Постанова

від 11.04.2023 по справі 820/3763/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 820/3763/16

касаційне провадження № К/9901/31977/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастония" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 (суддя Зінченко А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 (головуючий суддя - Григоров А.М., судді - Подобайло З.Г., Тацій Л.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастония" до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві, Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві, Державної фіскальної служби України, третя особа: Державна казначейська служба України, про скасування рішень, скасування запису, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гастония" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулось до суду з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі - Реєстраційна служба), Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради (далі - Управління державної реєстрації), Центральної об`єднаної державної податкової інспекції місті Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ОДПІ), Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), третя особа: Державна казначейська служба України (далі - Казначейська служба), в якому просило:

скасувати рішення Інспекції про розірвання договору № 270320151, вважати податкову звітність подану засобами електронного зв`язку прийнятою;

скасувати рішення Інспекції про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства від 07.08.2015, поновити дію реєстрації платника податків на додану вартість Товариства від 01.03.2015;

скасувати запис Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації громадських формувань Київського міського управління юстиції щодо відсутності Товариства за місцезнаходженням;

зобов`язати Управління державної реєстрації відновити відомості про реєстрацію платника податку на додану вартість Товариства в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців;

зобов`язати ОДПІ поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Товариства з моменту його анулювання зі збереженням податкових показників в розмірі 20520727,45 грн на рахунку № НОМЕР_1 відкритому у Центральному відділенні КБ ПриватБанк, МФО 305299, спецрахунок НОМЕР_2 платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи Товариства;

зобов`язати ОДПІ відновити показники в обліковій картці на рахунку платника податку в системі електронного адміністрування ПДВ юридичної особи Товариства щодо суми податку на додану вартість у загальному розмірі 20520727,45 грн відповідно до зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі вхідних податкових накладних;

зобов`язати ОДПІ надати Казначейській службі відповідно до статті 43 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), висновки та документи, необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок Товариства в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (або на розрахунковий рахунок НОМЕР_1, відкритий у центральному відділенні КБ ПриватБанк, МФО 305299, спецрахунок НОМЕР_2), помилково та/або надміру зарахованих до бюджету, з проведенням звірки надходжень до бюджету в розмірі 20520727,45 грн;

зобов`язати ОДПІ прийняти та укласти наданий Товариством договір про визнання електронних документів від 19.01.2016 № 190120161.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що Товариство не змінювало свого місцезнаходження, однак щодо нього безпідставно винесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань про відсутність за місцезнаходженням, що в подальшому стало наслідком позбавлення позивача статусу платника податку на додану вартість, а також списання податкового кредиту, наявного у позивача в сумі 20520727,45 грн, внаслідок закриття електронного рахунку платника податку на додану вартість, в результаті чого він втратив право на використання у визначений законом спосіб 20520727,45 грн за податковими накладними, які були одержані від постачальників і зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 22.09.2016, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017, позов задовольнив частково. Скасував запис Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації громадських формувань Київського міського управління юстиції щодо відсутності за місцезнаходженням Товариства, рішення Інспекції про анулювання реєстрації Товариства платником податку на додану вартість від 07.08.2015 №302/26-50-11-01-27 та поновив дію реєстрації платника податків на додану вартість Товариства (індивідуальний податковий номер 396100426506) від 01.03.2015. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволені позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В касаційній скарзі позивач зазначає, що внаслідок безпідставного винесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань про відсутність позивача за місцезнаходженням і позбавлення його у подальшому статусу платника податку на додану вартість слугувало підставою для списання податкового кредиту, наявного у позивача в сумі 20520727,45 грн, внаслідок закриття електронного рахунку платника податку на додану вартість, в результаті чого він втратив право на використання у визначений законом спосіб 20520727,45 грн за податковими накладними, які були одержані від постачальників і зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вважає, що позовні вимоги, в яких судами відмовлено у задоволенні, є похідними від задоволених позовних вимог і також підлягають задоволенню.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29.08.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Товариства.

Від ДФС України надійшли заперечення проти касаційної скарги, в яких, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень в частині відмови у задоволені позовних вимог, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишити без змін в частині відмови у задоволені позовних вимог.

Від інших відповідачів та третьої особи заперечень (відзивів) на касаційну скаргу до суду не подано, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу до провадження та витребував матеріали справи з суду першої інстанції, а ухвалою від 10.04.2023 - закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 11.04.2023.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі і правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Товариство 30.01.2015 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за номером запису 10681020000038643, присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 39610043, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 10.03.2015.

Місцезнаходження юридичної особи зазначено адресу: 03680, м. Київ, вул. Горького буд. 172, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 10.03.2015

31.01.2015 Товариство зареєстровано платником податків та взято на облік як платника єдиного внеску у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві.

З 01.03.2015 Товариство зареєстровано платником податку на додану вартість, місцезнаходженням (місце проживання) платника вказано адресу: 03680, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Горького, будинок 172, та отримано індивідуальний податковий номер 396100426506, що підтверджується витягом з реєстру платників ПДВ від 20.02.2015 №1526504501916.

27.03.2015 між позивачем та Інспекцією укладений договір про визнання електронної звітності №270320151, предметом даного було визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу, відповідно до пункту 1 розділу 1 зазначеного договору.

Вказаний договір прийнято ДФС України, що підтверджується квитанцією № 2, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, тобто з 27.03.2015.

Договором передбачено обов`язок органу ДФС забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді платника податків у терміни, визначені законодавством для податкових документів в паперовому вигляді та їх комп`ютерну обробку; забезпечити відправлення квитанції на електронну адресу платника податків (пункт 3 розділу 3 договору).

Інспекцією не прийнято податкову накладну від позивача №2 від 30.05.2015 з посиланням на порушення вимог пункту «г» статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), а саме: місцезнаходження юридичної особи продавця товарів/послуг, вказане у документі не відповідає інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. З таких же підстав контролюючим органом не прийнято і податкову накладну від 29.06.2015 № 1, про що свідчить квитанція від 13.07.2015 №1 та податкова накладна від 30.06.2015 №1, доставлена до Державної податкової служби України 15.07.2015.

06.08.2015 Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації громадських формувань Київського міського управління юстиції в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис №10681430007038643 про відсутність Товариства за адресою місцезнаходження.

Рішенням Інспекції від 07.08.2015 №302/26-50-11-01-27 Товариству анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України), зокрема, визначає перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вичерпний перелік підстав та порядок анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначено положеннями статті 184 ПК України.

Так, підпунктом «ж» пункту 184.1 статті 184 ПК України передбачено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається, зокрема, у разі якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, врегульовано положеннями статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №755-IV)

Відповідно до абзацу 2 частини дванадцятої статті 19 Закону № 755-IV у разі надходження (поштовим відправленням або в електронному вигляді в порядку взаємообміну) державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов`язаний надіслати поштовим відправленням протягом п`яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Державний реєстратор залишає реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу без розгляду, про що повідомляє заявника у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, та у порядку, встановленому частиною сьомою цієї статті (частина 13 статті 19 Закону № 755-IV).

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 19 Закону № 755-IV у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу. Якщо державному реєстратору повернуто поштового відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Дії посадових осіб органу доходів і зборів щодо порядку та підстав надіслання такого повідомлення регламентуються Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №1588).

Відповідно до пункту 12.2 Порядку №1588 підрозділи контролюючого органу: стосовно платників податків, якими не подано у встановлені законом терміни податкових декларацій (звітів, розрахунків), у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму грошового зобов`язання, проводять роботу з узгодження грошового зобов`язання та інші заходи; стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи з погашення податкового боргу.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов`язків працівниками контролюючих органів здійснюється або може здійснюватися перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з`ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов`язаних осіб.

Згідно з пунктом 12.4 Порядку №1588 щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з`ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з`ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу протягом трьох робочих днів приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону. Повідомлення за формою N 18-ОПП надсилається державному реєстратору поштовим відправленням або в електронному вигляді у порядку взаємного обміну інформацією з реєстрів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та Центрального контролюючого органу. Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про надсилання такого повідомлення вносяться дані до Єдиного банку даних юридичних осіб та запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 19-ОПП (додаток 25) (пункт 12.5 Порядку №1588).

Наведені правові норми свідчать про те, що контролюючий орган надсилає повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (форма №18-ОПП) державному реєстратору для вжиття заходів, передбачених абзацом 2 частини чотирнадцятої статті 19 Закону № 755-IV, лише після здійснення передбачених Порядком №1588 заходів для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

Разом з тим, як встановлено судами, контролюючим органом не дотримано процедури, передбаченої Порядком №1588, знаходження Товариства за юридичною адресою підтверджується відповідним договором оренди та актом приймання - передачі до вказаного договору, платник не отримував від державного реєстратора повідомлення, щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Пунктом 45.2 статті 45 ПК України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про яку містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як зазначалось раніше, порядок та випадки анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість передбачені статтею 184 ПК України, водночас, процедура реєстрації та анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначена Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130 (далі - Положення № 1130).

Відповідно до Положення №1130 реєстрація осіб платниками податку на додану вартість, перереєстрація платників податку на додану вартість проводяться шляхом внесення записів до Реєстру із формуванням за кожним таким записом окремого ідентифікатора. Особа є зареєстрованою платником податку на додану вартість з відповідної дати реєстрації, внесеної до Реєстру. Реєстрація платника податку на додану вартість є анульованою з дати виключення цього платника податку на додану вартість з Реєстру.

Пунктом 184.2 статті 184 ПК України передбачено, що анулювання реєстрації у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 цієї статті може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Згідно з пунктом 5.5 розділу V Положення №1130 анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти "б" - "з" пункту 5.1 цього розділу). Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема, повідомлення державного реєстратора, відомості з Єдиного державного реєстру щодо наявності запису про відсутність юридичної особи або фізичної особи - підприємця за місцезнаходженням (місцем проживання) або запису про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (підстава - підпункт "ж" пункту 184.1 статті 184 розділу V ПК України).

Відповідно до пункту 184.10 статті 184 ПК України після прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

З системного аналізу зазначених норм права вбачається, що достовірність документів, які подаються органом державної податкової служби України до державного реєстратора з питань перебування платника податків за місцезнаходженням будь-якій перевірці з боку державного реєстратора не підлягає.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено відсутність доказів отримання податковим органом у встановленому законом порядку доказів відсутності позивача за податковою адресою, зокрема, доказів вжиття структурними підрозділами податкової інспекції (податковою міліцією) належних і достатніх заходів на підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням або виявлення підрозділами податкової міліції невідповідності фактичного місцезнаходження платника податків відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, реєстраційна дія, що була вчинена державним реєстратором на підставі отриманого від податкового органу документу, який має дефект змісту і походження, не може мати юридичне значення.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог про скасування запису Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації громадських формувань Київського міського управління юстиції щодо відсутності Товариства за місцезнаходженням, рішення Інспекції про анулювання реєстрації Товариства платником податку на додану вартість та поновлення дії реєстрації Товариства платником податків на додану вартість не переглядаються судом касаційної інстанції, оскільки зазначені вимоги не є предметом касаційного оскарження та не були предметом розгляду судом апеляційної інстанції.

Щодо інших позовних вимог, в задоволені яких було відмовлено та, які є предметом касаційного оскарження, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає наступне.

Згідно з пунктом 200-1.1 статті 200-1 ПК України (система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку зокрема суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України визначено форму, за якою платник податку визначає суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку.

Відповідно до пункту 200.1.8 статті 200.1 ПК України та пункту 7 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 (далі - Порядок №569, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), після анулювання реєстрації особи як платника податку залишок коштів на його електронному рахунку перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі Казначейство), в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру Казначейство перераховує суми податку до бюджету.

Повідомлення про закриття електронного рахунка Казначейство надсилає ДФС не пізніше наступного робочого дня з дня його закриття.

При цьому, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку податкові зобов`язання визначаються на підставі податкової декларації з податку за підсумками останнього звітного (податкового) періоду, визначеного пунктом 184.6 статті 184 ПК України. Після анулювання такої реєстрації залишок коштів на електронному рахунку платника податку після розрахунків з бюджетом за результатами останнього звітного (податкового) періоду перераховується до бюджету.

Пунктом 3 Порядку №569 визначено, що періодичність, структура та формат обміну інформацією і реєстрами платників податку, необхідними для функціонування системи електронного адміністрування податку, визначаються ДФС та Казначейством.

Електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДФС надсилає Казначейству не раніше ніж за один робочий день до дати реєстрації особи платником податку (пункт 5 Порядку №569).

Казначейство відповідно до вимог статті 69 ПК України надсилає ДФС повідомлення про відкриття електронного рахунка в день його відкриття. Після надходження такого повідомлення ДФС інформує платника податку про реквізити його електронного рахунка (пункт 6 Порядку №569).

У разі анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його електронному рахунку перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається (пункт 7 Порядку №569).

У разі повторної реєстрації особи платником податку йому відкривається новий електронний рахунок (пункт 8 Порядку №569).

Пунктом 10 Порядку №569 встановлено, що ДФС: 1) обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі; 2) оприлюднює на офіційному веб-сайті алгоритми обрахунку показників формули обчислення зазначеної суми та джерела їх формування.

Згідно з пунктом 13 Порядку №569 платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

Слід зазначити, що нормами ПК України та Порядку № 569 не передбачено відновлення закритого рахунку платника податків в СЕА після скасування реєстрації такого суб`єкта господарювання платником ПДВ та поновлення в облікових даних платника податку суми ПДВ, без проведення обчислення відповідно до формули визначеної пунктом 9 Порядку №569, навіть у випадку поновлення свідоцтва платника ПДВ.

Помилково та/або надміру зараховані кошти до бюджету повертаються платнику податку на електронний рахунок у порядку, визначеному статтею 43 ПК України.

Згідно з пунктом 43.4-1 статті 43 ПК України у разі повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з ПДВ, зарахованих до бюджету з рахунка платника податку в СЕА, такі кошти підлягають поверненню виключно на рахунок платника в СЕА, а у разі його відсутності на момент звернення платника податків із заявою на повернення надміру сплачених податкових зобов`язань з ПДВ чи на момент фактичного повернення коштів - шляхом перерахування на поточний рахунок платника податків в установі банку.

З аналізу вказаних вище законодавчих норм убачається, що відновлення показників в обліковій картці на рахунку платника податку у системі електронного адміністрування ПДВ, а також надання висновків та документів, які необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок платника податків в системі електронного адміністрування ПДВ належить до повноважень ДФС України. При цьому, такі повноваження контролюючого органу здійснюються у певній послідовності після дослідження питання стосовно правомірності процедури включення до облікових карток певної інформації щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та операцій, які проводяться з коштами передоплати.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21.07.2020 у справі №820/1053/16, від 22.07.2020 у справі №520/5627/19, від 10.11.2020 у справі №826/22457/15.

Установлення судом факту протиправності рішення суб`єкта владних повноважень зумовлює виникнення потреби в обтяженні цього або іншого (в разі коли має місце подія вибуття платника податків поза межі територіальної юрисдикції певного органу ДФС України) суб`єкта обов`язком усунути всі спричинені рішенням негативні юридичні наслідки та повернути платника податків у первинне правове становище, яке існувало до моменту прийняття цього рішення, вчинивши дії з поновлення реєстрації суб`єкта господарювання як платника ПДВ, поновлення дії договору про визнання електронних документів, поновлення функціонування рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, перерахування до бюджету залишку коштів, відновлення даних рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, перерахування до бюджету залишку коштів.

Разом з тим, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не досліджувались обставини та докази щодо наявності у позивача до прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ відповідного показника. Суди не дослідили, який показник відображався в системі електронного адміністрування ПДВ до та після анулювання реєстрації платника ПДВ Товариству та яку суму зараховано до бюджету на виконання положень пунктів 7, 8 Порядку №569.

Судами попередніх інстанцій не наведено обґрунтувань підстав для відмови у задоволені позовних вимог щодо скасування рішення Інспекції про розірвання договору № 270320151, поновлення дії реєстрації платника податків на додану вартість; зобов`язання Управління державної реєстрації відновити відомості про реєстрацію Товариства платником податку на додану вартість в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; зобов`язання ОДПІ поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Товариства з моменту його анулювання зі збереженням податкових показників в розмірі 20520727,45 грн на рахунку № НОМЕР_1 відкритому у Центральному відділенні КБ ПриватБанк, МФО 305299, спецрахунок НОМЕР_2 платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи; зобов`язання ОДПІ відновити показники в обліковій картці на рахунку платника податку в системі електронного адміністрування ПДВ юридичної особи Товариства щодо суми податку на додану вартість у загальному розмірі 20520727,45 грн відповідно до зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі вхідних податкових накладних; зобов`язання надати Казначейській службі відповідно до статті 43 ПК України висновки та документи, необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок Товариства в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (або на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у центральному відділенні КБ ПриватБанк, МФО 305299, спецрахунок НОМЕР_2), помилково та/або надміру зарахованих до бюджету, з проведенням звірки надходжень до бюджету в розмірі 20520727,45 грн; зобов`язання ОДПІ прийняти та укласти наданий Товариством договір про визнання електронних документів від 19.01.2016 № 190120161.

Висновки щодо обґрунтованості або необґрунтованості позовних вимог у зазначені частині, суди попередніх інстанцій сформували без належного дослідження всіх обставин, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням неповного з`ясування зазначених вище обставин у справі, що призвело до передчасних висновків, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати їм правову оцінку.

Згідно з частиною першою статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права та бути законним і обґрунтованим.

Визначені статтею 341 КАС України межі касаційного перегляду не надають Верховному Суду як суду касаційної інстанції повноважень щодо встановлення обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, та дослідження доказів.

Враховуючи викладене, Верховний Суд прийшов до висновку, що обставини справи досліджені не у повному обсязі, а тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться у матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що наведені вище питання, які є предметом позову, суди не дослідили і не надали належної правової оцінки. Зазначене потребує встановлення дійсних обставин справи та підтвердження їх доказами, тому справа у цій частині підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 353, 355, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гастония" задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення Інспекції про розірвання договору №270320151; поновлення дії реєстрації платника податків на додану вартість; зобов`язання Управління державної реєстрації відновити відомості про реєстрацію Товариства платником податку на додану вартість в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; зобов`язання ОДПІ поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи Товариства з моменту його анулювання зі збереженням податкових показників в розмірі 20520727,45 грн на рахунку № НОМЕР_1 відкритому у Центральному відділенні КБ ПриватБанк, МФО 305299, спецрахунок НОМЕР_2 платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи; зобов`язання ОДПІ відновити показники в обліковій картці на рахунку платника податку в системі електронного адміністрування ПДВ юридичної особи Товариства щодо суми податку на додану вартість у загальному розмірі 20520727,45 грн відповідно до зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі вхідних податкових накладних; зобов`язання надати Казначейській службі висновки та документи, необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок Товариства в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (або на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у центральному відділенні КБ ПриватБанк, МФО 305299, спецрахунок НОМЕР_2), помилково та/або надміру зарахованих до бюджету, з проведенням звірки надходжень до бюджету в розмірі 20520727,45 грн; зобов`язання ОДПІ прийняти та укласти наданий Товариством договір про визнання електронних документів від 19.01.2016 № 190120161 - скасувати.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова