Постанова

від 11.04.2023 по справі 360/695/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року справа №360/695/22

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 360/695/22 (головуючий І інстанції Шембелян В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у перерахунку пенсії № 3 від 12.01.2022 № 909240856733;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та зобов`язати станом на 01.12.2021 здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням при обчисленні розміру пенсії періоду заробітку з 01.03.1991 по 30.06.1995 згідно з наданою довідкою ТОВ ВЕДМАРКЕТ про заробітну плату для обчислення пенсії № 1/10к від 06.11.2017 та відомостей щодо нарахування заробітної плати за період з 01.03.1991 по 30.06.1995, які є в матеріалах пенсійної справи позивача.

В обґрунтування позову зазначив, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області, отримував пенсію по інвалідності (2-га група) з 03.10.2017, з 19.01.2019 отримує пенсію за віком за списком № 1 (перерахунок за заявою позивача)

Заробітну плату для обчислення пенсії під час її призначення розраховано відповідно до вимог статті 40 Закону № 1058 за період роботи з 01.03.1991 по 29.02.1996 з урахуванням отриманої заробітної плати під час роботи на посаді директора у МП (ТОВ) ВЕДМАРКЕТ з 01.03.1991 по 30.06.1995 на підставі відповідної № 1/10к від 06.11.2017, яка наявна в матеріалах пенсійної справи позивача.

Проте, через 4 роки з дати призначення пенсії ГУ ПФУ протиправно здійснило перерахунок пенсії позивача без врахування зазначеної довідки, посилаючись на те, що перевіркою правильності обчислення пенсії позивача встановлено невірне обчислення заробітну плату (порушено норми статті 40 Закону).

Позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, надав довідки про заробіток.

Проте рішенням від 12.01.2022 позивачу відмовлено в перерахунку з посиланням на те, що в паспорті позивач « ОСОБА_1 », а в первинних документах містяться ініціали « ОСОБА_2 », тобто відомості про ім`я та по батькові в відомостях не розшифровані, також відомості не оформлені належним чином. Також, в електронній пенсійній справі наявний акт від 15.02.2021 № 1 про відсутність за місцем реєстрації ТОВ ВЕДМАРКЕТ, тому підстав для перерахунку немає.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо здійснення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2021 без урахування довідки про заробітну плату для обчислення розміру пенсії № 1/10к від 06.11.2017.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 3 від 12.01.2022 № 909240856733 про відмову у перерахунку пенсії.

Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області з 01.12.2021 здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням при обчисленні розміру пенсії з 01.12.2021 на підставі довідки № 1/10к від 06.11.2017, а також виплатити заборгованість.

Не погодившись з судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги .

Суд не звернув уваги, що за принципом екстериторіальності заяву позивача розглядало ГУ ПФУ в Одеській області, тому суд першої інстанції безпідставно зобов`язав ГУ ПФУ в Луганській області здійснити перерахунок пенсії позивачу.

Зобов`язуючи здійснити перерахунок пенсії позивачу, суд першої інстанції втрутився в дискреційні повноваження пенсійного органу.

Відповідачем ГУ ПФУ в Одеській області рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Апеляційним судом витребувано у Луганського окружного адміністративного суду справу, однак суд першої інстанції листом повідомив про відсутність справи в паперовому вигляді та що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП Діловодство спеціалізованого суду.

Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України). Також, щодо інституту відновлення втраченого судового провадження в адміністративній справі у зв`язку з запровадженням ЄСІТС зазначено, що втрата судового провадження стосується справ, які були сформовані в паперовій формі.

Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему Електронний суд матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи.

Отже, враховуючи зазначений лист Верховного Суду, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі Електронний суд.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 з 03.10.2017 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області як отримувач пенсії по інвалідності, за його заявою від 19.01.2019 його переведено на пенсію за віком.

06.01.2022 позивач звернувся до відділу обслуговування громадян № 4 (м. Лисичанськ) Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати в ТОВ «ВЕДМАРКЕТ» з березня 1991 по лютий 1996 років. До заяви надані паспорт; довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 № 1/юк від 06.11.2017.

За результатами розгляду заяви від 06.01.2022 Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 3 від 12.01.2022 № 909240856733 про відмову у перерахунку пенсії.

Рішенням мотивовано тим, що в первинних документах відомості ім`я та по батькові позивача не розшифровані. Крім того, в електронній пенсійній справі наявний акт від 15.02.2021 № 1 про відсутність суб`єкта господарювання за місцем реєстрації ТОВ «ВЕДМАРКЕТ».

Відповідно до копії трудової книжки позивач з 28.02.1991 по 09.06.1995 працював в МП «Ведмаркет» на посаді директора (наказ № 1 від 28.02.1991).

В довідці про заробітну плату для обчислення пенсії № 1/10к від 06.11.2017, що видана ТОВ ВЕДМАРКЕТ, зазначено розмір нарахування заробітної плати позивачу за період роботи з березня 1991 року по червень 1995 року в ТОВ ВЕДМАРКЕТ.

В довідці також вказано, що її видано на підставі відомостей про нарахування заробітної плати 1991-1995 років, які знаходяться за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Московська, 167а. Підприємство не заперечує проти проведення перевірки первинних документів, за період, зазначений в цій довідці.

В матеріалах пенсійної справи наявні сканкопії відомостей обліку заробітної плати, про нарахування заробітної працівникам за період роботи з березня 1991 року по червень 1995 року. У відомостях дійсно значиться скорочене ім`я та по батькові позивача, як ОСОБА_2 та зазначена посада директор, що також відповідає відомостям трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 07.01.1983.

В індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5 щодо позивача за 1999-2003 роки є інформація про страхувальників, а також про нараховану суму заробітку та про сплату страхових внесків за позивача на ТОВ ВЕДМАРКЕТ.

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ ВЕДМАРКЕТ (код за ЄДРПОУ 13370767) підприємство зареєстроване за адресою: 93120, Луганська область, місто Лисичанськ, проспект Перемоги (Леніна), будинок 100, на час розгляду справи в суді відсутні відомості про реєстрацію припинення юридичної особи, позивач ОСОБА_1 є одним з його засновників.

В актах про відсутність суб`єкта господарювання за місцем реєстрації №1 від 15.02.2021 та № 15 від 28.10.2021, складених ГУ ПФУ в Луганській області, зазначено, що під час виходу за адресою зберігання первинних документів ТОВ ВЕДМАРКЕТ(код за ЄДРПОУ 13370767): Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Московська, 167а та за адресою реєстрації підприємства: 93120, Луганська область, місто Лисичанськ, проспект Перемоги (Леніна), будинок 100, встановлено, що архіви підприємства відсутні, а також підприємство за юридичною адресою не знаходиться.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що подана позивачем довідка № 1/10к від 06.11.2017 відповідає вимогам Порядку № 22-1 і підтверджена первинними документами, які прийняв відповідач ГУ ПФУ в Луганській області без зауважень, тому має враховуватися пенсійним органом при здійсненні розрахунку заробітку для його пенсії за віком.

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV), який визначає принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За приписами статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами […] для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно з частиною 1 статті 43 Закону № 1058-IV перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Частиною 1 статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, (далі - Порядок № 22-1).

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунок та поновлення виплати пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.

Згідно з пунктом 3 цього розділу для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 1 липня 2000 року, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Пунктом 4.7 Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Як свідчать матеріали справи трудова книжка позивача підтверджує, що він з 28.02.1991 по 09.06.1995 працював в МП «Ведмаркет» на посаді директора.

Довідкою ТОВ ВЕДМАРКЕТ про заробітну плату для обчислення пенсії № 1/10к від 06.11.2017 підтверджується, що заробітна плата, нарахована та виплачена позивачу з березня 1991 року по червень 1995 року, що відповідає періоду його роботи, визначеному в трудовій книжці.

Вказана довідка про заробітну плату для обчислення пенсії містить інформацію, що її видано на підставі відомостей з нарахування зарплати за 1991-1995 роки.

Аналіз вищенаведених наведених норм свідчить, що єдиною і обов`язковою умовою для обчислення особі пенсії за віком з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року, є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжними відомостями та іншими документами про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням пенсії.

Тобто, роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати та її складові за відомостями, що містяться у розрахунковому листі особи за відповідний період.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від від 24 квітня 2018 року у справі № 686/6278/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 2а-6873/11.

Таким чином, подана позивачем довідка № 1/10к від 06.11.2017 відповідає вимогам Порядку № 22-1, підтверджена первинними документами, які пенсійний орган прийняв без зауважень, інформація в довідці відповідає відомостям трудової книжки позивача за спірний період щодо його прізвища, ім`я, по батькові та займаної ним посади.

Отже, зазначена довідка повинна бути врахована пенсійним органом при здійсненні розрахунку заробітку для пенсії позивача.

Щодо доводів відповідача про втручання в дискреційні повноваження пенсійного органу суд зазначає наступне.

Згідно зі змісту Рекомендації № R(80) 2 Комітету Міністрів державам - членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснити з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящих в ієрархії нормативно - правовим актам. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межи завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Право на судовий захист гарантовано статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб`єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.

При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Так, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, здійснювати перерахунок за наданою довідкою чи ні.

Отже, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Таким чином, з огляду на протиправну поведінку відповідача, який протиправно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії з врахуванням заробітку, зазначеного в довідці № 1/10к від 06.11.2017 всупереч вимог законодавства, при наявності підстав для такого перерахунку - суд вважає правильним обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача - зобов`язання пенсійного органу з 01.12.2021 здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням при обчисленні розміру пенсії з 01.12.2021 на підставі довідки № 1/10к від 06.11.2017, а також виплатити заборгованість.

Щодо доводів апелянта, що питання про перерахунок пенсії позивачу відповідно до екстериторіальності розподілу повинно вирішувати ГУ ПФУ в Одеській області суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).

Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.

Запроваджена у зв`язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.

Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв`язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Згідно пункту 4.2 розділу ІV Порядку 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Пунктом 4.3. розділу ІV Порядку 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про наступне:

-сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив`язки до території;

- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);

- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.

Враховуючи вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про перерахунок пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у правовідносинах щодо розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про перерахунок пенсії та прийняв рішення про відмову.

Таким чином, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зобов`язано з 01.12.2021 здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням при обчисленні розміру пенсії з 01.12.2021 на підставі довідки № 1/10к від 06.11.2017, а також виплатити заборгованість.

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову в перерахунку пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.

За таких обставин рішення суду першої інстанції необхідно змінити, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Здійснюючі апеляційний розгляд справи в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що обумовлює часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення суду першої інстанції.

Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 360/695/22 задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 360/695/22 змінити.

Абзац четвертий резолютивної частини рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 360/695/22 викласти в наступній редакції:

«Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385, юридична адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) здійснити з 01.12.2021 перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) з урахуванням при обчисленні розміру пенсії з 01.12.2021 на підставі довідки № 1/10к від 06.11.2017, а також виплатити заборгованість».

В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 360/695/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 11 квітня 2023 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 11 квітня 2023 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв