Постанова

від 05.04.2023 по справі 640/1486/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/1486/22 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2022 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» до Міністерства інфраструктури України, треті особи - державне підприємство «Адміністрація морських портів України», Державна регуляторна служба України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування положень порядку, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Еко-Сервіс» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати бездіяльність Мінінфраструктури, що полягає у непідготовці проєкту наказу на виконання рішення Державної регуляторної служби № 32 від 20.05.2021 протиправною;

- визнати протиправними та скасувати положення пункту 1.3 в частині санітарного збору, пунктів 8.1 - 8.4 розділу VIII (Санітарний збір), а також Додаток 6 (пункт 8.2 розділу VIII) Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Мінінфраструктури № 316 від 27.05.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за № 930/23462;

- зобов`язати Мінінфраструктури України внести зміни до наказу № 316 від 27.05.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за № 930/23462, якими передбачити звільнення від сплати санітарного збору для суден, які споживають послуги з (1) Приймання з суден та передача на плавучі або берегові очисні споруди забруднюючих речовин або вод, що їх містять; (2) Приймання з суден сміття та відходів з безпосередньою передачею їх спеціалізованим підприємствам для подальшого поводження з ними (у тому числі розміщенням їх на об`єктах поводження з відходами) згідно з законодавством України, зі сторони приватних суб`єктів господарювання, що мають на це право на підставі відповідних ліцензій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2022 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та нечинним Додаток 6 (пункт 8.2 розділу VIII) Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №316 від 27.05.2013, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 за № 930/23462; у задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ДП «Адміністрація морських портів України» та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України звернулись із апеляційними скаргами, в яких просять скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а позовні вимоги залишенню без розгляду, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ «Еко-Сервіс» є збір небезпечних відходів.

Відповідно до Ліцензійного реєстру (поводження з небезпечними відходами), що ведеться Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України (https://mepr.gov.ua/content/perelik-licenziativ-na-provadzhennya-gospodarskoi-diyalnosti-z-povodzhennya-z-nebezpechnimi-vidhodami.html), позивач, вид господарської діяльності якого є «поводження з небезпечними відходами», здійснює операції у сфері поводження з небезпечними відходами: збирання, зберігання, оброблення і утилізація, на підставі наказу від 14.10.2010 №456 «Про видачу ліцензії» має право безстроково здійснювати такий перелік видів небезпечних відходів, на поводження з якими видана ліцензія:

- відпрацьовані нафтопродукти, не придатні для використання за призначенням (у тому числі відпрацьовані моторні, індустріальні масла та їх суміші, відходи, що забруднені нафторподуктами (промаслене ганчір`я, пісок, фільтри);

- відходи сумішей масло/вода, вуглеводні/вода, емульсії.

ТОВ «Еко-Сервіс», в силу положень Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності», отримало у встановленому законодавцем порядку право на провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, про що зроблено відповідний запис у ліцензійному реєстрі.

Окрім наявності необхідної ліцензії на провадження діяльності із поводження з відходами, ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» є власником судна «ECOSERVICE» (ІМО: 8604228) (надалі - судно), у підтвердження чого позивачем надано нотаріально завірені копії документів із перекладом на українську мову. Судно «ECOSERVICE» перебуває у морському порту Чорноморськ, що підтверджується даними відкритого реєстру: https://www.marinetraffic.com/en/ais/details/ships/shipid:276331/mmsi:613462000/imo:8604228/vessel:PUNTA_NERA.

Відповідно до свідоцтва реєстрації суден та плавучих засобів, тип вказаного судна: судно для збору лляльних вод / шламу / відходів.

Позивач є платником санітарного збору, що підтверджується дисбурсментським рахунком від 20.02.2022 за № А40201 - документом, що пред`являється портовим агентом і відображає витрати (податки, збори, роботи з обслуговування судна), здійснені ним за рахунок судновласника під час перебування судна на стоянці в порту.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, на виконання положень Закону України «Про морські порти України» від 17.05.2012 № 4709-VI з урахуванням його перехідних положень Мінінфраструктури 27.05.2013 видано наказ № 316 «Про портові збори», яким, зокрема, був затверджений Порядок справляння та розміри ставок портових зборів (далі - Порядок № 316).

Згідно пункту 3 цього наказу він набирає чинності з дня набрання чинності Законом України «Про морські порти України» № 4709-VI, тобто 13.06.2013.

Додатком № 6 до Порядку № 316 визначені ставки санітарного збору.

Державною регуляторною службою України 20.05.2021 прийнято рішення № 32 «Про необхідність усунення Мінінфраструктури порушень принципів державної регуляторної політики згідно із вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», надіслане листом ДРС України № 2705/0/20-21 від 21.05.2021, яким запропоновано Мінінфраструктури внести зміни до Порядку надання послуг № 631, в частині виключення абзацу третього та четвертого пункту 3 цього Порядку, оскільки ці положення суперечать принципам державної регуляторної політики.

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність Мінінфраструктури, що полягає у непідготовці проєкту наказу на виконання рішення Державної регуляторної служби № 32 від 20.05.2021, а також вважаючи, що розміри ставок санітарного збору були затверджені Мінінфраструктури без дотримання законодавчо визначеної процедури, зокрема, без застосування відповідної методики, яка в порушення вимог статті 22 Закону України «Про морські порти України» не була розроблена відповідачем, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, мотивував своє рішення тим, що Додаток № 6 до Порядку № 316, яким визначаються ставки санітарного збору, на день постановлення судового рішення у цій справі є таким, що суперечить положенням частини другої статті 22 Закону № 4709-VI, оскільки визначає розміри таких ставок без застосування методики для їх обрахунку.

Апелянти у своїх скаргах зазначають, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянти зазначають, що позивач не є платником санітарного збору, а тому Додаток № 6 до Порядку № 316, яким визначаються ставки санітарного збору, не порушує його права. Також, апелянти зазначають, що відповідач діє у межах своїх дискреційних повноважень, передбачених Законом України «Про морські порти України», а тому суд немає права втручатись у діяльність відповідача щодо регламентації власним наказом порядку справляння і визначення розміру санітарного збору. Крім цього, в додаткових поясненнях Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 15.03.2023, останнє зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, що не було враховано судом першої інстанції, а тому позов необхідно залишити без розгляду. З вказаним погоджується і державне підприємство «Адміністрація морських портів України».

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта стосовно залишення позову без розгляду - обґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України у чинній редакції та ч. 1 ст. 99 КАС України у попередній редакції позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Приписи ч. 2 ст. 99 КАС України у редакції, яка була чинною до 15.12.2017, визначали, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За правилами ч. 2 ст. 122 КАС України у чинній редакції для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, і положення процесуального закону, який був чинний до 15.12.2017, і правила чинного КАС України пов`язують початок перебігу строку звернення до суду або з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, або з дня, коли особа могла дізнатися їх порушення.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що, на відміну від попередньої редакції Кодексу адміністративного судочинства України, редакція процесуального закону, яка набрала чинності 15.12.2017, у частині 3 статті 264 містить припис, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Таким чином, оскільки закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі (ч. 4 ст. 3 КАС України), суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вирішення питання дотримання строків звернення до суду має відбуватися крізь призму положень ст. 264 КАС України у редакції, яка набрала чинності 15.12.2017.

У своїй постанові від 13.03.2019 у справі № 712/8985/17 Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала наступні висновки.

Обчислюючи строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження нормативно-правового акту, необхідно брати до уваги таке:

- багаторазове застосування та триваюча дія (тривала чинність) нормативно-правового акту;

- дійсність факту перебування суб`єкта у відносинах, які регулюються нормативно-правовим актом;

- дата факту порушення прав, свобод, інтересів, тобто - коли саме особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;

- чи є чинним нормативно-правовий акт, яким порушено права, свободи, інтереси особи (позивача);

- чи перебуває особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду;

- коли вступила особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і, коли з них вибула.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що зазначена норма КАС України дає особі пролонговане на весь строк чинності нормативно-правового акта право на його оскарження в суді за умови дотримання загального шестимісячного строку звернення до адміністративного суду з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як було зазначено позивачем, останній є учасником спірних правовідносин з моменту коли набув статусу власника спеціалізованого судна «ECOSERVICE», а саме з 18.11.2021.

На його думку, строк оскарження ним наказу № 316 слід рахувати саме з 18.11.2021.

Однак, з вказаними доводами колегія суддів не погоджується, оскільки наявною в матеріалах справи довідкою про наявність матеріально-технічної бази для надання послуг з приймання (збирання) забруднюючих речовин з судна від 16.09.2019 вих. № 225, що є додатком до тендерної документації ТОВ «ЕКО-СЕРВІС», підтверджується факт перебування позивача у спірних правовідносинах, які регулюються наказом № 316, починаючи з 2019 року.

В судовому засіданні представник позивача не заперечував, що йому було відомо, щонайменше в 2019 році, про наказ № 316.

В той же час, не погоджуючись, зокрема, із Додатком 6 (пункт 8.2 розділу VIII) Порядку справляння та розміри ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України № 316 від 27.05.2013, ТОВ «ЕКО-СЕРВІС» звернулося з даним адміністративним позовом до суду першої інстанції лише 11.01.2022 (а.с. 1 том 1), тобто поза межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України.

Отже, позивач, у даному випадку, фактично без поважних причин, своєчасно не скористався своїм правом на судовий захист шляхом оскарження неправомірних, на його думку, положень порядку відповідача у межах визначеного законом строку.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, п.33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010р. у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; п.53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010р. у справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).

Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28.10.1998р. у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain», заява №28090/95). Реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (п.44 рішення ЄСПЛ від 28.10.1998р. «Osman v. the United Kingdom», заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19.06.2001р. «Kreuz v. Poland», заява №28249/95).

Частиною 2 ст. 6 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, одночасно необхідно зауважити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У відповідності до ч. 3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам:

1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 826/17879/17.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач із заявою про поновлення пропущеного строку до суду 1-ї інстанції не звертався, а суд 1-ї інстанції, в свою чергу, відкривши провадження в даній справі цей факт не виявив.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає, що позивачем, у даному випадку, було без поважних причин пропущено встановлений процесуальним законом шестимісячний строк на звернення до суду із даними позовними вимогами, у зв`язку із чим, адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянти надали до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, ч. 1 ст. 319 КАС України за наслідками розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та прийняти нове рішення про залишення позову без розгляду, оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 289, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2022 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» до Міністерства інфраструктури України, треті особи - державне підприємство «Адміністрація морських портів України», Державна регуляторна служба України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними та скасування положень порядку, зобов`язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 10.04.2023.