Постанова

від 11.04.2023 по справі 300/4113/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4113/22 пров. № А/857/499/23

Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого судді Кузьмича С. М.,

суддів Матковської З.М., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2022 року (ухвалене головуючим - суддею Боршовський Т.І. у м. Івано-Франківськ) у справі № 300/4113/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідачів в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за № 091630004696 від 19.07.2022;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22.10.1991 по 31.12.2003 на посаді директора приватного підприємства Приватної науково-впроваджувальної фірми «Жорж» та поновити виплату позивачу пенсію з 19.07.2022.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що період з 22.10.1991 по 04.10.2019 позивач обіймав посаду директора Приватної науково-впроваджувальної фірми «Жорж», що підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.08.1985.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.11.2022 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 091630004696 від 19.07.2022 про скасування рішення про призначення пенсії від 21.06.2022. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області поновити ОСОБА_1 з 19.07.2022 виплату пенсії за віком, зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 22.10.1991 по 31.12.2003 в Приватній науково-впроваджувальній фірмі «Жорж».

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що період роботи позивача з 22.10.1991 по 31.12.2003 в Приватній науково-впроваджувальній фірмі «Жорж» підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає йому право на пенсію за віком.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що до страхового стажу ОСОБА_1 неправомірно враховано період роботи з 22.10.1991 по 31.12.2003 на посаді директора Приватної науково-впроваджувальної фірми «Жорж», оскільки запис про звільнення з роботи завірено печаткою, яка не містить ідентифікаційного коду підприємства. При цьому, позивачем до заяви про призначення пенсії не долучено документи, які підтверджують перейменування Приватної науково-впроваджувальної фірми «Жорж» на Приватну науково-впроваджувальну фірму «Жорж» «Д». Згідно з поданими документами, а також даними персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 14 років 04 місяці 07 днів, при необхідному 26 років. Таким чином, за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 14.06.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області правомірно скасовано рішення про призначення позивачу пенсії.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 14.06.2022 звернувся через Веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області опрацьовано заяву позивача від 14.06.2022 та прийнято рішення від 21.06.2022 про призначення ОСОБА_1 пенсії. Згідно вказаного рішення від 21.06.2022 страховий стаж позивача становить 26 років 6 місяців 17 днів, з яких: з 15.08.1976 по 31.12.1976 робота в колгоспі; з 01.01.1977 по 02.11.1977 робота в колгоспі; з 03.11.1977 по 16.11.1979 строкова військова служба; з 01.09.1980 по 24.06.1985 навчання в Львівському державному університеті; з 13.08.1985 по 28.02.1986 робота на Прикарпатському радіозаводі; з 03.03.1986 по 09.12.1987 робота в Профсоюзі Прикарпатського радіозаводу; з 28.12.1987 по 04.11.1988 робота на заводі «Позитрон»; з 24.11.1988 по 21.10.1991 робота в Івано-Франківському педінституті; з 22.10.1991 по 31.12.2003 робота в Приватній науково-впроваджувальній фірмі «Жорж»; з 10.11.2006 по 28.02.2007 робота в ТОВ «Агаріс Міко Україна» (а.с. 41-43).

Окрім цього, судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 11.02.2021 встановлено факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , трудової книжки НОМЕР_3 , військового квитка НОМЕР_4 , виданих на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 76-79).

Листом від 15.07.2022 № 0900-0303-9/2487 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звернулося до Головних управлінь Пенсійного фонду України в Житомирській області та в Кіровоградській області про перегляд рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно заяви від 14.06.2022 (а.с. 90-91).

Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надало відповідь на згаданий лист про технічну неможливість вчинення таких дій (лист від 19.07.2022 № 1100-0303-9/25310, а.с. 92).

19.07.2022 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийняло рішення № 091630004696 про скасування рішення про призначення пенсії від 21.06.2022. Рішення від 19.07.2022 № 091630004696 мотивовано тим, що в позивача недостатньо страхового стажу для призначення пенсії за віком. Так, страховий стаж позивача становить 14 років 04 місяці 07 днів, при необхідному 26 років. ОСОБА_1 не зараховано до страхового стажу період трудової діяльності відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 18.08.1985, з 22.10.1991 по 31.12.2003 на посаді директора Приватної науково-впроваджувальної фірми «Жорж», оскільки запис про звільнення від 04.10.2019 завірено відтиском печатки, яка не містить ідентифікаційного коду організації, за яким цього суб`єкта включено до державного реєстру суб`єктів господарювання. Відповідно до Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень та виготовлення печаток і штампів від 18.10.1993 № 643 та відповідно до затвердженого Положення Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118 «Про єдиний державний реєстр підприємств та організацій». Індивідуальні відомості про застраховану особу щодо сплати соціальних внесків відсутні. Документи про перейменування Приватної науково-впроваджувальної фірми «Жорж» на Приватну науково-впроваджувальну фірму «Жорж» «Д» та витяг про дату реєстрації підприємства позивачем до заяви про призначення пенсії не долучено. Згідно реєстру застрахованих осіб зараховано весь період трудової діяльності (а.с. 9).

Позивач, вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за № 091630004696 від 19.07.2022, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж не менше 26 років.

Як встановлено судом, на час звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком від 14.06.2022 ОСОБА_1 досяг віку 60 років.

Разом з цим, пенсійний орган дійшов висновку, що у позивача не достатньо страхового стажу, оскільки не вбачає підстав для врахування періоду роботи з 22.10.1991 по 31.12.2003 на посаді директора Приватної науково-впроваджувальної фірми «Жорж».

Як згадувалось вище, відповідно до змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 19.07.2022 № 091630004696 рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком скасовано, оскільки страховий стаж позивача становить 14 років 04 місяці 07 днів, при необхідному 26 років. ОСОБА_1 не зараховано до страхового стажу період трудової діяльності відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 18.08.1985, з 22.10.1991 по 31.12.2003 на посаді директора Приватної науково-впроваджувальної фірми «Жорж», оскільки запис про звільнення від 04.10.2019 завірено відтиском печатки, яка не містить ідентифікаційного коду організації, за яким цього суб`єкта включено до державного реєстру суб`єктів господарювання.

Щодо наявності в позивача страхового стажу не менше 26 років, то суд вважає за потрібне зазначити таке.

Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України, ст.62 Закону №1788-ХІІ, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону №1788-ХІІ, Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з п. 1 та п. 2 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відтак, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 18.08.1985, копія якої міститься в матеріалах справи, позивач з 22.10.1991 прийнятий на роботу директором Приватної науково-впроваджувальної фірми «Жорж». Запис вчинено на підставі наказу № 1-к від 22.10.1991 та скріплено печаткою Приватної науково-впроваджувальної фірми «Жорж». З 04 10.2019 ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. Запис вчинено на підставі наказу № 11-к від 04.10.2019 та скріплено печаткою Приватної науково-впроваджувальної фірми «Жорж» «Д» (а.с. 12).

Порядок ведення трудових книжок працівників регламентує Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з пункту 1.3 Інструкції при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Суд вважає, що записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 18.08.1985 про прийняття позивача з 22.10.1991 на посаду директора Приватної науково-впроваджувальної фірми «Жорж» та звільнення 04 10.2019 з вказаної посади є чіткими та однозначними, вчинені відповідно до вимог Інструкції, оскільки містить інформацію щодо: дати прийняття на роботу, найменування підприємства, де працював позивач, посада, на яку було прийнято позивача, а також зазначено на підставі яких наказів позивач прийнятий на роботу та звільнений, записи засвідчені печаткою Приватної науково-впроваджувальної фірми «Жорж».

Що стосується доводів апелянта про те, що запис про звільнення від 04.10.2019 завірено відтиском печатки, яка не містить ідентифікаційного коду організації, за яким цього суб`єкта включено до державного реєстру суб`єктів господарювання, то суд першої інстанції вірно вказав таке.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватна науково-впроваджувальна фірма «Жорж» зареєстрована 11.09.1991 (а.с. 13-14).

Натомість, 22.01.1996 з метою забезпечення єдиного державного обліку підприємств та організацій усіх форм власності Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 118 «Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України», якою затверджено Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (додається) і визначено ввести його в дію з 1 січня 1996 року.

Так, згідно вказаного Положення (в первинній редакції) Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України - це автоматизована система збору, накопичення та обробки даних про підприємства та організації всіх форм власності, а також їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо).

Відповідно до пункту 4 Положення інформаційний фонд Державного реєстру включає такі види даних, як ідентифікаційні - ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності, що є єдиним для всього інформаційного простору України, та його назва.

Таким чином, код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України - це унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, який створений з 1 січня 1996 року. Тобто, код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України почали присвоювати юридичним особам з 1 січня 1996 року.

Відтак, зважаючи на те, що на час створення та реєстрації 11.09.1991 Приватної науково-впроваджувальної фірма «Жорж» не існувало вимог про обов`язкове зазначення на печатці юридичної особи ідентифікаційного коду Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, оскільки він запроваджений з 1 січня 1996 року, є безпідставними доводи представників відповідача про обов`язкове зазначення на печатці Приватної науково-впроваджувальної фірма «Жорж» ідентифікаційного коду, та як наслідок не визнання запису в трудовій книжці про звільнення ОСОБА_1 з роботи через відсутність скріплення такого запису в трудовій книжці печаткою підприємства.

Що стосується зауважень відповідачів про те, що на відтиску печатки зробленому на записі про звільнення від 04.10.2019 міститься надпис Приватна науково-впроваджувальна фірма «Жорж» «Д», а не Приватна науково-впроваджувальна фірма «Жорж», і позивач не надав документів підтвердження перейменування чи реєстрації нової юридичної особи, то суд звертає увагу на таке.

В позовній заяві представник позивача зазначив, що в червні 1994 року ОСОБА_1 виявив факт крадіжки печатки та кутового штампу Приватної науково-впроваджувальної фірми «Жорж». В підтвердження цього факту подано оголошення в друкованому засобі масової інформації Західний кур`єр від 10.06.1994 (а.с. 15).

Суд встановив, що на час втрати печатки Приватної науково-впроваджувальної фірми «Жорж» була чинною Інструкція про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 18.10.1993 № 643 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.10.1993 за № 164 (далі - Інструкція № 643).

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції № 643 дозволи на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів є документами суворої звітності.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 643 дозволи видаються: Головним управлінням охорони громадського порядку МВС України на виготовлення печаток і штампів - міністерствам та іншим центральним органам державної виконавчої влади, міжнародним організаціям (товариствам), які знаходяться на території України, українським представництвам за кордоном; Управліннями, відділами охорони громадського порядку МВС Республіки Крим, ГУВС м. Києва, УВС областей і м. Севастополя, УВС міст, УВСТ на виготовлення печаток і штампів - обласним, міським державним адміністраціям, органам місцевого регіонального самоврядування та спільним з іноземними фірмами підприємствам; Міськрайвідділами внутрішніх справ на виготовлення печаток і штампів- місцевим державним адміністраціям, органам місцевого і регіонального самоврядування, підприємствам, установам і організаціям, релігійним та господарським об`єднанням, а також підприємцям-громадянам.

Пунктом 2.7 Інструкції № 643 визначено, що у випадку втрати печатки чи штампа керівники підприємств, установ і організацій, господарських об`єднань або громадян зобов`язані вжити заходів для їх розшуку, а також негайно повідомити про це органи внутрішніх справ.

Дозвіл на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів замість загублених видається на загальних підставах через 10 днів з моменту подання заяви про втрату, а також після опублікування в пресі повідомлення про недійсність загублених печаток і штампів.

Печатки і штампи, виготовлені замість втрачених, повинні мати у тексті букву "Д" (дублікат).

Зважаючи на вищевказані положення Інструкції № 643, колегія суддів поділяє висновок суду першої інстанції та доводи позивача, що буква «Д» на відтиску печатки, зробленому в трудовій книжці НОМЕР_1 на записі про звільнення ОСОБА_1 від 04.10.2019, свідчить про те, що така печатка Приватної науково-впроваджувальної фірми «Жорж» є дублікатом замість втраченої, а не печаткою перейменованої чи іншої юридичної особи як помилково вважають відповідачі.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що час вчинення запису в трудовій книжці НОМЕР_1 про звільнення ОСОБА_1 від 04.10.2019, одночасно діяли Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, пунктом 2.4 якої встановлює обов`язковість засвідчення печаткою юридичної особи запису про звільнення працівника, та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами - підприємцями» від 23.03.2017 № 1982-VIII, який визначив необов`язковість використання суб`єктом господарювання печатки, а також те, що наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Виходячи із визначених у ч. 4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, в спірному випадку потрібно застосовувати не Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників, а Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами - підприємцями» від 23.03.2017 № 1982-VIII, який має вищу юридичну силу.

За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Також відповідачем не надано доказів того, що позивач не працював або його періоди роботи не відповідають дійсності, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені неправильно, неточно або з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов вірно висновку, щодо протиправності рішення № 091630004696 від 19.07.2022 про скасування рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії від 21.06.2022 та необхідності зарахування, періоду роботи позивача з 22.10.1991 по 31.12.2003 в Приватній науково-впроваджувальній фірмі «Жорж» до його страхового стажу, що дає йому право на пенсію за віком.

З огляду на встановлені ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» обов`язкові умови для призначення пенсії за віком суд дійшов висновку про наявність таких умов щодо позивача, а саме: ОСОБА_1 досяг 60-річного віку; позивач має страховий стаж роботи не менше 26 років із зарахуванням періоду роботи з 22.10.1991 по 31.12.2003 в Приватній науково-впроваджувальній фірмі «Жорж», а ефективним способом захисту порушених прав буде зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області поновити ОСОБА_1 з 19.07.2022 виплату пенсії за віком, зарахувавши до його страхового стажу період роботи з 22.10.1991 по 31.12.2003 в Приватній науково-впроваджувальній фірмі «Жорж».

Таким чином, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року у справі № 300/4113/22 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська В. В. Святецький