Постанова

від 05.04.2023 по справі 125/788/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 125/788/21

провадження № 61-4248св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька Промислова Група»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Матківської М. В., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька Промислова Група» (далі - ТОВ «СХК «Вінницька Промислова Група») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, скасування запису про інше речове право.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що є власником земельної ділянки площею 3,3728 га, кадастровий номер 0520284000:02:004:0042, яка розташована на території Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області.

Позивач вказувала, що 01 квітня 2015 року між нею та ТОВ «СХК «Вінницька Промислова Група» укладений договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0520284000:02:004:0042 терміном на п`ять років, тобто до 01 квітня 2020 року.

Позивач 28 листопада 2019 року надіслала відповідачу заяву із вимогою не обробляти та повернути земельну ділянку кадастровий номер 052028400:02:004:0042 у зв`язку із закінченням терміну договору. Відповідь на вищезазначену заяву позивач не отримала.

Згодом позивач довідалась про те, право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо її земельної ділянки кадастровий номер 0520284000:02:004:0042 помилково строком на десять років, хоча у договорі визначено строк оренди пять років.

Позивач зазначала, що бажає сама обробляти свою земельну ділянку з кадастровим номером 0520284000:02:004:0042, оскільки відповідно до укладеного нею договору оренди з відповідачем строк дії договору закінчився у квітні 2020 року.

Однак TOB «СХК «Вінницька Промислова Група» продовжує обробляти та використовувати належну позивачу земельну ділянку, чим порушує конституційні права позивача на вільне володіння, користування та розпорядження власністю.

Позивач, уточнивши у судовому засіданні 10 січня 2022 року позовні вимоги, просила суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 3,3728 га кадастровий номер: 0520284000:02:004:0042, яка розташована на території Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області та повернути їй земельну ділянку, а також скасувати запис про інше речове право №12661621, від 18 грудня 2015 року, вчинений державним реєстратором Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області Фаренюк Сергієм Анатолійовичем, розподілити судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 10 січня 2022 року, ухвалене у складі судді Хитрука В. М., позов ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою площею 3,3728 га кадастровий номер 0520284000:02:004:0042, яка розташована на території Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області, шляхом повернення вказаної земельної ділянки у її користування та розпоряджання від ТОВ «СХК «Вінницька Промислова Група», право оренди з яким зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області Фаренюк С. А. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 18 грудня 2015 року, номер запису про інше речове право № 12661621.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право на нерухоме майно: право оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,3728 га кадастровий номер: 0520284000:02:004:0042, яка розташована на території Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області, номер запису про інше речове право 12661621, вчинений 18 грудня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області Фаренюк С. А.

Зобов`язано ТОВ «СХК «Вінницька Промислова Група» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,3728 га кадастровий номер: 0520284000:02:004:0042, яка розташована на території Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав, що досліджуючи у сукупності належні та допустимі докази у справі, а саме наданий позивачем договір оренди земельної ділянки від 01 квітня 2015 року терміном на п`ять років, наданий відповідачем договір оренди земельної ділянки від 01 грудня 2015 року терміном на десять років, гарантійний лист ТОВ «СХК «Вінницька Промислова Група» від 09 листопада 2016 року № 181, суд вважав, що ТОВ «СХК «Вінницька Промислова Група» під час проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки допустило помилки щодо дати укладення договору оренди землі та щодо строку його укладення, оскільки договір укладався один, а перший примірник договору залишився у позивача.

Суд першої інстанції вказав, що оскільки договір оренди укладений та підписаний 01 квітня 2015 року, а строк його дії слід відраховувати з дати його підписання, тому строк його дії закінчився 01 квітня 2020 року. Умовами договору оренди земельної ділянки від 01 квітня 2015 року, передбачено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Позивач не укладала з відповідачем інших правочинів щодо своєї земельної ділянки.

TOB «СХК «Вінницька Промислова Група» продовжує після закінчення строку договору обробляти та використовувати належну позивачу ділянку, чим порушує її право на вільне володіння, користування та розпорядження своєю власністю. Тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою, скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право на нерухоме майно, а саме права оренди земельної ділянки та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку позивачу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «СХК «Вінницька Промислова Група» задоволено.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 10 січня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «СХК «Вінницька Промислова Група» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 362,00 грн на користь ТОВ «СХК «Вінницька Промислова Група».

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції проаналізував гарантійний лист ТОВ «СХК «Вінницька Промислова Група» від 09 листопада 2016 року № 181 та дійшов висновку про те, що сторони письмово визначили час (термін, календарну дату) початку перебігу та закінчення строку договору оренди землі.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач звернулася до суду з позовом про повернення спірної земельної ділянки та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право на нерухоме майно - право оренди землі.

Однак суд апеляційної інстанції вважав, що на час звернення до суду з позовом та ухвалення оскаржуваного рішення, такого способу захисту порушених речових прав, як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, закон не передбачав, тому вважав, що суд першої інстанції помилково констатував необхідність застосування позивачем такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже неспроможний надати особі ефективний захист її прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10 травня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

19 травня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Барського районного суду Вінницької області.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, внаслідок чого скасував законне судове рішення.

Заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вирішив позовну вимогу про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2022 року представник ТОВ «СХК «Вінницька промислова група» - адвокат Бурятинський В. О. подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року - без змін як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріально права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,3728 га, кадастровий номер 0520284000:02:004:0042, розташованої на території Підлісно - Ялтушківської сільради Барського району Вінницької області, згідно з державним актом серії ЯБ № 969494 від 09 листопада 2007 року, ділянка № НОМЕР_1 .

01 квітня 2015 року ОСОБА_1 та ТОВ «СХК «Вінницька Промислова Група» в особі директора Марущака Петра Федоровича уклали договір оренди спірної земельної ділянки, державна реєстрація якого здійснена 22 грудня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області Фаренюком С. А., термін дії договору п`ять років. Перший примірник договору вручено позивачу під час його підписання.

Пунктом 8 укладеного між сторонами договору встановлено, що цей правочин укладено строком на 10 років і що він діє з моменту його державної реєстрації.

У пункті 42 цього договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно із пунктом 34 договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, у порядку, встановленому чинним законодавством України. У разі недосягнення згоди щодо змін умов договору, спір вирішується у судовому порядку.

Із гарантійного листа № 180, виданого ТОВ «СХК «Вінницька Промислова Група» 09 листопада 2016 року, підписаного директором товариства Марущаком П. Ф., встановлено, що за взаємною згодою сторін, сторони договору погодили, що термін дії договору буде обліковуватись з 01 квітня 2015 року і складатиме 5 (п`ять) років до 01 квітня 2020 року. Згідно із цим листом товариство взяло на себе зобов`язання за закінченням терміну дії договору - 01 квітня 2020 року, укласти угоду з ОСОБА_1 як орендодавцем про розірвання договору за згодою сторін.

Встановлено, що 28 листопада 2019 року ОСОБА_1 зверталася із письмовою заявою на ім`я генерального директора ТОВ «СХК «Вінницька Промислова Група» Бикова В. В. з проханням не обробляти її земельну ділянку у зв`язку із закінченням терміну договору та підробкою її підпису у реєстраційній справі.

У судовому засіданні суду першої інстанції оглянуто оригінал договору оренди землі, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «СХК «Вінницька Промислова Група» 01 квітня 2015 року та встановлено, що в наданому позивачем примірнику зазначено термін оренди п`ять років (а.с. 26-27), а в наданому відповідачем примірнику зазначено термін оренди десять років (а.с. 14-17).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам закону у повній мірі не відповідає.

Щодо вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 вважала, що строк дії договору оренди, укладений між сторонами, закінчився 01 квітня 2020 року, однак відповідач не повертає їй земельні ділянку, чим порушує її права власника. Тому просила суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, шляхом її повернення від фактичного користувача - ТОВ «СХК «Вінницька Промислова Група».

У частині першій статті 627 ЦК зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суди попередніх інстанцій, дослідивши у сукупності належні та допустимі докази у справі, а саме: договір оренди земельної ділянки від 01 квітня 2015 року, гарантійний лист ТОВ «СХК «Вінницька Промислова Група» від 09 листопада 2016 року № 181, дійшли висновку про те, що сторони письмово визначили час (термін, календарну дату) початку перебігу та закінчення строку договору оренди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій та вважає, що сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору та визначили, що строк дії договору закінчується 01 квітня 2020 року.

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала: «Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.» (пункт пункті 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 наполягала на усуненні перешкод в користуванні шляхом повернення їй земельної ділянки, вказуючи, що ця ділянка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав.

Та обставина, що позивач просила усунути перешкоди в користуванні та повернути їй земельну ділянку, підтверджується протоколом судового засідання від 10 січня 2022 року та звукозаписом судового засідання від 10 січня 2022 року (а.с. 57-58).

Тобто, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - усунення перешкод в користуванні шляхом повернення земельної ділянки, яка знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав, є таким, що у практичному аспекті може забезпечити та гарантувати позивачу відновлення порушеного права, отже, надати особі ефективний захист її прав.

Суд апеляційної інстанції на ці обставини увагу не звернув та скасував законне рішення суду першої інстанції у частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення ОСОБА_2 , відмовивши у задоволенні позову, при цьому не навів мотивів такої відмови, чим допустив порушення вимог частини четвертої статті 265 ЦПК України.

Отже, доводи касаційної скарги у цій частині заслуговують на увагу.

Щодо вимог про скасування запису про інше речове право

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 , крім іншого, просила суд скасувати запис у Державному реєстрі речових прав про інше речове право, а саме право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0520284000:02:004:0042.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) на які як на підставу касаційного оскарження посилалась позивач.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21) звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс19) (пункт 55) та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункт 6.31)).

Стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регламентує внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року, тобто на час звернення позивача ОСОБА_1 до суду та ухвалення судових рішень у цій справі, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон вже не передбачав, тому правильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, на що не звернув увагу суд першої інстанції.

За таких обставин належним способом захисту прав та інтересів позивача буде ухвалення судового рішення про скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову про скасування запису про інше речове право через обрання позивачем неефективного (неналежного) способу захисту.

Разом з тим, реєстрація права, яке закріплене у договорі оренди землі від 01 квітня 2015 року (строк дії - 5 років), порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою, кадастровий номер 0520284000:02:004:0042, яка розташована на території Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області і призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судове рішення про усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою шляхом її повернення є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Подібні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 144/1346/21 (провадження № 61-7155св22).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи те, що апеляційний суд скасував судове рішення у частині вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції у цій частині та залишає в силі рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення на підставі статті 413 ЦПК України.

В іншій частині, а саме в частині відмови у задоволенні позову про скасування запису про інше речове право, постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, скасуванню підлягає постанова суду апеляційної інстанції у частині розподілу судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Звертаючись до апеляційної інстанції, ТОВ «СХК «Вінницька Промислова Група» сплатило судовий збір у розмір 1 362,00 грн, тобто за дві вимоги немайнового характеру.

Верховний Суд частково скасував постанову суду апеляційної інстанції та частково залишив у силі рішення суду першої інстанції.

Отже, перерозподілу підлягає сплачений за подачу апеляційної скарги ТОВ «СХК «Вінницька Промислова Група» судовий збір.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СХК «Вінницька Промислова Група» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 681,00 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Крім того, звернувшись до суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 сплатила 1 816,00 грн судового збору за дві вимоги немайнового характеру.

Так як касаційна скарга задоволена частково, то судовий збір за подання касаційної скарги підлягає стягненню з ТОВ «СХК «Вінницька Промислова Група» на користь ОСОБА_1 у розмірі 908,00 грн.

Оскільки позов задоволено частково, і судові витрати покладені на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, то відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України, суд зобов`язує ТОВ «СХК «Вінницька Промислова Група», на яке покладена більша сума судових витрат, сплатити різницю на користь ОСОБА_1 , а саме: 908,00 грн. - 681,00 грн = 227 грн.

Тому остаточно з ТОВ «СХК «Вінницька Промислова Група» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 227 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька Промислова Група» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та стягнення судових витрат скасувати.

Рішення Барського районного суду Вінницької області від 10 січня 2022 року у частині задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька Промислова Група» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення залишити в силі.

У частині відмови у задоволенні позову про скасування запису про інше речове право постанову Вінницького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СХК «Вінницька Промислова Група» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 227 (двісті двадцять сім) гривен.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець