Постанова

від 11.04.2023 по справі 640/2243/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 640/2243/19

адміністративне провадження № К/9901/30069/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паллет Енд Тімбер Юкрейн» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві (правонаступник Головного управління ДФС у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2019 (суддя Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 (головуючий суддя Файдюк В.В., судді Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.),

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Паллет Енд Тімбер Юкрейн» (далі - ТОВ «Паллет Енд Тімбер Юкрейн», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.10.2018:

- №00013261402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2 074 646,00 грн (податкове зобов`язання - 1 659 717 грн, штрафні (фінансові) санкції - 414 929,00 грн);

- №00013271402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства на 1 785 544,00 грн (податкове зобов`язання - 1 519 676 грн, штрафні (фінансові) санкції - 265 868,00 грн);

- №0054251409 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 1 988 094,76 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство зазначало, що висновки контролюючого органу в акті перевірки про фіктивний характер його господарських операцій (придбання паливно-мастильних матеріалів) з ТОВ «Квінта», ТОВ «Нафтогазова компанія «Народна», ТОВ «Нафтова компанія «Народна», ТОВ «Кремінь нафта ЛТД» є необґрунтованими, оскільки господарські операції підтверджені належними й достатніми первинними документами та пов`язані із господарською діяльністю Товариства. Позивач вказував на те, що матеріали перевірки, зокрема акт перевірки та рішення про результати розгляду скарги, містять посилання на аналіз фіскальних чеків за придбання паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 35 231,66 грн, тоді як загальна вартість придбаного товару становила 10 131 175,74 грн. Товариство звертало увагу і на ту обставину, що розрахунок за придбаний товар здійснювався не лише через авансові звіти, а й безготівковими розрахунками з ТОВ «Квінта» на суму 1 081 033,30 грн без ПДВ. Заперечувало Товариство і проти висновку відповідача про перевищення ліміту готівки в касі на 994 047,38 грн, який зроблено на підставі того, що у видаткових касових ордерах відсутні підписи одержувачів. Позивач доводив, що у видаткових касових ордерах зазначені паспортні дані одержувача, відомості про одержання готівки із зазначенням суми та підпис одержувача.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020, позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виснував, що Товариство спростувало належними та допустимими доказами викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про безтоварність його господарських операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів у вищезазначених контрагентів. Такого висновку суди дійшли на підставі оцінки наданих позивачем господарських договорів, первинних документів, що були складені на господарські операції, вчинені у межах цих договорів, та на підставі яких Товариство сформувало дані бухгалтерського та податкового обліку.

На користь такого висновку суди оцінити наступні обставини:

- у періоді, що перевірявся, позивач здійснював придбання паливно-мастильних матеріалів за готівкові кошти, які видавались працівникам підприємства під звіт; водії придбавали паливно-мастильні матеріали за готівкові кошти на автозаправних станціях та звітували перед Товариством у вигляді фіскальних чеків; у свою чергу, постачальниками Товариства були виписані податкові накладні, дефектність яких контролюючим органом не встановлено, факт реєстрації останніх в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлений перевіркою;

- відповідачем залишено поза увагою, що відповідно до договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 02.01.2015 №44/15 ТОВ «Паллет Енд Тімбер Юкрейн» (покупець) з ТОВ «Квінта» (продавець), продавець зобов`язується передати у власність покупця нафтопродукти (товар) для виробничого споживання, а покупець - прийняти і оплатити товар; пунктом 5.1 розділу 5 цього договор за бажанням покупця світлі нафтопродукти, а саме дизельне паливо (літнє, зимове), бензин (А92, А95) можуть відпускатися на автозаправних станціях (АЗС) продавця за талонами продавця;

- крім перелічених контролюючим органом контрагентів (ТОВ «Квінта», ТОВ «Нафтогазова компанія «Народна», ТОВ «Нафтова компанія «Народна», ТОВ «Кремінь нафта ЛТД») паливно-мастильні матеріали позивачу поставляли ТОВ «Стейт Оіл», ПП «Укрпаллетсистем», ТОВ «Укрнафта», ТОВ «Астелкар», ТОВ «Укртатнафтасервіс», ТОВ «Джаз Оіл», ТОВ «Поділлянафтозбут», «Вентус Ресурс», ТОВ «Гермес Оіл»;

- видаткові касові ордери на 89000,00 грн, 303985,95 грн та 601060,83 грн містять підписи одержувачів; копії цих ордерів позивач долучив до заперечень на акт перевірки, а також надав до суду.

Головне управління ДПС у м. Києві (правонаступник ГУ ДФС; далі - ГУ ДПС, відповідач) подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

За змістом касаційної скарги ГУ ДПС вказує на неправильне застосування судами норм 44, 134, 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) внаслідок неврахування висновків Верховного Суду в постановах від 05.02.2019 у справі №815/6669/15, від 28.08.2019 у справі №140/125/17, від 10.04.2020 у справі №816/4409/15, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК у подібних правовідносинах.

Відповідно до доводів, викладених у касаційній скарзі, Верховний Суд ухвалою від 29.12.2020 відкрив касаційне провадження у справі на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану та безпідставну, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, заперечення позивача щодо вимог касаційної скарги, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Паллет Енд Тімбер Юкрейн» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 25.12.2014 по 30.06.2018.

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган склав акт від 21.09.2018 №652/26-15-14-02-04/39564647 (далі - акт перевірки).

Згідно з висновками, зафіксованими в акті перевірки, ГУ ДФС встановлено порушення Товариством, зокрема:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 ПК, в результаті чого був занижений податок на прибуток на загальну суму 1 519 676,00 грн, в тому числі: за 2015 рік - 456 206,00 грн, за 2016 рік - 513 235,00 грн, за 2017 рік - 355 813,00 грн., за І півріччя 2018 року - 194 422,00 грн;

- пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 699 293,00 грн, в тому числі за вересень 2015 року - 39 577,00 грн, за жовтень 2015 року - 40 853,00 грн, за листопад 2015 року - 38 387,00 грн, за грудень 2015 року - 398 843,00 грн, за січень 2016 року - 31 761,00 грн, за лютий 2016 року - 43 791,00 грн, за березень 2016 року - 60 629,00 грн, за квітень 2016 року - 60 082,00 грн, за травень 2016 року - 62 007,00 грн, за червень 2016 року - 60 680,00 грн, за липень 2016 року - 60 932,00 грн, за серпень 2016 року - 36 337,00 грн, за вересень 2016 року - 41 674,00 грн, за жовтень 2016 року - 41 053,00 грн, за листопад 2016 року - 38 386,00 грн, за грудень 2016 року - 32 928,00 грн, за січень 2017 року - 28 097,00 грн, за лютий 2017 року - 32 002,00 грн, за березень 2017 року - 32 905,00 грн, за квітень 2017 року - 30 235,00 грн, за травень 2017 року - 27 030,00 грн, за червень 2017 року - 26 136,00 грн, за липень 2017 року - 29 941,00 грн, за серпень 2017 року - 40 015,00 грн, за вересень 2017 року - 36 597,00 грн, за жовтень 2017 року - 40 027,00 грн, за листопад 2017 року - 39 355,00 грн, за грудень 2017 року - 33 008,00 грн, за січень 2018 року - 34 416,00 грн, за лютий 2018 року - 38 345,00 грн, за березень 2018 року - 40 093,00 грн, за квітень 2018 року - 37 380,00 грн, за травень 2018 року - 34 104,00 грн, за червень 2018 року - 31 687,00 грн;

- пункту 2.8 розділу 2, пункту 3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, пункту 15 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148, вираженням чого стало перевищення ліміту залишку готівки в касі на 994 047,38 грн.

За результатами розгляду заперечень Товариства на акт перевірки висновки щодо встановлених порушень відповідачем залишено без змін.

На підставі висновків акта перевірки ГУ ДФС прийняло податкові повідомлення-рішення від 25.10.2018:

- №00013261402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2 074 646,00 грн (податкове зобов`язання - 1 659 717 грн, штрафні (фінансові) санкції - 414 929,00 грн);

- №00013271402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємства на 1 785 544,00 грн (податкове зобов`язання - 1 519 676 грн, штрафні (фінансові) санкції - 265 868,00 грн);

- №0054251409 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки на суму 1 988 094,76 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 25.01.2019 № 3835/6/99-99-11-04-01-25 зазначені вище податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вимоги для підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Згідно з пунктом 44.1 цієї статті (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - так само) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).

Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у частині другій цієї статті.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Застосування наведених норм у системному зв`язку дає підстави зробити висновок, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту, крім того, повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат та податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податків на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то податковий кредит та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, зокрема бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають беззаперечно свідчити про факт вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку.

На такі ж висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.04.2020 у справі №816/4409/15, посилається і ГУ ДПС у касаційній скарзі, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження ухвалених у цій справі (№640/2243/19) судових рішень.

Суди попередніх інстанцій, визнаючи безпідставним висновок контролюючого органу про заниження позивачем податку на додану вартість на 169 929,00 грн та податку на прибуток на 1 519 676,00 грн за результатами господарських операцій із придбання у ТОВ «Квінта», ТОВ «Нафтогазова компанія «Народна», ТОВ «Нафтова компанія «Народна», ТОВ «Кремінь нафта ЛТД» паливно-мастильних матеріалів, виходили з наступного.

Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено здійснення позивачем у періоді, що перевірявся, придбання паливно-мастильних матеріалів за готівкові кошти, які видавались працівникам підприємства під звіт. Готівкові кошти видавались з каси Товариства під звіт працівникам, зокрема, водіям автотранспортних засобів. У свою чергу, водії придбавали паливно-мастильні матеріали за готівкові кошти на автозаправних станціях та звітували перед Товариством фіскальними чеками реєстратора розрахункових операцій (РРО).

Судами встановлено, що використання виданих під звіт коштів підтверджується фіскальними чеками РРО, а постачальниками позивача (ТОВ «Квінта», ТОВ «Нафтогазова компанія «Народна», ТОВ «Нафтова компанія «Народна», ТОВ «Кремінь нафта ЛТД») були виписані податкові накладні, факт реєстрації яких в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлений перевіркою, зауважень щодо їх форми чи змісту відповідачем не висловлено. Суди відхилили довід відповідача про не відповідність в часі хронології подій, зазначених у звітах та фіскальних чеках (здійснення перевезення за маршрутом суцільним порядком, перебування транспортного засобу на АЗС), оскільки згідно з договором купівлі-продажу нафтопродуктів від 02.01.2015 №44/15 ТОВ «Паллет Енд Тімбер Юкрейн» (покупець) з ТОВ «Квінта» (продавець) за бажанням покупця світлі нафтопродукти, а саме: дизельне паливо (літнє, зимове), бензин (А92, А95) можуть відпускатися на АЗС продавця за талонами продавця. Талон дає можливість покупцю, що придбав нафтопродукти, залишити нафтопродукти у продавця на зберіганні й отримувати їх в обмін на талони.

На підставі оцінки банківських виписок по рахунках Товариства № НОМЕР_1 та НОМЕР_2 суди попередніх інстанцій встановили факт сплати в безготівковій формі на користь ТОВ «Квінта» вартості придбаних товарів за договором від 02.01.2015 №44/15.

Ще однією підставою для задоволення позову в цій частині став висновок судів першої та апеляційної інстанцій про не відповідність акта перевірки вимогам пункту 5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2015 №727, оскільки контролюючий орган дослідив та описав в акті перевірки лише п`ять авансованих звітів, тоді як за охоплений перевіркою період було складено близько півтори тисячі таких звітів, які не досліджувались, а висновки про порушення позивачем податкового законодавства, які стосуються господарських операцій позивача з придбання паливно-мастильних операцій в цілому, зроблені лише з посиланням на ідентичність авансових звітів. Акт перевірки не містить відомостей або таблиць, що повинні додаватись до нього, з повним переліком однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду.

Також суди попередніх інстанцій встановили, що у періоді, який перевірявся, окрім перелічених в акті перевірки постачальників (ТОВ «Квінта», ТОВ «Нафтогазова компанія «Народна», ТОВ «Нафтова компанія «Народна», ТОВ «Кремінь нафта ЛТД»), паливно-мастильні матеріали позивачу поставляли ТОВ «Стейт Оіл», ПП «Укрпаллетсистем», ТОВ «Укрнафта», ТОВ «Астелкар», ТОВ «Укртатнафтасервіс», ТОВ «Джаз Оіл», ТОВ «Поділлянафтозбут», «Вентус Ресурс», ТОВ «Гермес Оіл», що залишилось поза увагою посадових осіб ГУ ДФС, які проводили перевірку.

Як підсумок, на підставі зазначених вище обставин суди першої та апеляційної інстанцій виснували про реальних характер господарських операцій Товариства з придбання паливно-мастильних матеріалів та, як наслідок, правомірне декларування позивачем сум податкового кредиту та витрат за результатами цих господарських операцій.

Доводів на спростування таких висновків судів попередніх інстанцій касаційна скарга не містить, а її зміст полягає у зазначенні окремих фрагментів висновків Верховного Суду безвідносно до підстав задоволення позову у цій справі, а також у наведенні обставин справи.

ГУ ДПС фактично оспорює оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі та встановленні на підставі цієї оцінки обставини у справі. Разом з тим, переоцінка доказів знаходиться поза межами касаційного перегляду справи, що висновується з норми частини першої статті 341 КАС.

Суди першої та апеляційної інстанції встановили, що висновок в акті перевірки про перевищення позивачем ліміту залишку готівки в касі на 994 047,38 грн зроблено на підставі того, що у видаткових касових ордерах від 23.08.2016 №1559, від 15.01.2018 №27, від 20.02.2018 №110 немає підписів одержувачів коштів. Однак, суди встановили, що позивач разом із запереченнями на акт перевірки надавав ГУ ДФС належним чином завірені копії видаткових касових ордерів, які містили підписи одержувачів коштів. Такі ж копії були надані й до суду. Суди при оцінці доказів у справі відхили наданий відповідачем опис отриманих копій документів, що належать до предмета перевірки, як не передбачений нормами податкового законодавства, складений в односторонньому порядку та без попереднього направлення позивачу запиту про надання документів та/або їх копій.

Заперечуючи проти висновку судів попередніх інстанцій, що позивач не перевищив ліміт готівки в касі, ГУ ДПС доводить його не відповідність висновкам Верховного Суду щодо застосування норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004, в постановах від 05.02.2019 у справі №815/6669/15 та від 28.08.2019 у справі №140/125/17.

Вказані вище постанови Верховного Суду не можуть бути прикладом іншого правозастосування, у порівнянні із правозастосуванням судів попередніх інстанцій у справі №640/2243/19, оскільки ухвалені у неподібних правовідносинах.

У постанові від 05.02.2019 у справі №815/6669/15 Верховний Суд виснував, що відсутність у видатковому касовому ордері або видатковій відомості на видачу готівки підпису одержувача коштів є порушенням вимог пункту 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004, а сума готівки за такими видатковими документами має додаватися до залишку готівки в касі в день, у якому їх оформлено, та є понадлімітною.

Водночас, суди попередніх інстанцій у справі №815/6669/15 встановили, що у видатковому касовому ордері від 24.03.2015 №57 відсутній підпис одержувача коштів, що і стало підставою для відмови у задоволенні позову.

У справі ж №640/2243/19 суди встановили протилежне - видаткові касові ордери від 23.08.2016 №1559, від 15.01.2018 №27, від 20.02.2018 №110 містять підписи одержувачів коштів.

Що ж до постанови Верховного Суду від 28.08.2019 у справі №140/125/17, то вона ухвалена у справі за позовом фізичної особи до юридичної особи про стягнення боргу за договором зворотної фінансової допомоги (позики).

Таким чином, доводи касаційної скарги в частині оскарження обґрунтованості висновку судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0054251409 також не знайшли підтвердження.

Ще однією підставою касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС відповідно до доводу ГУ ДПС про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК.

Водночас, касаційна скарга не містить будь-яких обґрунтувань вказаної підстави касаційного оскарження, а відповідач посилається на висновок Верховного Суду у постанові від 10.04.2020 у справі №816/4409/15 щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, зокрема норми підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК, що виключає підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС.

Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства, а суди дотримались вимоги частини п`ятої цієї статті стосовно необхідності при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Касаційний перегляд справи відповідно до частини першої статті 341 КАС здійснено в межах підстав касаційного оскарження та доводів, наведених у касаційній скарзі.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.М. Яковенко