Постанова

від 06.04.2023 по справі 552/7030/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/7030/22 Номер провадження 22-ц/814/2755/23Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Панченка О.О.,

суддів Абрамова П.С., Пікуля В.П.

при секретарі Філоненко О.В.

за участю представника позивача - адвоката Петренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Петренко Оксани Василівни на рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2022 року, ухваленого у складі головуючого судді Самсонової О.А., повний текст судового рішення виготовлено - дати не вказано, у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів.

Позов мотивовано тим, що 04 листопада 2021 року він вирішив придбати черенки гвоздики в інтернет-магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Власником та представником вказаного магазину є фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , яка зобов`язалася поставити черенки гвоздики, необхідні для позивача, після оплати замовлення. Подальше узгодження всіх істотних умов договору купівлі-продажу відбувалося між ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) та відповідачем ФОП ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 ) шляхом телефонного спілкування та за допомогою електронного листування у мобільному додатку (месенджері) «Viber». ФОП ОСОБА_2 повідомила, що вартість 10000 штук черенків гвоздики становить 30000,00 грн. та зазначила реквізити для сплати за вказаний товар. За домовленості сторін черенки гвоздики відповідач повинна була поставити у травні 2022 року.

08 листопада 2021 року позивачем було перераховано повну суму на рахунок, що був зазначений відповідачем, та який належить ФОП ОСОБА_2 , грошові кошти у сумі 30000,00 грн. за черенки гвоздики.

10 квітня 2022 р. ФОП ОСОБА_2 через додаток (месенджер) «Viber» повідомила, що вони починають працювати з 11 квітня 2022 р., а рослини будуть готові з 15-20 травня 2022 р. Однак після цього спілкування з боку відповідача припинено, рослини не надіслані. Станом на день подання позову оплачені черенки гвоздики поставлені не були. Претензія, надіслана відповідачу адвокатом позивача залишена без реагування. (а.с.10).

Тому позивач просив суд Договір купівлі-продажу від 04 листопада 2021 року, укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , розірвати. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти за товар в сумі 30000,00 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 30000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення коштів - відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що судом першої інстанції не встановлено підстав для розірвання договору купівлі-продажу.Також позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу.

Таким чином, місцевий суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог щодо захисту прав споживача на повернення грошових коштів та про відсутність відповідно існування правових підстав для цього.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, представник ОСОБА_1 - адвокат Петренко О.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2022 року та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

У своїй скарзі апелянт посилається на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив і в судове засідання відповідач не з`явився.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до ч.1 ст.367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача - адвоката Петренко О.В., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як фізична особа - підприємець. За даними Єдиного реєстру та Витягу з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_2 здійснює наступні види діяльності: відтворення рослин, вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; вирощування пряних, ароматичних і лікарських культур, допоміжна діяльність у рослинництві, оброблення насіння для відтворення (а.с. 31, 32).

Позивач ОСОБА_1 згідно з квитанцією від 08 листопада 2021 року № 0.0.2331516446.1 здійснив перерахунок грошових коштів на рахунок отримувача ФОП ОСОБА_2 , відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк», в сумі 30000 грн. Призначення платежу - оплата за черенок гвоздики (а.с.9).

Відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позов факт укладення договору купівлі-продажу товару, а саме саджанців гвоздики в кількості 10000 шт. визнала. Зазначене підтверджує те, що між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, за яким одна сторона (продавець ФОП ОСОБА_2 ) зобов`язалась передати саджанці гвоздики в кількості 10000 шт. у власність другій стороні (покупцеві ОСОБА_1 ), а покупець ОСОБА_1 зобов`язався прийняти саджанці гвоздики і сплатити за нього грошову суму в розмірі 100000 грн.

Частково, а саме в сумі 30000 грн. позивач вказаний товар (саджанці гвоздики) оплатив.

Зазначене підтверджується: скріншотами переписки сторін, з якої вбачається, що 30000 грн. є передплатою за саджанці гвоздики (а.с. 8); даними журналу замовлень і передплат ФОП ОСОБА_2 , згідно якого сума замовлення ОСОБА_1 складає 100000 грн., передплата 30% - 30000 грн; прайс-листом ФОП ОСОБА_2 , згідно якого вартість 1-го саджанця гвоздики становить 10 грн. (а.с. 33).

Також укладеним між сторонами договором купівлі-продажу не було встановлено як строку виконання продавцем зобов`язання з передачі товару, так і зобов`язання продавця доставити товар або передати товар покупцю у місці знаходження товару.

Суд першої інстанції відмовив ОСОБА_1 у задоволенні вказаного позову, колегія суддів з таким висновком місцевого суду погоджується, виходячи з наступного.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Положеннями ст.263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Згідно зі ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.

Пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що договір, укладений на відстані, - договір, укладений продавцем (виконавцем) із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Засоби дистанційного зв`язку - телекомунікаційні мережі, поштовий зв`язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані (пункт 11 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Між ОСОБА_1 як покупцем та ФОП ОСОБА_2 як продавцем фактично було укладено договір купівлі-продажу саджанців гвоздики за допомогою засобів дистанційного зв`язку.

Частиною першою статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

З матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу, укладений сторонами, не передбачав строків передачі товару та строків його оплати, а також місця передачі товару - за місцем його вироблення чи доставку покупцю, а тому спірні правовідносини регулюються ст. 664 ЦК України, згідно якої якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Колегія суддів зазначає, що відповідач позивачу товару не передала, перевізнику або організації зв`язку для доставки покупцеві не здавала. Матеріалами справи не доведено, що продавець будь-яким чином повідомила покупця про те, що товар вироблений і готовий до відвантаження, при цьому позивачем не доведено , що він вимагав у відповідача виконання зобов`язання за договором купівлі-продажу.

Претензію позивача, яка адресована ФОП ОСОБА_2 , але направлена на адресу МПП «ІНФОРМАЦІЯ_1»: АДРЕСА_2 та на електронну адресу цього підприємства: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10-16) колегія суддів вважає як таку, що є неналежним доказом у справі, в зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_2 має іншу адресу - АДРЕСА_1 (а.с.31). З викладеного вбачається, що позивач претензії, які містили повідомлення про розірвання договору та вимогу повернути кошти направив не відповідачу, а іншій юридичній особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Колегія суддів зазначає, що встановивши вищевикладені обставини суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи, компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Петренко Оксани Василівни залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 листопада 2022 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 06 квітня 2023 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді П.С. Абрамов

В.П. Пікуль