Рішення

від 06.03.2023 по справі 758/13508/20

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/13508/20

Категорія 79

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2023 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Скрипник О. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Однолько Ю. С.,

представник позивача: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесгруп»</a>, про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесгруп»</a>, про стягнення коштів.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що 25.01.2019 року між ТОВ «Бізнесгруп» та ОСОБА_3 був укладений строковий трудовий договір до 23.01.2021 року включно, відповідно до умов якого позивач був прийняти на роботу на посаду журналіста газети KyivPost.

Під час карантину, встановленого на всій території України з метою запобігання поширенню короновірусної інфекції COVID -19, Джек Лоренсон виконував обов`язки віддалено, комунікація з відповідачем щодо виконання обов`язків та поставлених питань здійснювалася віддалено.

07.07.2020 року позивач отримав електронний лист від керівника -головного редактора газети Kyiv Post ОСОБА_6 про припинення трудових відносин. Позивач вказує, що з метою з`ясування всіх обставин щодо підстав направлення вказаного вище електронного листа, представник позивача 05.08.2020 року звернувся з адвокатським запитом до ТОВ «БІЗНЕСГРУП». У відповідь на запит Товариство повідомило, що трудовий договір з позивачем не розірвано, наказ про звільнення не видавався.

Позивач випадково дізнався, що 14.09.2020 року він був звільнений з посади «журналіст» за прогул без поважних причин( відсутність на роботі з 20.07.2020 року) на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, заробітна плата з липня 2020 року по вересень 2020 року йому не виплачувалась.

Не погоджуючись зі звільненням, позивач звернувся до суду з позовом про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Позивач вказує, що постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2022 року визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади журналіста у ТОВ ««Бізнесгруп», з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 232 512, 00 грн за період з 14 вересня 2020 року по 23 січня 2021 року.

В той же час, заробітна плата за період з 18.07.2020 року по 14.09.2020 року позивачу не виплачувалась, рішенням суду з відповідача не стягувалася.

З урахуванням зменшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену заробітну плату у сумі 97819, 8 грн; суму індексації заробітної плати - 937, 4 грн; моральну шкоду - 190 000, 0 грн

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був належним чином повідомлений.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

09.04.2021 року до Подільського районного суду м. Києва надійшла справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнесгруп»</a>, про стягнення коштів.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 05 травня 2021 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду на 17 червня 2021 року.

23.08.2021 року до Подільського районного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що будь-яких порушень трудового законодавства з боку ТОВ «БІЗНЕСГРУП» при звільненні ОСОБА_1 відповідачем не було допущено.

09.11.2022 року до Подільського районного суду м. Києва від позивача надійшли письмові пояснення.

Як убачається з матеріалів справи, 25.01.2019 року між ТОВ «БІЗНЕСГРУП» та ОСОБА_3 був укладений строковий трудовий договір до 23.01.2021 року включно, відповідно до умов якого позивач був прийняти на роботу на посаду журналіста газети Kyiv Post.

Під час карантину, встановленого на всій території України з метою запобігання поширенню короновірусної інфекції COVID -19 Джек Лоренсон виконував обов`язки віддалено, комунікація з відповідачем щодо виконання обов`язків та поставлених питань здійснювалася віддалено.

07.07.2020 року позивач отримав електронний лист від керівника -головного редактора газети Kyiv Post ОСОБА_6 про припинення трудових відносин. Позивач вказує, що з метою з`ясування всіх обставин щодо підстав направлення вказаного вище електронного листа, представник позивача 05.08.2020 року звернувся з адвокатським запитом до ТОВ «БІЗНЕСГРУП». У відповідь на запит Товариство повідомило, що трудовий договір з позивачем не розірвано, наказ про звільнення не видавався.

Позивач випадково дізнався, що 14.09.2020 року він був звільнений з посади «журналіст» за прогул без поважних причин( відсутність на роботі з 20.07.2020 року) на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, заробітна плата з липня 2020 року по вересень 2020 року йому не виплачувалась.

Не погоджуючись зі звільненням, позивач звернувся до суду з позовом про скасування наказу про звільнення.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 13 січня 2022 року у справі № 758/2525/21 в позові ОСОБА_1 до ТОВ «БІЗНЕСГРУП» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду м. Києва від 01 листопада 2022 року визнано незаконним та скасовано наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади журналіста у ТОВ «БІЗНЕСГРУП», з відповідача на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 232 512, 00 грн за період з 14 вересня 2020 року по 23 січня 2021 року.

В судовому засіданні, що за період роботи з 18.07.2020 року по 14.09.2020 року заробітна плата позивачу не виплачувалась, рішенням суду вказана сума заборгованості по заробітній платі з відповідача не стягувалася.

З матеріалів справи убачається, що заборгованість по виплаті заробітної плати позивачу станом на день подачі позову становить 97 819, 8 грн ( без утримання податків та інших обов`язкових платежів), яка складається: 18.07.20-31.07.20 року - 20 534, 8 грн; 01.08.2020-31.08.2020 року - 47 230, 0 грн; 01.09.20-14.09.20 року - 30 055, 0 грн.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» регламентовано, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

Таким чином, товариством порушено право позивача на отримання заробітної плати, в тому числі заборгованості по виплаті такої.

За таких підстав, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену йому заробітну плату у сумі 97 819, 8 грн без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Порядок та умови проведення індексації грошових доходів населення визначаються Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-ХХII « Про індексацію грошових доходів населення» та постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 « Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

В силу приписів статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-ХII ( зі змінами та доповненнями), індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю Статтею 2 Закону України № 1282-ХХII «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема: оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

За змістом положень частини першої ст.4 Закону України «« Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»

визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону , є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до частин 3-5 ст. 4 Закону 1282-ХХII, обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозованого рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі частинами 1, 2, 6 ст. 5Закону № 1282-ХХII , підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Згідно з пунктом 4 Порядку, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Положеннями пункту 5 Порядку визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Відповідно до абз. 7 7 п.4 Порядку № 1078, якщо працівник працює неповний робочий час, визначається та виплачується йому сума індексації пропорційно фактично відпрацьованому часу.

Сума індексації за вересень 2020 року складає 68, 11 грн. Оскільки у вересні 2020 року 22 робочих дні, а позивач відпрацював 11 робочих днів, сума індексації заробітної плати позивача складає: 68, 11/ 22 робочих дні х 11 робочих відпрацьованих днів = 34, 06 грн

Отже загальна сума індексації за відпрацьовані позивачем дні складає 937, 40 грн ( за лютий 2019 - вересень 2020 року ( 62, 2 грн +62,2 грн + 62,2 грн + 62,2 грн + 62, 5 грн + 65, 16 грн + 65, 16 грн + 65, 16 грн + 65, 16 грн + 65, 16 грн + 68, 11 грн + 34, 05 грн = 937, 4 грн).

Отже за період з лютого 2019 року по вересень 2020 року стягненню підлягає індексація заробітної плати у розмірі 937, 4 грн.

Щодо вимог позивача стосовно відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 640/14909/16-ц, підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із відповідними змінами) судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим лише фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на встановлені вище обставини та приведені правові норми при визначенні розміру відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, їх глибину, тривалість, характер немайнових витрат, та визначає розмір спричиненої позивачу моральної шкоди в сумі 20000,00 грн.

На підставі наведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 190 000,00 грн. моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у сумі 20 000,00 грн.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 116, 237-1 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Законом України « Про індексацію грошових доходів населення», ст.ст. 263, 264. 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСГРУП»</a>, про стягнення коштів, - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСГРУП»</a> ( код ЄДРПОУ: 41390520) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму невиплаченої заробітної плати у розмірі 97 819, 8 грн; суму індексації заробітної плати у розмірі 937, 4 грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСГРУП»</a> ( код ЄДРПОУ: 41390520) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн..

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕСГРУП»</a> ( код ЄДРПОУ: 41390520) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 200,00 грн..

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя О. Г. Скрипник