ним послуг за спірним Договором, оскільки Акт не може бути безумовним доказом фактичного надання послуг.

Крім того, відповідач стверджує, що спірний Договір є удаваним правочином, оскільки його метою є штучне виведення коштів з комунального підприємства та подальше їх розділення, а не надання послуг відповідачу.

У відзиві відповідач поставив сім запитань позивачу в порядку ст. 90 ГПК України, навів орієнтовний розмір витрат, які планує понести у зв`язку із розглядом цієї справи, що складають 28 000 грн. та заперечив проти заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу.

В зв`язку з наведеним відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Вказаний відзив було долучено судом до матеріалів справи.

Разом із відзивом 23.11.2021 Комунальне підприємство «Жилбудсервіс» подало зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Буд Групп», в якому просить прийняти його до спільного розгляду з первісним позовом та визнати недійсним Договір на виконання послуг дезінсекції №122 від 30.06.2020, укладений між ТОВ «М-Буд Групп» та КП «Жилбудсервіс».

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначає, що спірний Договір укладений з порушенням вимог Закону України «Про запобігання корупції», в зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним. Позивач за зустрічним позовом вказує, що спірний Договір було укладено в умовах конфлікту інтересів, оскільки колишній директор КП «Жилбудсервіс» ОСОБА_1 та директор ТОВ «М-Буд Групп» ОСОБА_4 є діловими партнерами та співзасновниками інших юридичних осіб, зокрема ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Металбудмаркет» та ТОВ «Виробнича комерційна компанія «Лугабуд». На думку позивача за зустрічним позовом, вказане свідчить про те, що ОСОБА_3 зобов`язався сплачувати грошові кошти особі, з якою отримує спільний прибуток від підприємницької діяльності. Однак, в подальшому ОСОБА_1 вийшов зі складу вказаних підприємств.

Після звільнення ОСОБА_1 з посади директора КП «Жилбудсервіс» було виявлено, що 30.06.2020 від імені комунального підприємства з ТОВ «М-Буд Групп» укладено вісім ідентичних Договорів на виконання послуг дезінсекції №120-127 від 30.06.2020, тим самим колишнім директором придбано в один день ідентичні послуги у свого бізнес-партнера на загальну суму 225 286 грн. 27 коп. В зв`язку з наведеним, позивач за зустрічним позовом вважає, що очевидним є факт укладення спірного Договору при конфлікті інтересів та наявні підстави для визнання його недійсним.

Крім того, позивач за зустрічним позовом наголошує, що 29.07.2019 директор КП «Жилбудсервіс» ОСОБА_3 від імені підприємства здійснив закупівлю ідентичних послуг на загальну суму 225 286 грн. 27 коп. без проходження процедури публічної закупівлі, поділивши предмет закупівлі на частини. Позивач за зустрічним позовом вважає, що наведене є порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та самостійною підставою для визнання спірного Договору недійсним.

Також позивач за зустрічним позовом стверджує, що розділивши предмет закупівлі на частини, сторони спірного Договору уникнули процедур, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», тому вони не проводились, що дозволило штучно не допустити інших учасників до участі у процедурах закупівель.

При цьому, позивач за зустрічним позовом зауважує, що придбання послуг за спірним Договором взагалі не було необхідним для підприємства, яке самостійно здійснює такі послуги. Окрім того, звертає увагу на те, що послуги за спірним Договором взагалі не надавалися, а директори сторін лише підписували документи, тим самим штучно створюючи борг.

До того ж, у зустрічній позовній заяві КП «Жилбудсервіс» поставив дев`ять запитань ТОВ «М-Буд Групп» в порядку ст. 90 ГПК України та навів орієнтовний розмір витрат, які планує понести у зв`язку із розглядом цієї справи, що складають 28 000 грн.

Вказане стало підставою для звернення до суду із зустрічним позовом.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.12.2021 зустрічну позовну заяву у справі №913/758/21 передано на розгляд судді Іванову А.В.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 26.11.2021 зустрічну позовну заяву Комунального підприємства «Жилбудсервіс» залишено без руху. Надано Комунальному підприємству «Жилбудсервіс» строк 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви та подання до суду заяви про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.12.2021 прийнято зустрічний позов Комунального підприємства «Жилбудсервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Буд Групп» про визнання недійсним Договору на виконання послуг дезінсекції №122 від 30.06.2020, укладеного між ТОВ «М-Буд Групп» та КП «Жилбудсервіс», до спільного розгляду з первісним позовом у справі №913/758/21. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Суд перейшов від розгляду справи №913/758/21 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, без виклику сторін до розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження. Розпочато розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 19.01.2022 о 16 год. 20 хв.

17.01.2022 від ТОВ «М-Буд Групп» на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказує, що відповідно до умов Договору №122 підставою для здійснення оплати за надані послуги є акт наданих послуг. За результатом наданих послуг було складено Акт №1 здачі-приймання виконаних послуг від 31.08.2020, який є підтвердженням надання послуг. Претензій до Виконавця щодо об`єму та якості виконаних послуг у Замовника не було. Наявність заборгованості у КП «Жилбудсервіс» в розмірі 41 972 грн. 89 коп. підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.03.2021.

Позивач за первісним позовом вважає, що КП «Жилбудсервіс» не надало жодного доказу того, що зазначені в Акті №1 здачі-приймання виконаних послуг від 31.08.2020 послуги не були надані. Інші заперечення та обґрунтування відповідача за первісним позовом не спростовують, на його думку, викладені у первісній позовній заяві обставини та вимоги.

Крім того, ТОВ «М-Буд Групп» зауважило, що розмір витрат, які КП «Жилбудсервіс» планує понести у зв`язку із розглядом цієї справи в сумі 28 000 грн. є не співмірним з обсягом послуг наданих представником.

В зв`язку з наведеним позивач за первісним позовом просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Вказана відповідь на відзив долучена судом до матеріалів справи.

Також 17.01.2022 від ТОВ «М-Буд Групп» на адресу суду надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів, в яких зазначає, що знайомство ОСОБА_4 з ОСОБА_3 не свідчить про наявність у останнього приватного інтересу при укладанні спірного Договору. При цьому, жодних обґрунтувань наявності між ними позаслужбових стосунків не наведено, доказів не долучено.

Позивач за первісним позовом, вказує, що інформація, яку просить витребувати КП «Жилбудсервіс» міститься у відкритому доступі у відповідних державних реєстрах та інтернет-ресурсах, а витребування копій документів у ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Металбудмаркет», ТОВ «Виробнича комерційна компанія «Лугабуд» та ТОВ «ЛБК «Наш Дом» є, на його думку, втручанням у діяльність даних суб`єктів господарювання.

У зв`язку з наведеним просить відмовити у задоволенні клопотання КП «Жилбудсервіс» про витребування копій документів та інформації.

Суд долучив дані заперечення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 19.01.2022 у справі №913/758/21 запропоновано ТОВ «М-Буд Групп» надати відзив на зустрічну позовну заяву у строк до 25.02.2022. Запропоновано КП «Жилбудсервіс» надати заперечення на відповідь на відзив у строк до 25.02.2022. Продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 02.03.2022 о 15 год. 30 хв.

25.01.2022 від позивача за первісним позовом на адресу суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначає, що вважає її необґрунтованою. Оскільки знайомство і спільна робота ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не свідчать про наявність у останнього приватного інтересу при укладенні спірного Договору. Жодних обґрунтувань щодо наявності між ними особистих, сімейних, дружніх чи інших позаслужбових стосунків не наведено, доказів на їх підтвердження не надано.

Також ТОВ «М-Буд Групп» вказує, що Замовник при укладенні спірного Договору не був зобов`язаний проводити закупівлю послуг для окремих будинків єдиним лотом і не порушував вимоги в частині дроблення товару.

До того ж, позивач за первісним позовом зауважив, що формування груп будинків при укладенні спірного Договору було проведено з метою уникнення складнощів при надмірному документообігу, який міг виникнути при укладенні договорів на кожний окремий будинок, і такий спосіб влаштовував обидві сторони.

ТОВ «М-Буд Групп» стверджує, що оскільки вартість послуг за Договором була меншою за 50 000 грн. вимоги щодо електронної системи закупівель не застосовувались. Тому жодних порушень Закону України «Про публічні закупівлі» при укладенні спірного Договору сторонами допущено не було.

Окрім того, позивач за первісним позовом вказав, що умови договору були виконані ним належним чином, що підтверджується Актом здачі-прийняття виконаних послуг та Актом звірки. Натомість із зустрічної позовної заяви не зрозуміло, які саме права та інтереси заявника в разі її задоволення будуть захищені.

В зв`язку з наведеним просив відмовити в задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

Підготовче засідання, призначене на 02.03.2022 о 15 год. 30 хв., не відбулося у зв`язку з бойовими діями, що відбувалися у м. Харкові та Харківській області, про що 01.03.2022 учасників судових процесів було повідомлено на офіційному сайті Господарського суду Луганської області.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 18.05.2022 у справі №913/758/21 з метою збереження життя і здоров`я учасників справи, захисту їх законних прав та інтересів, відкладено підготовче засідання у справі №913/758/21 на іншу дату та час.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 29.09.2022 повідомлено сторін про призначення підготовчого засідання на 11.10.2022 о 16 год. 05 хв.

Судове засідання призначене на 11.10.2022 не відбулося у зв`язку із військовою обстановкою в країні та в місті Харків.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.10.2022 повідомлено сторін про призначення підготовчого засідання на 26.10.2022 о 08 год. 45 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.10.2022 повідомлено учасників справи про відкладення підготовчого засідання у справі №913/758/21 на 09.11.2022 о 14 год. 45 хв.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.11.2022 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті. Про дату, час та місце наступного судового засідання учасників справи вирішено повідомити додатково.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.03.2023 повідомлено сторін про призначення підготовчого засідання на 29.03.2023 о 14 год. 50 хв.

У судове засідання 29.03.2023 представники сторін не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Так, судом враховано, що місцезнаходженням сторін згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка наявна в матеріалах справи, є м. Щастя Луганської області.

Разом з тим, Щастинську міську територіальну громаду включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022.

Тому суд був фактично позбавлений можливості надсилати сторонам копії ухвал про відкладення та призначення судових засідань у даній справі.

Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (з посиланням на вебадресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

З огляду на викладене, на офіційному сайті Господарського суду Луганської області розміщувались повідомлення для сторін про відкладення судових засідань та про дату, час та місце наступного судового засідання у справі №913/758/21, в тому числі про судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 29.03.2023 о 15 год. 05 хв.

До того ж, електронний варіант ухвал від 18.05.2022, 29.09.2022, 17.10.2022, 28.10.2022, 09.11.2022 та 20.03.2023 у справі №913/758/21 надсилався сторонам на адреси їх електронної пошти: КП «Жилбудсервіс» та його представнику адвокату Липовому С.О. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ТОВ «М-Буд групп» та його представнику адвокату Гупал Р.М. - ІНФОРМАЦІЯ_3

Вказані адреси електронної пошти були надані самими сторонами або їх представниками.

Як вказав Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 у справі №759/14068/19, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Відтак, суд вважає, що сторони належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи судових засідань у справі №913/758/21 та її розгляд в умовах воєнного стану.

Наразі невирішеним залишається клопотання КП «Жилбудсервіс» про витребування доказів та інформації у Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Міністерства юстиції України, ОСОБА_4 , ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Металбудмаркет», ТОВ «Виробнича комерційна компанія «Лугабуд» та ТОВ «ЛБК «Наш Дом».

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 80 ГПК України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 1 ст. 81 ГПК України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Заявник в своєму клопотанні, не вказав, які саме докази витребовуються, а лише загально окреслив їх як документи чи інформацію. Однак, в разі задоволення клопотання про витребування коло тих доказів, які будуть надані на виконання ухвали суду може не співпасти з тими, які намагався отримати заявник. Тому вказівка заявником конкретного переліку документів є важливою для подальшого виконання вимог суду щодо надання витребовуваних доказів. Також заявник не зазначив, які саме обставини можуть підтвердити такі докази, лише формально вказавши, що вони підтвердять його доводи щодо укладення спірного договору в умовах конфлікту інтересів. Наведене є порушенням вимог ч. 2 ст. 81 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання КП «Жилбудсервіс» про витребування доказів та відмовляє у його задоволенні.

У судовому засіданні 29.03.2023 суд, розглянувши справу по суті, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, ухвалив вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

30.06.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «М-Буд Групп» (Виконавець, позивач за первісним позовом) та Комунальним підприємством «Жилбудсервіс» (Замовник, відповідач за первісним позовом) було укладено Договір на виконання послуг дезінсекції №122, відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач зобов`язується проводити комплекс протиепідемічних заходів на території та в будівлях відповідача, а саме дезінсекція, своїми силами та засобами в залежності від санітарно-технічного стану згідно тарифів на роботи і послуги, ціна яких складає за 1 м кв. - 1,48 грн. ПДВ немає, згідно специфікації (Додаток №1 до цього Договору, що є його невід`ємною частиною).

Орієнтовна вартість поcлуг за цим Договором становить - 41 972 грн. 89 коп., ПДВ немає (п. 1.2. Договору).

За приписами п. 2.1. Договору Виконавець зобов`язується: проводити комплекс протиепідемічних заходів згідно з інструкціями та нормативно-правовими актами, затвердженими Міністерством охорони здоров`я України, з урахуванням обсягів та складності робіт. Початок робіт: 01.06.2020. Закінчення: 01.08.2020. Використовувати дезінсекційні засоби рекомендовані Міністерством охорони здоров`я України чи іншими відомствами для цієї мети, зареєстрованими та дозволеними для застосування в Україні.

Виконавець повинен надавати замовнику акт виконаних послуг (п. 3.1. Договору).

Згідно п. 3.2. Договору Замовник повинен проводити оплату виконаних послуг у безготівковій формі на банківський рахунок Виконавця. Оплата послуг проводиться у національній грошовій одиниці на підставі рахунку або акту наданих послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України Договір поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.06.2020 (п. 23 Договору).

Пунктами 5.1.-5.2. Договору передбачено, що зауваження щодо якості послуг наданих Виконавцем приймаються від Замовника у письмовому вигляді протягом 10-ти днів з дня підписання сторонами документів, що засвідчують факт виконання робіт. Якщо протягом зазначеного терміну такі зауваження від замовника не надійшли, Сторони вважають, що якість послуг відповідає вимогам Сторін.

При невиконанні або неналежному виконанні зобов`язань за цим Договором винна сторона несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такої затримки (п. 7.1. Договору).

Сторони визначили в п. 8.1, що Договір набирає чинності з дати підписання цього Договору та діє до 31.12.2020.

Додатком до даного Договору виступає Специфікація №1 від 30.06.2020, підписана сторонами та скріплена їх печатками, яка є невід`ємною частиною Договору №122 від 30.06.2020 та в якій визначено перелік об`єктів та їх дислокацію, площу та загальну суму на виконання робіт (послуг) дезінсекції в розмірі 41 972 грн. 89 коп. (а.с. 17).

31.08.2020 сторони підписали та скріпили печатками Акт №1 здачі-прийняття виконаних послуг, яким підтвердили виконання позивачем послуг дезінсекції згідно Договору №122 від 30.06.2020 на загальну суму 41 972 грн. 59 коп. Претензій сторони одна до одної не мають.

Також сторони склали Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.03.2021, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 41 972 грн. 59 коп.

Як зазначає позивач, в зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо своєчасної оплати вартості послуг за Договором, у нього утворилася заборгованість в розмірі 41 972 грн. 59 коп.

Оскільки відповідачем обов`язок щодо сплати заборгованості за Договором на виконання послуг дезінсекції №122 від 30.06.2020 не виконано, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 50 734 грн. 83 коп., з яких 41 972 грн. 59 коп. - сума основного боргу, 4 851 грн. 37 коп. - інфляційні збитки, 1 399 грн. 45 коп. - 3% річних, 2 511 грн. 42 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Відповідач за первісним позовом проти первісного позову заперечив, зазначивши, що заборгованість перед позивачем створена штучно, оскільки спірний Договір підписано від імені КП «Жилбудсервіс» його попереднім директором ОСОБА_3 , а від імені ТОВ «М-Буд Групп» директором ОСОБА_4, які є діловими партнерами. На думку відповідача, вказане свідчить про те, що ОСОБА_3 зобов`язався сплачувати грошові кошти особі, з якою отримує прибуток від спільної підприємницької діяльності, тим самим виводив кошти із комунального підприємства.

Також відповідач вказує, що послуги за Договором не надавалися, проте сторони підписали Акт здачі-приймання виконаних послуг, в якому зазначено, що позивач надавав послуги з дезінсекції без будь-якої деталізації, без зазначення характеру наданих послуг, точного місця їх виконання (під`їзд, поверх, приміщення або вулиця), дати, кількості і типу витрачених хімікатів тощо. В зв`язку з наведеним відповідач вважає, що позивачем не доведено надання ним послуг за спірним Договором, оскільки Акт не може бути безумовним доказом фактичного надання послуг.

Крім того, відповідач стверджує, що спірний Договір є удаваним правочином, оскільки його метою є штучне виведення коштів з комунального підприємства та подальше їх розділення, а не надання послуг відповідачу.

В зв`язку з наведеним відповідач за первісним позовом просив відмовити в задоволенні первісного позову у повному обсязі.

В свою чергу, КП «Жилбудсервіс» подало зустрічний позов до ТОВ «М-Буд Групп», в якому просило прийняти його до спільного розгляду з первісним позовом та визнати недійсним Договір на виконання послуг дезінсекції №122 від 30.06.2020, укладений між ТОВ «М-Буд Групп» та КП «Жилбудсервіс».

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначає, що спірний Договір укладений з порушенням вимог Закону України «Про запобігання корупції», в зв`язку з чим підлягає визнанню недійсним. Позивач за зустрічним позовом вказує, що спірний Договір було укладено в умовах конфлікту інтересів, оскільки колишній директор КП «Жилбудсервіс» ОСОБА_1 та директор ТОВ «М-Буд Групп» ОСОБА_4 є діловими партнерами та співзасновниками інших юридичних осіб, зокрема ТОВ «Виробничо-торгова компанія «Металбудмаркет» та ТОВ «Виробнича комерційна компанія «Лугабуд». На думку позивача за зустрічним позовом, вказане свідчить про те, що ОСОБА_3 зобов`язався сплачувати грошові кошти особі, з якою отримує спільний прибуток від підприємницької діяльності. Однак, в подальшому ОСОБА_1 вийшов зі складу вказаних підприємств.

Після звільнення ОСОБА_1 з посади директора КП «Жилбудсервіс» було виявлено, що 30.06.2020 від імені комунального підприємства з ТОВ «М-Буд Групп» укладено вісім ідентичних Договорів на виконання послуг дезінсекції №120-127 від 30.06.2020, тим самим колишнім директором придбано в один день ідентичні послуги у свого бізнес-партнера на загальну суму 225 286 грн. 27 коп. В зв`язку з наведеним, позивач за зустрічним позовом вважає, що очевидним є факт укладення спірного Договору при конфлікті інтересів та наявні підстави для визнання його недійсним.

Крім того, позивач за зустрічним позовом наголошує, що 29.07.2019 директор КП «Жилбудсервіс» ОСОБА_3 від імені підприємства здійснив закупівлю ідентичних послуг на загальну суму 225 286 грн. 27 коп. без проходження процедури публічної закупівлі, поділивши предмет закупівлі на частини. Позивач за зустрічним позовом вважає, що наведене є порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та самостійною підставою для визнання спірного Договору недійсним.

Також позивач за зустрічним позовом стверджує, що розділивши предмет закупівлі на частини, сторони спірного Договору уникнули процедур, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», тому вони не проводились, що дозволило штучно не допустити інших учасників до участі у процедурах закупівель.

До того ж, КП «Жилбудсервіс» посилалося на удаваність спірного Договору, оскільки, на його думку, метою цього правочину було не надання послуг Замовнику, а штучне виведення коштів із комунального підприємства.

При цьому, позивач за зустрічним позовом зауважує, що придбання послуг за спірним Договором взагалі не було необхідним для підприємства, яке самостійно здійснює такі послуги. Окрім того, звертає увагу на те, що послуги за спірним Договором взагалі не надавалися, а директори сторін лише підписували документи, тим самим штучно створюючи борг.

В той же час, ТОВ «М-Буд Групп» проти зустрічного позову заперечило, вказавши, що вважає його необґрунтованим.

Позивач за первісним позовом наголосив, що знайомство і спільна робота ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не свідчать про наявність у останнього приватного інтересу при укладенні спірного Договору. Жодних обґрунтувань щодо наявності між ними особистих, сімейних, дружніх чи інших позаслужбових стосунків не наведено, доказів на їх підтвердження не надано.

Також ТОВ «М-Буд Групп» вказує, що Замовник при укладенні спірного Договору не був зобов`язаний проводити закупівлю послуг для окремих будинків єдиним лотом і не порушував вимоги в частині дроблення товару.

До того ж, позивач за первісним позовом зауважив, що формування груп будинків при укладенні спірного Договору було проведено з метою уникнення складнощів при надмірному документообігу, який міг виникнути при укладенні договорів на кожний окремий будинок, і такий спосіб влаштовував обидві сторони.

ТОВ «М-Буд Групп» стверджує, що оскільки вартість послуг за Договором була меншою за 50 000 грн. вимоги щодо електронної системи закупівель не застосовувались. Тому жодних порушень Закону України «Про публічні закупівлі» при укладенні спірного Договору сторонами допущено не було.

Окрім того, позивач за первісним позовом вказав, що умови договору були виконані ним належним чином, що підтверджується Актом здачі-прийняття виконаних послуг та Актом звірки. Натомість із зустрічної позовної заяви не зрозуміло, які саме права та інтереси заявника в разі її задоволення будуть захищені.

В зв`язку з наведеним позивач за первісним позовом просив відмовити в задоволенні зустрічного позову у повному обсязі.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню, в той час як позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступних підстав.

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 ГК України.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За змістом ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Позивач за первісним позовом обґрунтовує належне виконання ним зобов`язань за Договором на виконання послуг дезінсекції №122 від 30.06.2020 та надання відповідачу за первісним позовом послуг з дезінсекції по вул. Донєцкая, 32 площею 1640,514 на суму 2427 грн. 96 коп.; кв. Енєргєтіков, 9, площею 2630,554, на суму 3893 грн. 22 коп.; вул. Матросова, 2, площею 1966,216, на суму 2910 грн. 00 коп.; вул. Рєспубліканская, 2, площею 1519,662, на суму 2249 грн. 10 коп.; вул. Донєцкая, 40 площею 3486,851 на суму 5160 грн. 54 коп.; вул. Донєцкая, 38 площею 3429,770 на суму 5076 грн. 06 коп.; вул. Донєцкая, 38а площею 1454,074 на суму 2152 грн. 03 коп.; вул. Донєцкая, 38б площею 1457,513 на суму 2157 грн. 12 коп.; вул. Донєцкая, 38в площею 1452,000 на суму 2148 грн. 96 коп.; вул. Донєцкая, 38г площею 1455,122 на суму 2153 грн. 58 коп.; кв. Енєргєтіков, 19, площею 3518,068, на суму 5206 грн. 74 коп.; кв. Енєргєтіков, 6, площею 2169,041, на суму 3210 грн. 18 коп.; кв. Енєргєтіков, 8, площею 2180,676, на суму 3227 грн. 40 коп. на загальну суму 41 972 грн. 59 коп. підписаним з обох сторін Актом №1 здачі-прийняття виконаних послуг від 31.08.2020.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

За умовами Договору на виконання послуг дезінсекції №122 від 30.06.2020 відповідач повинен був провести оплату виконаних послуг на підставі рахунку або акту наданих послуг (п. 3.2. Договору).

Оскільки Акт №1 здачі-прийняття виконаних послуг складено сторонами 31.08.2020, саме в цей день у відповідача виник обов`язок з оплати за надані послуги.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом згідно умов Договору за надані послуги не розрахувався, в зв`язку з чим його заборгованість перед позивачем за первісним позовом складає 41 972 грн. 59 коп., що серед іншого підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків станом на 01.03.2021.

Доказів оплати КП «Жилбудсервіс» заборгованості в розмірі 41 972 грн. 59 коп. матеріали справи не містять.

В свою чергу, КП «Жилбудсервіс», заявивши зустрічний позов, стверджувало про наявність підстав для визнання Договору на виконання послуг дезінсекції №122 від 30.06.2020 недійсним, про що суд зазначає наступне.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спір про визнання недійсним договору, суд повинен з`ясувати, зокрема, підстави для визнання недійсним договору, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

При вирішенні спорів про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, підлягає встановленню наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, за результатами вирішення спору в судовому рішенні вказується в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 03.10.2019 у справі №910/12959/18.

В якості однієї з підстав для визнання Договору на виконання послуг дезінсекції №122 від 30.06.2020 недійсним КП «Жилбудсервіс» посилалося на порушення норм Закону України «Про публічні закупівлі» в зв`язку із придбанням колишнім директором підприємства ОСОБА_3 ідентичних послуг на загальну суму 225 286 грн. 27 коп. без проходження процедури публічної закупівлі та з поділом предмету закупівлі на частини.

Так, Закон України «Про публічні закупівлі» визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад з метою забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвитку добросовісної конкуренції.

В статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» (тут і далі в редакції на час укладення спірного Договору) визначено основні терміни, які в ньому вживаються.

Так, згідно п. 6 цієї статті договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Замовники - суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону (п. 11 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Відповідно до п.п. 1-3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать: 1) органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад; 2) Пенсійний фонд України, цільові страхові фонди зі страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, медичного страхування та страхування на випадок безробіття (далі - органи соціального страхування); 3) юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Окрім того, п. 4 вказаної статті визначає, що юридичні особи та/або суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність в одній або декількох окремих сферах господарювання, визначених частиною другою цієї статті, та відповідають хоча б одній з таких ознак: органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування або іншим замовникам належить частка у статутному капіталі юридичної особи та/або суб`єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи чи інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі юридичної особи та/або суб`єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради юридичної особи та/або суб`єкта господарювання; наявність спеціальних або ексклюзивних прав - прав, наданих у межах повноважень органом державної влади або органом місцевого самоврядування на підставі будь-якого нормативно-правового акта та/або акта індивідуальної дії, що обмежують провадження діяльності у сферах, визначених цим Законом, однією чи кількома особами, що істотно впливає на здатність інших осіб провадити діяльність у зазначених сферах. Не вважаються спеціальними або ексклюзивними права, що надані за результатами конкурсів (тендерів, процедур закупівель), інформація про проведення яких разом з критеріями відбору попередньо оприлюднювалася та була наявна у публічному доступі, можливість участі у таких конкурсах (тендерах, процедурах закупівель) не була обмежена та якщо надання таких прав здійснювалося на основі об`єктивних критеріїв.

Аналіз наведеної норми дає підстави дійти висновку, що замовниками у розумінні Закону є суб`єкти, які створені державою або територіальною громадою для забезпечення потреб суспільства, яких має забезпечувати держава та які витрачають для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг публічні фінанси.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ЦК України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом, зокрема Президента України, органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Оскільки юридична особа публічного права створюється за безпосередньої участі держави або територіальної громади з метою ефективного та раціонального використання державного і громадського майна, але держава чи територіальна громада не можуть управляти належними їй цінностями, то це майно закріплюється за окремими підприємствами, установами та організаціями на праві господарського відання. При цьому держава, територіальні громади як власники майна дозволяють цим підприємствам, установам та організаціям управляти належним їм майном, розпоряджатися грошовими коштами, вступати від свого імені у будь-які правовідносини для реалізації певних інтересів та потреб держави або територіальної громади.

Державні або комунальні підприємства, як юридичні особи, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50%, наділені обов`язковими ознаками замовника, визначеними п. 9 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі».

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №260/1666/19 та від 23.09.2021 у справі №907/576/19.

Відповідно до Статуту КП «Жилбудсервіс» утворене за рішенням Щастинської міської ради № 13/6 від 13.09.2007. Власником підприємства є територіальна громада м. Щастя в особі Щастинської міської ради.

Отже, КП «Жилбудсервіс», як комунальне підприємство, яке забезпечує потреби територіальної громади, більшістю голосів у вищому органі управління якого, у відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, володіє орган місцевого самоврядування (на момент реєстрації Щастинська міська рада, а наразі Щастинська міська ВЦА), а також у статутному капіталі якого комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків та згідно відомостей з реєстру становить 100%, належить до замовників в розумінні ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі».

За приписами п. 21 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» послуги - будь-який предмет закупівлі, крім товарів і робіт, зокрема транспортні послуги, освоєння технологій, наукові дослідження, науково-дослідні або дослідно-конструкторські розробки, медичне та побутове обслуговування, найм (оренда), а також фінансові та консультаційні послуги, поточний ремонт.

Предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом, із застосуванням Єдиного закупівельного словника, затвердженого у встановленому законодавством порядку (п. 22 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Пунктом 25 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Цей Закон застосовується до замовників, визначених пунктами 1-3 частини першої статті 2 цього Закону, за умови що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; 2) до замовників, визначених пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону, за умови що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень; 3) до замовників, визначених частиною першою статті 2 цього Закону, які здійснюють спрощені закупівлі відповідно до цього Закону та/або укладають договори без використання електронної системи закупівель відповідно до частини другої цієї статті. (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі»).

За приписами ч. 10 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та укладення договорів про закупівлю, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом. Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів/спрощених закупівель або застосування цього Закону, зокрема положень частини третьої статті 10 цього Закону.

З аналізу вказаної норми вбачається, що під заборону на придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених та укладення договорів про закупівлю, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель підпадає вчинення дій щодо поділу предмета закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів/спрощених закупівель або застосування цього Закону.

Тобто такі дії мають своїм результатом укладення договорів про закупівлю та отримання замовником товарів, робіт, послуг без проведення процедури публічної закупівлі. Відтак, визначальним у цьому аспекті є саме наявність у замовника мети на уникнення процедури закупівлі.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ «М-Буд Групп» та КП «Жилбудсервіс» було укладено не лише Договір на виконання послуг дезінсекції №122 від 30.06.2020, за яким останньому мали надаватися послуги з дезінсекції як комплекс протиепідемічних заходів на території та в будівлях Замовника, а й інші Договори на виконання послуг дезінсекції №120-127 від 30.06.2020.

В п. 1.1. цих Договорів передбачено, що ТОВ «М-Буд Групп» зобов`язався надавати КП «Жилбудсервіс» згідно Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 - 90000000-7 (Послуги у сферах поводження зі стічними водами та сміттям, послуги у сферах санітарії та охорони здоров`я), а саме: послуги з дезінсекції.

На час здійснення закупівель цих послуг та укладення вказаних Договорів діяв Порядок визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 15.04.2020 №708 (далі - Порядок), який установлює спосіб визначення замовником предмета закупівлі відповідно до положень Закону України «Про публічні закупівлі».

Згідно з п. 3 розділу I Порядку предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з пунктами 21 і 34 частини першої статті 1 Закону та за показником четвертої цифри Єдиного закупівельного словника.

Національний класифікатор України - Єдиний закупівельний словник ДК 021:2015, затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 №1749.

Національний класифікатор «Єдиний закупівельний словник» (далі - ЄЗС) призначений для стандартизації опису в договорах (контрактах) предмета державних закупівель, забезпечування більшої прозорості процедур закупівель товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, створювання ефективного конкурентного середовища у сфері державних закупівель, а також підтримування участі вітчизняних суб`єктів господарювання у торгах за межами України.

Основний словник ЄЗС установлює коди та назви продукції та послуг, що можуть бути предметом закупівель. Основний словник базується на системі кодів, що мають ієрархічну структуру і складаються з дев`яти цифр; групи цифр, у свою чергу, відповідають найменуванню, що описує товари, роботи і послуги, які становлять предмет контракту.

Код складається з 8 цифр, що згруповані таким чином: перші дві цифри визначають розділ (XX000000-Y); перші три цифри визначають групу (XXX00000-Y); перші чотири цифри визначають клас (XXXX0000-Y); перші п`ять цифр визначають категорію (XXXXX000-Y). Останні три цифри коду дають більший ступінь деталізації в межах кожної категорії. Дев`ята цифра - контрольна.

Таким чином, КП «Жилбудсервіс» здійснено вісім ідентичних закупівель з однаковим предметом згідно з ЄЗС - ДК 021:2015 - 90000000-7 - Послуги у сферах поводження зі стічними водами та сміттям, послуги у сферах санітарії та охорони здоров`я, в один і той же день.

Наведене вказує на те, що замовником - КП «Жилбудсервіс» з метою уникнення проведення процедури торгів та застосування Закону України «Про публічні закупівлі» було здійснено поділ предмета закупівлі «Послуги у сферах поводження зі стічними водами та сміттям, послуги у сферах санітарії та охорони здоров`я», код за ДК 021:2015 - 90000000-7 - Послуги у сферах поводження зі стічними водами та сміттям, послуги у сферах санітарії та охорони здоров`я на загальну суму 225 286 грн. 27 коп., в результаті якого були укладені Договори на виконання послуг дезінсекції №120-127 від 30.06.2020 без проведення процедури публічних закупівель.

Відтак, суд вважає підтвердженими підстави для визнання Договору на виконання послуг дезінсекції №122 від 30.06.2020 недійсним, в зв`язку із його невідповідністю приписам ч. 10 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі», а отже недодержанням в момент вчинення цього правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 ЦК України щодо того, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, іншим актам цивільного законодавства.

Твердження позивача за первісним позовом про те, що Замовник при укладенні спірного Договору не був зобов`язаний проводити закупівлю послуг для окремих будинків єдиним лотом і не порушував вимоги в частині дроблення товару, суд не приймає до уваги з огляду на те, що в кожному з Договорів на виконання послуг дезінсекції №120-127 від 30.06.2020 вказано від чотирьох будинків і більше. Тому такі твердження відповідача є надуманими та не відповідають дійсності.

Також суд критично оцінює доводи ТОВ «М-Буд Групп» про те, що формування груп будинків при укладенні спірного Договору було проведено з метою уникнення складнощів при надмірному документообігу, який міг виникнути при укладенні договорів на кожний окремий будинок, і такий спосіб влаштовував обидві сторони, оскільки дії сторін з метою уникнення складнощів при укладенні договорів не можуть бути належною підставою для обґрунтування придбання послуг без проведення процедур закупівель шляхом поділу предмету закупівлі на частини з метою уникнення як проведення процедури публічних закупівель, так і застосування Закону України «Про публічні закупівлі».

Окрім того, суд зауважує про те, що посилання ТОВ «М-Буд Групп» на те, що вартість послуг за Договором була меншою за 50 000 грн., тому вимоги щодо електронної системи закупівель не застосовувались і жодних порушень Закону України «Про публічні закупівлі» при укладенні спірного Договору сторонами допущено не було є безпідставними. Оскільки в даному випадку мова не йде про закупівлю послуг, вартість яких не перевищує 50 000 грн., так як вище було встановлено той факт, що Замовник поділив предмет закупівлі в розмірі 225 286 грн. 27 коп. на частини саме з метою уникнення проведення процедури публічних закупівель та застосування цього Закону.

Іншою підставою для визнання Договору на виконання послуг дезінсекції №122 від 30.06.2020 недійсним КП «Жилбудсервіс» визначало порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», в зв`язку з його укладенням в умовах реального конфлікту інтересів.

Вказаний Закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

В ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» (в редакції на час укладення Договору) визначено основні терміни, які в ньому вживаються, зокрема:

близькі особи - особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких із суб`єктом не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюби, а також - незалежно від зазначених умов - чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням згаданого суб`єкта;

потенційний конфлікт інтересів - це наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень;

приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях;

реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією, - у випадках, передбачених цим Законом.

Організаційно-розпорядчими обов`язками виступають обов`язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності.

В свою чергу, адміністративно-господарські функції обов`язки - це обов`язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (встановлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо).

Тобто, директор комунального підприємства - це посадова особа, на яку поширюється положення Закону України «Про запобігання корупції».

Відповідно до положень статуту Комунального підприємства «Жилбудсервіс», затвердженого рішенням Щастинської міської ради від 15.02.2018 №82/5 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), яке оприлюднене на офіційному веб-сайті Щастинської міської військово-цивільної адміністрації Щастинського району Луганської області, директор підприємства укладає правочини, договори, угоди самостійно на суму, що не перевищує розмір статутного капіталу підприємства. Самостійно укладає угоди в межах бюджетних асигнувань, передбачених бюджетними програмами Щастинської міської ради, а також угоди за результатами проведених конкурсних торгів за рахунок державних коштів. Самостійно укладає угоди з надання послуг без обмеження розміру сум. Укладає договори оренди нерухомого майна, яке знаходиться на балансі підприємства з дозволу Щастинської міської ради.

Таким чином, ОСОБА_3 за своєю посадою, як директор підприємства, станом на момент укладення Договору на виконання послуг дезінсекції №122 від 30.06.2020 мав відповідні повноваження на його укладення.

Однак, укладення від імені КП «Жилбудсервіс» ОСОБА_3 , який на той час був керівником цього підприємства, Договору на виконання послуг дезінсекції №122 від 30.06.2020 з ТОВ «М-Буд Групп», директором якого, на момент укладення спірного Договору була ОСОБА_4 , не свідчить про суперечність між приватним інтересом особи та її службовими повноваженнями, а отже і про наявність реального конфлікту інтересів.

Позаяк, для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішення, а необхідно безпосередньо встановити, що по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчать як про наявність приватного інтересу ОСОБА_3 , як колишнього директора КП «Жилбудсервіс» та замовника процедури закупівлі, стосовно укладення з ТОВ «М-Буд Групп», директором якого була ОСОБА_4 , спірного Договору, так і про суперечність його службових повноважень чи її реальний вплив на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

З огляду на викладене, суд не вбачає ознак реального конфлікту інтересів у колишнього директора КП «Жилбудсервіс» на момент укладення спірного Договору, тому не приймає такі доводи до уваги.

Відтак, підстави для визнання Договору на виконання послуг дезінсекції №122 від 30.06.2020 недійсним у зв`язку із його невідповідністю вимогам Закону України «Про запобігання корупції», суд вважає не доведеними.

Також КП «Жилбудсервіс» у відзиві на первісну позовну заяву посилалося на удаваність спірного Договору, оскільки, на його думку, метою цього правочину було не надання послуг Замовнику, а штучне виведення коштів із комунального підприємства.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Тлумачення ст. 235 ЦК України свідчить, що удаваним є правочин, що вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Тобто сторони з учиненням удаваного правочину навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце. Відтак, сторони вчиняють два правочини: один удаваний, що покликаний маскувати волю осіб; другий - прихований, від якого вони очікують правових наслідків.

Отже, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 18.11.2020 у справі №357/3132/15-ц вказав, що заявляючи про визнання правочину удаваним, позивач має довести: факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Тобто воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, а оскільки відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 3 ст. 203 ЦК України головним елементом договору (правочину) є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, який підлягає встановленню судом, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору та з`ясування питання про те, чи не укладено цей договір з метою приховання іншого договору та якого саме.

За таких обставин, для визнання угоди удаваною позивачу необхідно надати відповідні докази, а суду встановити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників.

Натомість, позивач за зустрічним позовом не довів, що спірний Договір як правочин вчинено для приховання іншого правочину, як не довів і спрямованості волі сторін в спірному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином та настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Суд зауважує, що позивач за зустрічним позовом не надав належних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, що їх дії були направлені на досягнення інших правових наслідків і приховали іншу їх волю.

Тому посилання КП «Жилбудсервіс» на удаваність спірного Договору також є недоведеними та заснованими на припущеннях.

В свою чергу, посилання ТОВ «М-Буд Групп» на те, що умови спірного Договору були виконані ним належним чином, що підтверджується Актом здачі-прийняття виконаних послуг та Актом звірки, суд не бере до уваги, оскільки виконання договору або його невиконання чи неналежне виконання не є вирішальним для визнання такого договору недійсним.

Позаяк наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору не є підставою для його визнання недійсним.

Подібні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №177/1942/16-ц.

Також недоречними є твердження ТОВ «М-Буд Групп» про те, що не зрозуміло які права та інтереси позивача за зустрічним позовом будуть захищені, а вимогою про визнання недійсним спірного Договору КП «Жилбудсервіс» намагається уникнути необхідності провести з ним розрахунок. Натомість, суд зауважує, що позивач за первісним позовом зазначав, що задоволення даного позову усуне підстави для стягнення з нього заборгованості за спірним Договором, яка утворена штучно шляхом підписання Акту здачі-прийняття виконаних послуг.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10.02.2010).

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні первісного позову повністю.

Натомість, позовні вимоги за зустрічним позовом є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин, Договір на виконання послуг дезінсекції №122 від 30.06.2020, укладений між ТОВ «М-Буд Групп» та КП «Жилбудсервіс», підлягає визнанню недійсним.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами ч.ч. 1-3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що судовими витратами в даній справі є сума судового збору, сплаченого позивачем за первісним позовом у розмірі 2 270 грн. 00 коп. та, відповідно, судового збору, сплаченого позивачем за зустрічним позовом в сумі 2 270 грн. 00 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12 736 грн. 74 коп., заявлені ТОВ «М-Буд Групп» як позивачем за первісним позовом, та судові витрати, які КП «Жилбудсервіс» понесло та які очікувало понести у зв`язку із розглядом справи, в розмірі 28 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача за первісним позовом не підлягають задоволенню, судовий збір за подання первісного позову у розмірі 2 270 грн. 00 коп. слід покласти на ТОВ «М-Буд Групп».

В свою чергу, з огляду на те, що вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі, судовий збір за подання зустрічного позову в сумі 2 270 грн. 00 коп. слід покласти на ТОВ «М-Буд Групп», як на відповідача за зустрічним позовом.

Відносно витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12 736 грн. 74 коп., заявлених ТОВ «М-Буд Групп», як позивачем за первісним позовом, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У позовній заяві та в подальшому в заяві про усунення недоліків від 25.10.2021 позивач навів орієнтовний розрахунок суми витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 12 736 грн. 74 коп., які складаються з 10 200 грн. 00 коп., наданих послуг за Актом від 12.10.2021, а також додаткового гонорару у розмірі 5% від суми задоволених позовних вимог, що складає за розрахунком позивача 2 536 грн. 74 коп.

Вказані витрати на професійну правничу допомогу адвоката позивач просив стягнути з відповідача.

Положеннями ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Натомість положеннями п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Вказане висновки наведені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку із необхідністю подання позову до суду Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Буд Групп» звернулося до адвоката Гупала Р.М. з метою надання останнім правової допомоги, пов`язаної із захистом прав та інтересів позивача у даній справі.

За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

На підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, позивач за надав копії Договору про надання правової допомоги від 07.10.2021, Додатку до Договору від 07.10.2021, ордер серії АХ №1069865 від 07.10.2021, копії Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ЛГ №000184 від 10.06.2016, Попереднього розрахунку вартості однієї години надання послуг на правову допомогу, Акта наданих послуг від 12.10.2021 та Рахунку-фактури №б/н від 12.10.2021.

Так, відповідно до умов п. 1.1. Договору про надання правової допомоги від 07.10.2021, який укладений між ТОВ «М-Буд Групп» (Клієнт) та Гупалом Р.М. (Адвокат), його предметом є надання клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності за Договором №122 від 30.06.2020, укладеному між ТОВ «М-Буд Групп» та КП «Жилсервіс» в будь-якому статусі. Складення позовної заяви, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення господарського судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із положеннями п. 4.2. даного Договору гонорар складається із суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами (викладені у додатку до договору, що є невід`ємною частиною договору).

В Додатку до Договору від 07.10.2021 сторони узгодили, що вартість наданих послуг складає 10 000 грн., а у разі захисту інтересів Клієнта по майновим позовам у суді першої інстанції та прийняття рішення на користь Клієнта, адвокату сплачується додатковий гонорар у розмірі 5% від суми задоволених позовних вимог.

За змістом п. 4.6. Договору факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг.

12.10.2020 між ТОВ «М-Буд Групп» та Гупалом Р.М. підписаний Акт наданих послуг від 12.10.2021, відповідно до якого Адвокат передав, а Клієнт прийняв наступні послуги: аналіз документів щодо виконання договору №122 від 30.06.2020, укладеного між ТОВ «М-Буд Групп» та КП «Жилбудсервіс», та консультація Клієнта, кількість годин 1,5, вартість однієї години 1 200 грн., загальна сума 1 800 грн.; юридичний аналіз законодавства та судової практики зі спірних питань, кількість годин 2, вартість однієї години 1 200 грн., загальна сума 2 400 грн.; підготовка та подача позовної заяви, кількість годин 2, вартість однієї години 1 200 грн., загальна сума 6 000 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 10 200 грн. 00 коп.

Після складення Акта наданих послуг від 12.10.2021 Адвокат виставив Клієнту Рахунок-фактуру №б/н від 12.10.2021 на суму 10 200 грн. 00 коп.

Суд вважає підтвердженими витрати позивача на професійну правничу допомогу, пов`язані зі аналізом документів щодо виконання договору, консультацією Клієнта, юридичним аналізом законодавства та судової практики зі спірних питань, а також підготовкою та подачею позовної заяви.

Крім того, підтвердженим є також додатковий гонорар у розмірі 5% від суми задоволених позовних вимог, що складає 2 536 грн. 74 коп. (50 734,83 х 5% = 2 536,74), а загалом витрати на надання професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 12 736 грн. 74 коп.

Натомість, у відповідності до положень ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що первісний позов не підлягає задоволенню, витрати позивача за первісним позовом на правову допомогу адвоката в розмірі 12 736 грн. 74 коп. покладаються на ТОВ «М-Буд Групп».

Стосовно судових витрат, які КП «Жилбудсервіс» понесло та які очікувало понести у зв`язку із розглядом справи, в розмірі 28 000 грн. 00 коп., суд вказує таке.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

У зустрічній позовній заяві КП «Жилбудсервіс» навело попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які воно понесло та які очікувало понести у зв`язку із розглядом справи, в розмірі 28 000 грн., які просив стягнути із ТОВ «М-Буд Групп»

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд наголошує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

Разом з тим, до матеріалів справи позивач за зустрічним позовом надав лише свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КС №8362/10 від 08.10.2019 та ордер на надання правничої (правової) допомоги Серія КС №888556 від 17.11.2021.

Інших доказів на підтвердження понесення судових витрат в розмірі 10 000 грн. КП «Жилбудсервіс» надано не було, а отже не доведено їх понесення.

При цьому, в зустрічній позовній заяві КП «Жилбудсервіс» повідомило, що докази понесення судових витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду або до закінчення судових дебатів.

Оскільки до закінчення судових дебатів позивач за зустрічним позовом не надав таких доказів у нього залишається право подати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що питання про розподіл судових витрат, які КП «Жилбудсервіс» понесло та які очікувало понести у зв`язку із розглядом справи, в розмірі 28 000 грн. 00 коп., може бути вирішене судом лише за наслідками надання позивачем за зустрічним позовом належних доказів їх понесення.

Щодо розгляду даної справи у розумний строк, суд зауважує таке.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі Kudla v. Poland заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі Vernillo v. France заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі Frydlender v. France заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі Wierciszewska v. Poland заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі Capuano v. Italy заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у п. 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

В даній справі ухвалою Господарського суду Луганської області від 19.01.2022 продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 02.03.2022.

Положеннями ч.ч. 2-3 ст. 177 ГПК України передбачено, що підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті (ч.ч. 1-2 ст. 195 ГПК України).

Натомість Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб.

В подальшому Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 18.05.2022, №573 від 12.08.2022, №757 від 07.11.2022 та №58 від 06.02.2023, воєнний стан продовжувався та діє на даний час.

Відповідно до рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 щодо роботи судів в умовах воєнного стану при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.

Харківську міську територіальну громаду із центром у м. Харків, де розташовано Господарський суд Луганської області, було включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022.

Таким чином, підготовче засідання, призначене на 02.03.2022, не відбулося в зв`язку з бойовими діями, що відбувалися у м. Харкові та Харківській області, про що 01.03.2022 учасників судових процесів було повідомлено на офіційному сайті Господарського суду Луганської області.

В подальшому суд повідомляв сторін про підготовчі засідання та про судове засідання з розгляду справи по суті на 29.03.2023.

Отже, проведення підготовчого провадження та розгляду справи по суті, у строки, визначені ГПК України, було унеможливлено через обставини, які не залежали від волі суду.

Разом з тим, судом було вжито всі залежні від нього заходи для відновлення можливості проведення підготовчого провадження та розгляду даної справи по суті в розумний строк.

Як вказав Верховний Суд в постанові від 01.02.2022 у справі №160/12705/19 у процесуальному законодавстві поняття розумний строк та своєчасний розгляд застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття розумний строк вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи (судові дебати, виконання рішення суб`єктом владних повноважень).

Зміст поняття розумні строки охоплює собою такі аспекти: 1) розумний строк - це найкоротший з можливих строків розгляду й вирішення справи, однак, такий строк не можна ототожнювати із швидким розглядом справи: тривалість розумних строків повинна бути найкоротшою, але достатньою для того, щоб справа була всебічно досліджена судом з наданням оцінки аргументам та доводам учасників справи, які ґрунтуються на поданих ними доказах; 2) на тривалість розумного строку мають вплив різні фактори, як об`єктивного (поведінка учасників справи, складність справи, необхідність залучення та дослідження додаткових доказів, завантаженість суду тощо), так і суб`єктивного характеру (поведінка судді та працівників апарату суду).

Отже, складовими елементами розумного строку є періоди (проміжки часу), протягом яких: 1) суд розглядає справу та приймає по ній рішення; 2) здійснює перегляд судового рішення в апеляційному або касаційному порядку, приймає остаточне рішення у справі; 3) остаточне судове рішення набуває законної сили та може бути звернено до виконання; 4) судове рішення виконується.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття розумний строк.

Відтак, суд вважає, що проведення підготовчого провадження та розгляд даної справи по суті здійснено у розумні строки з урахуванням факторів об`єктивного характеру, а саме запровадження воєнного стану в Україні та перебування суду безпосередньо в районі проведення воєнних (бойових) дій.

Суд звертає увагу сторін, що згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» учасники справи, остання відома адреса місця проживання (перебування) чи місцезнаходження яких знаходиться в районі проведення антитерористичної операції і які не мають офіційної електронної адреси, повідомляються про ухвалення відповідного судового рішення шляхом розміщення інформації на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. З моменту розміщення такої інформації вважається, що особа отримала судове рішення.

З огляду на те, що м. Щастя Луганської області включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій №75 від 25.04.2022, суд вважає за необхідне розмістити повідомлення для сторін про ухвалення рішення у даній справі на офіційному веб-порталі судової влади з посиланням на веб-адресу такого рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Керуючись ст.ст. 46, 73-74, 76-80, 129, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Буд Групп» до Комунального підприємства «Жилбудсервіс» відмовити в повному обсязі.

2. Судові витрати за первісним позовом у вигляді судового збору, сплаченого за подання первісної позовної заяви у розмірі 2 270 грн. 00 коп., та витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12 736 грн. 74 коп. покласти на позивача за первісним позовом.

3. Зустрічний позов Комунального підприємства «Жилбудсервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Буд Групп» задовольнити повністю.

4. Визнати недійсними Договір на виконання послуг дезінсекції №122 від 30.06.2020, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «М-Буд Групп» (91480, Луганська обл., Новоайдарський р-н, м. Щастя, вул. Донєцкая, буд. 91/1, ідентифікаційний код 40829917) та Комунальним підприємством «Жилбудсервіс» (91480, Луганська обл., Щастинський р-н, м. Щастя, вул. Дружби, буд. 2-А, ідентифікаційний код 35629024).

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Буд Групп» (91480, Луганська обл., Новоайдарський р-н, м. Щастя, вул. Донєцкая, буд. 91/1, ідентифікаційний код 40829917) на користь Комунального підприємства «Жилбудсервіс» (91480, Луганська обл., Щастинський р-н, м. Щастя, вул. Дружби, буд. 2-А, ідентифікаційний код 35629024) судовий збір в сумі 2 270 грн. 00 коп.

6. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 10.04.2023.

Суддя А.В. Іванов