Рішення

від 30.03.2023 по справі 916/2336/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" березня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2336/22

За позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

До відповідача: Обслуговуючого кооперативу «ЕМПОРІУМ ТАУЕР» (65009, м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 1/2, код ЄДРПОУ - 43182020, електронна адреса: sc.emporiumtower@gmail.com)

про розірвання договору та стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від позивача: Гніздовська Г.М. - на підставі ордера серії ВН № 1183561 від 12.09.2022р.; Киреєва Н.С. - на підставі ордера серії ВН №1201679 від 31.10.2022р.;

Від відповідача: не з`явився.

В засіданні брали участь:

Від позивача: Киреєва Н.С. - на підставі ордера серії ВН №1201679 від 31.10.2022р.

Від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Позивачка - ОСОБА_1 , звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу (далі - ОК) «ЕМПОРІУМ ТАУЕР» про:

- розірвання Договору про пайову участь №10/СА від 27.09.2019р, укладеного між ОСОБА_1 та ОК «ЕМПОРІУМ ТАУЕР»;

- стягнення сплаченого пайового внеску у розмірі 884 782 грн 60 коп., позитивної курсової різниці від сплаченого пайового внеску у розмірі 236 205 грн 90 коп., 3% річних у розмірі 38 615 грн та інфляційних втрат у розмірі 180 584 грн.

Ухвалою суду від 20.09.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.10.2022р. Ухвалою суду від 13.10.2022р. відкладено підготовче засідання на 01.11.2022р. Ухвалою суду від 01.11.2022р. відкладено підготовче засідання на 17.11.2022р. Ухвалою суду від 18.11.2022р. відкладено підготовче засідання на 06.12.2022р. у зв`язку з відсутністю електропостачання в будівлі суду та в залі судових засідань №16 з 17.11.2022р. по 18.11.2022р. Ухвалою суду від 06.12.2022р. відкладено підготовче засідання на 22.12.2022р. Ухвалою суду від 22.12.2022р. відкладено підготовче засідання на 26.01.2023р. Ухвалою суду від 26.01.2023р. відкладено підготовче засідання на 16.02.2023р. Ухвалою суду від 16.02.2023р. закрито підготовче провадження та призначено розгляду справи по суті на 14.03.2023р. Ухвалою суду від 14.03.2023р. відкладено розгляд справи на 30.03.2023р.

Суд вважає за необхідне зауважити, що ч.4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та продовження строку його дії, обставини, які перешкоджали проведенню судових засідань, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань був повідомлений за юридичною адресою та на зазначену позивачем у позовній заяві електронну пошту. Ухвала суду, направлена за місцезнаходженням відповідача, повернулася до суду неврученою, із зазначенням поштою «адресат відсутній за вказаною адресою».

В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження № 11-268заі18).

За таких обставин, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про місце, дату та час судових засідань.

За відсутності відзиву, відповідно до положень ч.9 ст.165 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Позивачка у справі зазначає, що 27.09.2019р. між ОК «ЕМПОРІУМ ТАУЕР» та ОСОБА_2 був укладений Договір про пайову участь №10/СА.

27 січня 2020р. між ОК «ЕМПОРІУМ ТАУЕР» та ОСОБА_1 укладено Угоду про заміну сторони у зобов`язанні (відступлення паю) до Договору про пайову участь №10/СА від 27.09.2019р., на підставі якого ОСОБА_2 (Первісний Асоційований член) відступив ОСОБА_1 (Новому Асоційованому члену) свій пай, у зв`язку із чим 27.01.2020р. позивачці видано посвідчення про асоційоване членство ОК «ЕМПОРІУМ ТАУЕР».

Позивачка зазначає, що згідно з умовами Угоди про заміну сторони у зобов`язанні (відступлення паю) вона компенсувала ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 469 576 грн 60 коп, - суму, сплачену ОСОБА_2 на користь ОК «ЕМПОРІУМ ТАУЕР» у якості паю.

Таким чином, позивачка є Асоційованим членом за Договором про пайову участь №10/СА від 27.09.2019р.

У подальшому, на виконання умов зазначеного Договору, починаючи з 27.01.2020р., позивачка вносила (сплачувала) пай, що підтверджується квитанціями від 27.01.2020р. на суму 26 676 грн, від 24.02.2020р. на суму 26 514 грн, від 20.03.2020р. на суму 31 320 грн, від 13.04.2020р. на суму 29 538 грн, від 25.05.2020р. на суму 29 160 грн, від 24.06.2020р. на суму 28 890 грн, від 27.07.2020р. на суму 30 024 грн, від 27.08.2020р. на суму 29 808 грн, від 25.09.2020р. на суму 30 564 грн, від 31.10.2020р. на суму 30 888 грн, від 24.11.2020р. на суму 30 780 грн, від 16.12.2020р. на суму 30 186 грн, від 26.01.2021р. на суму 30 564 грн, від 25.02.2021р. на суму 30 294 грн, що загалом становить 415 206 грн.

ОСОБА_1 зазначає., що у середині березня 2021р. їй стало відомо, що будівництво об`єкта - багатоквартирного житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення, об`єктами соціального обслуговування та підземним паркінгом за будівельною адресою: м.Одеса, Приморський район, вул. Генуезька, 1, замовником якого є ТОВ «ГРІНПАРК СІТІ», було зупинено, що є істотним порушенням умов Договору, та у зв`язку із чим позивачка припинила вносити (сплачувати) пай., та у строк до 27.03.2021р. не здійснила наступний платіж, тому саме 27.03.2021р. позивачка вважає датою порушення ОК «ЕМПОРІУМ ТАУЕР» своїх зобов`язань за Договором.

Відповідно до ст.ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст.611 цього Кодексу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо будівництва об`єкта будівництва позивачка вважає істотним порушенням Договору, у зв`язку із чим, виходячи з положень ст.651 Цивільного кодексу України, просить суд розірвати Договір про пайову участь №10/СА від 27.09.2019р.

Також, як зазначає позивачка, згідно п.3.1 Договору №10/СА, в порядку, передбаченому цим Договором Асоційований член зобов`язується внести пай у розмірі, визначеному Договором у повному обсязі, який в свою чергу підлягає поверненню Кооперативом після завершення будівництва об`єкта будівництва і прийняття його в експлуатацію у вигляді майнового права, в порядку, визначеному цим Договором.

На підставі Договору ОСОБА_1 має право на отримання майнового права на ізольоване нежитлове приміщення будівельний номер 514, будівельною площею 67,1 кв.м, розташоване на 5 поверсі об`єкта будівництва, схема розташування якого зазначена у додатку №1 до Договору.

Відповідно до п.4.3 Договору орієнтовний строк закінчення будівництва - 4-й квартал 2022р.

Проте, будівництво об`єкта зупинилося у 2021р., про що позивачці стало відомо у березні 2021р. з інформації, розміщеної на веб-сайті Лун за посиланням https://lun.ua/uk/%D0%B6%D0%DA-emporium-tower-%D0%BE%D0%B4%D0%B5% D1%81%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%B4%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%stction_id=_18496, де зазначено, що будівництво тимчасово призупинено. З розміщених на цьому сайті фото вбачається, що будинки не зведено, і з будівельних робіт було лише викопано котлован., у зв`язку із чим позивачка дійшла висновку про те, що у визначений у Договорі строк- 4-й квартал 2022р. будинок збудовано не буде.

З метою досудового врегулювання спору, у лютому 2022р. позивачка направила ОК «ЕМПОРІУМ ТАУЕР» лист з проханням надати інформацію щодо стану будівництва, особи, яка є забудовником та стосовно особи, яка зобов`язана передати права на новозбудоване майно, проте відповіді не отримала.

Позивачка зазначає, що загальна сума сплаченого нею пайового внеску, з урахуванням коштів, сплачених Первісному Асоційованому члену становить 884 782 грн 60 коп.

Відповідно до п.5.1 Договору розмір паю Асоційованого члена становить суму у державній валюті України, яка еквівалентна 53914,00 дол.США, за курсом продажу готівкового дол.США ПАТ «МТБ БАНК» на дату здійснення відповідних платежів, та яка є сумою Договору. Сума пайового внеску відповідно до ст.632 Цивільного кодексу України змінюється відповідно до зміни загальної площі, будівельної площі та відповідно до зміни курсу продажу ПАТ «МТБ БАНК» долару США до державної валюти України на території м.Одеси. Моментом оплати паю (або його частини) є зарахування грошових коштів на поточний рахунок кооперативу.

Позивачка зазначає, що виходячи з положень ст.533 Цивільного кодексу України, відсутня заборона на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Таким чином, позивачка вважає, що вона має право на стягнення на свою користь курсової різниці, яку розраховано за формулою: [курсова різниця ] = [сума грошових коштів у іноземній валюті] х [курс НБУ на визначення курсової різниці] - [курс НБУ на дату сплати грошових коштів], та розмір якої становить 236 205 грн 90 коп., виходячи з офіційного курсу гривні щодо долару США станом на 27.01.2020р. - 24,3301 за 1 дол.США та станом на 08.09.2022р. - 36,5686 грн за 1 дол.США.

Крім того, позивачка, посилаючись на позицію Вищого господарського суду України, викладену у постановах від 25.11.2014р. у справі №906/519/14 та від 21.01.2015р. у справі №924/489/14, зазначає, що відсутня заборона щодо одночасного стягнення з боржника курсової різниці та інфляційних втрат, враховуючи їх різну правову природу.

Враховуючи зазначене, позивачка також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 38 615 грн, що нараховані за період з 27.03.2021р. по 08.09.2022р. та інфляційні втрати у розмірі 180 584 грн, нараховані за період квітень 2021р. травень 2022р.

При цьому, позивачка зазначає, що Договір про пайову участь №10/СА від 27.09.2019р. має ознаки договору будівельного підряду і виходячи з положень стст.510,.875 Цивільного кодексу України, вважає, що зобов`язання за договором підряду (побутового підряду) з оплати вартості виконаних робіт, що також є ціною договору та його істотною умовою, є грошовими зобов`язаннями.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників позивача, на підставі норм чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

Судом встановлено, що 27.09.2019р. між ОК «ЕМПОРІУМ ТАУЕР» (Кооператив) та ОСОБА_2 (Асоційований член) був укладений Договір про пайову участь №10/СА, згідно п.3.1 якого в порядку, передбаченому цим Договором, Асоційований член зобов`язується внести пай у розмірі, визначеному Договором в повному обсязі, який, в свою чергу підлягає поверненню Кооперативом після завершення будівництва об`єкта будівництва і прийняття його в експлуатацію у вигляді майнового права в порядку, визначеному цим Договором.

За умовами п.2.3 Договору цей Договір вважається заявою Асоційованого члена про вступ до асоційованих членів Кооперативу і Асоційований член з моменту підписання даного Договору зобов`язаний внести пай у порядку та розмірах, визначених цим Договором.

Згідно розділу 1 «Терміни» Договору асоційоване членство - членство у Кооперативі з правом дорадчого голосу та правом повернення паю у майновій формі за умови повної сплати його розміру, згідно цього Договору; об`єктом будівництва є нове будівництво багатоквартирного жилого комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення, об`єктами соціального обслуговування та підземним паркінгом, за будівельною адресою: м.Одеса, Приморський р-н, вул. Генуезька, 1, в якому розташовується новозбудоване майно; новозбудованим майном є ізольоване нежитлове приміщення в об`єкті будівництва, відмінне від квартир, що не належить до житлового фонду та приміщень загального користування (в т.ч допоміжних) і є самостійним об`єктом нерухомого майна, будівельний номер 514, будівельною площею 67,1 кв.м, розташоване на 5 поверсі об`єкта будівництва, схема розташування якого зазначена у додатку №1 до Договору; пай-кошти у сумі грошового поворотного внеску (пайовий внесок) та грошового неповоротного цільового внеску (цільовий внесок на розвиток Кооперативу) Асоційованого члена до Кооперативу. Пайовий внесок повертається Асоційованому члену у вигляді майнового права на новозбудоване майно згідно чинного законодавства з урахуванням умов цього Договору. До складу паю входить щомісячний цільовий внесок, що утримується Кооперативом, в тому числі у випадку виходу або виключення Асоційованого члена зі складу членів кооперативу. Сторони погодили, що неповоротний цільовий внесок складає 10% від суми паю, зазначеної у п.5.1 Договору.

У розділі 4 «Вимоги до новозбудованого майна» сторони визначили технічний стан об`єкта будівництва після закінчення будівництва (п.4.1); порядок узгодження проектної документації у випадку перепланування об`єкта будівництва; та домовилися, що орієнтовний строк закінчення будівництва - 4-й квартал 2022р.

Відповідно до п.5.1 Договору розмір паю Асоційованого члена становить суму у державній валюті України, яка еквівалентна 53914,00 дол.США, за курсом продажу готівкового дол.США ПАТ «МТБ БАНК» на дату здійснення відповідних платежів, та яка є сумою Договору. Сума пайового внеску відповідно до ст.632 Цивільного кодексу України змінюється відповідно до зміни загальної площі, будівельної площі та відповідно до зміни курсу продажу ПАТ «МТБ БАНК» долару США до державної валюти України на території м.Одеси. Моментом оплати паю (або його частини) є зарахування грошових коштів на поточний рахунок кооперативу.

Згідно п.5.2 Договору Асоційований член сплачує (вносить) пай у державній валюті України за курсом продажу готівкового долару США ПАТ «МТБ БАНК» у м.Одеса на дату здійснення відповідного платежу у порядку, викладеному у цьому пункті (графіку платежів).

27 січня 2020р. між ОК «ЕМПОРІУМ ТАУЕР» (Кооператив), ОСОБА_2 (Первісний Асоційований член) та ОСОБА_1 (Новий Асоційований член) укладено Угоду про заміну сторони у зобов`язанні (відступлення паю) до Договору про пайову участь №10/СА від 27.09.2019р., згідно якої ОСОБА_2 (Первісний Асоційований член) відступив ОСОБА_1 (Новому Асоційованому члену) свій пай у розмірі, що еквівалентний 53914,00 дол.США, який має бути сплачений Кооперативу згідно Договору за курсом продажу готівки ПАТ «МТБ БАНК» на дату здійснення відповідних платежів та є сумою Договору. Новий Асоційований член зобов`язаний у момент укладання цієї Угоди сплатити на користь Кооперативу у якості вступного внеску суму, яка еквівалентна 539 дол.США за курсом продажу готівки ПАТ «МТБ БАНК» на дату здійснення відповідних платежів, що становить 1% від розміру паю.

Крім того, відповідно до п.2 Угоди у зв`язку із відступленням права вимоги Новий Асоційований член компенсує Первісному Асоційованому члену грошову суму у розмірі 469576 грн 60 коп., у зв`язку із чим Первісний Асоційований член не має до Нового Асоційованого члена будь-яких майнових чи немайнових претензій. Взаєморозрахунки між Первісним Асоційованим членом та Новим Асоційованим членом відбуваються між ними самостійно, без участі Кооперативу. Згідно п.4 Угоди з моменту її укладання до Нового Асоційованого члена переходять усі права та обов`язки Первісного Асоційованого члена за Договором про пайову участь №10/СА від 27.09.2019р. у обсягах та на умовах, які існують на момент укладання цієї Угоди.

У зв`язку із укладанням Угоди від 27.01.2020р. позивачці видано посвідчення про асоційоване членство ОК «ЕМПОРІУМ ТАУЕР».

Таким чином, у сторін за Договором №10/СА з урахуванням Угоди від 27.01.2020р. виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ОСОБА_1 виникло зобов`язання щодо сплати паю у порядку та розмірі, встановленому Договором, а у Кооперативу виникло зобов`язання щодо здійснення будівництва та закінчення будівництва у 4-й кварталі 2022р.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У постанові від 15.03.2023р. у справі №295/3792/16 Верховний Суд зазначив, що відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною першою ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеної вигоди; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України розірвання порушеного договору є способом захисту цивільних прав, оскільки розірвання кредитором порушеного договору спрямоване на припинення правовідношення у такому договорі. Такий спосіб захисту (1) застосовується у відповідь на порушення боржником договору (2) застосовується з ініціативи кредитора (3) спрямований на захист прав кредитора та (4) позбавляє боржника певних суб`єктивних прав. У такому разі боржник позбавляється права вимагати виконання договору кредитором, оскільки розірвання договору тягне для боржника, який допустив порушення, цілком конкретний негативний наслідок - він позбавляється суб`єктивних прав, наданих йому договором.

Згідно із ст. 19 Цивільного кодексу України особа має право на самозахист свого цивільного права від порушень і протиправних посягань. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства. Водночас, ч.2 ст. 13 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Таким чином, ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України дозволяє розірвання договору лише тоді, коли порушення має істотний характер, оскільки має дотримуватися принцип пропорційності порушення і відповідальності.

Контрагент може порушити як основне зобов`язання, заради якого укладався договір, так і будь-який інший договірний обов`язок. Якщо має місце порушення будь-якого договірного обов`язку, у кредитора теоретично виникає право на розірвання договору, але і таке порушення має бути істотним для наділення кредитора правом на судове розірвання порушеного договору.

Оскільки ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України вказує на те, що договір може бути розірвано і в деяких випадках, передбачених законом або договором, то і в цьому випадку має застосовуватись критерій істотності порушення договірних умов, оскільки зворотнє може призвести до того, що кредитор, який має відповідно до закону або договору право на відмову від нього або розірвання, може ним скористатися за найменший відступ від умов договору. Таке положення є неприпустимим, оскільки може підірвати стабільність цивільного обороту і є надзвичайно несправедливим нехтуванням правовим принципом пропорційності тяжкості порушення і відповідальності.

Незастосування критерію істотності позбавляє порушника можливості заперечувати проти розірвання договору і провокує кредитора відмовлятися від договору (розривати) під прикриттям найменшого порушення.

При оцінці істотності порушення умов договору як підстави для його розірвання необхідно враховувати такі чинники: 1) значущість шкоди від порушення; 2) фактор неможливості або ускладненості покладання відповідальності за збитки на боржника; 3) значущість порушення як такого; 4) втрату кредитором інтересу у виконанні договору; 5) втрату довіри до боржника; 6) фактор передбачуваних негативних наслідків порушення; 7) принциповість суворого дотримання умов договору; 8) інтерес боржника у збереженні договору; 9) ступінь виконання договору до моменту його розірвання; 10) відсутність інтересу боржника у збереженні договору; 11) не оспорювання боржником здійсненої кредитором односторонньої відмови протягом розумного строку; 12) звільнення боржника від відповідальності за допущене порушення; 13) недобросовісність боржника; 14) врахування вини кредитора і його добросовісності; 15) неодноразовість порушення (визначення істотності порушення за сукупністю); 16) публічний характер порушеного договору; 17) неусунення боржником порушення в додатковий термін; 18) ненадання боржникові можливості усунути порушення; 19) готовність боржника усунути порушення, виражена у вигляді відповідного запиту; 20) об`єктивну неможливість усунення порушення; 21) можливість легкого виправлення порушення силами кредитора або залучених ним осіб.

Одним із факторів, що може братися до уваги, є питання про те, наскільки боржник, який порушив договір, реально заінтересований у збереженні договору: чи не спричинить розірвання договору для нього значної шкоди. Розірвання порушеного договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості правопорушення.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Такий же підхід застосовував у свої практиці і Верховний Суд України, який у постановах від 18.09.2013р. у справі №6-75цс13, від 14.10.2014р. у справі № 3-143гс14 зробив такі правові висновки: у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, а й наявність шкоди, завданої цим порушенням другій стороні, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Добросовісність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Одним із проявів добросовісності в зобов`язальних правовідносинах є те, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення ст. 629 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментальних принципів, на якому ґрунтується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язків (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватись з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Тобто, йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 р. у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво).

В матеріалах справи міститься лист Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 01.03.2023р за №01-6/385-ПР, згідно якого в Реєстрі будівельної діяльності наявна інформація щодо видачі повідомлення про початок виконання підготовчих робіт від 01.08.2019р. №ОД010192131065, найменування об`єкта будівництва - «Нове будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення, об`єктами соціального обслуговування та підземним паркінгом; Одеська обл., м.Одеса, Приморський р-н, вул.Генуезька,1», замовник- ТОВ «ГРІНПАРК СІТІ», технічний нагляд - ОСОБА_3 , генеральний підрядник -ТОВ «Мерказ_Мегалайн».

При цьому, доказів завершення будівництва у встановлений у Договорі строк матеріали справи не містять. Натомість, матеріали справи містять інформацію про тимчасове призупинення будівництва 2021р.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо завершення будівництва у 4 кварталі 2022р., на думку суду, є істотним порушенням цього Договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Таким чином, наявні підстави для розірвання Договору про пайову участь №10/СА від 27.09.2019р.

Як вже зазначалося судом вище, за матеріалами справи, ОСОБА_1 сплачено у якості пайового внеску за Договором №10/СА 884 782 грн 60 коп., що підтверджується відповідними Квитанціями.

Відповідно до п.7.5 Договору у разі розірвання Договору у Кооперативу виникає грошове зобов`язання перед Асоційованим членом по поверненню сплаченого за цим Договором паю.

За умовами п.5.9 Договору у випадку виникнення зобов`язання Кооперативу повернути Асоційованому члену кошти у поворотній частині оплаченого паю, Кооператив повертає Асоційованому члену зазначені кошти - поворотну частину паю в установленому чинним законодавством порядку з урахуванням умов Договору на рахунок Асоційованого члена, що має бути зазначений Асоційованим членом у відповідній заяві до Кооперативу або вносить відповідну суму на депозит нотаріусу на користь Асоційованого члена, про що Кооператив письмово повідомляє Асоційованого члена з урахуванням положень п.7.5 Договору.

Згідно розділу 1 Договору пай-кошти у сумі грошового поворотного внеску (пайовий внесок) та грошового неповоротного цільового внеску (цільовий внесок на розвиток Кооперативу) Асоційованого члена до Кооперативу. До складу паю входить щомісячний цільовий внесок, що утримується Кооперативом, в тому числі у випадку виходу або виключення Асоційованого члена зі складу членів кооперативу. Сторони погодили, що неповоротний цільовий внесок складає 10% від суми паю, зазначеної у п.5.1 Договору.

Таким чином, розмір пайового внеску, який підлягає поверненню на користь позивачки складає 840 543 грн 50 коп.

Щодо стягнення курсової різниці, суд зазначає, що згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч.1,2 ст. 192 Цивільного кодексу України).

Такі випадки передбачені ст. 193, ч.4 ст. 524 Цивільного кодексу України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Разом з тим ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Ця норма кореспондується із приписами ст. 524 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Курсова різниця - різниця, яка є наслідком відображення однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах. Курсові різниці визначаються за монетарними статтями балансу.

Монетарні статті - статті балансу, що відображають грошові кошти в касі, на рахунках в установах банків, а також такі активи і зобов`язання, що будуть отримані чи сплачені у фіксованій чи визначеній сумі грошей або їх еквівалентів.

До монетарних статей відносяться грошові кошти в іноземній валюті, що знаходяться в касі чи на банківському рахунку підприємства; дебіторська заборгованість за відправлені нерезиденту товари, по якій очікується дохід в іноземній валюті; кредиторська заборгованість, що виникла внаслідок отримання підприємством товарів у нерезидента на умовах наступної оплати та для погашення якої, як очікується, підприємство сплатить певну суму грошових коштів в іноземній валюті.

За умовами п.5.1 Договору розмір паю Асоційованого члена становить суму у державній валюті України, яка еквівалентна 53914,00 дол.США, за курсом продажу готівкового дол.США ПАТ «МТБ БАНК» на дату здійснення відповідних платежів, та яка є сумою Договору. Сума пайового внеску відповідно до ст.632 Цивільного кодексу України змінюється відповідно до зміни загальної площі, будівельної площі та відповідно до зміни курсу продажу ПАТ «МТБ БАНК» долару США до державної валюти України на території м.Одеси. Моментом оплати паю (або його частини) є зарахування грошових коштів на поточний рахунок кооперативу.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У п. 8 ст. 16 Цивільного кодексу України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Виходячи з всього викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у частині стягнення з відповідача курсової різниці у розмірі 236 205 грн 90 коп.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача 3%річних у розмірі 38 615 грн та інфляційних втрат у розмірі 180 584 грн на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що, дійсно, згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Але, у даному випадку, грошове зобов`язання щодо повернення паю у відповідача - Обслуговуючого кооперативу «ЕМПОРІУМ ТАУЕР», виникло лише у зв`язку із розірванням Договору про пайову участь №10/СА від 27.09.2019р. судом.

За приписами ч.3 ст.653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Таким чином, відповідач не допускав порушення грошового зобов`язання щодо повернення паю станом у визначений позивачкою період з 27.03.2021р. по 08.09.2022р.

Відповідно до положень ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У ч.3 ст.2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч.4 зазначеної статті Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

19 жовтня 2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019р. №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким були внесені зміни до ГПК України, зокрема змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в порядку ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «ЕМПОРІУМ ТАУЕР» про розірвання Договору про пайову участь №10/СА від 27.09.2019р, укладеного між ОСОБА_1 та ОК «ЕМПОРІУМ ТАУЕР» та стягнення сплаченого пайового внеску у розмірі 884 782 грн 60 коп., позитивної курсової різниці від сплаченого пайового внеску у розмірі 236 205 грн 90 коп., 3% річних у розмірі 38 615 грн та інфляційних втрат у розмірі 180 584 грн - задовольнити частково.

2. Розірвати Договір про пайову участь №10/СА від 27.09.2019р, укладений між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Обслуговуючим кооперативом «ЕМПОРІУМ ТАУЕР» (65009, м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 1/2, код ЄДРПОУ - 43182020, електронна адреса: sc.emporiumtower@gmail.com).

3.Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «ЕМПОРІУМ ТАУЕР» (65009, м. Одеса, вул. Генуезька, буд. 1/2, код ЄДРПОУ - 43182020, електронна адреса: sc.emporiumtower@gmail.com) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) сплачений пайовий внесок у розмірі 840 543 грн 50 коп., позитивної курсової різниці від сплаченого пайового внеску у розмірі 236 205 грн 90 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 18 622 грн 20 коп.

4. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 10 квітня 2023 р.

Суддя Н.В. Рога